Стиль рококо. Мистецтво гравюри на міді. Види друкарських оправ. Видавнича обкладинка та оправа.

Рококо -(фр. Rococo «дроблений камінь», декоративна раковина, черепашка, рокайль,) - стиль у мистецтві (в основному, в дизайні інтер'єрів), що виник у Франції в першій половині XVIII століття (під час регентства Філіпа Орлеанського) як розвиток стилю бароко. Характерними рисами рококо є вишуканість, велика декоративна навантаженість інтер'єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, особистого комфорту.

Об'єктами художнього оформлення є всі елементи книги - палітурка, шрифт, титульний лист, початкова та концевая полоси тексту і т.д., кожен з яких має свої особливості і створюється за допомогою певних виразних засобів. Сукупність цих коштів, їх гармонійне поєднання і взаємодія сприяють створенню цілісного ансамблю книги - її художнього оформлення, яке несе на собі відбиток епохи, її продуктивних сил і виробничих відносин, національних традицій та естетичних вимог, стильові ознаки, відображає особливості літературного твору та індивідуальної творчої манери художника-оформлювача.

Особливості художньо-поліграфічного оформлення книги багато в чому визначаються способом виготовлення друкованої форми для відтворення ілюстративного матеріалу (ручний, фотомеханічний) і видом друку (висока, глибока, плоска). При ручному способі зображення виконується самим художником або гравером шляхом малювання, гравірування або травлення кислотою, а при фотомеханічних оригінал фотографується і зображення копіюється на друкарську форму фотомеханічним шляхом. До ручним способів відносяться: гравюра на дереві (або ксилографія) - обрізна поздовжня і торцева, ліногравюра - гравюра на лінолеумі (високий друк); гравюра на металі - різцева, офорт і їх численні різновиди (глибокий друк); літографія (плоский друк).

Одним з основних елементів художнього оформлення книги є книжкова ілюстрація, що дозволяє найкращим чином художньо розкрити і доповнити зміст будь-якого твору - літературного, наукового, виробничого і всякого іншого.

Книжкові ілюстрації розрізняються за змістом - документальні, художньо-образні, декоративно-орнаментальні; за способом виконання - оригінальні (творчий малюнок, технічний рисунок, креслення, схема, діаграма, фотографія), запозичені; за кольором - одноколірні (чорно-білі штрихові і тонові) і багатоколірні (барвисті); за способом відтворення - висока, плоска і глибокий друк. Вони можуть бути розташовані в книзі на суперобкладинці, обкладинці, палітурці, форзаці, фронтисписі, шмуцтитул, у вигляді заставок (перед початком тексту) або буквиц (на початку глав, частин і т.д.), в будь-якому місці тексту, а також в вигляді кінцівки (в кінці книги). Існує багато способів верстки ілюстрацій в тексті: розстібні, смугові, полуполосние, під обріз, на полях, закриті, глухі і ін

Зменшуються формати, зникають розкішні палітурки, двоколірний друк, заставки, зате велика увага приділяється малюнку шрифту, якості друку, ілюстрації у власному розумінні слова майже не зустрічаються, їх замінюють технічні малюнки, креслення, схеми, таблиці, виконані в техніці гравюри на металі. Книги гуманітарного характеру - історичні, по словесності і т.п. - Зазвичай не ілюструються. В якості елемента оформлення широко застосовуються друкарські набірні прикраси (лінійки, точки, зірочки).

Широке поширення в книзі XVIII століття отримує віньєтка (франц. vignette) - невелике, композиційно завершене графічне зображення орнаментального, предметного або сюжетно-тематичного характеру (часто із символічним або алегоричним значенням), що поміщається зазвичай на титульних елементах книги, її початкових або останніх сторінках.

Віньє́тка (фр. vignette похідне)прикраса на фото,у книзі або рукописі:невеликий малюнок абоорнамент на початку або в кінці тексту. Невелика орнаментальна або сюжетна композиція, яка передує тексту на зразок заставки або завершує його, виконуючи функцію кінцівки. Крім того, віньєтки можуть бути використані і в самому тексті, як прикраси кутових частин сторінки.

У кінці XVIII століття широкого поширення набуває розфарбовування гравюр від руки акварельними або гуашові фарби. На відміну від попереднього періоду воно носить видавничий, тобто тиражний характер, а не поширюється лише на підносні екземпляри, що пояснюється не стільки декоративними цілями, скільки прагненням видавця до уточнення змісту книги.

Наукові видання, підручники та белетристика часто оформляються із застосуванням однакових декоративних елементів і художніх засобів.

У XVIIIст. у Франції панував стиль рококо.

Мідьорит - графічна техніка глибокого друку; малюнок майбутньої гравюри продряпують на мідній пластині, заповнюють фарбою і відбивають на папері. Найвищого технічного розквіту гравюра на міді досягла у творах таких віртуозів XVII століття, як Еделінк і Робер Нантейль у Франції.