Вкажіть способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав. 2 page

(3) Записи, зроблені відповідно до пунктів (1) і (2) цієї
статті і ввезені без дозволу зацікавлених сторін у країну, де вони
вважаються незаконними, підлягають арешту.

Стаття 14

(1) Автори літературних і художніх творів мають виключне
право дозволяти:

(i) кінематографічну переробку і відтворення своїх творів та
поширення перероблених або відтворених таким способом творів;

(ii) публічний показ і виконання перероблених або відтворених
таким способом творів і повідомлення їх по проводах для загального
відома.

(2) Переробка в будь-яку іншу художню форму кінематографічної
постановки, похідної від літературного або художнього твору,
незалежно від дозволу його автора, вимагає також дозволу автора
оригінального твору.

(3) Положення статті 13 (1) не застосовуються.

Стаття 14bis

(1) Без збитку авторським правам на будь-який твір, який міг
би бути перероблений або відтворений, кінематографічні твір
підлягає охороні, як оригінальний твір. Особа, яка має авторське
право на кінематографічний твір, користується такими ж правами, як
і автор оригінального твору, включаючи права, передбачені в
попередній статті.

(2) (a) Визначення осіб - що мають авторське права на
кінематографічний твір, зберігається за законодавством країни, в
якій витребується охорона.

(b) Проте в країнах Союзу, законодавство яких включає у число
осіб, що мають авторське право на кінематографічні твори авторів,
що зробили внесок у його створення, ці автори, якщо вони
зобов'язалися зробити такий внесок, не вправі при відсутності
будь-якої протилежної або особливої умови, заперечувати проти
відтворення, розповсюдження, публічного показу і виконання,
повідомлення по проводах для загального відома, передачі в ефір
або будь-якого іншого публічного повідомлення твору, а також
субтитрування і дублювання його тексту.

(c) Питання про те, чи повинно зазначене вище зобов'язання
бути виражене для застосування попереднього пункту (b) у формі
письмової згоди або рівнозначного письмового акта, визначається
законодавством країни, в якій виробник кінематографічного твору
має свою штаб-квартиру або звичайне місце проживання. Проте за
законодавством країни Союзу, в якій витребується охорона,
зберігається право передбачити, що таке зобов'язання
встановлюється письмовою угодою або рівнозначним письмовим актом.
Країни, що скористаються цим правом, повідомляють про це
Генеральному директору шляхом письмової заяви, про яку він негайно
сповіщає всі інші країни Союзу.

(d) Під "протилежною або особливою умовою" мається на увазі
будь-яка обмежувальна умова, що має відношення до вищезгаданого
зобов'язання.

(3) Якщо національним законодавством не встановлюється інше,
положення вищевказаного пункту (2) (b) не застосовується до
авторів сценаріїв, діалогів і музичних творів, створених для
постановки кінематографічного твору, або до його
режисера-постановника. Проте країни Союзу, законодавство яких не
має положень, що передбачають застосування названого пункту (2)
(b) до режисера-постановника, повідомляють про це Генерального
директора шляхом письмової заяви, яку він негайно сповіщає всі
інші країни Союзу.

Стаття 14ter

(1) Щодо оригіналів творів мистецтва і оригіналів рукописів
письменників і композиторів автор, а після його смерті особи або
установи, уповноважені національним законодавством, користуються
невідчужуваним правом часткової участі в кожному продажу твору, що
йде за першим його відступленням, здійсненим автором твору.

(2) Охорона, передбачена попереднім пунктом, може бути
витребувана в будь-якій країні Союзу, за умови, коли законодавство
країни, до якої належить автор, це дозволяє, і в обсязі, що
допускається законодавством країни, в якій витребується ця
охорона.

(3) Порядок збору і розміри сум визначаються національним
законодавством.

