Сина Давида, сина Авраама. 3 page

14 Вони сказали:

— Одні кажуть — Іван Хреститель, другі — Ілля, треті — Єремія або один з пророків.

15 Тоді він запитав їх:

— А ви що скажете про те, хто я?

16 У відповідь Симон Петро сказав:

— Ти — Помазаник, Син живого Бога.

17 Ісус мовив йому:

— Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло і кров відкрили тобі це, а мій Батько, котрий на небесах. 18 І я кажу тобі: ти Петро. Я побудую своє зібрання на цій скелі, і ворота Гадеса не здобудуть перемогу над ним. 19 Я дам тобі ключі від небесного царства, і все, що ти зв’яжеш на землі, буде тим, що зв’язане на небі, і все, що ти розв’яжеш на землі, буде тим, що розв’язане на небі.

20 Відтак він заборонив учням говорити кому-небудь, що він Помазанець.

21 З того часу Ісус Помазанець почав пояснювати учням, що він повинен піти в Єрусалим і зазнати багато страждань від рук старійшин, старших священиків і книжників, що він буде вбитий і на третій день воскресне. 22 Тоді Петро відвів його вбік і став перечити йому, говорячи:

— Будь добрий до себе, Пане. Не станеться з тобою такого ніколи.

23 Але він, одвернувшись від Петра, сказав йому:

— Геть від мене, Сатано! Ти для мене камінь спотикання, бо ти думаєш не про Боже, а про людське.

24 Потім Ісус промовив своїм учням:

— Якщо хто-небудь хоче йти за мною, хай відречеться від себе, візьме свій стовп мук і постійно прямує за мною. 25 Хто хоче врятувати свою душу, той загубить її, а хто загубить свою душу заради мене, той знайде її. 26 Яка користь людині, якщо вона набуде увесь світ, але втратить свою душу? Або що дасть людина, щоб виміняти свою душу? 27 Адже Син людський повинен прийти у славі свого Батька зі своїми ангелами, і тоді він віддасть кожному по його ділах. 28 Істинно кажу вам: серед тих, що стоять тут, є ті, хто не встигне скуштувати смерті, як побачать Сина людського, що йде у своєму царстві.

1 Через шість днів Ісус узяв Петра, Якова та його брата Івана, і привів їх самих на високу гору. 2 Там він преобразився перед ними: його обличчя засяяло, як сонце, а його одяг став сліпучо білий, як світло. 3 І раптом перед ними з’явилися Мойсей та Ілля, які розмовляли з ним. 4 Тоді Петро сказав Ісусу:

— Пане, нам так добре тут. Якщо хочеш, я поставлю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.

5 Поки він ще говорив, їх покрила світла хмара, а голос із хмари сказав:

— Це мій любий Син, котрого я схвалюю. Слухайте його.

6 Почувши це, учні впали ницьма. Вони дуже злякалися. 7 Тоді Ісус підійшов і, доторкнувшись до них, сказав:

— Вставайте, не бійтеся.

8 Вони звели очі і не побачили нікого, крім Ісуса. А коли вони спускалися з гори, Ісус звелів їм:

— Нікому не розповідайте про це видіння, поки Син людський не воскресне з мертвих.

10 Але учні запитали його:

— Чому книжники кажуть, що спочатку має прийти Ілля?

11 Він сказав:

— Ілля насправді прийде і все відновить. 12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, а зробили з ним те, що хотіли. Так і Сину людському належить постраждати від їхніх рук.

13 Тоді учні зрозуміли, що він говорив їм про Івана Хрестителя.

14 Коли вони прийшли до народу, до нього підійшов один чоловік і, ставши перед ним навколішки, сказав:

— 15 Добродію, будь милосердний до мого сина, бо в нього епілепсія і йому погано. Він часто падає то у вогонь, то у воду. 16 Я привів його до твоїх учнів, але вони не змогли зцілити його.

17 Тоді Ісус проказав:

— О невіруюче і розбещене покоління, скільки ще мені бути з вами? Скільки ще мені терпіти вас? Приведіть його до мене.

