з складного прийменника

з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-посеред, з-проміж.

4. Окремо пишуться прийменникові сполуки

у (в) разі, під кінець, під час, що ж до

Зате

заміна АЛЕ

Проте

тоді пишемо разом

за те

АЛЕ

Про те

тоді пишемо окремо

Він розповів про те, як воював.

Платівка замовкла, проте пісня, підхоплена бійцями, продовжувала звучати.

2. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками, або прийменниками:

адже, аніж, втім, зате, мовби начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, щоб, якби, якщо, абощо, тощо.

3. Окремо пишуться сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.

4. Окремо пишуться складенні сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того.

5. Через дефіс пишуться сполучники: отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то

1) а, але, що, щоб, де, як, коли, куди, звідки, бо, якби, якщо, мов,

немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначебто, ніж, який,

яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі (+ всі

відмінкові форми: в якого, через якусь…)

2) після однорідних членів речення: (перелік + інтонація)

Поля, гори, ниви, сади окутував туман [,,, ].

однорідні підмети

3) кома у безсполучникову реченні:

¹[ Сонцезійшло ], ²[ травизраділи ].

4) кома у складносурядному реченні перед і:

Жде спрагла земля плодотворної зливи,

І вітер над нею гуляє бурхливий.

5) у складнопідрядному реченні:

×?

[ ], (що).

¹[, ²(щоб), ].

¹[, ²(де), ].

¹[, ²(як), ].

¹[, ²(бо), ].

6) вставні слова:

, мабуть,

, либонь,

, напевне,

, наприклад, вставне легко

, видно, замінити на мабуть

Звертання

Н.в. земля, сестра, мама

батько, край, кінь

Клична форма земле, сестро, мамо

батьку, краю, коню

е о у ю

звертання

Мамо, розбуди мене рано.

звертання

Як тебе не любити, Києве мій.

1),

підмет присудок

1) між і, які виражені одною частиною мови:

ім. ім.

Пісня – душа народу.

2) коли легко вставляється дієслово-зв’язка є:

є

Мова – духовний скарб народу.

3) перед словами це, то, ось:

Пісня – це душа народу.

4) перед узагальнюючим словом:

узаг. сл.

Поля, гори, ниви – все покрив сніг.

підсумок узагальнення

5) у складному безсполучниковому реченні

а) зміст 1-го речення протиставляється 2-му реченню:

а

Він не йшов широким полем – біг вузькою стежкою.

б) 1-ше речення вказує на час дії, умову дії 2 реченні:

¹[За колгосп дбатимеш] – ²[достаток матимеш].

в) 2 речення виражає наслідок того, про що говориться в

1 реченні:

Подержало тиждень морозом – [земля заклякла].

г) 2 речення є порівнянням до 1 речення:

Подивилась ясно – заспівали скрипки.

д) в реченнях швидка зміна подій:

Двері бахнули – фарба осипалась.

6) тире перед і після слів автора при прямій мові:

«Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максим, – краще смерть».

«Гарно хату прибрала, – похвалила Ольга сестру. – Яких гостей чекаєш?»

1) після узагальнюючого слова:

Сніг покрив все: поля, гори, ліси.

2) при прямій мові (після слів автора):

Мама запитала: «Де барився, сину».

3) у безсполучниковому реченні:

а) 2 речення вказує на причину того, що говориться в 1 реченні:

¹[Коло самої греблі взяв ліворуч]: ²[він хотів на самоті побути].

чому?

б) у 1 реченні є слова такий, одно, дивитись, чути, зміст яких розкриває 2 речення:

¹[Часто так буває]: ²[один вину свою на другого складає].

в) 2 речення доповнює, пояснює 1 речення:

¹[Пізно над містом проноситься шум літаків]: ²[пливе голубів моїх ланка залізна].

4) між 1 реченням і 2 реченням легко вставити а саме:

а саме

¹[ ]: ² [ ]

1) коли прості речення не зв’язані між собою або дуже поширені:

Мерехтить над полем спека; одуд в балці степовій подає, неначе з глека, голос-оклик свій.

2) крапка з комою у складнопідрядному реченні ставиться між частинами цього речення, з’єднаними сполучниками а, але, проте, все ж, однак, якщо вони дуже поширені, або мають всередині розділові знаки, або далекі за змістом:

дієприсл. зворот дієприслівник однор. члени

Все зраділо, стрічаючи день; а день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий.

1. Січень – року початок, зимі половина.

2. Жити – горіти, а не тліти.

3. Працювати чесно – мій девіз.

4. Вірити в казку – щасливому буть.

5. Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до души.

Date: 2016-07-05; view: 389; Нарушение авторских прав