Стаття 15

(1) Для того щоб автор літературних і художніх творів, що
охороняються цією Конвенцією, розглядався, за відсутності доказів
протилежного, як такий і відповідно до цього допускався у країнах
Союзу до порушення судового переслідування проти контрафакторів,
достатньо, якщо ім'я автора буде позначено на творі звичайним
чином. Цей пункт застосовується, навіть коли це ім'я є
псевдонімом, коли псевдонім, взятий автором, не викликає сумніву в
його особі.

(2) Виробником кінематографічного твору вважається, при
відсутності доказу протилежного, фізична або юридична особа, ім'я
або назва якої зазначена на цьому творі звичайним способом.

(3) Щодо творів, випущених анонімно або під псевдонімом, крім
зазначених вище в пункті (1), видавець, ім'я якого позначено на
творі, визнається, при відсутності доказу протилежного,
представником автора, і в цьому статусі він правомочний захищати
права автора і забезпечувати їх здійснення. Чинність положень
цього пункту припиняється, коли автор розкриє свою особу і заявить
про своє авторство на твір.

(4) (a) Для неопублікованих творів, автор яких невідомий, але
відносно яких є всі підстави припускати, що він є громадянином
країни Союзу, за законодавством цієї країни зберігається право
призначати компетентний орган, який представляє цього автора і
правомочний захищати його права і забезпечувати їх здійснення в
країнах Союзу.

(b) Країни Союзу, які відповідно до цього положення здійснять
таке призначення, повідомляють про це Генерального директора
шляхом письмової заяви, що містить повну інформацію про
призначений у такому порядку орган. Генеральний директор негайно
повідомляє про цю заяву всі інші країни Союзу.

Стаття 16

(1) Контрафактні примірники твору підлягають арешту в
будь-якій країні Союзу, в якій цей твір користується правовою
охороною.

(2) Положення попереднього пункту застосовуються також до
відтворень, що походять із країни, у якій твір не охороняється або
перестав користуватись охороною.

(3) Арешт накладається відповідно до законодавства кожної
країни.

Стаття 17

Положення цієї Конвенції не можуть ні в чому зачіпати право
уряду кожної із країн Союзу дозволяти, контролювати або забороняти
в законодавчому або адміністративному порядку розповсюдження,
виконання або показ будь-якого твору або постановки, щодо яких
компетентний орган визнає за необхідне здійснити це право.

Стаття 18

(1) Ця Конвенція застосовується до всіх творів, які на момент
набуття нею чинності не стали ще загальним надбанням в країні
походження у зв'язку із закінченням терміну охорони.

(2) Проте, якщо внаслідок закінчення раніше наданого творові
терміну охорони він став уже загальним надбанням у країні, в якій
витребується охорона, цей твір не буде знову взято під охорону в
цій країні.

(3) Вказаний принцип застосовується відповідно до положень
спеціальних конвенцій, які укладені або будуть укладені з цією
метою між країнами Союзу. За відсутності таких положень відповідні
країни визначають кожна для себе умови застосування цього
принципу.

(4) Попередні положення застосовуються також у випадку нових
приєднань до Союзу і у випадках, коли охорона розширяється в
порядку застосування статті 7 або внаслідок відмови від
застережень.

Стаття 19

Положення цієї Конвенції не перешкоджають витребуванню більш
широкої охорони, що може надаватися законодавством тієї або іншої
країни Союзу.

Стаття 20

Уряду країн Союзу залишають за собою право вступати між собою
в спеціальні угоди, коли ці угоди будуть надавати авторам більш
широкі права, ніж встановлені цією Конвенцією, або будуть містити
інші положення, які не суперечать цієї Конвенції. Положення діючих
угод, що відповідають цим вимогам, залишаються такими, що
підлягають застосуванню.

Стаття 21

(1) Спеціальні положення, стосовно країн, що розвиваються,
містяться в Додатковому розділі.

(2) Із урахуванням положень статті 28 (1) (b) Додатковий
розділ становить невід'ємну частину цього Акта.

Стаття 22

(1) (a) Союз має Асамблею, що складається із країн Союзу,
зв'язаних статтями від 22 до 26.

