Аналіз макроекономічної політики

Макроекономічну політику можна розглядати як цілеспрямовану зміну стану системи, зумовлювану змінами параметрів.

Параметри системи можна поділити на дві групи: структурні характеристики системи та стани зовнішнього середовища (надсистеми чи надмоделі), котрі є неконтрольованими (некерованими) впливами, і контрольовані (керовані) параметри.

Зміни останніх, по суті, і є «політиками», застосування яких приводить до бажаних змін параметрів (змінних) стану. Припускається, що параметри системи є взаємно незалежними; це дає змогу обчислювати ефекти застосування конкретної політики у «чистому» вигляді за сталих значень yciх інших, крім обраного, параметрів системи.У загальному вип випадку -мірний вектор вважається вектором допустимих макроекономічних політик (тут може використовуватись і термін «інструментальні змінні», чи «засоби»), а -мірний, вектор — вектором станів макроекономіки.

Макроекономічна рівновага здебільшого описується векторно-матричним рівнянням:

де — матриця розмірності, що характеризує структуру макроекономіки та її взаємодію із зовнішнім середовищем, чи «надсистемою».

Вектор рівноважного стану макроекономіки є функцією параметрів системи:

після підстановки якої в рівняння (1) останнє згідно з теоремою про неявну функцію задовольняється тотожно.

Ефекти макроекономічних політик визначаються матричним рівнянням:

Де I — одинична матриця.

Права частина рівняння (2) характеризує реакції макроекономіки на зміну параметрів системи, котрі інтерпретуються як реалізації макроекономічних політик. Ефекти різних макроекономічних політик досліджують ізольовано, тобто всі параметри системи вважають фіксованими, крім одного, а для кожної конкретної політики обчислюється мультиплікатор вигляду

де - мірні вектори-стовпчики ефектів-ї макроекономічної політики.

Обчислення мультиплікаторів є, по суті, дослідженням чутливості макроекономічної системи, оскільки вектори (3) характеризують чутливість стану точки рівноваги макроекономіки щодо змін -го параметра систем.