18 Ісус осудив демона, і демон вийшов з нього. І в той же час хлопчик зцілився. 19 Після цього учні підійшли до Ісуса самі й запитали:

— Чому ми не могли вигнати його?

20 Він одповів їм:

— Через ваше маловір’я. Істинно кажу вам: якщо у вас буде віра, як гірчичне зерно, то ви скажете цій горі: «Пересунься звідси туди», і вона пересунеться, і для вас не буде нічого неможливого. 21* …

22 Коли вони були разом у Галілеї, Ісус сказав їм:

— Син людський мусить бути переданий в руки людей, 23 і вони уб’ють його, але на третій день він воскресне.

Тоді вони дуже зажурилися.

24 Після цього вони прийшли в Капернаум. До Петра підійшли люди, що збирали податок — дві драхми, і запитали:

— Чи платить ваш учитель податок дві драхми?

25 Він сказав:

— Так.

Але, коли він ввійшов у хату, Ісус, випередивши його, запитав:

— Як ти думаєш, Симоне, з кого земні царі беруть мито або подушний податок: зі своїх синів чи з чужих людей?

26 Коли той відповів:

— З чужих людей,— Ісус сказав йому:

— Значить, сини звільняються від податків. 27 Але щоб ми не бути для них каменем спотикання, піди до моря, закинь гачок і візьми першу спійману рибу. Коли відкриєш їй рот, знайдеш статир. Візьми його і віддай їм за мене і за себе.

1 В ту годину до Ісуса підійшли учні й запитали:

— Хто ж все-таки буде великий у небесному царстві?

2 Тоді він покликав до себе маленьке дитя, поставив його між ними 3 і сказав:

— Істинно кажу вам: якщо не змінитеся і не станете як маленькі діти, не ввійдете у небесне царство. 4 Отже, хто упокорить себе, як це дитя, той і більший у небесному царстві. 5 І той, хто приймає одне таке дитя в ім’я моє, приймає й мене. 6 А тому, хто стає каменем спотикання для одного з цих малих, які вірять в мене, було би краще, якби йому на шию повісили жорно і втопили б його у відкритому морі.

7 Горе світу через спотикання! Звичайно, спотикання неминуче мають з’явитися, але горе людині, через яку з’являється спотикання! 8 Якщо твоя рука або нога стає для тебе спотиканням, відітни її і викинь. Краще тобі ввійти в життя калікою чи кульгавим, аніж з двома руками або з двома ногами бути кинутим у вічний вогонь. 9 І якщо твоє око стає для тебе спотиканням, вирви його і викинь. Краще тобі з одним оком ввійти у життя, аніж з двома очима бути кинутим у вогненну геєну. 10 Дивіться, не зневажайте жодного з цих малих, бо, кажу вам, їхні ангели на небі завжди бачать обличчя мого Батька, котрий на небі. 11* …

12 Як ви думаєте, якщо у якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, то хіба не залишить він дев’яносто дев’ятьох у горах і не вирушить на пошуки заблуканої? 13 І якщо йому вдасться її знайти, правдиво кажу вам, він буде радіти нею більше, аніж тим дев’яносто дев’ятьма, що не заблукали. 14 Так і мій Батько, котрий на небі, не бажає, щоб загинув хоч один із цих малих.

15 Якщо твій брат згрішить, то піди і віч-на-віч скажи йому, в чому його провина. Якщо він тебе послухає, то ти придбав свого брата. 16 А якщо не послухає, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб усяка справа підтвердилася вустами двох або трьох свідків. 17 Якщо він не послухає їх, то скажи зібранню. А якщо він не послухає і зібрання, то хай він буде для тебе як людина з іншого народу і збирач податків.

18 Істинно кажу вам: усе, що ви зв’яжете на землі, буде тим, що зв’язане на небі, і все, що ви розв’яжете на землі, буде тим, що розв’язане на небі. 19 Істинно кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити про щось важливе, то мій Батько, котрий на небі, зробить це для них. 20 Адже де двоє чи троє збираються в ім’я моє, там і я серед них.

21 Після цього до нього підійшов Петро і спитав:

— Пане, скільки разів я повинен прощати свого брата, якщо він грішить проти мене? Чи до семи разів?

