Сина Давида, сина Авраама. 4 page

33 Змії, зміїне кодло, як ви уникнете осуду в геєну? 34 Тому я і посилаю до вас пророків, мудреців та наставників. Деяких з них ви уб’єте і стратите на стовпі, а деяких будете бити батогами у своїх синагогах і гнати з міста у місто, 35 і на вас буде провина за всю праведну кров, пролиту на землі,— від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахії, котрого ви убили між святилищем та жертовником. 36 Істинно кажу вам: вся ця провина буде на цьому поколінні.

37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе… Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає під крила своїх курчат! Але ви не захотіли. 38 Тому цей дім лишається вам покинутий. 39 Кажу вам: ви не побачите мене до тих пір, поки не скажете: «Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови!»

1 Коли Ісус виходив із храму, збираючись іти далі, до нього підійшли його учні, щоби показати йому будівлі храму. 2 Він мовив їм:

— Бачите все це? Істинно кажу вам: Не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.

3 Коли він сидів на Оливковій горі, учні підійшли до нього самі й запитали:

— Скажи нам, коли це буде і що буде ознакою твоєї присутності і завершення системи речей?

4 Ісус промовив їм у відповідь:

— Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману, 5 бо багато хто прийде під моїм іменем, говорячи: «Я Помазаник», і багатьох введуть в оману. 6 Ви почуєте про війни, які коїтимуться в різних місцях. Дивіться, не вжахайтесь, бо усе це має відбутися, але це ще не кінець.

7 Народ підніметься проти народу, і царство проти царства, і в одному місці за іншим буде голод та землетруси. 8 Все це початок мук.

9 Тоді вас будуть віддавати на страждання й убивати, і всі народи будуть ненавидіти вас через моє ім’я. 10 Тоді багато спіткнуться і будуть зраджувати один одного та один одного будуть ненавидіти. 11 З’явиться багато лжепророків, які багатьох введуть в оману, 12 і через ріст беззаконня у багатьох охолоне любов. 13 Але хто вистоїть до кінця, той спасеться. 14 Ця добра новина про царство буде проповідувана по всій населеній землі для свідчення усім народам, і тоді прийде кінець.

15 Коли ви побачите, що мерзота, яка несе спустошення, про яку було сказано через пророка Даниїла, стоїть на святому місці (читач хай застосує проникливість), 16 тоді ті, що перебувають в Юдеї, хай втікають у гори. 17 Той, хто на даху будинку, хай не спускається, аби взяти щось з дому. 18 І той, хто в полі, хай не вертається додому, щоб узяти свій верхній одяг. 19 Горе вагітним і тим, що годують грудьми, у ті дні! 20 Моліться про те, щоб вам не довелося втікати взимку чи в суботу, 21 бо тоді буде велике лихо, якого не було від початку світу до цих пір і вже ніколи не буде. 22 І якби ті дні не були скорочені, то не врятувалася б ніяка плоть, але заради обраних ті дні будуть скорочені.

23 Якщо хто-небудь скаже вам тоді: «Христос тут!» або «Там!» — Не вірте, 24 бо з’являться лжехристи та лжепророки, які покажуть великі знамення і чудеса, щоб, якщо можливо, ввести в оману й обраних. 25 Я попереджаю вас про це заздалегідь. 26 Отже, якщо вам скажуть: «Він в пустелі»,— не виходьте. І якщо скажуть: «Він у внутрішніх кімнатах»,— не вірте. 27 Адже як блискавка з’являється на сході й освітлює все до заходу, так буде і під час присутності Сина людського. 28 Де буде труп, там зберуться орли.

29 Відразу ж після лиха, яке буде в ті дні, сонце потемніє і місяць не дасть світла, зорі впадуть з неба і сили небес сколихнуться. 30 Тоді на небі з’явиться знамення Сина людського і всі племена землі, побиваючись, битимуть себе у груди і побачать Сина людського, що йде на небесних хмарах із силою та великою славою. 31 Під гучний звук сурми він пошле своїх ангелів, і вони зберуть його обраних від чотирьох вітрів, від одного краю небес до іншого.

32 Візьміть для прикладу інжир. Як тільки його гілки стають м’якими і на них з’являються лиски, ви знаєте, що літо вже близько. 33 Так і коли побачите все це, знайте, що він близько, біля дверей. 34 Істинно кажу вам: не зникне це покоління, як усе це відбудеться. 35 Небо і земля зникнуть, але мої слова залишаться.

