Роль В.Франкліна у заснуванні Філадельфійського бібліотечного товариства (40-і рр. ХVІІІ ст.).

Велика радянська енциклопедія: Франклін (Franklin) Бенджамін (Веніамін) (17.1.1706, Бостон, - 17.4.1790, Філадельфія), американський просвітитель, державний діяч, вчений. Народився в сім'ї небагатого ремісника. З 10 років працював спочатку в майстерні батька, потім в друкарні старшого брата. У 1723 переїхав до Філадельфії. У 1724-26 жив у Лондоні. У 1727 заснував у Філадельфії власну друкарню. Віддаючи вільний час самоосвіті, Ф. став одним з найосвіченіших людей свого часу. У 1729-48 видавав «Пенсільванську газету» («Pennsylvania Gazette»), в 1732-58 - щорічник «Альманах бідного Річарда». Заснував у Філадельфії першу в англійських колоніях публічну бібліотеку (1731), Американське філософське товариство (1743), Филадельфийскую академію (1751), що стала основою Пенсильванського університету. У 1737-53 був поштмейстером Пенсільванії, в 1753-74 - поштмейстером всіх сівба.-амер. колоній. Ф. - один з ініціаторів скликання першого конгресу представників колоній в Олбані (1754), якому запропонував план об'єднання колоній. У 1757-75 (крім 1762-65) представляв сівба.-амер. колонії в Лондоні. Після початку Війни за незалежність у Пн. Америці 1775-83 повернувся на батьківщину. Був обраний у 2-й Континентальний конгрес, брав участь у підготовці Декларації незалежності 1776. У 1776-85 посланець в Парижі. Сприяв зміцненню міжнародного становища США. За його сприяння і участі були укладені Американо-французький договір 1778 про союз і Версальський мирний договір 1783, за яким Великобританія визнала незалежність США. У 1785 обраний президентом Законодавчих зборів штату Пенсільванія. Брав участь у роботі Конституційного конвенту з вироблення Конституції США 1787.

В основі політичних поглядів Ф. лежить концепція природних і невід'ємних прав людини, до яких він відносив життя, свободу, власність. Вважаючи, що основою держави є суспільний договір, Ф. стверджував право народу (у разі порушення урядом цього договору) на повстання. Спочатку Ф. виступав за посилення самостійності колоній в рамках Британської імперії, потім, з розвитком революційного руху, - за відділення колоній від метрополії і проголошення політичної незалежності. У період вироблення конституції Ф. відстоював принцип федерації всіх штатів із збереженням широкого місцевого самоврядування, виступав проти посилення виконавчої влади, за встановлення загального виборчого права, не обмеженого майновим цензом. Ф. був рішучим противником рабства.

В області політекономії Ф. виступив проти панувала меркантилістською теорії, відстоював економічні погляди фізіократів. За півстоліття до А.Смита Ф. сформулював трудову теорію вартості, ставши, за словами К.Маркса, «одним з перших економістів, який... розгледів природу вартості...»(К. Маркс і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва., т. 23, с. 60, прим.).

По своїх філософських поглядах Ф. примикав до деїзму. Ортодоксальної церковної догмі він протиставляв ідею «природної релігії», в якій роль бога зводилася до акту створення світу; Ф. розглядав рух як іманентна властивість матерії. Етичні погляди Ф. грунтувалися на уявленні про природний, утилітарному характер моральності, яка повинна бути звільнена від релігійної санкції.

Увага Ф. як вченого привертали самі різні явища природи. Він зібрав великі дані про штормових вітрах (норд-Остах) і запропонував теорію, що пояснює їх походження. За його участю були проведені вимірювання швидкості, ширини і глибини Гольфстріму і це протягом (назва якому дав Ф.) було нанесено на карту. Однак основною областю досліджень Ф. була фізика. Велике значення для поширення фізичних ідей Ф. у Європі зіграли його листи до П.Коллінсону (член Лондонського королівського товариства), який опублікував їх на власні кошти. Ф. займався виміром теплопровідності різних матеріалів, вивчав явища охолодження рідини при випаровуванні, досліджував поширення звуку у воді та повітрі і т.д. Найбільше значення мали його роботи з електрики (1747-53). Ф. пояснив принцип дії лейденської банки, встановивши, що головну роль у ній відіграє діелектрик, що розділяє проводять обкладки; ввів загальноприйняте тепер позначення електрично заряджених станів «+» і «-»; розробив загальну «унітарну» теорію електричних явищ, що виходила з припущення про існування єдиної електричної субстанції, недолік або надлишок якої обумовлює знак заряду тіла. Велика заслуга Ф. - встановлення тотожності атмосферного і отримується за допомогою тертя електрики і доказ електричної природи блискавки. Виявивши, що металеві вістря, з'єднані з землею, знімають електричні заряди з заряджених тел навіть без дотику з ними, Ф. запропонував ефективний метод захисту від грозового розряду - блискавковідвід. Ф. належить також ряд інших технічних винаходів: лампи для вуличних ліхтарів, економічна «Франкліновского» піч, особливий музичний інструмент, «електричне колесо», що обертається під дією електростатичних сил, застосування електричної іскри для вибуху пороху та ін

Наукові заслуги Ф. отримали широке міжнародне визнання. Він був обраний почесним членом ряду іноземних академій і товариств, в тому числі Російської АН (1789).