Діяльність французських просвітителів. «Енцеклопедія наук, мистецтв і ремесел» Д.Дідро Ж.Д’Аламбера.

Дені Дідро (1713 —1784) — французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва.

Народився 5 жовтня 1713 в містечку Ланґр.Походить з родини ремісника. Первісну освіту отримав в ліцеї короля Людовика Великого(тобто Луї XIV). 1732 р. — отримав ступінь магістра гуманітарних наук. Молодик прийняв рішення відмовитися від кар'єри священика та стати юристом. Почав вивчати юріспруденцію. але покинув навчання. Його привабила можливість стати письменником. Етап юнацьких пошуків Дені несхвально сприймався батьками, що привело до конфліктів. Дені обірвав зв'язок з батьком та деякий час вів богемний спосіб життя, набираючись власного життєвого досвіду. Вийшовши з в'язниці, Дідро став редактором «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел» (1751—1780) і зумів, разом з іншими просвітителями, зробити Енциклопедію системою наукового знання тієї епохи і зброєю в боротьбі з релігійною ідеологією. 31 липня 1784 р. Дені Дідро помер.

Жан Лерон д'Аламбе (1717—1783) — французький філософ-енциклопедист, фізик, математик.

Народився в Парижі. Позашлюбна дитина маркізи де Тансен і офіцера-артилериста Детуша. У 1751 разом з Д. Дідро приступив до видання «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», яка стала прапором французького Просвітництва і поклала початок широкому розвитку енциклопедичних видань. Був науковим редактором «Енциклопедії», написав для неї багато статей з математики, фізики, музики, релігії, права, а також вступну статтю — філософський маніфест енциклопедистів і систематичний виклад наукового світогляду.

У 1759 відійшов від видання «Енциклопедії» і повністю присвятив себе науковій роботі. Відомий своїми дослідженнями в області диференційних рівнянь,часткових похідних, теоретичної механіки.

Важливою віхою в розвитку ідей Просвітництва стало видання «Енциклопедії або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», здійснене в середині 18 ст. під керівництвом Дені Дідро та Жана ле Рона д'Аламбера. Вона не тільки зібрала в одному виданні тогочасні знання людства, а й виклала їх у світському, науковому дусі, відкидаючи теологію, як вихідну основу. Жан д'Аламбер написав до «Енциклопедії» вступне слово, в якому сформулював її мету, задачі та засади, на яких вона створювалася.

«Енциклопедія» стала вершиною епохи Проствітництва, але видавництво наукової, філософської і полемічної літератури далеко не обмежилося нею. Перший науковий журнал «Journal des Scavants» почав виходити в Парижі у1665, а з 1680 видавництво журналів набрало силу. Спочатку журнали видавалися латиною та французькою, але згодом французька мова повністю витіснила латину. Оскільки видавнича справа у менших країнах Європи мала менший ринок, а, отже, на шляху її розвитку було більше перешкод, французькі журнали, що друкувалися здебільшого вНідерландах, щоб уникнути цензури, стали виписувати по всій континентальній Європі. Саме в цей період французька мова набрала статусу мови міжнародного спілкування для освічених людей Європи.

Поряд із якісними виданнями, в епоху Просвітництва з'явилося також багато низькопробних видань і верства літераторів-поденників, які публікували здебільшого плітки й скандальні історії. В Лондоні центром цієї літературної братії була Ґраб-стрит, вулиця яка вже не існує, але залишися в англійській мові синонімом низькопробної літератури. Новим явищем у книгодрукуванні стала поява дешевих книжок для нижніх класів.

З'явилася мода на приватні бібліотеки. Одну з таких бібліотек, бібліотеку Дідро, придбала й розпорошила російська цариця Катерина II. Водночас розширювалася межа публічних бібліотек, в яких можна було позичити книгу. Книги часто також пропонувалися в кав'ярнях, які у 18 ст. виконували роль клубів.

«Енцеклопедія наук, мистецтв і ремесел» -— французька енциклопедична праця епохи Просвітництва, написана між 1751 та 1772 роками під керівництвом Дідро та Д'Аламбера. Перше видання «Енциклопедії» мало тираж 4250 примірників. Вона складалася з 17 томів тексту й 11 томів ілюстрацій, 71818 статей.

Статті «Енциклопедії» писали провідні мислителі XVIII-го століття — Вольтер, Руссо, Монтеск'є. Найбільший особистий внесок належить Луї де Жокуру. Серед видатних людей, причетних до її написання були: Г. Л. д'Аламбер, Е. Б.Кондільяк, Дені Дідро, Ш. Л. Монтеск'є, Вольтер, Ж. Ж. Руссо.

Творці Енциклопедії бачили в ній інструмент, за допомогою якого вони знищать забобони, надаючи доступ до знань людства. Видання було квінтесенцією думок Просвітництва. «Енциклопедія» зазнала жорсткої критики, в основному через тон, в якому вона обговорювала релігію. «Енциклопедію» звинувачували в тому, що вона завдає шкоди релігії і суспільнійї моралі, її видання неодноразово припинялося. «Енциклопедія» висловлювалася на користь протестантизму і оскаржувала католицькі догми. Більше того, в ній релігія розглядалася як гілка філософії, а не як останнє слово в науці й моралі. Заступництво впливових прихильників, в тому числі маркізи де Помпадур, допомогло завершити роботу.

У 1775 права на видання перейшли до Шарля-Жозефа Панкука. Він випустив п'ять томів додаткових матеріалів і двотомний індекс. Деякі фахівці включають ці томи в перше видання тож, таким чином, «Енциклопедія» нараховує 35 томів, хоча останні не були написані відомими авторами. З 1782 по 1832 Панкук і його послідовники розширюють «Енциклопедію» до 166 томів. Три головні гілки: «Пам'ять» / історія, «Розум» / філософія і «Уява» / Поезія. Теологія, що примітно, розташовується в гілці «Філософія». До того ж, релігія розташована всього за декілька пунктів від «Ворожби» і «Чорної магії».

З часом енциклопедії набули поширення у всіх країнах. У 1772 р. почала виходити " Британіка " в Единбурзі, а з початку XIX століття енциклопедії виходять в Німеччині, Іспанії, Росії. Всі вони враховували досвід першої енциклопедії.

«Енциклопедія» мала за той час досить широке поширення. На початку виходила за передплатою. У перший раз відгукнулося більше 2000 передплатників. Вона виходила накладом 4 250 примірників (XVIII столітті наклад книг рідко перевищував 1 500 примірників). Вона кілька разів перевидавалася, в тому числі у Лукка (1758—1776), Женеві (1778—1779), Лозанні (1778—1781), в багатьох країнах з'явилися повні та часткові переклади статей оригінального видання.