36 Про той день і годину не знає ніхто: ні небесні ангели, ні Син, а знає тільки Батько. 37 Але як було у дні Ноя, так буде і під час присутності Сина людського. 38 Як у дні перед потопом люди їли і пили, женилися й виходили заміж до того дня, коли Ной ввійшов у ковчег, 39 і не задумувалися, поки не прийшов потоп і не виніс усіх, так буде і під час присутності Сина людського. 40 Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а другий залишений. 41 Дві жінки молотимуть на ручному млинку: одна буде взята, а друга залишена. 42 Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господар.

43 Але знайте одне: якби хазяїн будинку знав, о котрій сторожі прийде злодій, то пильнував би і не дозволив би йому проникнути у свій дім. 44 Тому й ви будьте готові, позаяк Син людський прийде о годині, про котру ви не думаєте.

45 Хто ж вірний та розважний раб, якого господар поставив над своїми домашніми, щоб давати їм поживу вчасно? 46 Щасливий цей раб, якщо його господар, прийшовши, побачить, що він так і чинить! 47 Істинно кажу вам: він настановить його піклуватися про усе своє майно. 48 Але якщо цей злий раб скаже у своєму серці: «Мій господар затримується» — 49 і почне бити інших рабів та їстиме й питиме з п’яницями, 50 то господар цього раба прийде у день, якого він не очікує, та о годині, про котру він не знає, 51 і покарає його з усією суворістю, і визначить йому одну долю з лицемірами. Там він буде плакати і скреготати зубами.

1 До того ж небесне царство буде подібно десятьом дівчатам, які взяли світильники і вийшли зустрічати нареченого. 2 П’ять з них були дурненькі, а п’ять — розважні. 3 Дурненькі взяли світильники, але не взяли з собою олії. 4 Розважні ж разом зі світильниками взяли і посудини з олією. 5 Наречений затримувався, і всі вони задрімали й заснули. 6 Прямо посеред ночі пролунав крик: «Наречений іде! Виходьте його зустрічати». 7 Тоді усі дівчата встали і приготували свої світильники. 8 Дурненькі сказали розважним: «Дайте нам трохи олії, а то наші світильники ось-ось погаснуть». 9 Але розважні сказали у відповідь: «Для нас і для вас олії, напевно, не вистачить. Ліпше підіть до торговців і купіть». 10 Поки ті ходили купувати олію, прийшов наречений. Дівчата, котрі були готові, увійшли з ним на весільний бенкет, і двері за ними зачинилися. 11 Пізніше прийшли інші дівчата і стали просити: "Пане, господарю, одчини нам!» 12 У відповідь він сказав: «Кажу вам правду: я не знаю вас».

13 Отож, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години.

14 Крім того, царство подібно до того, наче якби який-небудь чоловік, вирушаючи в іншу країну, скликав своїх рабів і довірив їм своє майно. 15 Одному він дав п’ять талантів, другому — два, а третьому — один, кожному за його здібностями, і поїхав в іншу країну. 16 Той, що одержав п’ять талантів, зразу ж пішов, пустив їх у справу і придбав ще п’ять. 17 Таким же чином той, що отримав два таланти, придбав ще два. 18 А той, що одержав тільки один талант, пішов і сховав срібні монети свого хазяїна, закопавши їх у землю. 19 Минуло багато часу, і хазяїн тих рабів прийшов і вимагав від них звіт. 20 Той, що отримав п’ять талантів, прийшов і приніс ще п’ять, сказавши: «Пане, ти довірив мені п’ять талантів. Дивись, я придбав ще п’ять». 21 Хазяїн сказав йому: «Молодець! Ти добрий і вірний раб. Ти був вірний, розпоряджаючись малим, тому я поставлю тебе над багато чим. Розділи ж радість свого господаря». 22 Відтак прийшов той, що одержав два таланти, і сказав: «Пане, ти довірив мені два таланти. Дивись, я придбав ще два». 23 Хазяїн сказав йому: «Молодець! Ти добрий і вірний раб. Ти був вірний, розпоряджаючись малим, тому я поставлю тебе над багато чим. Розділи ж радість свого господаря». 24 Нарешті прийшов той, що отримав один талант і сказав: «Пане, я знав, що ти сувора людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не віяв. 25 Тому я злякався, пішов і сховав твій талант у землю. Ось тобі твоє». 26 У відповідь хазяїн сказав йому: «Злий та лінивий рабе! Адже ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не віяв? 27 А раз так, то ти повинен був пустити мої срібні монети в обіг, і я, повернувшись, отримав би своє з відсотками. 28 Отже, заберіть у нього талант і віддайте тому, в кого десять талантів. 29 Адже кожному, хто має, буде дано більше, і у нього буде достаток. А від того, хто не має, буде відібрано навіть те, що він має. 30 Викиньте цього негідного раба у пітьму. Там він буде плакати і скреготати зубами».