22 Ісус сказав йому:

— Кажу тобі: не до семи, а до сімдесяти семи разів.

23 Ось чому небесне царство можна порівняти з одною людиною, царем, який захотів розібратися з рахунками своїх рабів. 24 Коли він став розбиратися, до нього привели чоловіка, який заборгував йому десять тисяч талантів. 25 Але оскільки йому нічим було заплатити, цар наказав продати його, його дружину й дітей, а також усе, що він мав, і виплатити борг. 26 Тоді цей раб упав на коліна і, кланяючись, став говорити йому: «Потерпи трохи, і я все тобі виплачу». 27 Зглянувшись, цар відпустив раба і пробачив йому борг. 28 Однак цей раб, вийшовши від нього, знайшов іншого раба, який заборгував йому сто динаріїв, і, схопивши його, став душити, говорячи: «Заплати мені все, що заборгував». 29 Тоді той раб впав на коліна і став благати його: «Потерпи трохи, і я заплачу тобі». 30 Але він не захотів чекати, а пішов і посадив його у в’язницю, поки той не заплатить усе, що заборгував. 31 Коли інші раби побачили, що сталося, вони дуже засмутилися. Вони пішли і розповіли про все цареві. 32 Тоді цар покликав того раба і сказав: «Злий рабе, коли ти благав мене, я пробачив тобі увесь твій борг. 33 Хіба не слід було й тобі проявити милосердя до твого товариша, як і я проявив милосердя до тебе?» 34 І, розгнівавшись, цар віддав його тюремникам, поки він не виплатить усе, що заборгував. 35 Так і мій небесний Батько вчинить з вами, якщо не будете прощати від серця кожен свого брата.

1 Сказавши усе це, Ісус вирушив з Галілеї, і прийшов до границь Юдеї за Йорданом. 2 За ним попрямували натовпи людей, і він зцілив їх там.

3 До нього підійшли фарисеї і, бажаючи випробувати його, запитали:

— Чи законно чоловікові розлучатися з дружиною через будь-яку причину?

4 Він відповів:

— Хіба ви не читали, що Той, хто створив їх, із самого початку створив їх чоловіком та жінкою 5 і сказав: «Тому чоловік залишить батька й матір і приліпиться до своєї дружини, і двоє стануть одним тілом»? 6 Так що їх вже не двоє, але вони — одна плоть. Отже, що Бог сполучив одним ярмом, то людина не повинна розділяти.

7 Вони запитали його:

— Чому ж Мойсей написав давати свідоцтво про розлучення і розлучатися?

8 Він сказав їм:

— Через черствість ваших сердець Мойсей допустив, аби ви розлучалися із дружинами, але із самого початку такого не було. 9 Я ж кажу вам: хто розлучається зі своєю дружиною не по причині її блуду і жениться на іншій, той чинить перелюб.

10 Учні проказали йому:

— Якщо таке є діло між чоловіком і його дружиною, то ліпше не женитися.

11 Він сказав їм:

— Не всі готові жити так, а тільки ті, хто має дар. 12 Деякі від народження фізично нездатні до подружнього життя, інших такими зробили люди, а треті відмовляються від подружнього життя заради небесного царства. Хто готовий жити так, нехай так і живе.

13 Потім до нього стали приводити маленьких дітей, щоб він поклав на них руки і помолився за них. Учні ж гудили їх. 14 Але Ісус мовив:

— Залиште дітей і надалі не заважайте їм приходити до мене, бо таким, як вони, належить небесне царство.

15 І, поклавши на них руки, він пішов звідти.

16 Одного разу до нього підійшов один чоловік і запитав:

— Учителю, що мені зробити доброго, щоби получити вічне життя?

17 Він сказав йому:

— Чому ти питаєш мене про добре? Є тільки Один, хто добрий. Але якщо хочеш одержати життя, дотримуй заповіді.

— 18 Які? — запитав його він.

Ісус сказав:

— Не вбивай, не прелюбодій, не кради, не свідчи неправдиво, 19 шануй батька й матір і люби свого ближнього, як самого себе.