(b) Уряд кожної країни представляється одним делегатом, який
може мати заступників, радників і експертів.

(c) Витрати кожної делегації несе уряд що призначив її.

(2) (a) Асамблея:

(i) розглядає всі питання, що відносяться до збереження і
розвитку Союзу і застосування цієї Конвенції;

(ii) дає Міжнародному бюро інтелектуальної власності (далі
іменованому "Міжнародне бюро"), передбаченому в Конвенції, що
засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності
(995_169) (далі іменовану "Організація"), вказівки щодо
підготовки конференцій з перегляду, приділяючи при цьому належну
увагу зауваженням країн Союзу, не зв'язаних статтями від 22 до 26;

(iii) розглядає і затверджує звіти і діяльність Генерального
директора Організації, що стосуються Союзу, і дає йому всі
необхідні інструкції з питань, що відносяться у компетенції Союзу;

(iv) обирає членів Виконавчого комітету Асамблеї;

(v) розглядає і затверджує звіти і схвалює діяльність свого
Виконавчого комітету, а також дає йому інструкції;

(vi) визначає програму, приймає дворічний бюджет Союзу і
затверджує його фінансові звіти;

(vii) затверджує фінансовий регламент Союзу;

(viii) створює такі комітети експертів і робітники групи, які
вважає необхідними для здійснення цілей Союзу;

(ix) визначає які країни, що не є членами Союзу, і які
міжурядові і міжнародні неурядові організації можуть бути допущені
на її засідання як спостерігачі;

(x) приймає виправлення до статей від 22 до 26;

(xi) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на
досягнення цілей Союзу;

(xii) виконує всі інші функції, що випливають з цієї
Конвенції;

(xiii) за умови її згоди здійснює такі права, які їй надані
Конвенцією (995_169), що засновує Організацію.

(b) З питань що становлять інтерес також для інших Союзів,
адміністрацію яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення,
заслухавши думку Координаційного комітету Організації.

(3) (a) Кожна країна - член Асамблеї має один голос.

(b) Половина країн - членів Асамблеї становить кворум.

(c) Незважаючи на положення підпункту (b), якщо на будь-якій
сесії кількість представлених країн становить менше половини, але
дорівнює або перевищує третину країн - членів Асамблеї, вона може
приймати рішення, проте всі рішення Асамблеї, за винятком рішень,
що відносяться до її власних правил процедури, набувають чинності
лише при дотриманні нижче наведених умов. Міжнародне бюро
направляє згадані рішення країнам - членам Асамблеї, які не були
на ній представлені, і запрошує їх повідомити письмово у
трьохмісячний термін, рахуючи від дати направлення рішень, чи
голосують вони за ці рішення, проти них або утримуються. Якщо
після закінчення цього терміну кількість країн, що таким чином
проголосували або повідомили, що вони утримались, досягне тієї
кількості, якої не вистачало для досягнення кворуму на самій
сесії, такі рішення набувають чинності за умови, що одночасно
зберігається необхідна більшість.

(d) За умови дотримання положень статті 26 (2), Асамблея
приймає своє рішення більшістю в дві третини поданих голосів.

(e) Голосу тих, що утрималися, до уваги не беруться.

(f) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати
лише від її імені.

(g) Країни Союзу, що не є членами Асамблеї, допускаються на
її засідання як спостерігачі.

(4) (a) Асамблея збирається на чергову сесію раз на два роки
за скликанням Генерального директора і, крім виняткових випадків,
в той же час і в тому ж місці, що й Генеральна Асамблея
Організації.

(b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається
Генеральним директором, на вимогу Виконавчого комітету або на
вимогу однієї чверті країн - членів Асамблеї.

(5) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 23

(1) Асамблея має Виконавчий комітет.

(2) (a) Виконавчий комітет складається з країн, обраних
Асамблеєю із числа країн - членів Асамблеї. Крім того, країна, на
території якої Організація має свою штаб-квартиру, має в Комітеті
ex officio одне місце, за умови дотримання положень
статті 25 (7) (b).

