Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Літературознавство і літературна критика в роки Другої світової війни. Ідеологічні акції проти української літератури.
Публікація літературознавчих праць протягом першого року війни (видано лише нарис Л. Новиченка про творчість М. Рильського «Повість про поета», 1942) навіть не планувалася. Вийшов тільки один збірник матеріалів ювілейної сесії Академії наук УРСР (1942), до якого входили виголошені на ній доповіді М. Рильського про «тему Батьківщини в творчості Пушкіна, Міцкевича і Шевченка»; Є. Кирилюка — про «патріотичні мотиви в творчості І. Франка»; Є. Маслова — про «значення і роль книги в житті людини» та ін. Автор звіту про цю сесію назвав доповідь Є. Маслова «натхненною поемою про книжку», а зміст інших переказав без емоційних коментувань і фахових втручань. Перші статті узагальнено-критичного характеру стали з’являтися на сторінках журналу «Українська література» наприкінці 1942 р. Проблематика їх зводилась насамперед до осмислення світоглядних орієнтацій письменників у творах про війну, до зображальних потенцій літератури, яка в умовах війни спрямовувалась на відтворення почуттів радянського патріотизму, несхитності й помсти, сформованих нібито у радянських людей ще передвоєнної пори. За приклад і взірець бралася переважно творчість російських письменників. Коли заходила мова про конкретних українських авторів, то в їхніх творах цінувалося найбільше те, що вони дуже оперативно відгукувались «на клич Кремля» (М. Рильський — у вірші «Відповідь поета на промову вождя», О. Корнійчук у драмі «Фронт»), натхненно клялись у незламності України і всіх «радянських народів-братів» (М. Бажан у вірші «Клятва»), «співали славу вождю, відбиваючи в своїх віршах всенародну любов і віру в Сталіна». Про всі інші людські почуття (крім ідеологізованих) говорилося як про щось другорядне, необов’язкове, від чого можна хіба що відштовхнутися, йдучи на звершення подвигів в ім’я влади, держави, вождя. Прикметно, що для критиків у процесі розбору того чи того твору не існувало якихось підтекстів, других планів, художніх метафоризацій. Найбільше цінувалися «пряма мова», «декларація» і навіть «споглядальність». Усе інше ніби від лукавого: естетизм, почуттєвість, пишномовність. Жупел естетизму інколи уявлявся критикам настільки страхітливим, що з ним міг порівнятися хіба що «буржуазний націоналізм», який у радянському табелі про ранги (крім російського) посідав одне з най- злочинніших місць. Виходить праця Л. Новиченка «Проза чверті віку». На думку автора, протягом двадцяти п’яти років «ми… нестримно линули вперед на крилах ідей Маркса—Енгельса—Леніна—Сталіна» (163 ЗО вересня 1944 р. газета «Література і мистецтво» опублікувала доповідь О. Білецького «25 років українського радянського літературознавства» на урочистій академічній сесії з нагоди двадцятип’ятиліття Академії наук України. Те, що цю академію засновано за часів Гетьманату (в листопаді 1918 р.), на тому засіданні старанно замовчувалось, але не менш старанно всі підсумки підводились як підсумки досягнень саме радянської науки. У доповіді О. Білецького звучали водночас і підсумки, і перспективи, головною нотою в яких було поступове переборення українським літературознавством «еклектизму і безперспективного емпіризму» старої науки про літературу й утвердження його на нових позиціях, ознаменованих марксистсько-ленінським методом. Протягом тривалого часу серед заборонених у науці про літературу в материковій Україні перебували два визначних явища, що належали до початку 40-х років, але ніяким чином не були пов’язані ні з одіозністю імен, ні з перипетіями воєнного часу. Радянських літературознавців не влаштовувала всього лише пропонована в тих працях наукова методологія. Йдеться, зокрема, про «Історію української літератури» (Книжку