Асиміляція за дзвінкістю і глухістю

Дзвінкі звуки послідовно й систематично впливають на попередні глухі, які уподібнюються їм і вимовляються теж дзвінко:

боротьба [бород′ба̀], просьба [про̀з′ба], якби [йаґбѝ], отже [о̀͡дже^и], вокзал [воґза̀л].

Така регресивна асиміляція відбувається й на стикові двох слів, особливо при швидкому темпі мовлення:

ваш брат [важбрат], як же [йаґже^и].

Перед сонорними звуками [л], [р], [н], [м], [в], [й] такої асиміляції немає.

Асиміляція за глухістю трапляється рідше. Приголосні зберігають свою дзвінкість в кінці слова: мороз, дуб.

На межі кореня й суфікса приголосні також не оглушуються. Однак у середині слова приголосний [г] піддається впливові глухих [к], [т]:

легкий [ле^ихкѝĭ], кігтики [к’і̀хтики], вогко [во̀хко], дьогтю [д′о̀хт′у] та в похідних від них.

Увага! Щоб узнати, який приголосний (дзвінкий чи глухий) писати, треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний:

моло т ьба – моло т ити, про с ьба – про с ити, ле г кий – ле г енький, ні г ті – ні г оть.

Якщо ж така перевірка неможлива, правопис слова слід запам’ятати або звірити за орфографічним словником.

Найбільшого впливу глухих дзвінкі звуки зазнають на межі префікса й кореня.

· Префікс з- перед наступним глухим приголосним асимілюється ним:

з + хилити [схи^елѝти],

з + питати [спи^ета̀ти],

з + кинути [скѝнути],

з + формувати [сформува̀ти],

з + шити [сшѝти],

з + цідити [сц′ідити],

з + сипати [с:ѝпати].

Увага! На письмі префікс з- перейшов у с- лише перед глухими к, п, т, ф, х. перед іншими приголосними пишемо з- (асиміляція зберігається лише у вимові).

· Кінцеві дзвінкі приголосні односкладових префіксів над-, під-, од-, об- перед наступними глухими у швидкому темпі мовлення теж частково оглушуються:

надпити [над^тпѝти],

підхопити [п’ід^тхопѝти],

підписати [п’ід^тпи^еса̀ти],

одсипати [од^тсѝпати],

обклеїти [об^пклѐйіти].

Увага! На письмі така асиміляція не закріпилася (чинний морфологічний принцип).