Виникнення публічних бібліотек у Німеччині. Мартін Лютер про бібліотеки.

Мартін Лютер (нім. Martin Luther; *10 листопада 1483, Айслебен — † 18 лютого 1546, Айслебен) — реформатор Церкви, засновник протестантського руху.

Мартін Лютер народився в Айслебені в багатодітній побожній родині шахтаря мідних копалень Мансфельда. З п'яти років малий Мартін вже був відданий на навчання у міську школу в Мансфельді. Очевидно він був дуже вразливою людиною, бо навіть у похилому віці згадував, як його били батьки і вчитель за найменшу провину. Чотирнадцятирічним батько його посилає на подальше навчання до Магдебурга, а потім до Айзенаха. У 1501 Лютер поступає до університету в Ерфурті.

Одного разу, переживши велике потрясіння під час громовиці, він дає обітницю піти у ченці і проти волі батька переступає поріг монастиря августинців, де у 1507 дістає посвячення в священики. Взимку 1510-11 Лютер з іншим монахом-августинцем здійснює прощу до Риму, який вразив його фальшивою побожністю місцевого духовенства і повною відсутністю очікуваної атмосфери святості у столиці католицизму. Розчарований, але непохитний у вірі, Лютер повертається додому і продовжує навчання і 1512 захищає докторську дисертацію у Віттенберзькому університеті.

Основні види бібліотек в країнах Європи у ХУІІ ст.

XVI - XVIII ст. в еволюції європейської цивілі­зації були періодом переходу від аграрного до інду­стріального суспільства. Англійська буржуазна ре­волюція (1640-1660) завершила період пізнього се­редньовіччя (XVI - перша половина XVII ст.) і по­клала початок новій історії (друга половина XVII — XVIII ст.). Зміст перехідної епохи полягав у роз­кладі феодальних відносин і генези основних ознак буржуазного суспільства, яке внаслідок промисло­вого перевороту в Англії і французької буржуазної революції перетворилося в систему, що згодом ста­ла панівною в Європі й у світі.

Передумови індустріалізації господарства скла­далися в другий період європейського феодалізму в країнах Північно-Західної Європи (Англії, Нідерлан­дах, Франції). Головними з них були: просте товарне виробництво, купецько-лихварський капітал, руйна­ція натурально-господарських форм феодального гос­подарства, ремісничих цехів, купецьких гільдій, гро­шова рента, становлення внутрішніх національних

ринків. Міжнародна торгівля сприяла створенню загальноєвро­пейського товарного і грошового ринку.

Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки. Посилився міжгалузевий і внутрішньо­галузевий розподіл праці. В XVI ст. налічувалося майже 100 основних галузей ремесла, у XVIIIст. - 200. Лише в текстильній галузі було більш як 20 спеціальностей. Впровадження верх-ньодійного колеса у млинах, механічних самопрядок, горизон­тальних ткацьких верстаків, багатоярусних шовкопрядильних механізмів підвищувало продуктивність праці в текстильній про­мисловості у 3-4 рази. Розвивалися доменне виробництво, кни­годрукування за допомогою літерного набору; використовува­лися механічні молоти, годинникові механізми з маятником; з'явилися нові типи кораблів; відбулися зміни в агротехніці.

Важливу роль в економічному розвитку Західної Європи відіграли географічні відкриття кінця XV - початку XVI ст. Відкриття Америки і португальського шляху до Індії надали певних переваг у веденні торгівлі тим країнам, що лежали на узбережжі Атлантики. Першість у європейській торгівлі XVI ст. належала Португалії та Іспанії. Вони ж започаткува­ли колоніальні володіння європейських країн, які згодом спра­вили надзвичайно великий вплив на європейську політику та економіку. Лише наприкінці століття іспанців і португальців почали тіснити Англія, Нідерланди, Франція.

Одним із важливих наслідків зазначених подій став небу­валий досі приплив до Європи золота й срібла, який спричи­нив падіння вартості монети і одночасне зростання цін на пред­мети споживання. За короткий час кількість грошей зросла більш ніж у десять разів, що сприяло розвиткові комерційного капіталу.

