Економічна безпека України

Економі́чна безпе́ка держа́ви — дослідження національних економічних інтересів і загроз економічній безпеці України, здатності держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, а також здатності національної економіки зберігати та поновлювати процес суспільного відтворення і достатній оборонний потенціал у кризових ситуаціях. Нац. безпека - стан чи властивість держ. забезпечувати адекватне реагув. в умовах постійного дестаб. впливу військових, екон. загроз. Фактори екон. безпеки: -екон. незалежність(самостійність форм екон. пол., контроль над нац. рес.); - стійкість і стабільність НЕ(забез. міцності всіх елементів екон.сис.); - здатність до саморозв. і прогресу(можливість вибору власн. моделі розвитку, здійсн. модернізацію виробництва, інвестиційні програми, інновації). Осн. внутр. загрози ек.без.Укр: науково-тех. сфера; ек.сфера; соц.сфера. Осн. зовн. загрози ек.без.Укр: *ек.залежність від імпорту; *від’ємне зовнішньоторг.сальдо; *нерац.структура експорту; *велике вивезення валюти.

13. Аналіз структури НЕ. Міжгалузевий баланс виробництва (МГБ) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)

Структура економіки – це співвідношення різних елементів ек. сис-ми, що відображають народногосподарські пропорції та стан сусп.-го поділу праці.

Критерії визначення структури економіки:обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні); чисельність зайнятого населення; обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів).

Показники структури економіки: натуральні; вартісні.

Основні види структури економіки:

Відтворювальна структура характеризує: - використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження; - співвідношення між виробничим та особистим споживанням.

Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер НЕ.

Територіальна структура відображає розміщення вир-ва в окремих ек. районах, що визначаються певними умовами (наявністю природних рес., географ.положенням, кліматичними та іншими умовами).

Соціальна структура характеризує співвідношення між:

організаційно-правовими формами підприє-ва з урахуванням рівня концентрації й централізації вир-ва (між великими, середніми та малими підприє-ми) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприє-ми);

групами населення за рівнем доходів (диференціація доходів різних груп населення).

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.

У складі НЕ Укр. Вітчизняна статистика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві госп. комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі: промисловість, с/г, лісове госп., транспорт, зв'язок, будівництво, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення і збут, заготівля, інформаційно-обчислювальне обслуговування, операції з нерухомістю, заг. комерційна діяльність щодо забезпечення функ-ня ринку, геологія та розвідка надр, геодезична та гідрометеорологічна служби.

За міжнародною галузевою класифікацією ООН до сфери економічної діяльності включаються такі її види: с/г, мисливство, лісове госп. і рибальство; гірничодобувна пром.; обробна пром.; електроенергетика, газо- і водопостачання; будівництво; оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готельне госп.; транспорт, складське госп. і зв'язок; фінанси, страхування, операції з нерухомим майном, комерційні послуги; комунальне, суспільне ат особисте обслуговування.

Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції (МГБ) – це економіко-математична струк­турна модель, яка відображає існуючі функціональні зв’язки між галузями і сферами економіки, атакож взаємозв’язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей

В основу МГБ покладена модель американського економіста В. Леонтьєва «витрати – випуск».

Класифікація МГБ

За масштабом (широтою охоплення економічних процесів):

народногосподарські (національні) – характери­зують НЕ в цілому;

регіональні – відображають взаємозв’язки між окремими ек. районами та регіонами країни.

За вимірниками:

натуральні – хар-ть зв’язки, що складаються у процесі вир-ва і споживання всієї номенклатури продукції, яка виробляється НЕ(у натуральних величинах).

вартісні – відображають зв’язки щодо вир-ва та розподілу створеного продукту на відновлення, нагромадження і споживання.

натурально-вартісні – дають можливість в одній схемі відобразити міжгалузеві зв’язки і конкретизувати їх за найважливішими пропорціями й основними продуктами.

