Поняття строків і термінів в цивільному праві України, порядок їх обчислення.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком визнається період у часі, із закінченням якого пов’язана певна дія або подія, що має юридичне значення. Строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами.

Терміном же визнається момент у часі, із настанням якого пов’язана певна дія чи подія, що має юридичне значення.

Визначення строків та термінів відбувається відповідно до правил, що містяться в статтях 253-255, у яких визначено порядок обчислення строків, у тому числі позовної давності.

Відповідно до ст. 252 ЦК строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами (договір оренди укладений на три роки). Початок строку чи його закінчення може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Термін визначається календарною датою (договір банківського вкладу укладений 9 лютого 2009 року) або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, договір позики, укладений до закінчення жнив у поточному році).

Згідно зі ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати чи настання події, якими визначено його початок.

Визначення моменту закінчення строку залежить від одиниці часу, що використовується для обчислення строку:

- Строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

- Строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Наприклад, якщо право на позов виникло 15 червня 2005 р., то 3-річний строк позовної давності закінчується 15 червня 2008 р., тобто рівно через 3 роки. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила щодо строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

- Якщо строк обчислюється тижнями, то він спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший ним робочий день (ст. 254 ЦК). Наприклад, якщо закінчення строку договору позики припадає на суботу, вважається, що він закінчується в понеділок.

Слід звернути увагу на порядок вчинення дій в останній день строку. За загальним правилом, згідно з ч. 4 ст. 87 ЦПК цей день триває 24 години. У разі вчинення дії в установі, де робочий день закінчується раніше, строк закінчується у момент, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Проте строк не вважається пропущеним, якщо письмові документи або повідомлення здано до установи зв’язку до 24 години останнього дня строку. При цьому важливо отримати документ, який посвідчує цю дію, і таким чином підтверджує ту обставину, що строк не пропущений.