Складні операції європейського купецтва, розширення торгових оборотів і безперервність торговельних угод покли­кали до життя нові установи - біржі, де купці або їхні при­кажчики могли щоденно зустрічатися й укладати комерційні та грошові угоди. Найбільш відомі біржі виросли в Ліоні і Антверпені.

Грошові операції тієї епохи були пройняті духом сміливої заповзятливості і ризикованих рішень. В середовищі нового класу — буржуазії — утворюється своя аристократія, яка фор­мується шляхом нагромадження великих готівкових капіталів у найбільш спритних ділків, здебільшого в результаті різних кредитних операцій. <

Розклад західноєвропейського феодалізму був пов'язаний з такими процесами, як наближення спеціалізації ремесла до рівня мануфактурного поділу праці; посилення майнової і соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення. У сільському господарстві позиції феодалізму були міцні, а тому процес розкладу його йшов повільніше. Феодальна земельна власність поступово зробилась об'єктом купівлі-продажу, розорення дрібного й се­реднього дворянства набуло широких масштабів. Селянське володіння еволюціонувало у дрібну селянську власність, фео­дальна грошова рента й оренда - у капіталістичну ренту й оренду, застосовувалася наймана робоча сила; зростало міське населення.

Велику роль у процесі генезису індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах (1566-1609); Англії (1640-1660); американська (1775-1783); у Франції (1789-1794).

Нідерландська буржуазна революція привела до виникнення індустріального суспільства в Голландії, але не мала впливу на інші європейські країни. Це зробила буржуазна революція в Англії, що почалася за умов розвитку індустріального устрою в економіці країни. Зростали обсяги багатогалузевого ману­фактурного виробництва, торгівлі, зміцнилися позиції буржу­азії і буржуазної власності. З'явилось економічно міцне се­реднє і дрібне дворянство — джентрі, яке вело господарство на індустріальній основі. Аграрний переворот XVI ст. знищив старе феодальне землеволодіння, прискорив процес обезземелення селян, сприяв виникненню фермерства.

Заходи, вжиті в ході й після англійської буржуазної рево­люції, зміцнили буржуазні відносини в сфері промисловості, торгівлі, кредиту. В 1651 р. побачив світ відомий в історії Англії Навігаційний акт, який забороняв каботажне плавання іно­земних кораблів між англійськими портами, дозволяв інозем­цям поставляти в Англію товари лише своєї країни і підтвер­джував монополію англійських комерсантів на торгівлю з ко­лоніями Англії. Цей акт забезпечив панування Англії на світо­вому ринку. Англійська буржуазна революція мала вплив на Францію, Німеччину, США та інші країни.

Французька революція почалася тоді, коли в Англії та Гол­ландії розвивалися індустріальні відносини. Промисловий пе­реворот в Англії перетворив процес індустріального розвитку на незворотний.

1 3 перших днів революції у Франції були здійснені прогре­сивні економічні реформи. Скасовувалися податкові привілеї, всім громадянам гарантувалося право на будь-які посади і звання. Позитивну роль у розвитку революції відіграли і де­які вимоги економічного лібералізму, реалізовані великою бур­жуазією (жирондистами). В лютому 1791 р. спеціальні декре­ти Установчих зборів скасували державну регламентацію про­мислового виробництва, ліквідували цехи, проголосили свобо­ду торгівлі.

Після вигнання з Конвенту жирондистів до влади прийш­ла середня та дрібна буржуазія (якобінці), що завдала вирі­шального удару ворогам революції, знищивши феодалізм на селі. Було проголошено обов'язковий розподіл общинних земель у тому разі, якщо цього бажала третина місцевих жи­телів. Спеціальним декретом скасовувалися феодальні права дворянства, борги селян феодалам; однак вимоги сільської бідно­ти про безкоштовні наділи не були задоволені. В цілому аграр­не законодавство було спрямоване на задоволення інтересів середнього селянства та сільської буржуазії.