першу) М. Гнатишака (Прага, 1941) і «Історію української літератури» (Книжку другу) Д. Чижевського (Прага, 1942) 19. Висхідними для розуміння художньої літератури мають бути, на думку М. Гнатишака, три методологічні принципи. По-перше, потебнянський принцип про структуральний зв’язок літературного твору зі словом. Тобто у слові, як вважав О. Потебня, є всі ознаки літературного художнього твору, і з цього треба виходити в аналізі самого феномена художності. По-друге, дослідження літературного твору треба починати з його формальних, мистецько-стильових чинників, які перебувають у найтісніших зв’язках із тими чинниками, що випливають із першого (потебнянського) принципу. «Модерні формалісти, — наголошував М. Гнатишак, — скрізь виходять від свідомості інтимного структурального зв’язку між «словом і словесністю»21 і на цих солідних підвалинах ставлять будівлю наукового розгляду літературних творів як фактів раг ехеїіепсе словесно-мистецьких, отже й застосовують до них у першу чергу критерії мистецьких стилів і формальних вартостей». По-третє, формальні, естетичні первні в художньому творі мають значення лише тоді, коли зв’язані з «натуральними», суспільними ідеями людського життя. Ці ідеї поєднують у собі, крім власне соціологічних, також національний та християнський чинники. Без них естетична насолода від художнього твору буде неповною. На цьому наголошував і О. Потебня, коли говорив про поетичний твір як спосіб об’єктивації пов’язаної з життям думки, і М. Грушевський, коли говорив про ідеологічний (крім філологічного) підхід до художнього твору. М. Гнатишак одразу заперечував утверджену в радянській псевдонауці думку, що власне Україна і її культура починаються лише в XIV ст. Йдучи за дослідженнями М. Грушевського, В. Гнатюка, О. Потебні, М. Сумцова та інших, М. Гнатишак показує, що суто українські зразки усної літератури творилися за багато століть до Київської Русі і саме поняття «Україна» слід відсунути в далеку від нас передхристи- янську, передісторичну добу. Виходячи з таких засад, усю історію української літератури М. Гнатишак пропонує розглядати в рамках десяти періодів: 1. Староукраїнський стиль. 2. Візантійський стиль. 3. Пізньовізантійський переходовий стиль. 4. Український ренесанс. 5. Козацьке бароко. 6. Псевдокласика. 7. Бідермаєр. 8. Романтика. 9. Реалізм. 10. Модерн. Друга книжка «Історії української літератури» Д. Чижевського охопила тільки два літературні періоди, які в М. Гнатишака мали назви «Український ренесанс» і «Козацьке бароко». Д. Чижевський дав їм інші назви: «Ренесанс і реформація» та «Бароко», — але за змістом це було, очевидно, те саме, про що мріяв написати М. Гнатишак Написане Д. Чижевським про ренесанс і бароко було ще більш новаторським для української науки про літературу, ніж написане в першій книжці М. Гнатишака. Д. Чижевський показав, що ці два періоди (особливо — бароковий) були дуже багатими в українській літературі і за ідейною наповненістю, і за жанровим та стильовим розмаїттям. В епоху бароко хоча й не було великих романів, мало перекладались чужоземні твори і дуже повільно прописувалась у літературі світська тематика, але збереглися чудові зразки лірики, віршованого епосу, повістярської прози, драматичних творів, хронік, трактатів тощо, які засвідчують, з одного боку, доволі активний зв’язок їх із подібними жанрами в європейській літературі, а з іншого — вплив на становлення і розвиток художнього процесу в сусідніх (найбільше — бал- канських і московській) літературах. Говорячи про це, Д. Чижевський ґрунтовно розглянув саме естетичні домінанти аналізованих явищ, що давало змогу українському літературознавству втриматись на рівні науки, а не ідеологічної кон’юнктури, як на збільшовиченій материковій Україні. Date: 2016-07-05; view: 272; Нарушение авторских прав |