Поняття про ефект і ефективність

В економіці одним із основних понять є «економічна ефективність» господарських заходів.

Господарськими заходами можуть вважатися:

• впровадження нової техніки;

• інвестиційний проект;

• укладення комерційної угоди;

• реалізація будь-якого господарського рішення;

• здійснення природоохоронних заходів;

• проведення соціальних заходів, спрямованих на підвищення добробуту людей, поліпшення інфраструктури, формування культурних цінностей та ін.

Загальними для всіх цих заходів є два моменти:

• по-перше, всі вони спрямовані на досягнення конкретного результату (соціального або економічного);

• по-друге, всі вони потребують витрат коштів (або інших ресурсів).

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект (від лат. еffectus – виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій. Економічний ефект – виражений у вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів).

Під умовним поняттям «економічний результат» звичайно мають на увазі загальний (брутто) результат (зокрема, виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» – чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою

Е = Р – З, (10.1)

де Е – величина умовного економічного ефекту; Р – величина умовного економічного результату; З – повні витрати на реалізацію заходу, який викликав ефект.

Залежно від рівня господарювання розглянуті показники можуть, зокрема, отримувати такий зміст:

1) народногосподарський рівень:

Р – приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) за період;

З – повні витрати по заходу, включаючи економічні збитки від порушення середовища;

Е – приріст національного доходу.

2) рівень підприємства:

Р – загальний виручка (виторг) підприємства за період;

З – вартість виробництва і реалізації продукції «плюс» податкові відрахування і платежі;

Е – прибуток.

В ролі показника економічного ефекту залежно від цілей заходу і від рівня прийняття рішення можуть використовуватися:

• на національному рівні:

- приріст національного доходу;

- збільшення надходження валютних коштів у країну;

- збільшення обсягу податкових надходжень у бюджет;

- зниження зовнішнього (внутрішнього) боргу;

- зниження економічного збитку від забруднення навколишнього середовища тощо;

• на територіальному рівні:

- збільшення обсягу надходжень у бюджет;

- збільшення відрахувань, спрямованих на вирішення соціальних проблем;

- зростання доходів населення тощо;

• на рівні підприємства:

- зростання прибутку;

- приріст заробітної плати працівників підприємства;

- економія заробітної плати внаслідок вивільнення працюючих;

- заощадження сировини, енергії і матеріалів тощо.

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання.

Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, втім, не виключає використання в системі показників ефективності і самих абсолютних значень вихідних параметрів.

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

У загальному вигляді принципова схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою

, (10.2)

де е – показник економічної ефективності; Е – величина економічного ефекту; З – витрати ресурсів (коштів, засобів виробництва, предметів праці, трудових факторів, часу та ін.) на забезпечення зазначеного економічного ефекту.