Велика французька революція 1789-1794 рр. була першою і єдиною революцією, доведеною до повної перемоги над феодаль­ним дворянством та монархією. В Англії революція XVII ст. завершилася компромісом між новим дворянством і буржуа­зією, а у Франції революція XVIII ст. розгромила феодалізм і утвердила панування буржуазії. Як наслідок, французька рево­люція набула загальноєвропейського і світового значення.

Історія генези індустріального суспільства пов'язана з роз­витком мануфактурного виробництва, тому період XVI-XVIII ст. у розвитку світового господарства був мануфактурним. Ману­фактура - підприємство, що базується на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисло­вості, яка історично передувала великій машинній індустрії. Існу­ють дві форми мануфактур — розсіяна, що розвивалася в основ­ному в XVI - першій половині XVIII ст., і централізована, що, утвердилася з другої половини XVIII ст. Мануфактури виника­ли в галузях, де рівень спеціалізації і технічного розвитку ство­рював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI і ст. були в суконному виробництві, металургії, суднобудуванні, І книгодрукуванні. Утворення мануфактур йшло двома шляха- • ми: 1) торговий капітал проникав у виробництво; 2) виробник І ставав і підприємцем, і купцем. Одночасно в промисловості збе-; рігалися ремесла і дрібне товарне виробництво. У мануфактурний період торговий капітал переважав над промисловим. Головними сферами залучення капіталу в Англії і Голландії була зовнішня торгівля і морські перевезення.

Історія протоіндустріального суспільства - це історія пере­моги промислового капіталу над торговим.

Відбувалися зрушення в сфері обігу і розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, розвивався міжна­родний поділ праці, формувалися національні, європейський і світовий ринок товарів і грошей. На міжнародних ринках про­відну роль відігравали Англія, Голландія. Європейські феодальні країни не були спроможні конкурувати на світовому ринку і перетворилися на продавців своїх аграризованих економічних відносин.

Сільське господарство розвивалося трьома основними на­прямами: створення буржуазних форм земельної власності, еволюція феодальної ренти у капіталістичну, зростання то­варності. Змістом цих процесів була боротьба між двома шляхами розвитку аграрних відносин: ринкового підприєм­ництва та дрібнотоварної земельної власності.

В Англії аграрний переворот XVI - XVII ст. відіграв ради­кальну роль. Там, де застосовувалось огороджування, насиль­ницьке обезземелення селян, відразу утворилася велика земель­на власність буржуазного типу, яка здавалася в оренду селя­нам. Після буржуазної революції на цих землях утверджува­лися фермерські господарства, а лендлорди (великі землевлас­ники) отримували капіталістичну ренту. Селян - копігольдерів переводили на становище орендарів, змушували відмовлятися від своїх прав на користування землею. Дрібні селянські гос­подарства перестали існувати, звільнивши місце великій бур­жуазній земельній власності лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів у вівчарстві, агрокуль­турі й агротехніці (легкий плуг, складні сівозміни, використан­ня добрив), зросла врожайність зернових культур.

У Голландії розвиток сільського господарства мав компро­місний характер. Революція не ліквідувала феодальну земель­ну власність, але пріоритет належав зміцненню дрібноселянсь­кої власності, що зростала в основному за рахунок скуповуван­ня монастирських володінь, осушених земель, на яких розви­валися фермерські господарства.

У Франції протягом перехідного періоду зберігалася вели­ка земельна власність феодалів, зміцнилася спадкова рента. Аграрне законодавство якобінців у ході буржуазної революції

1789-1794 рр. перетворило цензиви у приватну власність се­лян. Процес капіталізації здійснився шляхом зміцнення дрібноселянської власності. Селянин перетворився на дрібно­го аграрія індустріального суспільства.

Отже, визначальними напрямками у господарському роз­витку країн Західної Європи була буржуазна перебудова, фор­мування індустріального ладу.

Date: 2016-07-22; view: 340; Нарушение авторских прав