31 Коли Син людський прийде у своїй славі і з ним усі ангели, тоді він сяде на свій величний престол. 32 Перед ним будуть зібрані всі народи, і він відділить людей одних від інших, як пастух відділяє овець від цапів. 33 Овець він поставить праворуч від себе, а козлів — ліворуч.

34 Тоді цар скаже тим, хто праворуч від нього: «Прийдіть, благословенні моїм Батьком, успадкуйте царство, приготоване вам від заснування світу. 35 Адже я був голодний, і ви дали мені їсти, я хотів пити, і ви напоїли мене, я був подорожній, і ви виявили мені гостинність, 36 я був голий, і ви одягнули мене, я був хворий, і ви попіклувалися про мене, я був у в’язниці, і ви прийшли до мене». 37 Тоді праведні запитають його: «Добродію, коли ми бачили тебе голодним і нагодували або спраглим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе подорожнім і проявили гостинність або голим і одягнули тебе? 39 Коли ми бачили тебе хворим або у в’язниці і прийшли до тебе?» 40 І цар відповість їм: «Істинно кажу вам: так як ви зробили одному з моїх найменших братів, ви зробили це мені».

41 Тоді він скаже тим, хто ліворуч від нього: «Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. 42 Адже я був голодний, і ви не нагодували мене, я хотів пити, і ви не напоїли мене, 43 я був подорожній, і ви не виявили мені гостинності, я був голий, і ви не одягнули мене, я був хворий та у в’язниці, і ви не попіклувалися про мене». 44 Тоді вони запитають його: «Пане, коли ми бачили тебе голодним, або спраглим, або подорожнім, чи голого, чи недужого, або у в’язниці — і не послужили тобі?» 45 Тоді він відповість: «Істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з цих найменших, ви не зробили цього мені». 46 І вони підуть на вічне вирізання, а праведні отримають вічне життя.

1 Закінчивши промовляти усе це, Ісус сказав своїм учням:

— 2 Ви знаєте, що через два дні буде пасха, і Сина людського віддадуть, аби його стратили на стовпі.

3 А старші священики і старійшини народу зібралися на подвір’ї у первосвященика, котрого звали Каяфа, 4 і змовилися схопити Ісуса хитрістю і вбити його. 5 Однак при цьому вони говорили:

— Тільки не у свято, щоб в народі не почалося обурення.

6 Коли Ісус перебував у Віфанії, у домі прокаженого по імені Симон, 7 і лежав за столом, до нього підійшла жінка з алебастровою посудиною, в якій була дорога запашна олія, і стала лити цю олію йому на голову. 8 Побачивши це, учні розсердилися і стали говорити:

— Навіщо таке витрачання? 9 Адже її можна було продати за великі гроші і роздати їх бідним.

10 Знаючи, про що вони говорять, Ісус мовив їм:

— Навіщо ви тривожите цю жінку? Вона зробила для мене добре діло. 11 Бідні завжди будуть з вами, а я не завжди буду з вами. 12 Адже, помастивши моє тіло запашною олією, вона приготувала мене до поховання. 13 Істинно кажу вам: де б у всьому світі не проповідувалася б добра новина, буде розказано і про те, що зробила ця жінка, на пам’ять про неї.

14 Тоді один із Дванадцятьох, котрого звали Юда Іскаріот, пішов до старших священиків 15 і сказав:

— Що ви дасте мені, якщо я віддам вам його?

Вони пообіцяли дати йому тридцять срібних монет. 16 З того часу він став шукати зручної нагоди зрадити його.

