Короткі теоретичні відомості

До розуміння цілісності людини можна наблизитися за допомогою системного підходу. Система являє собою сукупність елементів і зв’язки між ними, які функціонують як єдине ціле і мають єдину мету функціонування.

Людина – це система з пірамідальним принципом побудови. За стародавніми греками, у ній виділяють три рівні:

1) нижній, тілесний (грец. Soma – тіло);

2) середній, психічний (грец. Psyche – душа);

3) вершину – духовний елемент (грец. nous – дух).

Усередині себе, у своїй біологічній структурі людина має так звані мінісистеми подібності, у яких відображається весь організм. Це:

– райдужна оболонка ока,

– вушна раковина,

– язик,

– слизова оболонка носа,

– шкіра, особливо волосистої частини голови, долонь та підошов.

За зміною у цих структурах можна здійснювати діагностику стану здоров’я, а впливаючи на них, – коректувати відхилення.

За допомогою системного підходу найглибше проаналізований біологічний рівень людини. Як цілісна система організм має такі якості, яких не мають окремі її елементи. Організм складають системи органів, які побудовані із органів, тканин та тканинних елементів. Усі ці структури становлять взаємодіючий взаємозумовлений ансамбль.

Особливості біосистеми організму людини:

1. Здатність до збереження індивідуального існування за рахунок самоорганізації. До проявів самоорганізації є здатність до самооновлення. Ця якість пов’язана з постійним взаємним обміном організму й навколишнього середовища речовинами, енергією та інформацією.

2. Здатність системи до саморегулювання базується на взаємоспрямованості інформаційних потоків між елементами.

3. Здатність до самовідновлення зумовлена регенерацією, а також різними паралельними регуляторними впливами в організмі на усіх рівнях його організації. Компенсація недостатніх функцій за рахунок цих паралелей дозволяє вижити організму в умовах пошкоджень, ступінь компенсації при цьому відображає рівень життєздатності.

4. Здатність системи до саморозвитку. Відомо, що онтогенез є генетично запрограмованим. Одна гістогенетична програма закономірно змінює іншу, будучи нею підготовленою за рахунок позитивних зворотних зв’язків. Оскільки простір і час взаємопов’язані, то і час життя є асиметричним і протікає тільки в одному напрямку, що закономірно проявляється в старінні й смерті.

5. Здатність до самовідтворення пов’язана із інтересом біологічного виду до передачі потоку генетичної інформації наступним поколінням організмів.

Здатність одночасно реалізувати всі вищенаведені якості визначають феномен біологічного життя.

Сучасні наукові погляди про людину передбачають наявність у неї, поряд із фізичним тілом, ще й так званих біополів. Людина знаходиться в потоці інформації та енергії, поглинає їх, трансформує і випромінює. Носієм цього випромінювання є біополе.

Завдання до теми

1. Сформувати уявлення про феномен цілісності людини, людину як носія інформації та людину як підсистему Всесвіту.

2. Ознайомити студентів із сучасними та древніми холістичними системами.

3. Вивчити суть механізмів самовідновлення, самовідтворення, гомеостазу, адаптації.

Методичні поради

1. Занести до валеологічного словника терміни «гомеостаз», «адаптація».

2. Запам’ятати види та стадії формування адаптації.

3. Запам’ятати показники, які організм намагається зберігати сталими у будь-яких ситуаціях.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття «біологічна система».

2. Назвіть міні-системи людини, у яких відображається весь організм.

3. У чому полягає суть особливостей біосистеми організму, таких як: самовідтворення, самоорганізація?

4. Що таке гомеостаз? Наведіть приклади прояву гомеостазу.

5. Дайте визначення поняття «адаптація»?

6. Які види та стадії формування адаптації вам відомі?

7. Які древні холістичні системи вам відомі?

8. Обґрунтуйте твердження: людина є носієм інформації у космосі.

9. Обґрунтуйте твердження: людина – це система з пірамідальним принципом побудови. Назвіть складові цієї піраміди.

Література: [6, 7, 10, 11].