Сутність, роль та значення торгівлі

Виробник, поставляючи свою продукцію на ринок, намагається продати її відповідній групі покупців (конкретному сегменту ринку), задовольняючи при цьому всі його вимоги щодо якості товару, раціонального використання, терміну і гарантій використання, цін, після продажного обслуговування і т.д. Але з нарощуванням виробничих потужностей, підвищенням рівня доходів населення ринок починає диктувати умови щодо покращення обслуговування, стимулюва­ння продажу, культури обслуговування покупців і використання товарів. Викона­ння даних функцій покладено на торгівлю.

Торгівля – це специфічна діяльність виробника або посередника, зв'язана з процесом переміщення товару і права власності від виробника до споживача.

Торгівля – це особлива діяльність людей, яка пов'язана із здійсненням актів купівлі-продажу і є сукупністю специфічних технологічних і комерційних операцій, спрямованих на обслуговування процесу обміну.

Відособлення торгівлі в окрему галузь економіки пов'язане із суспільним поділом праці і відокремленням торговельного капіталу як частини агропромис­лового капіталу, що обумовлено намаганням більш ефективно використовувати власні ресурси.

Торгівля акумулює у собі специфічні особливості вироблених товарів і наданих послуг, їх споживчі якості, уявлення покупців про можливості товарів задовольняти потреби. Вона допомагає підприємству зрозуміти значимість товарного виробництва, його цінності та рівень комерційно-збутового розвитку, стимулювання збуту, упакування та способи переміщення і передачі у власність товарів цільовим споживачам.

Торгівельну діяльність здійснюють підприємства-виробники, збутові і заку­піве­льні організації, підприємства з реалізації товарів великими партіями і одиничних виробів, особи-продавці різних форм власності і організаційної побудови. Всі перелічені підприємства та організації виконують ряд загальних для всіх функцій:

- реалізація виробленої споживчої вартості, і створення економічних передумов відтворення сукупного продукту;

- доведення предметів споживання до споживачів, через організацію пе­реміщення товарів від виробників до споживачів (транспортування, збе­рігання, складування);

- підтримання рівноваги між попитом і пропозицією, шляхом впливу на виробництво щодо обсягів і асортименту продукції;

- скорочення витрат обігу у сфері споживання (затрат споживачів на придбання товарів) через вдосконалення технології продажу, інформа­тивно-роз'яснювальних послуг тощо;

- концептуально-організаційні заходи з розробки товарів, ринкових дослід­жень, організації розподілу, формування цінового механізму, створення служб сервісного обслуговування.

Первинною ланкою здійснення усіх функцій є торговельне підприємство.

Торговельне підприємство – це головна ланка сфери обігу, яка володіє господарською і юридичною самостійністю і здійснює просування товарів до споживачів шляхом купівлі-продажу, реалізуючи власні інтереси на основі задоволення потреб громадян на ринку.

Підприємство здійснює торгівельну діяльність, якщо володіє необхідними ресурсами: кваліфікованими кадрами, товарними запасами, технічними засоба­ми, технологією торговельного процесу, кредитними лініями, інформацією про стан ринку, попиту і норми споживання.

За формою власності торговельні підприємства поділяються на:

- приватні;

- акціонерні;

- орендні;

- кооперативні;

- змішані.

Функції торговельних підприємств обумовлені функціями торгівлі як еконо­мічної категорії. Основна їх функція - продаж товарів споживачам, яка супрово­диться перетворенням товарної форми вартості в грошову, що можна зобразити у вигляді формули Г – Т – Г’ або Виробник – Торговець – Споживач.

З метою реалізації головної функції торговельне підприємство виконує великий обсяг супутніх функцій: вивчає попит споживачів, укладає договори на достачання товарів, організовує достачання товарів з місць виробництва, збері­гання у місцях розпродажу і використання, забезпечує тимчасове і середньо­строкове зберігання товарів, формує товарну номенклатуру і асортимент виро­бів, організовує процес торгівлі і розстановку кадрових працівників. В залежності від способів реалізації і величини продажних партій товарів розрізняють два види торгівлі товаром: гуртову і роздрібну.

Всі процеси і операції, які виникають в торгівлі, можна, за характером функцій, розділити на два види:

- виробничі або технологічні;

- комерційні або чисто торгівельні.

Технологічні процеси пов’язані з рухом товару як споживчої вартості і є продовженням процесу виробництва в сфері обміну. Сюди відносяться тран­с­портування товару від виробників до покупців і споживачів, зберігання, упаку­вання, фасування товару і ряд інших операцій.

Комерційні процеси – це процеси спрямовані на здійснення актів купівлі-продажу для отримання прибутку і пов’язані зі зміною форм вартості. До комер­ційної діяльності відносяться також такі процеси, що забезпечують нормальне здійснення операцій купівлі і продажу товарів у сфері обміну. Наприклад: вивчення попиту на товар, реклама тощо.

Торгівля, задовольняючи потреби і запити споживачів, є кінцевою ланкою діяльності суб'єктів ринку. Комерційній діяльності належить особлива роль, пов'язаної у виконанні комплексу заходів для доведення товарів від виробника до покупця.

Цілі комерційної діяльності визначають її зміст:

- встановлення господарських і партнерських зв'язків із суб'єктами ринку;

- вивчення й аналіз джерел закупівлі товарів;

- узгодження зв'язку виробництва зі споживанням товарів, орієнтованих на попит покупців (асортимент, обсяг і оновлення продукції, що випускає­ться);

- здійснення купівлі і продажу товарів з врахуванням ринкового середовища;

- розширення існуючих і перспективний розвиток цільових ринків товарів;

- скорочення витрат обігу товарів.

В міру розвитку ринкових відносин складові елементи комерційної діяль­ності будуть піддаватися якісним змінам.

Всі комерційні операції з точки зору участі у формуванні доходів умовно можна поділити на дві групи:

1. Операції, які безпосередньо приносять дохід. Сюди входять: гуртова і роздрібна реалізація товарів; надання додаткових послуг гуртовою торгів­лею роздрібній; здійснення експортно-імпортних операцій; рекламування товарів і послуг; здійснення правової і претензійної роботи тощо.

2. Операції, які опосередковано формують дохід. Сюди входять: вивчення ринку і його кон'юнктури; формування і виконання замовлень; закупівля товарів; формування товарного асортименту; вплив на промисловість з метою підвищення якості товарів і оптимізації асортименту; встановлення господарських зв’язків; здійснення договірних відносин; організація і прове­дення гуртових ярмарок; пошук додаткових товарних ресурсів тощо.