20 Молодий чоловік сказав йому:

— Все це я дотримую. Чого ще мені не вистачає?

21 Ісус сказав йому:

— Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай своє майно і роздай гроші бідним, і в тебе буде скарб на небі, а потім приходь і прямуй за мною.

22 Почувши ці слова, молодий чоловік пішов засмучений, бо володів великим майном. 23 А Ісус промовив своїм учням:

— Істинно кажу вам: трудно буде багатому ввійти у небесне царство. 24 І ще кажу вам: легше верблюду пройти через голкове вушко, аніж багатому ввійти у царство Бога.

25 Почувши це, учні сильно здивувалися і стали питати:

— Хто ж може спастися?

26 Подивившись на них, Ісус мовив:

— Для людей це неможливо, але для Бога все можливо.

27 Тоді Петро сказав йому:

— Ось, ми залишили все і пішли за тобою. Що нам буде за це?

28 Ісус промовив їм:

— Істинно кажу вам: при відтворенні, коли Син людський сяде на свій величний престол, ви, що попрямували за мною, теж сядете на дванадцять престолів і будете судити дванадцять племен Ізраїлю. 29 І кожен, хто залишив доми, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, або дітей, чи землі заради мого імені, отримає у багато разів більше та успадкує вічне життя.

30 Але багато, хто перші, стануть останніми, а останні — першими.

1 Небесне царство подібне до людини, хазяїна, який вийшов рано вранці, аби найняти працівників у свій виноградник, 2 і, домовившись з працівниками за один динарій на день, послав їх у свій виноградник. 3 О третій годині він знову вийшов і побачив інших людей, які стояли на ринковій площі без роботи. 4 Їм він теж сказав: «Ідіть і ви у мій виноградник, і я дам вам, що належить». 5 І вони пішли. О шостій годині та о дев’ятій годині він знову вийшов і вчинив так само. 6 Зрештою вийшовши об одинадцятій годині, він побачив інших, що стояли і запитав їх: «Чого ви стоїте тут цілий день без роботи?» 7 Вони відповіли йому: «Нас ніхто не найняв». Він сказав їм: «Ідіть і ви у мій виноградник».

8 Коли настав вечір, хазяїн винограднику сказав своєму керуючому: «Поклич працівників і виплати їм зароблене, почавши з останнього й закінчивши першим». 9 Коли прийшли люди, що працювали з одинадцятої години, кожен з них отримав по одному динарію. 10 Тому перші, прийшовши, вирішили, що отримають більше, але і вони одержали по одному динарію. 11 Отримавши платню, вони почали бідкатися на хазяїна, 12 говорячи: «Ці останні пропрацювали всього одну годину, а ти прирівняв їх до нас, до тих, хто увесь день важко трудився в таку спеку!» 13 Але він сказав одному з них у відповідь: «Друже, я не чиню з тобою несправедливо. Хіба не за один динарій ти домовився зі мною? 14 Візьми своє та йди. А цим останнім я хочу дати стільки ж, скільки й тобі. 15 Хіба я не вправі розпоряджатися своїм, як мені хочеться? Або може бути, твоє око зле через те, що я добрий?»

16 Так останні стануть першими і перші — останніми.

17 Піднімаючись в Єрусалим, Ісус по дорозі відвів дванадцять учнів у бік і сказав їм:

— 18 Ми піднімаємося у Єрусалим, і Син людський буде переданий старшим священикам та книжникам. Вони осудять його на смерть 19 і віддадуть людям з інших народів, аби ті насміхалися з нього, били його батогом і стратили його на стовпі. Але на третій день він воскресне.

20 Тоді до нього підійшла матір синів Зеведея зі своїми двома синами і, кланяючись, стала про щось його просити. 21 Він запитав її:

— Чого ти хочеш?

Вона відповіла:

— Пообіцяй, що один з двох моїх синів сяде праворуч від тебе, а другий ліворуч у твоєму царстві.

22 Ісус мовив їй у відповідь:

— Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я буду пити?

— Можемо. — сказали вони.

23 Він сказав їм:

— Так, пити мою чашу ви будете, але, кому сісти праворуч від мене і кому ліворуч, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого їх приготував мій Батько.