(b) Уряд кожної країни - члена Виконавчого комітету
представлений одним делегатом, який може мати заступників,
радників і експертів.

(c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.

(3) Кількість країн - членів Виконавчого комітету становить
одну четверту частину кількості країн - членів Асамблеї. При
визначенні кількості місць, що підлягають заповненню, залишок, що
утворився після ділення на чотири, до уваги не приймається.

(4) Під час виборів членів Виконавчого комітету Асамблея
приділяє належну увагу справедливому географічному розподілу, а
також необхідності для країн - учасниць спеціальних угод, які
можуть бути укладені у зв'язку із Союзом, бути серед країн, які
складають Виконавчий комітет.

(5) (a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції
від закриття сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття
наступної чергової сесії Асамблеї.

(b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в
кількості, що не перевищує двох третин їх складу.

(c) Асамблея встановлює детальні правила виборів і можливих
перевиборів членів Виконавчого комітету.

(6) (a) Виконавчий комітет:

(i) підготовляє проект порядку денного Асамблеї;

(ii) подає Асамблеї пропозиції, щодо проекту програми і
дворічного бюджету Союзу, підготовлених Генеральним директором;

(iii) виключений;

(iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні
звіти Генерального директора і щорічні акти фінансових ревізій;

(v) Відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин,
що виникли між двома черговими сесіями Асамблеї, вживає всіх
необхідних заходів, щоб забезпечити виконання Генеральним
директором програми Союзу;

(vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно
до цієї Конвенції.

(b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів,
адміністрацію яких здійснює Організація, Виконавчий комітет
приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету
Організації.

(7) (a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на
рік за скликанням Генерального директора по можливості в той же
час і в тому ж місці, що й Координаційний комітет Організації.

(b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що
скликається Генеральним директором, або по його власною
ініціативою, або на прохання Голови, або на вимогу однієї чверті
членів Виконавчого комітету.

(8) (a) Кожна країна - член Виконавчого комітету має один
голос.

(b) Половина країн - членів Виконавчого комітету становить
кворум.

(c) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.

(d) Голосу тих, що утрималися, не беруться до уваги.

(e) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати
лише від її імені.

(9) Країни Союзу, що не є членами Виконавчого комітету,
допускаються на його засідання як спостерігачі.

(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 24

(1) (a) Адміністративні завдання Союзу здійснюються
Міжнародним бюро, яке є наступником Бюро Союзу, об'єднаного з Бюро
Союзу, заснованого Міжнародною конвенцією з охорони промислової
власності (995_123).

(b) Міжнародне бюро виконує, зокрема, функції секретаріату
різних органів Союзу.

(c) Генеральний директор Організації є головною посадовою
особою Союзу і представляє Союз.

(2) Міжнародне бюро збирає і публікує інформацію, щодо
охорони авторських прав. Кожна країна Союзу негайно передає
Міжнародному бюро текст кожного нового закону і всі офіційні
тексти, щодо охорони авторських прав.

(3) Міжнародне бюро видає щомісячний журнал.

(4) Міжнародне бюро сповіщає за запитом будь-якої країни
Союзу відомості з питань охорони авторських прав.

(5) Міжнародне бюро проводить дослідження і надає послуги,
призначені полегшити охорону авторських прав.

(6) Генеральний директор і будь-який призначений ним член
персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях
Асамблеї, Виконавчого комітету і будь-якого комітету експертів або
робочої групи. Генеральний директор або призначений ним член
персоналу є за своїм службовим становищем секретарем цих органів.

(7) (a) Міжнародне бюро, відповідно до вказівки Асамблеї і в
співробітництві з Виконавчим комітетом, готує конференції по
перегляду положень Конвенції, що не містяться в статтях від 22 до
26.

(b) Міжнародне бюро може консультуватись з міжурядовими і
міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки
конференцій щодо перегляду.