17 У перший день свята прісних паляниць учні підійшли до Ісуса і спитали:

— Де нам приготувати для тебе пасхальну їжу?

18 Він сказав:

— Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: «Учитель каже: «Призначене мені час близько. У тебе відсвяткую пасху зі своїми учнями».

19 Учні зробили все, як звелів їм Ісус, і приготували все до пасхи.

20 Коли настав вечір, він приліг за столом з дванадцятьма учнями. 21 І коли вони їли, він сказав:

— Істинно кажу вам: один з вас зрадить мене.

22 Глибоко зажурившись, кожен з них став питати його:

— Адже це не я, Пане?

23 У відповідь він сказав:

— Один з тих, що опускає зі мною руку в чашу, зрадить мене. 24 Втім, Син людський відходить, як про нього написано, але горе тому чоловікові, який зраджує Сина людського! Краще було б тому чоловіку не народитися.

25 Тоді і Юда, який збирався зрадити його, спитав:

— Адже це не я, Равві?

Він відповів йому:

— Ти сам сказав це.

26 Коли вони їли, Ісус взяв хліб і, помолившись, розламав його, дав учням і сказав:

— Візьміть його і їжте. Це означає моє тіло.

27 Він узяв також чашу і, віддавши подяку Богу, подав її їм, сказавши:

— Пийте з неї усі, 28 бо це означає мою «кров угоди», яка проллється за багатьох для прощення гріхів. 29 Але кажу вам: я більше не питиму вино, плід виноградної лози, до того дня, коли буду пити з вами нове вино в царстві мого Батька.

30 В кінці вони заспівали хвалебні пісні і пішли до Оливкової гори.

31 Тоді Ісус сказав їм:

— В цю ніч усі ви спіткнетеся через мене, як написано: «Вражу пастуха, і вівці отари порозбігаються». 32 Але коли я воскресну, піду поперед вами в Галілею.

33 Петро у відповідь мовив йому:

— Навіть якщо усе спіткнуться через тебе, я ніколи не спіткнуся!

34 Ісус сказав йому:

— Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, перш аніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене.

— 35 Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, я ні за що не відречуся від тебе. — сказав йому Петро. І всі учні говорили те ж саме.

36 Потім Ісус прийшов з учнями на місце, що називається Гефсиманія, і сказав їм:

— Посидьте тут, а я піду туди і помолюсь.

37 Він узяв з собою Петра та двох синів Зеведея. Його охопила печаль і сильна тривога. 38 Тоді він сказав їм:

— Моя душа глибоко зажурена, аж до смерті. Лишайтеся тут і пильнуйте зі мною.

39 І, пройшовши трохи вперед, він упав ниць і став молитися:

— Батьку мій, якщо можливо, хай ця чаша обмине мене. Втім, не як я хочу, а як ти.

40 Він прийшов до учнів і побачив, що вони сплять. Тоді він сказав Петру:

— Невже і однієї години ви не могли не спати зі мною? 41 Пильнуйте і невпинно моліться, щоб не впасти у спокусу. Дух бадьорий, а тіло кволе.

42 І знову, удруге, він відійшов і став молитися:

— Батьку мій, якщо неможливо, щоб ця чаша обминула мене і я не пив її, то хай буде твоя воля.

43 Він знову прийшов і побачив, що вони сплять, бо їхні очі злипалися. 44 І, лишивши їх, знову відійшов і став молитися втретє, знову мовлячи ті ж слова. 45 Потім він прийшов до учнів і сказав їм:

— І в такий час ви спите і відпочиваєте! Година, коли Сина людського віддадуть в руки грішників, уже близився. 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник вже близько.

47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним безліч людей з мечами та кийками, посланих старшими священиками і старійшинами народу.

48 Зрадник домовився з ними про знак, сказавши: «Кого я поцілую, той і є він. Його беріть під варту».

49 Підійшовши прямо до Ісуса, він сказав:

— Здоров був, Равві! — І дуже ніжно поцілував його. 50 Але Ісус запитав його:

— Приятелю, навіщо ти тут?

Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51 Але один з тих, хто був з Ісусом, простяг руку і, вихопивши свій меч, вдарив раба первосвященика, і відтяв йому вухо. 52 Тоді Ісус сказав йому:

— Верни свій меч на місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і погинуть. 53 Або ти думаєш, що я не можу вмовити мого Батька, щоб він прямо зараз дав мені більше дванадцяти легіонів ангелів? 54 Як же тоді виконаються Писання, де говориться, що це має відбутися таким чином?