24 Коли решта десятеро учнів почули це, вони стали обурюватися на двох братів. 25 А Ісус покликавши їх до себе, промов:

— Ви знаєте, що правителі народів панують над ними і великі владарюють над ними, 26 а серед вас так не має бути. Але той, хто хоче стати серед вас великим, повинен бути вам слугою, 27 і той, хто хоче бути серед вас першим, повинен бути вам рабом. 28 Адже і Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а для того, щоби послужити і віддати свою душу як викуп за багатьох.

29 Коли вони виходили з Єрихона, за ним ішло безліч людей. 30 А при дорозі сиділи двоє сліпих. Почувши, що мимо проходить Ісус, вони закричали:

— Пане, Сину Давида, будь милосердний до нас!

31 Люди примушували їх замовкнути, але вони кричали ще голосніше:

— Пане, Сину Давида, будь милосердний до нас!

32 Ісус зупинився і підізвавши їх, запитав:

— Що ви хочете, аби я зробив для вас?

33 Вони відповіли йому:

— Добродію, хай відкриються наші очі.

34 Зглянувшись, Ісус доторкнувся до їхніх очей, і сліпі тут же прозріли і попрямували за ним.

1 Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Вітфагію, що на Оливковій горі, Ісус послав поперед себе двох учнів, 2 сказавши їм:

— Підіть в село, яке перед вами. Там ви зразу ж знайдете прив’язану ослицю та з нею осля. Відв’яжіть їх і приведіть до мене. 3 А якщо хто-небудь скаже вам щось, скажіть у відповідь: «Вони потрібні Господареві». І тоді вам їх тут же віддадуть.

4 Все це відбулося, щоб виконалось сказане через пророка: 5 «Скажіть дочці Сіону: «Твій Цар іде до тебе, лагідний, що сидить на віслюку, на осляті з потомства в’ючних тварин».

6 Учні пішли і зробили все так, як звелів їм Ісус. 7 Вони привели ослицю й осля і поклали на них свій верхній одяг, на який він потім сів. 8 І дуже багато людей стали розстеляти свій верхній одяг на дорозі, інші стали зрізати з дерев гілки і встеляти ними дорогу. 9 І натовпи людей, які йшли попереду й позаду, не переставали вигукувати:

— Молимо тебе, спаси Сина Давида! Благословенний той, що йде в ім’я Єгови! Спаси його, молимо тебе, котрий у вишині!

10 Коли він в’їхав в Єрусалим, все місто було у хвилюванні й усі питали:

— Хто це?

11 А з юрби відповідали:

— Це пророк Ісус із галилейского міста Назарета!

12 Ввійшовши у храм, Ісус вигнав звідти усіх, хто там продавав та купував. Він перевернув столи тих, хто обмінював гроші, і лавки тих, хто продавав голубів, 13 і сказав їм:

— Написано: «Мій дім будуть називати домом молитви», а ви перетворюєте його на пристанище розбійників.

14 У храмі до нього підійшли сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.

15 Коли старші священики та книжники побачили вчинені ним чудеса, а також хлопчиків, які вигукували в храмі: «Молимо, спаси Сина Давида!» — Вони розгнівалися 16 і сказали йому:

— Чуєш, що вони говорять?

— Так,— сказав їм Ісус. — Невже ви ніколи не читали: «З вуст маленьких дітей та грудних немовлят ти влаштував хвалу»?

17 І, полишивши їх, він вийшов із міста, пішов у Віфанію і переночував там.

18 Повертаючись рано вранці у місто, він зголоднів. 19 Помітивши біля дороги інжир, він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім листя, і сказав йому:

— Нехай на тобі більше ніколи не буде плодів.

І інжир тут же засох. 20 Побачивши це, учні здивувалися:

— Як це інжир міг так зразу засохнути?

21 Ісус мовив їм:

— Істинно кажу вам: якщо ви будете мати віру і не будете сумніватися, то не тільки зробите те ж саме, що я зробив з інжиром, але і якщо скажете цій горі: «Піднімися і кинься в море», так і відбудеться. 22 І все, про що не попросите у молитві з вірою, одержите.

