Главная
Случайная страница
Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Структура книговидавничої справи.
У структурі Держкомтелерадіо України серед 15 відділів функціонує Департа- мент видавничої справи і преси, який складається з відділу виставкової діяльності та книгорозповсюдження; відділу засобів масової інформації та державного реєстру; відділу поліграфії та видавництв; відділу бюджетної програми “Українська книга”. Вдепартаменті працює 21 людина, а в колишньому Державному комітеті видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження УРСР цю ж роботу виконувало 350 осіб, оскільки тодішня влада розуміла визначальне значення книги у формуванні свідомості насе- лення. Він визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та здійснення видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи відповідно до Закону України “Про видавничу справу”. У підпорядкуванні Державного комітету телебачення та радіомовлення України перебуває 21 державне видавництво, якізабезпечують реалізацію державної політики у видавничій сфері (у Києві – “Веселка”, “Вища школа”, “Дніпро”, “Здоров’я”, “Ли- бідь”, “Мистецтво”, “Музична Україна”, “Техніка”, “Україна”, Книжкова палата України (видавнича організація), “Урожай”, “Етнос”; у Дніпропетровську – “Січ”; уДонецьку – “Донбас”; у Львові – “Каменяр”, “Світ”; в Одесі – “Маяк”; в Ужгороді – “Карпати”; у Сімферополі – “Таврія”, у Харкові – “Основа”). До сфери функціональ- ного управління Держкомтелерадіо належить також державне підприємство “Видав- ництво і друкарня “Таврида”. Відділ засобів масової інформації та державного реєстру Держкомтелерадіо України веде Державний реєстр видавництв, виготівників та розповсюджувачів видавничої продукції. За ним станом на 1 грудня 2011 р. в Україні зареєстровано 5137 суб’єктів видавничої діяльності, з них: 1516 суб’єктів займається лише видавничою діяльністю; 621 суб’єкт – виготовленням видавничої продукції; 293 суб’єкти – розповсюдженням видавничої продукції; решта суб’єктів суміщають кілька видів діяльності3. Враховуючи кількість вітчизняних стаціонарних книжкових магазинів (одна книгарня на 96 тис. жителів) у порівнянніз кількістю книгарень західноєвропейських країн (приміром, у Франції один книжковий магазин припадає на 20 тис. жителів країни, у Німеччині – на 15 тис., у Польщі і Данії – на 12 тис., Норвегії – на 10,5 тис., Нідерландах – на 10 тис., Фінляндії – на 7 тис., Австрії – на 4 тис. жителів країни), можна стверджувати, що наша держава практично не використовує величезний по- тенціал вітчизняної книги для розбудови української державності ізабезпечення стрім- кого, стратегічно виправданого економічного, культурного і соціального зростання України як члена європейської спільноти17 Книгарні України діють самостійно або об’єднуються в мережі. В країні діє лише одна українська мережа – “Книгарня Є”, інші – іноземні, які в невеликих кількостях продають продукцію українських видавництв. Тому багато видавництв – київські “Смолоскип”, “Казка”, львівські “Свічадо” та “Аверс”, харківські “Ранок” та “Фоліо” відкривають власні книгарні та кіоски не лише у Києві, а і в інших обласних центрах. На невеликих площах в 40–50 кв. м створюються осередки української куль- тури, які проводять рекламно-пропагандистські акції, продають виключно україномов- ні книжки, розробляють свої класифікації їхнього розміщення, в них є в асортименті одночасно по 4–5 тис. назв видань. Деякі з них мають власні приміщення (“Свічадо” та “Смолоскип” у Києві, “Аверс” у Львові), тому ставлять націнки в межах 50 %. Вони продають книги за електронними замовленнями і розсилають їх поштою споживачам. Книгарні мереж “Читай-город”, “Книжковий супермаркет”, що належать компанії “Логос-Транс”, “Empik”, в якій вона придбала контрольний пакет акцій, маючи 15 Про стан книгорозповсюдження в Україні... 16Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Видавнича справа. Статистичні дані... 17 Про схвалення Концепції Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидав- ничої продукції на 2009–2012 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України №772-р від 28 травня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nau.ua. Галина ГРЕТ 114 ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2012. Вип. 7 площі понад 200 кв. м, представляють асортимент, що охоплює 30–50 тис. назв. онад 80 % з них – це книги, завезені з Росії, які продаються зі 100 %-ю націнкою. українською, російською, англій- ською, німецькою мовами. Вона має асортимент понад 20000 назв (переважає продаж українських видань), просуває власний, український продукт, є місцем культурних зустрічей – презентацій книжок, круглих столів, літературних читань, дитячих заходів. Книгарні України за формою власності – приватні. Тому з центральних вулиць Києва та багатьох обласних центрів України за 20 років вони зникли після УказуПрезидента України “Про ліквідацію обласних книготоргових об’єднань та об’єднання “Укркнига” і комерціалізацію державного книгорозповсюдження”. У Києві функ- ціонує 102 книгарні, більша частина з них є складовими торговельно-розважальних комплексів. Відсутні книгарні на Хрещатику. Нещодавно у комунальну власність повернулась книгарня “Сяйво” 18 В основному книгарні України універсальні, спеціа- лізація спостерігається лише за ознакою приналежності видавництву. Продаються книги в Києві і в книгарні-чайовні “Культ-Ра”, що спеціалізується на продажу язич- ницької літератури, чи книгарні-кав’ярні “Бабуїн”, де можна поряд з відпочинком та їжею придбати книги чи періодику. В Україні поступово збільшується кількість інтернет-книгарень (близько 50), що створюються як самостійні підприємства, на базі традиційних книгарень чи при видавництвах. У Нідерландах книгарні розташовані дуже густо, іноді по дві-три поруч. Спо- стерігається цікава залежність – якщо на вулиці відкривається нова книгарня, у всіх сусідніх книжкових магазинчиках зростає виручка. І навпаки, якщо книгарня закри- вається, усі сусіди втрачають у виторзі. Це не парадокс. Книжки – особливий товар, їх дуже багато. І якщо поруч знаходяться кілька книгарень, потенційний споживач іде у цей район, знаючи, що в якійсь із них знайде те, що йог цікавить. Кожна книгарня має своє обличчя або, як кажуть фахівці, формулу, книгарні спеціалізовані чи здійснюють розпродаж складських залишків видавництв, що не роз- пилює книжкову продукцію по книгарнях і допомагає покупцям швидко знайти необ- хідне видання. Висока кваліфікація персоналу, додаткові послуги, дбайливо підібраний асортимент є складовими високої культури обслуговування та складовими конкуренції. У 2007 р. Колегія Держкомтелерадіо України ухвалила рішення “Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення Всеукраїнської книготорговельної мережі”, у 2008 р. Кабінет Міністрів України видав розпоряджен- ня про схвалення концепції Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009–2012 рр., Держкомтелерадіо ухвалив рекомен- дації щодо мінімального забезпечення громадя книготорговельними послугами в кожній адміністративно-територіальній одиниці, однак відсутність фінансування, розробки алгоритму впровадження цих документів в життя, а найголовніше, полі- тичної волі не дали очікуваного результату. Кожна держава захищає свій книжковий ринок від експансіі сусідніх держав, розуміючи, що книга – це стратегічний продукт. У західному суспільстві вплив дер- жави, передовсім, полягає у створенні сприятливих умов для розвитку книговиданнята книгорозповсюдження, зокрема, впровадження системи податкових пільг. 18Про схвалення Концепції Державної цільової програми... Галина ГРЕТ ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2012. Вип. 7 115 Наприклад, федеральний уряд Канади, яка перебуває під потужним конкурентним тиском в культурній сфері з боку Великобританії, Франції, Сполучених Штатів Америки, ще 1979 р. прийняв спеціальну Програму розвитку книговидавничої сфери, головною метою якої було створення сприятливих умов для видання і розповсюдження книжок канадських авторів. Ця програма й до нині є головним інструментом державної політики в книжковій індустрії, її щорічний бюджет складає близько 30 млн доларів. Розподілом коштів займається Міністерство канадської спадщини. Федеральний уряд Канади також заснував низку програм із надання позик і кредитів канадським видавничим фірмам, зокрема створили Програму надання позик для ка- надських книговидавців і книгорозповсюджувачів, в рамках якої вісімнадцяти книго- видавцям надали кредити на суму понад 3 млн доларів. Нині ця програма перебуває в стадії реструктуризації. Підтримують книговидавців також Фонд розвитку культур- их галузей та Канадська рада (федеральне аґентство з підтримки й пропаганди куль- тури і мистецтва в Канаді). Зокрема, остання виділяє понад 7 млн доларів у вигляді грантів для канадських видавців художньої літератури19 Уряд Німеччини підтримує популяризацію німецької культури у світі, розроб- ляючи програму підтримки перекладів з німецької, дає преференції видавництвам, що активно беруть участь у книжкових ярмарках. Світова спільнота небайдужа і до проблем українського книговидання і книго- розповсюдження. Популяризації українських видань за кордоном сприяє створення у Берліні міжнародної громадської організації літературних перекладачів20. Уподобан- ням німецьких читачів відповідає літературна творчість Тараса Прохаська, Любка Дереша, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Миколи Рябчука21. Активно і успішно пропагує у Франції себе і колег Андрій Курков, книги якого видаються там значними накладами. Українська держава повинна нарешті здійснити ефективні протекціоністські заходи щодо книжкової справи, допомогти вирішити проблеми книгорозповсюджен- ня і навіть стати активним учасником цього ринку. Вихід вбачається у чіткому врегу- люванні питання іноземної участі у видавничій сфері розробки квот на ввезення книжкової продукціїз-за кордону. Закордонні інвестиції в цю галузь повиннізалучати лише підприємства, що перебувають під українським контролем; їх діяльність не повинна суперечити державній культурній політиці, а навпаки, повинна сприяти розвитку національного книговиробництва. Назріла необхідність розробки та затвердження Стратегії розвитку книгови- дання в Україні та створення єдиної національної довідково-інформаційної системи книжкового простору України. Слід затвердити Державну цільову програму підтримки читання і встановити обов’язкові фіксовані відрахування з центрального та місцевих бюджетів на закупівлю вітчизняних видань для бібліотек. Необхідно встановити соціальні тарифи на рекламу книг вітчизняного виробництва та нормативи на обо- в’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для реклами вітчиз- няної книги. Настав час, аби Національний банк України розробив механізми спеці- ального пільгового режиму кредитування видавничої галузі.
Date: 2016-07-22; view: 297; Нарушение авторских прав Понравилась страница? Лайкни для друзей: |
|
|