55 В той час Ісус промовив юрбі:

— Хіба я розбійник, що ви вийшли з мечами та кийками, аби схопити мене? З дня на день я сидів у храмі і навчав, і ви не брали мене під варту. 56 Але все це відбулося, щоби виконалися писання пророків.

Тоді всі учні залишили його і втекли.

57 А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Каяфи, у котрого зібралися книжники і старійшини. 58 Петро ж на деякій відстані йшов за ним до самого двору первосвященика і, ввійшовши, сів зі слугами, аби побачити, чим усе скінчиться.

59 Тим часом старші священики й увесь Синедріон шукали брехливого свідчення проти Ісуса, щоб дати його на смерть, 60 але не знаходили, хоч і приходило багато лжесвідків. Пізніше прийшли двоє 61 і сказали:

— Цей чоловік казав: «Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні побудувати його».

62 Тоді первосвященик устав і сказав йому:

— Не маєш що відповісти? Чуєш, що вони свідчать проти тебе?

63 Але Ісус мовчав. Тоді первосвященик сказав йому:

— Поклянися живим Богом і скажи нам, чи ти Помазаник, Син Божий?

64 Ісус мовив йому:

— Ти сам сказав це. І я кажу вам: віднині ви будете бачити Сина людського, що сидітиме праворуч Сили, і що йтиме по небесних хмарах.

65 Тоді первосвященик розірвав на собі верхній одяг і сказав:

— Він ганьбить Бога! Навіщо нам інші свідки? Ось! Тільки що ви чули слова, що ганьблять Бога. 66 Що скажете на це?

— Він заслуговує смерті,— відповіли йому.

67 Тоді вони стали плювати йому в обличчя і бити його кулаками. Деякі давали йому ляпаси 68 і говорили:

— Гей, ти, Помазанцю! Якщо ти пророк, скажи нам, хто тебе вдарив?

69 Тим часом Петро сидів зовні на подвір’ї. До нього підійшла служниця й мовила:

— Ти теж був з Ісусом галілейцем!

70 Але він став заперечувати це перед усіма:

— Я не знаю, про що ти говориш.

71 Коли він вийшов до будиночка при воротах, його помітила інша служниця і сказала тим, хто там стояв:

— Цей мужик був з Ісусом назаретянином.

72 Він знову став присягаючись заперечувати це:

— Я не знаю цієї людини!

73 За деякий час ті, що стояли там, підійшли і сказали Петрові:

— Ти точно один з них, адже й мовлення видає тебе.

74 Тоді він став проклинати себе і клястися:

— Я не знаю цієї людини!

І в ту ж мить за кукурікав півень. 75 І Петро згадав слова, сказані Ісусом: «Перш ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене». Він вийшов і гірко заплакав.

1 Коли настав ранок, усі старші священики і старійшини народу стали радитися про те, як вбити Ісуса. 2 Його зв’язали, а тоді відвели та віддали правителю Пилату.

3 Коли Юда, котрий зрадив його, побачив, що той засуджений, він відчув докори сумління і повернув тридцять срібних монет старшим священикам і старійшинам, 4 проказавши:

— Я згрішив, зрадивши праведну кров.

— А нам що до того? — сказали вони. — Дивися сам!

5 Тоді він кинув срібні монети в храмі і вийшов звідти. Він пішов і повісився. 6 А старші священики взяли срібні монети і сказали:

— Віддати їх у священну скарбницю буде незаконно, бо це ціна крові.

7 Порадившись, вони купили за них поле гончаря, щоб хоронити там чужоземців. 8 Тому те поле до цих пір називається Полем крові. 9 Тоді виконалося сказане через пророка Єремію: «Вони взяли тридцять срібних монет — ціну оціненого, котрого оцінили люди із синів Ізраїля, 10 і дали їх за поле гончаря, як звелів мені Єгова».

11 Ісус же стояв перед правителем. Правитель запитав його:

— Ти юдейський цар?

Ісус відповів йому:

— Ти сам це кажеш.

12 Але коли його стали звинувачувати старші священики і старійшини, він нічого їм не відповідав. 13 Тоді Пилат запитав його:

— Чуєш, як багато свідчень проти тебе?

