Етичне регулювання взаємин «журналіст – джерело інформації», «журналіст – автор».

Суть професійної етики - наукове забезпечення морально бездоганного виконання професіоналами своєї ролі у відповідності до загальноприйнятих у суспільстві етичними принципами. Так поряд з «загальної» етикою виникає лікарська, юридична, журналістська та інша етика.
Професій, при яких моральні (етичні) норми входять у саму суть професійної діяльності, не так небагато. У роботі такого роду моральний вибір стає для фахівця супутнім у всьому. Однією з таких професій є журналістика.
Професійна етика журналіста - це юридично не фіксовані, але прийняті в журналістському середовищі і підтримувані силою громадської думки, професійно-творчими моральні приписи - принципи, норми і правила моральної поведінки журналіста. В їх основі лежить уявлення про найкращий з етичної точки зору виконанні професійного боргу відповідно до прийнятих в суспільстві уявленнями про добро і зло.
У професійній етиці складається якийсь звід принципів, правело гідної поведінки і заборон, що фіксуються або в «неписаних», або в розроблених журналістськими організаціями «писаних» кодексах честі. Контроль за дотриманням етичних норм ведеться, як «зсередини», так і «ззовні». "Зсередини» - цесовість журналіста, (якщо вона є) яка в залежності від характеру поведінки або змушує її переживати сором, самоосуд, або навпаки, викликає гордість. «Ззовні» діють журналістські організації або «суди честі». Існує і громадський контроль за дотриманням журналістами етичних принципів.
Грубі і неодноразові, а головне свідомі порушення норм журналістської етики ставлять порушника поза рядами професійної журналістської діяльності.
Загальноприйнятими етичними нормами журналістики прийнято вважати:
дотримання точності фактів, при цьому виправлення помилкових повідомлень,
виступи проти спотворення і замовчування фактів; відстоювання свободи точок зору; отримання інформації тільки чесним (законним) шляхом;
заборона вторгатися у приватне життя; збереження конфіденційності джерел інформації, заборона брати чи давати хабарі, заборона на використання інформації журналістом в особистих (корисливих) цілях;
виступи проти дискримінації за національними, релігійними, класовими і іншими ознаками.
Ці та інші етичні принципи покладені в основу «Міжнародних принципів професійної журналістської етики», яку визначили, в 1980-1983 роках представники міжнародних журналістських організацій. З їх урахуванням кожна журналістська організація, чи то національна, або регіональна, розробляє свої етичні «кодекси». У 1994 році розроблено Кодекс професійної етики російського журналіста.
Загальні етичні принципи знаходять конкретне втілення і стають практичними правилами в тих ситуаціях, які повсякденні для практичної журналістської діяльності, у низці наступних відносин:

«Журналіст - джерело інформації», контакти журналіста зі своїм джерелом інформації можуть носити відкритий характер, що зобов'язує журналіста представиться тим особам, з якими він вступає в діловий контакт, ознайомлюючи їх з колом цікавлять його питань. Прихований характер отримання інформації допустимо, тільки при дотриманні прав і законних інтересів тих, хто стає об'єктом спостереження.

Журналіст - автор», за кожним листом стоїть людина, вимагає до себе чуйного ставлення. Не образити мовчанням або відмовою, вчасно тактовно дативідповідь, вказуючи на можливі кроки подальшої співпраці з редакцією.
При підготовці тексту до публікації всі, навіть незначні поправки слід погоджувати з авторами.
Грубим порушенням етичних норм є «заавторство», коли журналіст на основі сирих вихідних даних наданих автором, практично пише твір за нього.