(c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь
у роботі цих конференцій без права голосу.

(8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього
завдання.

Стаття 25

(1) (a) Союз має бюджет.

(b) Бюджет Союзу включає надходження і витрати власне Союзу,
його внесок до бюджету витрат, загальних для Союзів, а також у
відповідних випадках відрахування до бюджету Конференції
Організації.

(c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, які не
відносяться виключно до даного Союзу, але одночасно до одного або
кількох інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.
Частка Союзу в цих загальних витратах відповідає його
зацікавленості в даних витратах.

(2) Бюджет Союзу приймається з належним урахуванням вимог
координації з бюджетами інших Союзів, адміністрацію яких здійснює
Організація.

(3) Бюджет Союзу фінансується з таких джерел:

(i) внесків країн Союзу;

(ii) зборів і платежів за надавані Міжнародним бюро послуги,
що в компетенції Союзу;

(iii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, що
стосується Союзу і від передачі прав на такі публікації;

(iv) дарів, відписаних коштів і субсидій;

(v) ренти, відсотків і різних інших доходів.

(4) (a) Для визначення свого внеску в бюджет кожна країна
Союзу відноситься до певного класу і сплачує свій річний внесок на
основі такий чином встановленої кількості одиниць:

Клас I................................................ 25

Клас II................................................ 20

Клас III................................................ 15

Клас IV................................................ 10

Клас V................................................ 5

Клас VI................................................ 3

Клас VII................................................ 1

(b) Кожна країна, якщо вона цього раніше не зробила,
одночасно із здачею на зберігання ратифікаційної грамоти або акта
про приєднання вказує клас, до якого вона бажає бути віднесеною.
Будь-яка країна може змінити клас. Якщо країна вибирає більш
низький клас, вона повинна заявити про це на чергової сесії
Асамблеї. Така зміна набуває чинності від початку календарного
року, що йде за зазначеною сесією.

(c) Річний внесок кожної країни дорівнює сумі, яка
відноситься так до загальної суми внесків у бюджет Союзу, що
підлягають сплаті всіма країнами, як кількість її одиниць
відноситься до загальної кількості одиниць усіх країн, що
сплачують внески.

(d) Внески належать до сплати з першого січня кожного року.

(e) Країна, яка має заборгованість по сплаті внесків, втрачає
право голосу у всіх органах Союзу, членом яких вона є, якщо сума
її заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, яка
припадає на неї за два повні попередні роки. Проте будь-який із
цих органів може дозволити такій країні продовжувати користуватися
правом голосу, якщо і до тих пір, поки він переконаний, що
прострочення платежу відбулося в результаті виключних і неминучих
обставин.

(f) У випадку, коли бюджет не прийнятий до початку нового
фінансового періоду, то відповідно до порядку, передбаченого
фінансовим регламентом, діє бюджет на рівні минулого року.

(5) Розмір зборів і платежів, належних за послуги, надавані
Міжнародним бюро від імені Союзу, встановлюються Генеральним
директором, який доповідає про це Асамблеї і Виконавчому комітету.

(6) (a) Союз має фонд обігових коштів, який складається із
разового платежу, що вносить кожна країна Союзу. Якщо фонд
обігових коштів стає недостатнім, Асамблея вирішує питання про
його збільшення.

(b) Розмір первісного платежу кожної країни в згаданий фонд
або її частка у збільшенні цього фонду пропорційні внескові цієї
країни за той рік, в якому утворений фонд або прийнято рішення про
його збільшення.

(c) Ця пропорція і умови платежу встановлюються Асамблеєю за
пропозицією Генерального директора, після того як вона заслухає
думку Координаційного комітету Організації.

(7) (a) В угоді про штаб-квартиру, укладеній із країною, на
території якої Організація має свою штаб-квартиру, передбачається,
що у випадках, коли фонд обігових коштів виявляється недостатнім,
ця країна надає аванси. Сума цих авансів і умови, на яких вони
надаються, у кожнім випадку є предметом особливої угоди між такою
країною і Організацією. До тих пір, доки така країна зв'язана
зобов'язанням надавати аванси, вона по своїм станом має одне місце
в Виконавчому комітеті.