14 Але він не одповів йому ані слова, так що правитель дуже здивувався через це.

15 (У правителя був звичай у свята звільняти в’язня, якого захоче народ. 16 Якраз у той час в ув’язненні тримали всім відомого чоловіка на ім’я Варавва). 17 Тому, коли народ зібрався, Пилат запитав їх:

— Кого мені звільнити для вас: Варавву чи Ісуса, так званого Помазанця?

18 Адже він знав, що вони віддали Ісуса через заздрість. 19 До того ж, поки він сидів на суддівському місці, його дружина послала до нього сказати:

— Нічого не роби з цим праведником, бо сьогодні уві сні я багато страждала через нього.

20 Але старші священики і старійшини переконали натовп просити звільнити Варавву, а Ісуса вбити. 21 Тоді правитель промовив:

— Кого з двох хочете, щоб я звільнив для вас?

— Варавву. — сказали вони.

— 22 А що мені робити з Ісусом, так званим Помазанцем? — запитав Пилат.

— Страть його на стовпі! — сказали усі.

23 За що? — запитав він. — Яке зло він зробив?

Але вони кричали все сильніше:

— На стовп його!

24 Бачачи, що нічого не допомагає і що, навпаки, обурення тільки росте, Пилат взяв води, вимив руки перед народом і сказав:

— Я невинний у крові цієї людини. Дивіться самі.

25 Й увесь народ мовив у відповідь:

— Його кров на нас і на наших дітях.

26 Тоді він звільнив для них Варавву, а Ісуса звелів висікти і тоді віддав його, щоб його стратили на стовпі.

27 Воїни правителя відвели Ісуса у палац правителя і зібрали до нього весь загін. 28 Знявши з нього одяг, вони надягли на нього багряну накидку, 29 сплели з колючих рослин вінок і наділи йому на голову, а в праву руку дали палицю з тростини. Вони насміхалися з нього, стаючи перед ним навколішки і говорячи:

— Здрастуй, юдейський Царю!

30 Вони плювали в нього і, взявши ту палицю, били його по голові. 31 А коли вони перестали насміхатися з нього, то зняли з нього накидку, надягли на нього його верхній одяг і повели його, щоби стратити на стовпі.

32 Виходячи, зустріли одного мешканця Кірени, по імені Симон. Вони примусили цього чоловіка нести стовп мук Ісуса. 33 Прийшовши на місце, що називають Голгофа, тобто Череп, 34 вони дали Ісусові вина, змішаного з чимось гірким, але він, спробувавши, відмовився його пити. 35 Вони прибили його до стовпа, а потім, кинувши жереб, розділили його верхній одяг 36 і сіли стерегти його там. 37 Над його головою повісили напис зі звинуваченням проти нього: «Це Ісус, юдейський Цар».

38 Поряд із ним були повішені на стовпах два розбійники: одного праворуч від нього, а другий ліворуч. 39 І люди, що проходили повз нього, ображали, киваючи головами 40 і говорячи:

— Гей, ти, збирався зруйнувати храм і за три дні збудувати його? Спаси самого себе! Якщо ти син Бога, зійди зі стовпа мук!

41 Подібним чином і старші священики з книжниками та старійшинами насміхалися з нього і говорили:

— 42 Інших рятував, а себе врятувати не може! Він цар Ізраїлю, тож нехай зійде тепер із стовпа мук, і ми повіримо в нього. 43 Він покладався на Бога, тож нехай той урятує його зараз, якщо він йому дорогий, адже він казав: «Я Син Бога».

44 Також ображали його і розбійники, повішені поряд із ним на стовпах.

45 О шостій годині на всю ту землю опустилася пітьма і тривала до дев’ятої години. 46 О дев’ятій годині Ісус голосно закричав:

— Елі, Елі, лама савахтані? — тобто: — Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?

47 Почувши це, деякі з тих, що стояли там стали говорити:

— Іллю кличе.

48 Один з них відразу ж побіг, узяв губку, намочив її у кисле вино і, настромивши на палицю з тростини, став його напувати. 49 Але інші сказали йому:

— Облиш його! Подивимося, чи прийде Ілля спасти його.

(Інший же, схопивши спис, простромив йому бік, і витекли кров та вода). 50 Ісус знову голосно закричав і випустив дух.