23 Після того як він прийшов у храм, старші священики і старійшини народу підійшли до нього, коли він навчав, і запитали:

— Якою владою ти це робиш? І хто дав тобі цю владу?

24 У відповідь Ісус промовив їм:

— Я теж запитаю вас про дещо. Якщо ви одповісте мені, то і я одповім вам, якою владою я це роблю. 25 Хрищення Івана звідки було: з небес чи від людей?

Вони стали розмірковувати між собою:

— Якщо скажемо: «З небес», то він запитає: «Чому ж ви йому не повірили?» 26 А якщо скажемо: «Від людей», то боїмося народу, адже всі вважають Івана пророком.

27 І вони відповіли Ісусові:

— Не знаємо.

Тоді він мовив їм:

— І я не скажу вам, якою владою я це роблю.

28 Що ви думаєте? В одного чоловіка було два сини. Підійшовши до першого, він сказав: «Сину, піди, попрацюй сьогодні у винограднику». 29 Той сказав у відповідь: «Іду, пане», а сам не пішов. 30 Підійшовши до другого, він сказав те ж саме. У відповідь він сказав: «Не піду», але потім пошкодував про це і пішов. 31 Хто з двох виконав волю батька?

— Останній. — сказали вони.

Ісус промовив їм:

— Істинно кажу вам: збирачі податків та повії поперед вас ідуть у царство Боже. 32 Адже Іван прийшов до вас, вказуючи шлях праведності, але ви не повірили йому. Однак збирачі податків та повії повірили йому. Ви ж, хоча й бачили це, не пошкодували потім і не повірили йому.

33 Послухайте ще один приклад. Був один чоловік, хазяїн, який насадив виноградник, обніс його огорожею, висік у ньому давильню, збудував башту і, віддавши його у найм землеробам, вирушив в іншу країну. 34 Коли настала пора збирати плоди, він послав до землеробів своїх рабів, щоб отримати свої плоди. 35 Але землероби, схопивши його рабів, одного побили, іншого вбили, а третього побили камінням. 36 Він знову послав до них рабів, вже інших, яких було більше, аніж перших, але і з ними вони вчинили так же само. 37 Зрештою він послав до них свого сина, сказавши: «До мого сина вони поставляться з повагою». 38 Побачивши сина, землероби сказали один одному: «Це спадкоємець. Ходімо, вбиймо його, і заволодіємо його спадщиною!» 39 І, схопивши його, вони викинули його з винограднику і вбили. 40 Отже, коли прийде власник винограднику, як він вчинить із цими землеробами?

41 Вони сказали йому:

— За все зло, яке вони зробили, він завдасть їм жахливої смерті, а виноградник віддасть у найм іншим землеробам, які будуть віддавати йому плоди в належний час.

42 Ісус сказав їм:

— Невже ви ніколи не читали в Писаннях: «Камінь, який відкинули будівельники, став головним кутовим каменем. Це зроблено Єговою і дивовижне в наших очах»? 43 Тому кажу вам: царство Боже буде відняте від вас і дане народу, що приноситиме його плоди. 44 І хто впаде на цей камінь, той розіб’ється. А на кого він упаде, того розчавить.

45 Коли старші священики та фарисеї почули його приклади, вони зрозуміли, що він говорить про них. 46 Однак вони, хоча й шукали нагоди схопити його, боялися народу, бо люди вважали його пророком.

1 Відтак Ісус продовжив говорити з ними, наводячи приклади, й сказав:

— 2 Небесне царство подібне до людини, царя, який влаштував весільний бенкет для свого сина. 3 Він послав рабів, аби вони скликали запрошених на весільний бенкет, але ті не захотіли прийти. 4 Тоді він послав інших рабів, сказавши їм: «Передайте запрошеним: «Я приготував обід, зарізав биків та відгодованих тварин. Все вже готово. Приходьте на весільний бенкет». 5 Але вони лишилися байдужі, і один пішов на своє поле, інший — займатися торгівлею, 6 а решта, схопивши його рабів, стали знущатися над ними і вбили їх.