За характером відображення процесу виробництва:

статичні – фіксують стан НЕ за певний період і базуються на попередніх обсягах і структурі кінцевого споживання та наступному визначенні обсягів вир-ва окремих галузей (причому обсяг інвестицій є попередньо визначеною величиною);

динамічні – відображають процес відтворення у динаміці: попередньо визначається частина кінцевого продукту – невиробниче споживання, сальдо завнішньої торгівлі, а далі на цій основі розраховуються обсяги в-ва, потреби та розподіл капіталовкладень за галузями.

Структура МГБ

Міжгалузевий баланс складається з трьох частин (квадратів):

І квадрат – основний, в якому відображається рух проміжного продукту, тобто частина створеного прод., яка не виходить із вир-ва і не призначена для кінцевого спож.Горизонтально розміщені галузі, що виробляють про­дукцію (і-галузь), вертикально, у тому ж самому по­рядку, – галузі, що споживають цю продукцію (j-галузь).

Показники І квадрату характеризують взаємозв’язок між галузями, а саме: використання продукції однієї галузі для вир-ва іншої за допомогою Коефіцієнтів прямих витрат

aij =

де Х ij – кількість продукції і-галузі, спожитої j-галуззю;

Х j – валовий випуск галузі-споживача (j-галузі);

aij - технологічні коефіцієнти прямих витрат, що хар-ють кіл-ть продукції однієї галузі (і – галузі), необхідної для в-ва одиниці продукції іншої (j-галузі).

Коефіцієнти повних витрат (bij) –хар-є витрати будь-якого продукту на в-во одиниці продукції у всьому ланцюгу взаємопов’язаних галузей (включають не тільки прямі, а й побічні витрати певного продукту)

У П квадраті МГБ відображається використання ств. продукту на кінцеве споживання (у), а саме: - особисте споживання (сімейними госп-ми); - нагромадження (інвестування); - амортизація (відновлення основного капіталу); - чистий експорт (різниця між експортом та імпортом); -інше.

Сума показників І і П квадратів (по горизонталі) відображає Х i, тобто валовий випуск продукції, а баланс рядків () – валовий випуск продукції народним госп-ом в цілому (ВНП):

Перше основне рівняння МГБ:

де Х i – валовий випуск галузі (і=1,2, …,n);

Х ij – к-ть продукції і-галузі, спожитої j-галуззю ();

å aij xj – проміжний продукт

У i - кінцевий продукт

n – кількість галузей.

Ш квадрат характеризує додану вартість (Z), тобто являє собою дох. нас-ня, підприємців і держави, тобто суму заробітних плат, дивідендів, прибутків, податків, а також амортизацію та інші елементи доданої вартості.

Сума показників І і Ш квадратів (по вертикалі) відображає витрати на випуск продукції певної галузі (Хj), а баланс стовпчиків (åХj) – витрати на ств. продукції у всьому народному госп. (ВНП):

Друге рівняння МГБ:

Де Х j – валовий випуск галузі-споживача (j = 1,2, …,n)

- матеріальні витрати галузі-споживача

Zj – додана вартість

n – кількість галузей.

Третє рівняння МГБ:

Значення МГБ для державного регулювання еко­номіки:

Є основою для повного макроекономічного аналізу: представляє усі головні фактори, сфери, сектори, матеріальні потоки, експортно-імпортні зв’язки та показники розвитку НЕ (ВНП, нац.. дох., проміжне спож., кінцеве спож., особисте спож., амортизація,інвестиції,експорт, імпорт, добавлена вартість тощо);

Використовується для макроекономічного прог­нозування:зокрема за допомогою першого рівняння МГБ можна прогнозувати валовий випуск продукції;

За допомогою МГБ можна регулювати міжгалу­зеві зв’язки – формувати раціональну народногосподарську структуру, забезпечувати прогресивні зрушення в ек. та загальну ек. рівновагу;

Виявляє роль різних факторів (внутрішніх і зов­нішніх), секторів та галузей у розвитку націона­льної економіки, використовується для аналізу і прогнозування тенденцій розвитку світової еконо­міки тощо.