Приклад 7

Свого часу директор авіакомпанії «Аерофлот», обґрунтовуючи рішення закупити кілька «Боїнгів» замість вітчизняних Ту‑ 204, назвав ряд технічних параметрів, за якими вітчизняна техніка (перший стовпець) поступалася зарубіжним аналогам (другий стовпець):

Яким чином перелічені різнорідні технічні характеристики можуть бути втілені у вартісні показники?

По-перше, розходження за першими трьома характеристиками обумовлює для вітчизняних літаків певні втрати частини потенційних клієнтів на ринках авіаперевезень. Зокрема, відпадають маршрути, пов’язані з екстремальними температурами (дуже низькими – райони Півночі, і дуже високими – країни Африки, Азії, Латинської Америки). З цієї ж причини скорочується сезонність роботи. І нарешті, виключаються польоти в точки призначення, розташовані на висоті вище 400 метрів над рівнем моря. Всі ці оцінки можуть бути переведені в показники упущеної вигоди (у разі використання вітчизняної техніки) або економічного ефекту (у разі експлуатації зарубіжних аналогів).

По-друге, більш низька довговічність двигунів (у 4-5 разів) обумовлює додаткові витрати, пов'язані з втратами доходів (додаткові простої на заміну двигунів) і з додатковими витратами (крім вартості додаткових двигунів, необхідні витрати на їх заміну). Це лише невелика частина параметрів, що визначають експлуатаційні ефекти авіаційної техніки. Серед них енергоємність польотів, рівні шуму, комфортність і багато чого іншого.

Однак ані переваги одного варіанта, ані недоліки іншого самі по собі не є достатньою підставою ухвалення рішення. Для повноти картини не вистачає інформації про ціну розглянутих літаків. Лише зіставивши ці дві величини – додаткові витрати на придбання більш якісного варіанта і додаткові ефекти від його експлуатації – можна говорити про вигідність або збитковість рішення (Почему, 1996).

При оцінці економічної ефективності економіст повинен добре відчувати технічні параметри, зміна яких може матеріалізуватися в значеннях економічного ефекту.

Зокрема, при впровадженні нової техніки серед основних таких параметрів варто виділити:

· при виготовленні техніки:

- матеріаломісткість виробленої продукції;

- енергоємність виробничих процесів;

- трудомісткість виготовлення;

- технологічні показники (наприклад, питома вага стандартних або запозичених деталей тощо);

· при експлуатації техніки:

- видаткові показники (витрата матеріалів, енергії, палива на одиницю роботи);

- обмеження за умовами експлуатації (граничний діапазон температур, стійкість до корозії, сезонність роботи, обмеження до матеріалів, що використовуються, ін.);

- продуктивність (швидкість, вантажопідйомність, ін.);

- довговічність, надійність;

- ремонтопридатність;

- ергономічність.

Економічний аналіз дає можливість визначити, як зміна кожного з технічних або соціальних параметрів може впливати на вартісні доходні або витратні характеристики.

Нагадаємо, що на величину доходних характеристик це може впливати через три основні групи факторів:

- зміна продуктивності (кількості виробленої і реалізованої за одиницю часу продукції);

- зміна якості продукції (ціни реалізації одиниці продукції);

- зміна часового періоду реалізації заходу (терміну дії заходу, протягом якого можна отримувати прибуток).

На величину витратних характеристик це може впливати через дві групи факторів:

- зміна капітальних вкладень;

- зміна поточних витрат.

Розрахунок конкретних оцінок (доходів і витрат) за кожним із параметрів, що характеризують окремі сторони роботи устаткування (за кожної причини, що викликала той або інший ефект), дозволяє перейти до визначення узагальнюючих показників ефективності.

Сумарне значення ефектів (Е) і витрат (З) може бути виражено формулами:

, (10.5)

де Еi – значення конкретного ефекту за кожної і-ї причини (параметру), що викликала появу ефекту,

, (10.6)

де Зі – значення конкретного виду витрат з і-ї причини (параметру), що викликала появу ефекту.

Для розрахунку узагальнюючих показників використовується вже розглянута вище формула 10.2.

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали.

При розрахунках за вищенаведеною формулою використовуються такі варіанти обліку витрат:

• повні витрати (капітальні і поточні витрати) за весь період реалізації заходу;

• капітальні вкладення (інвестиції) на реалізацію заходу.

У вигляді зазначеного ефекту найчастіше виступають:

• річна величина ефекту – у результаті розрахунків за формулою одержується відомий показник – частка від величини витрат, якій відповідає величина прибутку, що реалізується протягом року; у Радянському Союзі існувало навіть нормативне значення цього показника, затверджене для різних умов у межах 0,12-0,15;

• повна величина ефекту (за весь період реалізації заходу) підсумком розрахунків, зокрема, є показник, що широко використовується, – «віддача капіталу», тобто величина прибутку, який отримується на кожну одиницю вкладених витрат (грн. прибутку на грн. витрат).

Однією з форм показника абсолютної економічної ефективності є термін (строк) окупності витрат (капітальних вкладень). Він характеризує період, протягом якого понесені на реалізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок одержуваного ефекту. Термін окупності визначається зворотним співвідношенням витрат і річного ефекту:

, (10.7)

де З – витрати на реалізацію заходу протягом всього періоду його дії; як варіанти можуть використовуватися: величина повних витрат або тільки капітальних вкладень (грн.); Е_річ – величина чистого річного економічного ефекту (грн./рік).

Модернізація основних фондів (збільшення капітальних вкладень) часто дає можливість знизити величину поточних (експлуатаційних) витрат.