Правові наслідки недійсності правочину.

Недійсний (нікчемний) правочин або визнаний судом недійсним (оспорюваний) тягне за собою правові наслідки. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала для виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ця процедура називається двосторонньою реституцією).

Двостороння реституція як правовий наслідок визнання правочину недійсним передбачена при укладенні правочину;

- з малолітнім (ст. 221);

- з неповнолітнім (ст. 222);

- з недієздатним (ст. 226);

- з порушенням простої письмової форми (ст. 218);

- з порушенням нотаріальної форми (ст. 220);

- юридичною особою, укладати який вона не мала права (ст. 227)

- під впливом помилки (ст. 229);

- внаслідок збігу тяжких обставин (ст. 233).

Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Такі правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх виконання або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Для наслідків деяких видів недійсних правочинів можуть застосовуватися інші правила: відшкодування збитків у подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди. Цей обов’язок покладається на сторону, яка примусила контрагента укласти право чин, застосувавши фізичне чи психічне насильство або обман (ст. ст. 230, 231).

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Законодавець також передбачає можливість визнання недійсною окремої частини правочину, що не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини