Загальна теорія систем

Загальна теорія систем це ідея, яка ймовірно стала найбільш відомою завдяки біологу Людвигу фон Берталанфі. Він зазначав: «…існують моделі, принципи та закони, які застосовують узагальнені системи або їх підкласи, незалежно від їхнього особливого типу, природи їхніх складових елементів, та їхніх взаємозв’язків або «сил» між ними. Здається законним задатися питанням щодо теорії, яка стосується не систем більш менш

751 Steven Hawking, A Brief History of Relativity, Time Magazine, December 31st, 1999 р.

752 Термін «економіка» в Греції ([Oikonomia]) означає «управління домашнім господарством; ощадливість» - звідси «е·кон·о·мити» або «посилювати ефективність».

753 Дивіться есе «РИНКОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИ ТЕХНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ».

спеціальних типів, а універсальних принципів, які застосовуються до систем взагалі» (754). В той час як протягом багатьох років теоретики теорії систем значною мірою сприяли інтелектуальній складності та детальній розробці, базове розуміння є скоріше простим та інтуїтивно легким для сприйняття.

Людське тіло, наприклад, складається з різноманітних системних взаємозв’язків, які за своєю властивістю не лише регулюють специфічні процеси задля певних цілей (такі наприклад як серце та його роль у циркуляції крові), ці системи так само завжди мають менший та більший рівень взаємозв’язків. У випадку із серцем, кров, яку воно циркулює має свій власний набір визначених хімічних властивостей та системної поведінки (системні взаємозв’язки нижчого рівня) в той чай як сама кров є також складовою частиною всього ряду людських органів (системні взаємозв’язки вищого рівня), а отже пов’язана, наприклад, з легенями, які сприяють розподіленню кисню по всьому кровотоку.

Розширюючи цей приклад до вищого рівня взаємозв’язків, можна сказати, що ця система людини пов’язана з екологічною системою (755), яка неодмінно має прямий взаємозв’язок зі здоров’ям людини. Для прикладу, погані індустріальні методи, які існують в межах екологічної системи, можуть, наприклад, представляти собою забруднення повітря, що спричиняє умови, які можуть закласти основу для проблем з легенями або для іншої шкоди людському здоров’ю. Звісно, системні взаємозв’язки з людським здоров’ям є не лише «фізичними» в традиційному сенсі цього слова, вони є також психологічними та соціальними в своїй причинності. Наука прийшла до кращого розуміння того, як через генетичний вплив та вплив навколишнього середовища, які включають в себе контекст систем вищого рівня, формується людське виховання та схильності поведінки. Наприклад, як зазначалося в попередніх есе, проблеми залежності, такі як наркоманія або алкоголізм, можуть бути часто пов’язаними зі стресом у ранніх періодах життя та емоційними втратами (756). В дійсності, самим базисом для розуміння охорони здоров’я, без виключення є розуміння системності. Відтепер, поєднання всіх систем є тим, що можна назвати «узагальненими керуючими принципами». В науковій термінології, «узагальнений» принцип або теорія це фундаментальна характеристика або припущення, яке керує всією системою. Примітним є те, що постійним пошуком у сучасній науці є дослідження універсальних керуючих принципів, які застосовуються до всіх відомих систем у всесвіті, як було виражено у попередній цитаті Людвига фон Берталанфі.

В той час як існує велика доля теоретичних дебатів щодо комплексної поведінки певних систем (де виникають сутички між точками зору, наприклад, «класичної механіки» та «квантової механіки»), розуміння, яке стосується ефективної економічної організації – системної конструкції призначеної для оптимізації людського добробуту та довготермінової екологічної та соціальної стійкості – не повинно втрачатися в такій абстракції. Таким чином, економічні взаємозв’язки представлені в цьому есе справедливо є очевидними та легкими для їх перевірки на дійсність.

Тим не менше, давайте відмітимо, що коли системний світогляд насправді усвідомлюється у своєму глибокому розгалуженні незмінної взаємопов’язаності, а отже взаємозалежності та взаємовідповідальності буквально всього відомого у всесвіті, традиційні культурні поняття основані на соціальному поділі людей – такі як релігійна вірність, расова приналежність, класовість, національні країни, патріотизм та інші прояви

754 Ludwig Von Bertalanffy, General System theory: Foundations, Development, Applications, New York: George Braziller, 1976 р., ст.32

755 «Екологія» визначається як: галузь біології, яка має справу зі взаємозвязками та взаємодією між організмами та їхнім середовищем, включаючи інші організми (http://dictionary.reference.com/browse/ecology).

756 Др. Габор Мате в своїй роботі «В королівстві голодних привидів» (англ. «In the Realm of Hungry Ghosts», North Atlantic Books, 2012 рік) представив величезну кількість досліджень, які стосуються того, як «емоційні втрати», що відбуваються в ранньому віці впливають на поведінку в пізнішому житті, особливо що стосується схильності до залежностей.

породжені світом, який в минулому ймовірно був необізнаним про такі реалії – не можуть створювати нічого іншого окрім збентеження, поганого пристосування та конфліктів у довгостроковій перспективі.

Усвідомлення та намагання мислити в контексті взаємопов’язаних систем має вирішальне значення для інтелектуального розвитку, так само як і створення освітнього імперативу для людей, щоб також вчитися більше як «універсалами», що є протилежним до жорсткого поняття «спеціалістів», яке є поточною моделлю завдяки структурі нашої традиційної ролі праці. Нажаль, наша система освіти була сформована та структурована не для того, щоб створити усебічне розуміння світу, але скоріше спрямувати фокус на ізольовану та вузьку спеціальність, яка в результаті зменшує розуміння системи (757).

Отже, повертаючись до конкретного контексту створення економічної моделі, така доречність системи природно створює по суті «самогенеруючу» причинність, яка значною мірою зменшує суб’єктивність. Коли ми встановлюємо взаємозв’язок між поточним розумінням людської системи та екологічною системою, ми отримуємо процес об’єктивного припущення що стосується того, що є можливим та стійким, як в загальній структурі індустріальних процесів так і в структурі цінностей самого суспільства.

В кінцевому підсумку, як тільки ця реалія усвідомлюється, знаючи, що ми можемо ніколи так і не досягнути абсолютного розуміння повної, універсальної керуючої системи, нашою задачею є відтак вивести економічну модель, яка найкращим чином накладається на такі відомі нам властивості та взаємозв’язки фізичного світу, адаптуючись та пристосовуючись настільки ефективно наскільки це можливо, в той час як нова зворотна реакція (інформація) буде продовжувати підтверджувати її дійсність. Іншими словами, створення економічної моделі є насправді процесом структурного упорядкування з існуючою екологічною системою, яка вже має місце на планеті земля. Рівень, до якого ми можемо цього досягнути, визначає наш успіх.

Соціальні цілі

В той час як різноманітні світові культури сьогодні проявляють багато унікальних рис та інтересів, все ще існує базовий, практично універсальний набір спільних потреб, які обертаються навколо виживання. В сукупності, це по суті складає базис «охорони здоров’я», в своєму найширшому сенсі.

Нижче Ви побачите список загальних, на вигляд очевидних соціальних «цілей», на досягнення яких і повинна бути спрямована робота цієї нової економічної моделі, з подальшим детальним поясненням. В загальному, вони є складовими цілями у прагненні до підвищення якості життя для всього людства, при підтримці справжньої стійкості у довгостроковій перспективі.

Цілі:

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «пост-дефіцитного достатку».

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості.

(3) Навмисне визволення людства від монотонної та небезпечної праці.

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних.

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «пост-дефіцитного достатку»:

На відміну від поточного, структурного економічного завдання зберегти

757 Для довідок: “Education and the Market Model”, John McMurtry, Journal of Philosophy of Education Volume 25, Issue 2, pps 209–217, 1991 Online: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1467-9752.1991.tb00642.x/abstract

неефективність заради грошового обігу, економічного зростання та збереження влади (758), ця ціль прагне оптимізувати як технічно так і структурно всі індустріальні процеси для роботи і створення того, що можна образно назвати пост-дефіцитним достатком.

Якщо коротко, то пост-дефіцитний достаток це ідеалізований стан, який усуває дефіцит певного ресурсу чи процесу, зазвичай завдяки оптимізованій ефективності, яка стосується виробничого дизайну та стратегічного використання. Немає необхідності казати, що ідею досягнення універсального пост-дефіциту – що означає багату кількість всього для всіх – по справедливому можна назвати неможливою, навіть з найбільш оптимістичної точки зору. Тому, цей термін, який тут використовується, насправді вказує на точку фокусування (759).

Загальнопоширені приклади реалій пост-дефіциту, які будуть розглядатися більш докладно в пізнішому есе (760), включають статистично доведену можливість створити достаток харчування для світового населення, достаток енергії для її відповідального використання людиною, достаток житла, щоб дати притулок високого рівня якості кожній родині на Землі, разом з достатком товарів, як основаних та потребах (наприклад інструменти) так і основаних на поміркованих бажаннях (предмети розкоші та особливі товари) (761) для того, щоб сприяти постійному підвищенню та покращенню якості життя, яке є недосяжним для ймовірно 99% людства сьогодні.

Ці та багато інших можливостей довели себе як статистичні реалії для поточного населення Землі та навіть більше, якщо вони будуть реалізовані через те, що Р. Бакмінстер Фуллер образно назвав «революцією в науці проектування» (762) або перепроектуванням нашої соціальної інфраструктури, щоб уможливити нову та ґрунтовну ефективність.

Немає необхідності казати, що під цим соціальним перепроектуванням мається на увазі радикальний відхід від поточних соціальних норм та встановлених традицій, включаючи саму природу самої нашої соціально-економічної та керуючої структури (комплексна тема переходу буде розглядатися в пізнішому есе) (763).

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості:

Підтримка екологічної стійкості має очевидну важливість враховуючи, що людський вид немає незалежності від середовища свого проживання, а напряму ним підтримується. По суті, сама еволюція доводить, що ми насправді формуємося нашим середовищем, що також в подальшому виражається в глибоких симбіотичних та синергічних зв’язках.

Будь-яке негативне порушення цих взаємозв’язків екологічних систем ймовірно призведе до пропорційно негативних порушень нашого здоров’я з плином часу. Тому, дуже важливим для стійкості та охорони здоров’я в довгостроковій перспективі є переконатися в тому, щоб економічна система, яка практикується, мала структурну, вбудовану відповідність цим природним порядкам. Сам цей аспект є по суті мірилом власної практичної обґрунтованості економічної системи як життєпідтримуючої структури. Варто знову повторити, що сучасна ринкова модель економіки буквально не має структурного визнання цих законів природного порядку. Ринок просто припускає, що

758 Дивіться есе «РИНКОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИ ТЕХНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ».

759 Питання щодо рівня, по суті, стає довільним. Навіть якщо це є можливим лише з деякими наборами ресурсів, мета та важливість роботи над досягненням пост-дефіциту від цього не міняється. Соціальне покращення в загальному базується на таких полегшеннях.

760 Дивіться есе «ПОСТДЕФІЦИТНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ».

761 Фізично нестійка, надмірна власність та ментальність «накопичення», які є сьогодні загальнопоширеними в сучасному культурному ідеалі високого соціального статусу та успіху, сьогодні потребують полегшення.

762 Рекомендується для вивчення: R. Buckminster Fuller, Critical Path, St. Martin's Press, 1981 р.

763 Дивіться есе «ПЕРЕХІД ТА ГІБРИДНА ЕКОНОМІКА».

такий баланс буде підтримуватися через те що, справедливо вважається метафізичними механізмами, які пов’язані з однією лише грошово-ринкової динамікою (764), - що є помилковим припущенням.

(3) Навмисне визволення людства від монотонної, небезпечної та непоштивої праці:

Як буде описано в технічних деталях в пізніших есе (765), що стосується потужної, орієнтованої на ефемеризацію тенденції, яка називається механізацією (що означає застосування машин для заміни робочої ролі, яка зазвичай виконується людьми), то потреба в тяжкій людській роботі та страждання від монотонних, недоречних та небезпечних занять стають значною мірою все менш необхідними. Ця нова технічна реалія також створила тенденції, які колись були неймовірними, такі наприклад як той факт, що застосування автоматизації довело себе як більш ефективне ніж людська праця, роблячи устояні традиції «заробітку на життя» все більш невідповідальною соціальною умовністю, враховуючи, що на даний момент ми можемо робити більше меншою кількістю людей практично в кожній сфері на сьогодні.

Більше того, важливим є також розглянути моделі людської зайнятості з плином поколінь, усвідомлюючи, що поточна соціальна шкода спричинена «безробіттям» є повністю проявом застосування технологій до праці (766). Великим міфом 20го століття, який пропагандується ринковими економістами є те, що технології створюють робочі місця в тій самій пропорції в якій вони їх забирають (767). На сьогодні доведено, що це є статистично неправильним, оскільки експоненціальне посилення в інформаційних технологіях та їх трансформація в постійне підвищення ефективності машин доводить помилковість цього, на перший погляд, правдивого спостереження (768). Сьогодні, криза праці 21го століття не проявляє жодних ознак спадання (769) і знайде своє рішення лише через реструктуризацію індустріальних методів праці, категорично змінюючи традицію «роботи заради виживання» (770).

764 Дивіться есе «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ», де обговорюється поняття Адама Сміта про «невидиму руку».

765 Дивіться есе «ПОСТДЕФІЦИТНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ».

766 Економісти сьогодні швидше за все будуть оскаржувати таку заяву разом з тим твердженням, що в цьому рівнянні має враховуватися «аутсорсинг» та інші моменти (поряд з іншими вузькими, урізаними відмінностями). Насправді, розглядаючи людську працю без кордонів, на глобальному рівні, з плином поколінь ми бачимо, що технології і лише технології є тим, що змінило виробничі методи та те, що є інтересом для виробництва. Якби такий прогрес не проявив себе, то людство ніколи б не зазнало Неолітичної революції, а отже все ще б займалося мисливством та збиральництвом примітивним способом.

767 Це припущення є частиною того, що історично мало назву «помилковість луддитів». Варто зазначити, що навіть якщо хтось би намагався висувати претензії пов’язані з помилкою луддитів, щоб нові робочі місця створювалися у рівній кількості для компенсації заміщеної робочої сили в тепер уже механізованому секторі, все більше і більше приходить усвідомлення того, що такі робочі місця ймовірно мають мало спільного зі справжньою доречністю щодо життєздатності та функцією підтримки життя. Отже, «новостворені робочі місця» завжди служать як марнування людської енергії. Одна справа виконувати дії, що представляють інтерес для чийогось життя, з власної волі. Інше справа бути примушеним до такої безглуздої праці просто тому, що Ви повинні «працювати заради виживання». Для вивчення рекомендується наступні матеріали: David Graeber, On the Phenomenon of Bullshit Jobs, Strike Magazine, 2013 (http://www.strikemag.org/bullshit-jobs/).

768 Проблема тут полягає в швидкості технологічного прискорення. Сто років назад, така швидкість змін була набагато менш стрімкою, в той час як сьогодні швидкість змін все більше й більше експоненціально посилюється. В той час як соціальні зміни у промисловості та праці могли динамічно компенсувати такі зміни у минулому завдяки відносно повільному темпу, з плином часу стає все більш складним підтримувати «роботу задля доходу» як ми її знаємо в сучасній традиції. Це відбувається також через те, що крива експоненціального росту з часом зменшує вартість інструментів машинної автоматизації встановлюючи загальну неминучість того, що машини не лише перевищать по продуктивності людську працю в певних секторах, але вони будуть також дешевшими у довгостроковій перспективі. Для вивчення цього питання ми рекомендуємо наступні матеріали: http://www.kurzweilai.net/the-law-of-accelerating-returns

769 На початку 21го століття новини та статистичні звіти про глобальну кризу безробіття були досить рясними, особливо, що стосується молоді. Для довідок: Generation jobless

(http://www.economist.com/news/international/21576657-around-world-almost-300m-15-24-year-olds-are-not-working-what-has-caused)

770 Для довідок: Could Automation Lead to Chronic Unemployment? Andrew McAfee Sounds the Alarm

(http://www.forbes.com/sites/singularity/2012/07/19/could-automation-lead-to-chronic-unemployment-andrew-mcafee-sounds-the-alarm/)

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних:

В той час як ця ціль могла здаватися більш абстрактною в порівнянні з попередніми цілями, усвідомлення нових реалій інтелектуальної та індустріальної еволюції є дуже важливим. Ми повинні структурно зробити можливою адаптацію.

Сукупна інтелектуальна кульмінація людських знань є, і як показують сучасні тенденції, завжди буде неповною. Багато практик, які можливо вважаються «стійкими» або такими, що відповідають охороні здоров’я сьогодні цілком можуть бути визнаними шкідливими у відносному або абсолютному сенсі в майбутньому. Прикладом можуть бути минулі десятиліття спалювання нафти. В той час як на початкових етапах її використання простежувалися невеликі негативні зворотні реакції, сьогодні існує сильний поштовх до того, щоб відійти від використання вуглеводної енергії завдяки посиленню наслідків, які є результатом її застосування у якості первинного джерела енергії для суспільства – особливо враховуючи поточний стан більш чистих та багатих альтернатив.

Тому, індустріальна та економічна система повинна бути динамічно спроможною до оновлення, уможливлюючи швидке виправлення помилок та вдосконалення при розвитку прогресу. Знову ж таки, цей тип гнучкості на даний момент ігнорується у ринковій економіці сьогодні, оскільки будь-які такі зміни часто мають дестабілізуючий ефект на прибутковість відповідних галузей промисловості. В загальному в сучасний період зміни проходять надзвичайно повільно в цьому плані через параліч, який походить від збереження долі ринку та групової влади. Можна дуже легко аргументувати те, що прогрес часто є шкідливим для існуючих схем прибутку.

Макроекономічні фактори:

В традиційній економічній теорії, яка базується на ринку, макроекономіка має справу з найбільш широкими факторами впливу та політикою, які частково впливають на динаміку та можливі результати мікроекономічних умов. Вона зазвичай пов’язана з вимірюванням зростання, рівнем зайнятості, відсотковими ставками, національними боргами, валютою і так далі.

В контексті ПрРОЕ ми можемо також встановити економічні компоненти, про які можна мислити так само категоріально, лише в цьому випадку вони прямо пов’язані з керуючим тиском фізичного світу вищого порядку, а також з тим як такі фізичні принципи стосуються більш «мікроекономічних» дій з виробництва товарів, проектування, розподілу і тому подібного. Іншими словами, це всеосяжна структура правил, яка по суті підкріплена фізичною наукою для того, щоб забезпечити підтримку та оптимізацію справжньої економічної ефективності.

В основі макроекономічного (і, як наслідок, мікроекономічного) підходу лежить спосіб мислення та самого аналізу. Це «науковий метод». Часто кажуть, що в науці ніщо не може бути доказано, лише спростовано. Це і є красою цього методу, оскільки характерний йому скептицизм своїх власних висновків, при відсутності людських упереджень, може забезпечити постійний прогрес та коригування. Наука дає інструмент для того, щоб приходити до висновків, а не «робити їх», а це і є тією основаною на системності логікою, на яку повинні бути зорієнтовані всі економічні рішення як відносно можливостей так і відносно обмежень (771).

Що стосується наукового методу в контексті «макроекономічної політики» в ПрРОЕ так це те, що ми б могли вести облік у масштабах всієї Землі. Його складові по суті пов’язані з наступним:

(1) Глобальне управління ресурсами

(2) Глобальне оцінювання попиту

(3) Глобальні протоколи виробництва та розподілу.

Ці три фактори розглядаються у якості «макроекономічних», оскільки вони утворюють основний, майже універсальний розгляд інфраструктури, незалежно від того що в особливості дане виробництво тягне за собою або де воно розміщене на планеті. (Наразі потрібно також зазначити, що концепція «національної економіки» більше не є життєздатною в цій перспективі, так само як вона в дійсності ніколи такою не була, якщо говорити технічно).

(1) Глобальне управління ресурсами:

Глобальне управління ресурсами це процес відстеження використання ресурсів, а отже робота над передбаченням та униканням дефіциту та інших проблем. В дійсності, воно не відрізняється від логіки, яка лежить в основі більшості загальноприйнятих інвентарних систем, які ми можемо знайти у комерційній сфері сьогодні. Тим не менше, ця система пов’язана передусім з відстеженням рівня природної генерації для підтримки динамічної рівноваги (772).

Всі відомі природні ресурси – чи то деревина, мідна руда, вода, нафта, і т.д. – мають свою власну швидкість природної регенерації, якщо така взагалі є. У певних випадках, як наприклад у випадку зі станом певних металів або мінералів, термін регенерації настільки довготривалий, що було би більш доречним негайно просто припустити його обмежену поставку (773). Взагалі, цей процес можна було би почати із цілковитого обстеження Землі до того рівня, до якого це є технічно можливим, де обстеження б відбувалося в режимі реального часу на доступному технічному рівні.

Каталог відстежуваних ресурсних компонентів буде включати всі форми, від біотичних ресурсів, таких як дерева, до абіотичних ресурсів, таких як залізна руда і тому подібне. Забруднення та інші екологічні порушення ресурсної цілісності також будуть братися до уваги. В той час як такий підхід загальних систем для обліку ресурсів в масштабах Землі та система відстеження можуть здаватися складною задачею, насправді на сьогоднішній день це є абсолютно здійсненним, з тими технологіями, які вже використовуються для відповідних галузей промисловості в корпоративному середовищі.

(2) Глобальне оцінювання попиту:

Глобальне оцінювання попиту це процес визначення попиту людського населення. Якщо коротко, то цей процес буде поділятися на серії регіональних обстежень, в поєднанні з випуском публікацій, які інформують громадськість про нові можливі проектні рішення у виробництві споживчих товарів або промисловому виробництві.

Тоді як поточна культурна практика, яка включає громадську рекламу, що здійснюється корпораціями в цілях підвищення прибутку, та яка часто нав’язує населенню цінності орієнтовані на статус та марнославство у багатьох відношеннях замість того, щоб допомагати йому у задоволенні існуючих потреб, робочий процес у ПрРОЕ цілковито пов'язаний зі створенням поінформованості про нові технологічні можливості при їх появі, в той же час даючи змогу досягнути узгодженості, щоб прийняти рішення у чому є інтерес для виробництва, а у чому ні (774).

Це можна назвати «ринком» ПрРОЕ. У багатьох аспектах, це також може розглядатися у якості самого механізму соціального «керівництва», оскільки цей тип соціальної взаємодії в плані прийняття рішень не повинен бути обмеженим лише

771 Дивіться есе «Науковий світогляд».

772 «Динамічна рівновага» визначається як: «Умова при якій всі діючі фактори впливу скасовуються іншими факторами, результатом чого є стабільна, збалансована або незмінна система».

Джерело: http://www.thefreedictionary.com/dynamic+equilibrium

773 Наприклад, сьогодні прийнято вважати, що такі метали як мідь зародилися в зірках, а Земля зібрала ці матеріали в процесі свого формування.

774 Сьогодні, попит оцінюється лише через ціну та прибутковість. Дуже рідко коли громадськості дозволяють брати участь у розробці майбутніх проектів. Це питання буде розглядатися в подальшому есе «Індустріальне управління».

проектуванням та виробництвом товарів (775). Врешті-решт, в основі будь-якого суспільства насправді лежать технічні механізми, які уможливлюють упорядкування, добробут та якість життя.

Ми часто забуваємо, що насправді являє собою мета управління на сьогоднішній день. В своїй основі, вона являє собою засоби для допомоги економічній організації задля покращення життя, полегшення стресу та створення безпеки. Проблема полягає в тому, що управління сьогодні неодмінно перетворилося на систему по суті організованої корупції та протекціонізму типу «мафії» аніж виконує функцію підтримки життя.

В цьому ж підході встановлюється чисто технічна та інтерактивна система, яка за своїм виразом працює подібно до того, як на сьогоднішній день представляється ідея «прямої демократії» (776), де в процес прийняття рішення залучається участь всієї групи прямим чином, один в один. Враховуючи експоненціальне посилення в основаній на комп’ютері розрахунковій здатності, такий тип сукупного суспільного «мислення» є на сьогодні можливим.

Деталі цієї інтерактивної системи, а також розкриття її невід’ємної концепції, яка визначається як «автоматизований дизайн» або оцінка систем основаних на корисності (в тому контексті, що система випробовуються на те, щоб бути корисною) будуть розглядатися в наступних есе (777). Тим не менше, варто зазначити, що будь-який дизайн має вбудовану логіку спрямовану на те що працює, що є стійким і що зменшує негативні наслідки (або проблеми). Саме цей новий технічний орієнтир на який будуть посилатися і є тим, що скеровує процес індустріального дизайну.

Тепер останнім, що варто мимохідь зазначити це те, що в сучасні ринковій економіці, процес оцінки попиту організовується дуже випадковим способом через те, що традиційно називають «ціновим механізмом» (778). Багато хто в традиційних економічних школах також стверджує, що динамічна мінливість людських інтересів робить технічно неможливим підрахувати такий попит без цінового механізму. В той час як це могло бути в деякій мірі правдою на початку 20го століття коли висувалися такі твердження, епоха прогресивного комп’ютерного обчислювання в поєднанні з сучасними технологіями зондування та відстеження скасували цей бар’єр складності (779).

(3) (a) Глобальні протоколи виробництва та (b) розподілу:

Глобальні протоколи виробництва та розподілу стосуються міркувань за якими має бути організована загальна промислова система в контексті інфраструктури поверхні Землі. Це просте поняття пов’язане з тим, де розміщуються такі виробничі потужності і чому. Основним економічним фактором, який тут варто розглянути це те, що ми будемо називати «стратегією близькості».

В сучасній системі, орієнтація на власність призводить до того, що потужності з виробництва та розподілу розкидані та розміщенні у випадковому порядку. Наступ глобалізації та постійне переслідування ефективності витрат корпораціями через дешеву робочу силу та ресурси створює величезну неефективність та марнотратство, не згадуючи що це є основою для негуманної експлуатації праці та інших проблем.

В ПрРОЕ, організація глобальних індустріальних процесів базується на постійній оптимізації ефективності, створюючи таким чином мережу виробничих потужностей, яка

776 На відміну від «представницької демократії», де вибрані представники приймають рішення, пряма демократія дозволяє індивідам голосувати по різним питанням. Ця асоціація використовується тут довільно оскільки традиційне поняття прямої демократії є надто примітивним. Запропонована система пов’язана з прийняттям участі громадськості в сукупному проектуванні товарів для того, щоб у свою чергу, задовольнити потреби.

777 Дивіться есе «Індустріальне управління».

778 Людвіґ фон Мізес в своїй відомій роботі «Економічні обчислення в соціалістичному господарстві» (англ. «Economic Calculation In The Socialist Commonwealth») намагається довести, що «ціновий механізм» це єдиний можливий спосіб зрозуміти як «ефективно» створювати та управляти товарами в економіці. Така критика будь-якого виду «планової» системи служить для багатьох священним текстом, що використовується для захисту капіталістичної системи.

779 Дивіться есе «Індустріальне управління».

логічно базується на факторах пов’язаних з призначенням цих потужностей. Насправді це досить просто простежити оскільки значення таких відповідних змінних можуть бути досить легко визначені кількісно. Оскільки найкоротша відстань між двома точками буде представлена прямою лінією, в поєднанні з сучасними технічними можливостями виробляти багато товарів без необхідності у регіональних умовах (як наприклад у новітніх закритих системах виробництва їжі), головною задачею для того, щоб зменшити витрати енергії та марнування є найбільш можлива локалізація.

(3a) Глобальні протоколи виробництва: найкращий спосіб це пояснити це навести конкретний приклад, за допомогою якого інші варіації зможуть знайти спільний контекст. Ми будемо використовувати приклад текстильної промисловості, а саме виробництво одягу.

Сьогодні 98% одягу, який носять американці імпортується, в більшості з Китаю (780). Більшість одягу сьогодні все ще робиться з бавовни. Де Китай бере таку кількість цієї бавовни? – в Сполучених Штатах (781). Отже, сьогодні Сполучені штати виробляють головний сировинний товар для текстильної промисловості, перевозять його до Китаю, щоб зробити одяг лише для того, щоб потім знову перевезти його до США коли він буде готовий.

Ми можемо уявити собі, скільки мільйонів барелів однієї лише нафти витрачається з плином часу на переміщення матеріалів, в той час коли таке збирання врожаю та виробництво може бути дуже просто локалізовано. Знову ж таки, це є результатом внутрішніх економічних механізмів ринкової економіки, які не мають відношення до справжніх земних економічних взаємозв’язків – тих, які вимагають фізичної ефективності та зменшення марнувань – а не фінансової ефективності та зменшення грошових витрат. Це чиста розмежованість.

(3b) Глобальні протоколи розподілу: Таж сама базова логіка застосовується до післявиробничого розподілу. Оскільки товари вже створені, вони мають бути доступними регіонально у найбільш ефективний спосіб, який є можливим, базуючись на попиті та близькості. Оскільки розподіл встановлюється відповідно до регіональних потреб, то він має три базові компоненти:

3b1) Розміщення потужностей

3b2) Метод доступу

3b3) Відстеження / зворотний зв'язок

3b1) Розміщення потужностей:

Розміщення потужностей базується на логічній близькості від концентрації населення. Найкраще це ілюструється прикладом, який стосується поточних на сьогодні практик, коли продуктові магазини (зазвичай) розміщуються в усередненій зручності для місцевого населення, хоча навіть така стратегія часто скомпрометована властивою ринку логікою (782). Тим не менше, інші технологічні фактори можуть вступити в гру для того, щоб полегшити переміщення товарів та зменшити марнування разом зі збільшенням зручності доступу. В той час як місцеві потужності, які містять найбільш загальнопоширені необхідні товари можуть існувати в тісній близькості біля місцевого населення, системи доставки, такі як наприклад автоматизовані пневматичні структури

780 Джерело: Clothing 'Made in America': Should U.S. Manufacture More Clothes? (http://abcnews.go.com/Business/MadeInAmerica/made-america-clothes-clothing-made-usa/story?id=13108258)

781 Джерело: China Said to Buy 1 Million Tons of U.S. Cotton for Reserves (http://www.bloomberg.com/news/2012-06-15/china-said-to-buy-1-million-tons-of-u-s-cotton-for-reserves-1-.html)

782 Для довідок: Why do competitors open their stores next to one another? - Jac de Haan (http://ed.ted.com/lessons/why-do-competitors-open-their-stores-next-to-one-another-jac-de-haan)

труб для продуктів середнього розміру, могли б встановлюватися в будинках в той же самий спосіб як і водопровідні системи, які вбудовуються в будинки сьогодні.

Інші варіації можуть включати системи доступу, які базуються на специфічних регіональних потребах, таких наприклад, які стосуються розважальної діяльності. Будівлі доступу можуть бути розміщені прямо на місці задля задоволення різних інтересів, прикладом чого можуть бути спортивні ресурси, коли необхідне обладнання постачається у відповідний час та місце його застосування.

3b2) Метод доступу:

Метод доступу найкраще можна описати як спільну «бібліотечну» систему. Тут не мається на увазі, що всі взяті речі мають бути «повернуті» до цих будівель доступу. Тут показується те, що вони можуть бути використані з більшою користю. Ця практика звісно заохочується оскільки цей процес «спільного користування» є потужним фактором, який уможливлює як ефективність збереження так і ефективність доступу населення. Іншими словами, завдяки системам спільного доступу необхідно менше товарів для того, щоб задовольнити інтереси більшої кількості населення, що проявляється в порівнянні 1:1 з універсальною системою власності, яка практикується сьогодні.

Загальним прикладом могла би бути потреба в спеціалізованому інструменті, який населення використовує відносно рідко. Простими прикладами є також обладнання з виробництва для специфічних проектів та обладнання для розваг. З іншої сторони цього спектру лежать щоденні потреби, такі як технології персональних комунікацій і тому подібне, що також стають доступними таким же самим чином, коли їхнє повернення очікується лише у випадках коли ця річ зламається, щоб потім її можна було переробити або відремонтувати. Ця концепція переходу від суспільства орієнтованого на власність до суспільства орієнтованого на доступ є потужною ідеєю. Сьогодні, деякі галузі індустрії, які займаються «прокатом» вже пожинають плоди цієї концепції у формі вигоди навіть у ринковій системі (783).

Знову ж таки, в порівнянні із сучасною моделлю, ці потужності існують так само як сьогодні працюють «магазини», з динамічним підрахунком регіонального попиту для того, щоб забезпечити достаток постачання та уникнути дефіциту й перевитрат. Різниця в тому, що тут нічого не «продається», а етосом стає стратегічно ефективна, інтерактивна система спільного користування де, знову ж таки можуть відбуватися повернення продукту коли проходить його життєвий термін або коли товар просто більше не є необхідним.

У якості відступу можна сказати, що існує загальнопоширена реакція на цю ідею, що нібито будуть з’являтися такі проблеми як «таємне накопичування» або деякі інші види зловживань. Це припущення в своїй основі помилково накладає поточні грошово-ринкові наслідки на нову модель. Люди у сьогоднішньому світі, який приводиться в дію дефіцитом імпульсивно запасаються та захищають коли у них є причини боятися або проявляють бажання експлуатувати товари через їхню ринкову цінність. В ПрРОЕ, в системі немає перепродажної цінності оскільки немає грошей (784). Тому, ідея таємного запасання чим-небудь скоріше спричинила б незручності аніж давала б якусь вигоду (785).

783 Система спільного користування велосипедами та машинами є загальнопоширеним прикладом. “ZipCar” це компанія, яка надає локальний доступ до оренди автомобілів в регіональному контексті, базуючись на потребі. Більше того, Європа так само побачила підйом в локальній оренді вуличних велосипедів, де різноманітні док-станції та станції доступу стратегічно розміщуються по місту.

784 Узагальнене пояснення того, чому грошова економіка є структурно несумісною з рівнем ефективності та цілями цієї нової моделі детально пояснюється в есе «ПОСТДЕФІЦИТНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ».

785 Тема на перший погляд непередбачуваних відхилень від норм в людській поведінці (тобто «злочинів») розглядається в есе «СТИЛЬ ЖИТТЯ, СВОБОДА ТА ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР».

3b3) Відстеження / зворотний зв'язок:

Відстеження та зворотний зв'язок, як зазначалося вище, є невід’ємною частиною того, щоб підтримувати систему як регіонально так і глобально настільки гнучкою настільки це можливо, коли мова йде не тільки про те, щоб задовольняти регіональний попит через достатню поставку, але також, щоб іти нога в ногу зі змінами у технологіях видобутку, виробництва, розподілу та новим попитом. Зазвичай, ці фактори є високосинергічними. Системи датчиків, програми та інші технології відстеження ресурсів дуже стрімко розвиваються для різних типів індустріального використання (786).

Сучасні комерційні системи інвентаризації уже є цілком прогресивним у відповідному контексті коли мова йде про попит та розподіл. Питання стоїть лише у їх масштабності в певних контекстах для того, щоб підраховувати всі необхідні атрибути.

На завершення цього розділу, що стосується макроекономічних факторів, варто сказати, що головним фактором в цьому розгляді є ефективність на всіх рівнях, і вона має свою власну причинну логіку, як зазначалося раніше, коли вона розглядається в більш екологічній та фізичній системній взаємопов’язаності, що є характерною для природного світу. Ця ефективність пов’язана зі зменшенням марнування та задоволенням людських потреб, завжди орієнтуючись в своїх можливостях на поточний стан технологій через науковий метод.

Мікроекономічні фактори:

Враховуючи ці так звані макроекономічні концепції, важливо повторно зазначити, що базові принципи, які стосуються оптимальної ефективності, продуктивності та стійкості залишаються такими ж самими впродовж всієї моделі, з верху до низу. Це, знову ж таки, той хід думок, який походить з наукового методу, і який розрахований в майже емпіричних рамках логіки самих законів природи.

В той час як сьогодні теорія традиційної економіки основаної на ринку розглядає «мікроекономіку» як щось що пов’язане із вивченням поведінки індивідів, домашніх господарств та підприємств при прийнятті рішень на ринку, визначенні ціни та іншими факторами, які по суті основуються на руху грошей різними способами, мікроекономічний контекст ПрРОЕ є абсолютно іншим.

Розгляд мікроекономіки в цій моделі пов'язаний з поточними методами проектування товару та самого виробництва. Його організація по суті пов’язана з двома факторами:

1) Ефективність проектування продукту

2) Засоби для досягнення ефективності виробництва

(1) Ефективність проектування продукту пов’язана з цілісністю самого дизайну. Сьогодні, ефективність витрат та кінцева технічна неефективність, в поєднанні з корпоративним процесом конкуренції та поширеного непотрібного дублювання специфічних товарів створило клімат непотрібних марнувань та обмеженого життєвого циклу продукту. Як буде більш детально обговорюватися трохи згодом, впродовж такого проектування виробництва існує також досить мало вбудованих протоколів переробки, якщо вони взагалі мають місце. Це дуже важливо, тому що прогресивна переробка сприяла б кращому збереженню матеріалів в довгостроковій перспективі, збільшуючи довготривалу ефективність.

Більше того, технологія права власності, яка служить інтересу збереження долі ринку для певного бізнесу, створила середовище, де існує дуже мало сумісності запчастин серед чисельної кількості виробників одного й того ж базового продукту.

786 Для довідок: HP invents a central nervous system for earth.

http://www.fastcompany.com/1548674/hp-invents-central-nervous-system-earth-and-joins-smarter-planet-sweepstakes

Тому, тут є доречними п’ять компонентів:

1a) Оптимізована тривалість строку служби

1b) Оптимізована адаптивність

1c) Універсальна стандартизація

1d) Інтегровані протоколи переробки

1e) Сприятливість для автоматизації

1a) Оптимізована тривалість строку служби:

Оптимізована тривалість строку служби просто означає, що будь-який товар, що виготовляється, проектується з таким наміром, щоб він мав якомога довший термін служби, в найбільш стратегічний спосіб який є можливим. Поняття стратегічності тут є дуже важливим, тому, що тут не мається на увазі, що, наприклад, всі комп’ютерні корпуси мають бути зроблені з титану просто тому, що він є дуже міцним. Знову ж таки, це є синергічною калькуляцією проекту, коли поняття «найкращого» матеріалу для даного призначення завжди співвідноситься з паралельними виробничими потребами, які також можуть вимагати такий тип матеріалів. Тому, рішення щодо використання спеціального матеріалу має розглядатися не лише у розрізі його використання для виготовлення спеціального товару, але також має відбуватися його порівняння з потребами інших типів виробництва, які вимагають такої ж ефективності. Не існує нічого за межами цього системно-центричного порівняння. Всі виробничі рішення приймаються з урахуванням значень систем вищого рівня.

Такий інтерес у створенні «стратегічно найкращого» є дуже важливим для людської стійкості, особливо коли повідомляється, що через таку неефективність ми використовуємо сьогодні наші природні ресурси швидше ніж планета їх генерує (787). Сучасна культура «рекламних оголошень» не лише керується гедоністичною недалекоглядною системою цінностей, яка нав’язується сучасною рекламою та поточними мірками «багатства» та «успіху», вона також є необхідною для підтримки системи оплачуваної праці, центральної частини, яка підтримує ринкову економіку в робочому стані.

1b) Оптимізована адаптивність:

Оптимізована адаптивність це насправді під-складова «Оптимізованої ефективності» в контексті інженерного проектування. Сьогодні технологічний прогрес, починаючи від автомобілів і до мобільних телефонів, продовжує стрімко зростати посилюючи ефективність. Тим не менше, навіть з таким стрімким темпом змін, інші атрибути вищого порядку залишаються такими самими відносно довших періодів часу, як показують історичні тенденції. Іншими словами, різні компоненти виробництва мають різний темп змін, а це означає, що на основі тенденційного аналізу може бути зпрогнозовано систему «адаптивності» та активного «оновлення», з тим, щоб витікаючи з нього очікування були найкращим чином впроваджені в існуючий дизайн наскільки це є можливим.

Прикладом може бути темп змін чипу процесора комп’ютерної системи (CPU). Прогрес потужності чипа прискорюється стрімкими темпами завдяки закону Мура. В результаті, багато програмних додатків, які були удосконалені для того, щоб працювати на цих нових швидкостях, які стали можливими, не будуть працювати на комп’ютерній системі зі старими чипами. Зазвичай це примушує користувача купувати нову комп’ютерну систему, навіть якщо єдиною справжньою проблемою є центральний процесор (CPU), а не вся система. В той час коли тут можуть вступати в дію інші фактори, як наприклад системна сумісність з новим чипом, люди рідко оновлюють одні лише ці чипи, навіть якщо це є можливим.

787 Джерело: Report: Consumption of Earth's resources unsustainable

(http://www.cbsnews.com/8301-205_162-57434525/report-consumption-of-earths-resources-unsustainable/)

Такий тип адаптивності є сьогодні дуже важливим на всіх рівнях, що приводить нас до наступного економічного компоненту – «універсальної стандартизації».

1c) Універсальна стандартизація:

Універсальна стандартизація це набір оптимізованих протоколів, який створюється шляхом масового промислового зворотного зв’язку співробітницьким чином та спрямований на створення уніфікованої, універсальної сумісності всіх компонентів пов’язаних за даним типом товару. Сьогодні, такий брак стандартизації є джерелом не лише великих марнувань, але також великої нестійкості у функціональності загальновживаних товарів, оскільки конкурентний етос та наміри власності дуже сильним чином обмежують ефективність.

Така практика виправдовувалася під виглядом «прогресу» в дизайні з тією передумовою, що конкуруючі корпорації, які стимулюються фінансовою вигодою, будуть «перевершувати» одна одну, а отже будуть більш продуктивними в прогресі. В той час як, в цьому може бути певна правда, сповільнення, марнування та нестійкість, які цим причиняються не виправдовують цю практику. Більше того, спільне користування інформацією у довгостроковій перспективі завжди було і буде тим, що веде прогрес вперед, як персональний так і соціальний.

Створення індустрією дослідницької бази даних для відомих складових частин, яка буде активно використовуватися по всьому світу як точка посилань при проектуванні та служити зворотним зв'язком при створенні загальних частин та товарів, є складною задачею і звичайно не буде перешкоджати технологічному прогресу або винахідливості. В будь-якому випадку, це б представило більш різноманітну інформацію та перспективи, а отже можна було би приймати кращі рішення набагато швидше.

1d) Інтегровані протоколи переробки:

Це означає пряму та стратегічну оптимізацію поточного стану повторного використання компонентів та матеріалів, яка береться до уваги при самому проектуванні продукту. Знову ж таки, це не відбувається сьогодні, ніяким більш-менш ефективним чином. Огляд звалищ у світі показує, що багато корисних складових частин викидаються в поєднанні із системами (товарами) більшого рівня. Це є неминучим результатом, оскільки звичайні корпорації, які роблять такі продукти рідко заохочують те, щоб вони поверталися для прямої переробки.

Більше того, в той час як традиційні пластик, скло, папір та інші системи переробки мають місце при помірній ефективності, цей процес є насправді грубим та неефективним у порівнянні з прямою регенерацією, яка пов’язана з промисловістю. В ПрРОЕ розгляд оптимізованої переробки задля повторного використання матеріалів, сформованих чи ні, буде проходити за стандартом. В решті решт, при такому підході «звалища» більше не будуть існувати, оскільки буде мати місце спосіб повторного використання практично будь-чого, що ми виробляємо, якщо у нас у цьому буде зацікавленість.

1e) Сприятливість для автоматизації:

Це означає, що даний проект продукту враховує стан автоматизації праці, намагаючись усунути залучення людини коли це можливо завдяки більш ефективному, часто менш складному дизайну. Іншими словами, частиною рівняння ефективності є зробити виробництво простим для того, щоб виробляти за допомогою автоматизованих засобів, беручи до уваги поточний стан методів автоматизації. Ми намагаємося спростити спосіб, за яким будуть використовуватися матеріали, а також методи виробництва, таким чином буде виготовлятися максимальна кількість товарів з найменшою варіацією матеріалів та виробничого обладнання. Про це буде більше йтися у наступному розділі.

(2) Засоби підвищення ефективності виробництва:

Засоби підвищення ефективності виробництва як економічний компонент стосуються наявних інструментів та методів, які застосовуються в самому індустріальному виробництві. В той час як вони можуть також розглядатися як макроекономічний фактор у багатьох аспектах, їх вважають такими, що базуються на мікроекономіці враховуючи той факт, що вони так само стосуються прямого, спеціального виробництва, так само як і ролі людської праці.

Засоби виробництва будь-чого напряму пов’язані зі станом технологій. Починаючи від Неолітичної революції, з розвитком кам’яних інструментів до зародження «кібернетизації» на сьогоднішній день та «мислячих» машин, які можуть оцінювати, виконувати та вирішувати проблеми, в основі будь-якої «праці» було залучення наявних допоміжних технологічних інструментів.

Тенденцією стало полегшення праці в цілому, разом із загальним зменшенням людської робочої сили в кожному секторі в порівнянні з продуктивністю. Двісті років тому, в сільськогосподарському виробництві було зайнято більшість людей Сполучених Штатів. Сьогодні в сільському господарстві працює лише дуже маленька частка населення завдяки застосуванню техніки та автоматизації. Це явище та тенденція «механізації» є дуже важливими, тому що сьогодні вони кидають виклик самій основі системи праці заради доходу, разом з тим провіщаючи підвищення продуктивності до точки, яку можна назвати «пост-дефіцитною».

Сьогодні, ми є більш продуктивними з меншою кількістю людей в тій чи іншій галузі, відносно часу та продуктивної здатності у зв’язку із застосуванням машинної техніки. В багатьох аспектах, ці реалії знаменують одну з найбільш значних змін в нашій соціальній еволюції, кидаючи виклик самому устрою нашої поточної соціальної системи, відкриваючи величезні можливості для майбутнього аж до створення стратегічного достатку.

Отже, в ПрРОЕ, ця можливість максимізується, зменшуючи застосування людської робочої сили, такої як ми її знаємо, завдяки вільному застосуванню та посиленню автоматизації, значним чином посилюючи продуктивність. В той час як залучення людської праці є все ще необхідним навіть на найбільш прогресивних фазах, воно зводиться до широкого нагляду за цими автоматизованими системами після їх встановлення. Фабрики так само більше не зв’язані традиційними обмеженнями пов’язаними з восьмигодинним п’ятиденним графіком оскільки в цьому не має сенсу враховуючи масове зменшення залучення людей наскільки це є можливим. Ці системи тепер можуть у випадку необхідності функціонувати 24 години на добу, сім днів на тиждень.

У якості відступу, можна сказати, що часто постає таке питання: «Як багато потрібно людей для того, щоб наглядати за поточними операціями та керувати вирішенням проблем?». На це питання можна відповісти оцінивши поточні статистичні тенденції, усереднюючи їх та екстраполюючи їх потім далі.

Тим не менше, існує загальнопоширена плутанина між «роботою» в сенсі звичайної нудної праці, поширеним стимулом для якої є грошова винагорода, та «роботою», яку всі люди так само виконують у зв’язку з чистим творчим інтересом та наміром зробити певний внесок. Глибока зміна цінностей, яка припускається рухом «Zeitgeist» полягає в тому, що прогрес у класичному визначенні «роботи» буде перетворюватися на тип соціального вкладу який насправді приносить задоволення та лежить в межах інтересів людей. Сьогодні, всюди в усьому світі, існує інтерес до вивчення, створення та покращення, незалежно від грошового впливу.

Тим не менше, у зв’язку з постійним тиском до отримання доходу в поточній моделі, майже всі такі дії передбачають необхідний контекст пошуку грошей заради виживання. Можна стверджувати, що це вбиває більш природну систему людської мотивації до дослідження, вивчення та створення, без такого тиску.

Відзначивши це, можна сказати, що поняття «роботи» в контексті нагляду за операціями, ремонтування систем та іншої підтримки ймовірно не буде зводитися до того типу тяжкої праці, яку ми так часто вважаємо реалією «роботи» в сьогоднішні дні. Скоріше, дія розглядається як форма персонального внеску задля персональної та соціальної вигоди, оскільки кожен акт, який вчиняється в даному типі системи має пряму персональну користь для людей і підтримує безперебійну роботу системи.

Знову ж таки, цей стимул майже не існує в сучасній моделі, оскільки капіталістична система розроблена таким чином, щоб всі головні вигоди прибутку йшли до власників бізнесу, разом з тим, щоб результати виробництва часто ніколи не належали самим робітникам в прямому сенсі, за виключенням однієї лише винагороди у вигляді заробітної плати. Сьогодні стосунки працівника та власника являють собою щось на зразок «класової війни», де звичайним явищем є ворожнеча між групами (788). В цьому новому підході, всі акти внеску приносять користь людині, яка виконує ці акти, а також суспільству в цілому. Вони взаємопов’язані прямим чином.

Під цим розуміється, що для того, щоб підтримувати основні системи «потребувалася» б лише невелика частина населення, що ймовірно становила би близько 5% порівняно з тим що ми маємо зараз, якщо індустріальні методи досягнуть сучасних можливостей. Ці 5% можна було би потім розподілити між населенням. Отже, якщо населення даного міського регіону складає 50 000 чоловік, індустріальна система потребувала б 2500 чоловік, припускаючи традиційний робочий тиждень з восьмигодинним робочим днем п’ять днів на тиждень. Це можна перевести в 100 000 годин роботи на тиждень. В умовах загального населення ця робоча відповідальність дорівнює взаємному зобов’язанню для кожної людини «працювати» лише дві години на тиждень.

Очевидно, що це все гіпотетично, оскільки в такій прогресивній системі, системі, яка служить кожному, людські цінності змінилися б значним чином і для багатьох це ймовірно стало б великою честю взяти на себе більше годин, зменшуючи зобов’язання інших. Знову ж таки, ми говоримо тут про основне обслуговування, на відміну від занурення в «роботу», як ми потребуємо це і розуміємо це сьогодні. В дійсності, вільне суспільство такого роду могло би створити вибух творчого поступу та прогресу, який ми ніколи до цього не бачили, разом з людьми, які роблять свій внесок у широкій, здоровій формі. Чому? Тому що, знову ж таки, такі індивіди так само допомагали б самі собі прямим чином у такому процесі. В цій моделі будь-який винахід, або прорив у ефективності служить всьому суспільству. Особиста вигода перетворюється на соціальну вигоду.

Отже, на завершення цього розділу, можна сказати що нові методи виробництва полягають у фокусуванні основних зусиль на справжній технічній продуктивності, яка має пряму соціальну та персональну віддачу, разом з найбільш ліберальним фокусуванням на автоматизації та таких технологіях, які підвищують ефективність та автоматизацію наскільки це можливо.

Висновок

Як і з будь-якою стислістю, ми приходимо до неминучої неповноти. Інші фактори, як макро так і мікро рівня, можна було б виразити більш детально. Тим не менше, якщо Ви будете слідувати цьому базовому ходу мислення, ходу думок, який керується науковою логікою для того, щоб забезпечити оптимізовану, фізичну ефективність та стійкість, всі ці інші параметри невідворотно дадуть про себе знати.

788 Дивіться есе «СТРУКТУРНИЙ КЛАСИЗМ, ДЕРЖАВА ТА ВІЙНА».

Якщо коротко, то результати цієї системи ПрРОЕ вимагають того ж типу шанобливих зобов’язань як і будь яка інша природна система. Подібно до того як наше розуміння лісу та його регенерації і біорізноманіття приводить нас до базової філософії зобов’язань перед екосистемою враховуючи її вразливість, для того, щоб забезпечити її цілісність в довгостроковій перспективі, та ж сама логіка застосовується до ПрРОЕ в цілому.

Ця соціальна модель є спробою віддзеркалити природний світ найбільш прямим чином наскільки це можливо і може розглядатися як «природна система» точно так само як будь-що інше, що ми можемо побачити в природі, так само як екосистема. Чи може вона коли-небудь бути досконалою? Ні. Але там є логічний фундамент для постійних вдосконалень, які сягають далеко за межі сьогоднішнього стану справ.

Нижче наводиться сумарна структура, яка може служити у якості плану до цього есе задля його повторного перегляду:

ПрРОЕ: загальний огляд економічної моделі:

- Системні (соціальні) цілі

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «пост-дефіцитного достатку».

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості.

(3) Навмисне визволення людства від монотонної та небезпечної праці.

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних.

- Макроекономічні складові

(a) Глобальне управління ресурсами

(b) Глобальне оцінювання попиту

- Створення поінформованості про нові технологічні можливості

- Суспільний консенсус у прийнятті рішення стосовно того, в чому є інтерес до виробництва

(c) Глобальні протоколи виробництва та розподілу.

- Глобальне виробництво

- Стратегічне розміщення

- Глобальний розподіл

- Розміщення потужностей

- Метод доступу

- Відстеження / зворотний зв'язок

- Мікроекономічні складові

(a) Ефективність характеристик товару

- Оптимізована тривалість строку служби

- Оптимізована адаптивність

- Універсальна стандартизація

- Інтегровані протоколи переробки

- Сприятливість для автоматизації

(b) Засоби підвищення ефективності виробництва

- Застосування механізації

- ІНДУСТРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ -

«Сучасна політика це бізнес політика… Це можна сказати як про зовнішню так і про внутрішню політику. Законодавство, поліцейський нагляд, чинення правосуддя, військова та дипломатична служба, всі вони головним чином зацікавлені у бізнес стосунках, грошовій вигоді, і вони мають трохи більше ніж випадкове відношення до інших людських інтересів (789)»

- Торстейн Веблен