Критерії та умови самозахисту.

Самозахист допускається за таких умов:

а) має місце порушення цивільного права або небезпека його порушення;

б) існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами;

в) заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованими законом, не виходити за межі дозволеного.

Зважаючи на можливість заподіяння шкоди цивільним правам інших осіб при застосуванні самозахисту (заподіяння шкоди майну, немайновим благам), він допускається при дотриманні таких умов:

а) заподіяна шкода має бути менш значною;

б) реальна небезпека, яка загрожувала цивільним правам особи за таких обставин, не могла бути усунена іншими засобами. Застосування цього способу у вказаних межах звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі, яка порушила або порушує права та інтереси того, хто захищається.

Цивільна правоздатність (ст. 25ЦК) — це здатність мати цивільні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 26 ЦК обсяг (зміст) правоздатності фізичної особи становлять всі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК, а також усі майнові права, встановлені ЦК та іншими законами. Крім того, фізична особа може мати будь-які інші цивільні права, не передбачені законодавством, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

В законі не наводиться вичерпного переліку можливих цивільних прав, які може набувати фізична особа, оскільки їх коло досить широке і перелічити їх в законодавчій формі неможливо.

Таким чином, з міст цивільної правоздатності фізичної особи — це сукупність (загальний обсяг) тих цивільних прав і обов'язків, які вона може мати, визначених і гарантованих Конституцією, ЦК, іншими актами законодавства, а також будь-які інші цивільні права, не передбачені законодавством, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Отже, обсяг прав, які становлять зміст цивільної правоздатності, законодавством не обмежений. Фізична особа може мати практично будь-які права. Отже обсяг цивільної правоздатності визначається відповідно до засадничого принципу приватного права: «Дозволяється все, що прямо не заборонено законом».

До обсягу правоздатності фізичних осіб входить не лише можливість набуття прав, оскільки згідно зі ст. 25 ЦК, правоздатність включає здатність мати цивільні права та обов’язки. Слід згадати, що у ч.5 ст. 26 ЦК прямо визначено, що фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

В законі не наводиться вичерпного переліку можливих цивільних прав, які може набувати фізична особа, оскільки їх коло досить широке і перелічити їх в законодавчій формі неможливо.

Проте володіння правами не повинне суперечити закону та моральним засадам суспільства.

При цьому враховуються права, забезпечені міжнародними актами.

Таким чином, правоздатність визнається за всіма фізичними особами. Кожній фізичній особі гарантується можливість стати суб'єктом всіх прав та обов'язків (ст. 24 Конституції). Будь-які перешкоди, які обмежують можливості набувати цивільні права і свободи, усуваються заходами державного примусу.

За загальним правилом, правоздатність не залежить від віку, стану здоров'я, можливості здійснення прав і обов'язків, життєздатності людини. І новонароджений, і душевнохворий мають цивільну правоздатність в такій само мірі, як і доросла здорова людина, оскільки вони можуть стати суб'єктами права власності, спадкування, користування житловим приміщенням тощо.

Згідно з законом цивільна правоздатність виникає у момент народження і припиняється її смертю, а у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини (ч.2 ст.25 ЦК)

· Згідно зі статтями 24, 64 Конституції обмеження прав людини і громадянина можливе лише на підставі закону і тільки у тій мірі, у якій це необхідно для захисту конституційного ладу, моралі, здоров'я, прав та інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави.

У ст. 27 ЦК визначено, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.

Крім того, цією ж статтею встановлюється неможливість обмеження її актами суб’єктів приватного чи публічного права, крім випадків, прямо встановлених законом: правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є незаконним.

Таким чином, ніякий правовий акт, ніякий орган, ніяка особа не можуть обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.