51 І раптом завіса святилища розірвалася надвоє, зверху донизу. Земля здригнулася, і скелі розкололися. 52 Пам’ятні склепіння відчинилися, і багато тіл святих, які заснули смертним сном, піднялися, 53 і багато хто побачили їх. (А після його воскресіння люди, які були біля пам’ятних склепінь, прийшли у святе місто.) 54 Коли сотник і ті, хто разом з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і все, що відбулося, вони сильно злякалися і сказали:

— Справді це був Син Бога.

55 За всім цим здалека спостерігало багато жінок, які супроводжували Ісуса від самої Галілеї, щоб служити йому. 56 Серед них були Марія Магдалина, а також Марія, матір Якова та Йосії, і матір синів Зеведея.

57 Ближче до вечора прийшов один багатий чоловік, на ім’я Йосип, котрий був із Ариматеї і котрий теж став учнем Ісуса. 58 Цей чоловік пішов до Пилата і попросив у нього тіло Ісуса. Тоді Пилат наказав віддати йому тіло. 59 Узявши тіло, Йосип обгорнув його чистим найкращим льоном 60 і положив у своє нове пам’ятне склепіння, висічене у скелі. Він підкотив до входу у склепіння великий камінь і пішов. 61 А Марія Магдалина та інша Марія лишилися там, сидячи перед могилою.

62 На наступний день після дня Приготування старші священики та фарисеї зібралися перед Пилатом 63 і сказали:

— Пане, ми пригадали, що цей самозванець, ще коли був живий, казав: «Через три дні воскресну». 64 Тому накажи охороняти могилу до третього дня, щоб його учні не прийшли і, викравши тіло, не сказали народу: «Він воскрес із мертвих!» Тоді останній обман буде гірший від першого.

65 Пилат сказав їм:

— Ось варта. Ідіть та охороняйте, як знаєте.

66 Вони пішли і для охорони могили опечатали камінь та поставили варту.

1 Після суботи, на світанку першого дня тижня, Марія Магдалина та інша Марія прийшли подивитися на могилу.

2 І раптом стався сильний землетрус, бо ангел Єгови спустився з неба, і, підійшовши, відвалив камінь, і тепер сидів на ньому. 3 На вигляд він був подібний до блискавки, а його одяг був білий як сніг. 4 Від страху перед ним вартові затремтіли і стали як мертві.

5 Ангел промовив жінкам:

— Не бійтеся. Я знаю, що ви шукаєте Ісуса, котрого стратили на стовпі. 6 Його тут нема. Він воскрес, як і казав. Підійдіть, подивіться на місце, де він лежав. 7 І мерщій ідіть, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих, а також скажіть їм: «Він іде поперед вами в Галілею. Там побачите його». Це те, що мені потрібно було вам сказати.

8 Вони квапливо вийшли з пам’ятного склепіння і в страху та з великою радістю побігли розповісти про це його учням. 9 На шляху їх зустрів Ісус і мовив:

— Добридень!

Вони підійшли і, уклонившись, вхопилися за його ноги. 10 Тоді Ісус сказав їм:

— Не бійтеся! Ідіть, скажіть моїм братам, аби вони йшли в Галілею. Там вони побачать мене.

11 Поки вони були в дорозі, деякі з вартівників пішли в місто і розповіли старшим священикам про все, що відбулося. 12 Ті зібралися зі старійшинами, порадилися і дали воякам багато срібних монет, 13 сказавши:

— Говоріть так: «Його учні прийшли вночі та й украли його, поки ми спали». 14 Якщо ж про це стане відомо правителеві, то ми переконаємо його і визволимо вас від неприємностей.

15 Вояки взяли срібні монети і зробили так, як їх навчили. І ці слова поширені усюди серед юдеїв до цих пір.

16 А одинадцять учнів пішли в Галілею на ту гору, на котру їх направив Ісус, 17 і, побачивши його, поклонилися йому, хоча деякі сумнівалися, що це був він. 18 Ісус підійшов і сказав їм:

— Мені дано всю владу на небі та на землі. 19 Тому ідіть і в усіх народах готуйте учнів, христячи їх в імя Батька, Сина і святого духу 20 та навчаючи дотримувати все, що я вам звелів. І я з вами в усі дні до завершення цієї системи речей.

Марка