(b) Як країна, згадана в підпункті (a), так і Організація
мають право шляхом письмового повідомлення денонсувати
зобов'язання про надання авансів. Денонсація набуває чинності
через три роки після закінчення того року, в якому було зроблено
повідомлення.

(8) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил
фінансового регламенту однією або кількома країнами Союзу чи
зовнішніми ревізорами, призначеними за їх згодою Асамблеєю.

Стаття 26

(1) Пропозиції про внесення поправок у статті 22, 23, 24, 25
і цієї статті можуть бути зроблені будь-якою країною - членом
Асамблеї, Виконавчим комітетом або Генеральним директором. Такі
пропозиції направляються Генеральним директором країнам - членам
Асамблеї принаймні за шість місяців до розгляду їх Асамблеєю.

(2) Будь-яка поправка до статей, передбачених пунктом (1),
приймається Асамблеєю, для чого потрібна більшість у три чверті
поданих голосів; проте будь-яка поправка до статті 22 і до даного
пункту приймається більшістю в чотири п'ятих поданих голосів.

(3) Будь-яка поправка до статей, передбачених пунктом (1),
набуває чинності через місяць, після того як письмові повідомлення
про її прийняття, здійснене відповідно до конституційної процедури
кожної країни, отримані Генеральним директором від трьох чвертей
країн, які були членами Асамблеї під час прийняття нею цієї
поправки. Будь-яка поправка до названих статей, прийнята таким
чином, обов'язкова для всіх країн, які є членами Асамблеї на час
набуття поправкою чинності, або які стають її членами після цієї
дати, проте будь-яка поправка, що збільшує фінансові зобов'язання
країн Союзу, є обов'язковою тільки для тих країн, які повідомили
про прийняття ними такої поправки.

Стаття 27

(1) Ця Конвенція може підлягати перегляду з метою внесення до
неї змін, спрямованих на вдосконалення системи Союзу.

(2) З цією метою по черзі в країнах Союзу проводяться
конференції представників названих країн.

(3) Із врахуванням положень статті 26, які застосовуються при
внесенні поправок до статей від 22 до 26, будь-який перегляд цього
Акта, включаючи Додатковий розділ, потребує одностайності поданих
голосів.

Стаття 28

(1) (a) Кожна країна Союзу, що підписала цей Акт, може
ратифікувати його або, якщо вона не підписала його, може
приєднатися до нього. Ратифікаційні грамоти і акти про приєднання
здаються на зберігання Генеральному директору.

(b) Кожна країна Союзу може заявити у своїй ратифікаційній
грамоті або акті про приєднання, що ратифікація або приєднання не
поширюється на статті від 1 до 21 і на Додатковий розділ; проте,
якщо така країна вже зробила заяву, відповідно до статті VI (1)
Додаткового розділу, вона в цій грамоті або акті в такому випадку
може заявити тільки про те, що її ратифікація або приєднання не
застосовується до статей від 1 до 20.

(c) Кожна Країна Союзу, яка відповідно до підпункту (b)
виключила відповідні згадані положення із сфери дії своєї
ратифікації або приєднання, може пізніше в будь-який час заявити,
що вона поширює чинність своєї ратифікації або приєднання на ці
положення. Така заява подається на зберігання Генеральному
директору.

(2) (a) Статті від 1 до 21 і Додатковий розділ набувають
чинності через три місяці після того, як будуть виконані такі дві
умови:

(i) принаймні п'ять країн Союзу ратифікують цей Акт або
приєднуються до нього, не зробивши заяви, передбаченої
пунктом (1) (b);

(ii) Іспанія, Сполучене Королівство Великобританії і
Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки і Франція будуть
пов'язані Всесвітньою конвенцією з авторського права (952_006),
переглянутою в Парижі 24 липня 1971 року.