Атлантичні комунікації

Для Англії, навпаки, проблема забезпечення її морських повідомлень була питанням життя і смерті. Вона ввозила до 50% стратегічної сировини і продовольства. Так, на 1941 планований імпорт Англії становив 31 млн. Т, з яких на стратегічну сировину припадало 16 млн. Т. На початку війни Англія змушена була тримати в море одночасно 2 тис. Суден, через ворота її портів щодоби проходило більше 350 транспортів. Саме в розрахунку на високу залежність Англії від морських повідомлень і велику вразливість їх був побудований план війни фашистської Німеччини. Умови дій флоту значно покращилися після захоплення Німеччиною в 1940 р баз і портів Норвегії та особливо Франції. Розширилося і покращився базування авіації. Широка система баз підводних човнів ускладнила блокаду їх, дозволяла швидко виходити на океанські повідомлення Англії. Але Німеччина як і раніше не мала баз в океані, а ті, що вона придбала, лише незначно поліпшили умови використання надводних кораблів. Вихід на комунікації і повернення німецьких кораблів були пов'язані з проривом блокади. Норвезькі бази, розташовані також в блокируемой зоні, не забезпечували ремонту великих бойових кораблів. Тому німецько-фашистське командування прагнуло збільшити час перебування своїх кораблів на океанських комунікаціях, доставляючи їм туди все необхідне на спеціальних судах постачання.

Норвезька операція (квітень - червень 1940)

Боротьба за цей район була боротьбою за важливе джерело сировини і вигідні позиції в Північно-Західній Європі. Як вже зазначалося вище, розгорнувши після початку радянсько-фінляндської війни кампанію за надання військової допомоги Фінляндії, англійські і французькі правлячі кола прагнули під її прикриттям захопити Швецію і Норвегію. До середини січня питання про союзної інтервенції був в принципі вирішено, і експерти вивчали проблему висадки в Мурманську, Петсамо або Нарвике {85}. У кінцевому рахунку був прийнятий англійський план висадки в Нарвике {86}.
У свою чергу і гітлерівська Німеччина, давно виношує плани звільнення флоту з «географічного полону» Гельголандской бухти, готувалася до захоплення Данії і Норвегії. Після початку війни вперше питання про захоплення їх був поставлений Редер в доповіді Гітлеру 10 жовтня 1939 {87}. Всіляку допомогу гітлерівцям у розв'язуванні агресії проти Норвегії надали норвезькі фашисти - квіслінговци {88}. 27 січня при верховному командуванні збройних сил Німеччини (ОКВ) був створений робочий штаб з розробки детального плану норвезької кампанії, який у подальшому склав основне ядро штабу командувача силами в операції.
Остаточний англо-французький варіант плану захоплення Норвегії (операція «Вільфред») передбачав висадку 20 березня в Нарвике, Тронхеймі, Ставангері і Бергені. При цьому група військ, що висаджуються в Нарвике, повинна була вторгнутися в Швецію і захопити її північні залізні рудники. Однак капітуляція Фінляндії в результаті радянсько-фінляндської війни, як зазначає Ліддел Гарт, позбавила союзників основного привід для вторгнення до Норвегії {89}. Вихід англійських кораблів з десантом був відкладений на 5-е, а потім на 8 квітня.

Підсумки та висновки:
Захоплення Норвегії дав гітлерівської Німеччини серйозні військові, економічні та політичні результати. Вона забезпечила прикриття свого північного стратегічного флангу і контроль над всією Скандинавією, а також ізолювала Швецію від англійського впливу. Німеччина протягом всієї війни монопольно володіла експортної залізною рудою Швеції, а з Норвегії вивозила у великій кількості ліс, продовольство і різні мінерали. Загроза ударів німецької авіації, що базується на норвезьких аеродромах, за англійськими силам в Північному морі змусила британське адміралтейство перенести блокаду Німеччини на лінію Фарерські острови - Ісландія - Гренландія, що значно розширило блокируемой зону, зажадало великої напруги англійських сил і зменшило дієвість самої блокади. Розширилася і покращилася система базування німецьких підводних човнів. Перехід їх на англійські комунікації став коротше, а тому не вимагав великого забезпечення.