7 Тоді цар, розгнівавшись, послав війська і знищив тих убивць, а їхнє місто спалив. 8 Потім він сказав своїм рабам: «Весільний бенкет готовий, а запрошені виявилися негідними. 9 Тому йдіть на дороги, що виходять з міста, і запрошуйте на весільний бенкет усіх, кого зустрінете». 10 Раби вийшли на дороги і зібрали всіх, кого зустріли,— і злих і добрих,— і весільна зала наповнилася тими, що лежали за столом.

11 Коли цар ввійшов, аби подивитися на гостей, він помітив серед них чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг, 12 і запитав його: «Друже, як ти ввійшов сюди, не весільному одязі?» Той мовчав. 13 Тоді цар звелів своїм слугам: «Зв’яжіть йому руки й ноги і викиньте його геть у темряву. Там він буде плакати і скреготати зубами».

14 Адже багато запрошених, але мало обраних.

15 Тоді фарисеї пішли і змовилися підловити його на слові. 16 Вони послали своїх учнів разом із прихильниками Ірода сказати йому:

— Учителю, ми знаємо, що ти правдивий і навчаєш Божого шляху згідно з істиною, і думка інших тебе не турбує, бо тобі однаково, яке становище займає людина. 17 Скажи нам тому, як ти вважаєш, чи законно платити подушний податок кесарю чи ні?

18 Але Ісус, знаючи їхні злі наміри, мовив:

— Навіщо ви випробовуєте мене, лицеміри? 19 Покажіть мені монету, якою сплачується подушний податок.

Вони принесли йому динарій. 20 Він запитав їх:

— Чиє це зображення і напис?

21 Вони відповіли:

— Кесаря.

Тоді він сказав їм:

— От і віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богу.

22 Почувши ці слова, вони здивувалися і, залишивши його, пішли геть.

23 В той день до нього підійшли садукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали його:

— 24 Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хто-небудь помре, не маючи дітей, то його брат повинен укласти шлюб з його дружиною і народити потомство своєму братові». 25 Так от, було в нас сім братів. Перший, оженився, помер і, не маючи потомства, залишив свою дружину братові. 26 Те ж сталося і з другим, і з третім, і так до сьомого. 27 Останньою з усіх померла й ця жінка. 28 Кому ж із сімох при воскресінні вона буде дружиною? Адже всі були оженені на ній.

29 У відповідь Ісус сказав їм:

— Ви помиляєтеся, бо не знаєте ні Писання, ні сили Божої. 30 Адже при воскресінні люди не женяться і не виходять заміж, але вони подібні до ангелів на небі. 31 Що ж стосується воскресіння мертвих, то хіба ви не читали, що сказав вам Бог: 32 «Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він Бог не мертвих, а живих.

33 Чуючи це, народ був вражений його вченням.

34 Фарисеї ж, почувши, що він довів садукеїв до мовчання, зібралися разом. 35 І один з них, що розуміється в Законі, випробовуючи його, запитав:

— 36 Учителю, яка заповідь в Законі найважливіша?

37 Він сказав йому:

— «Люби твого Бога Єгову всім серцем, всією душею і всім розумом». 38 Це — перша і найважливіша заповідь. 39 І друга, подібна до неї: «Люби свого ближнього, як самого себе». 40 На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки.

41 Коли фарисеї були разом, Ісус запитав їх:

— 42 Що ви думаєте про Месію? Чий він син?

— Давида,— сказали вони йому.

43 Він сказав їм:

— Чому ж тоді Давид під натхненням називає його Паном і промовляє: 44 «Сказав Єгова моєму Пану: «Сиди праворуч від мене, поки я не положу твоїх ворогів тобі під ноги»? 45 Отже, якщо Давид називає його Паном, як же він може бути його сином?

46 Але ніхто не міг сказати йому у відповідь ані слова, і з того дня ніхто вже не насмілювався його розпитувати.

1 Тоді Ісус звернувся до народу й до своїх учнів і сказав:

— 2 Книжники та фарисеї зайняли місце Мойсея. 3 Тому все, що вони вам кажуть, робіть і дотримуйте, але не чиніть як вони, бо вони говорять, але не роблять. 4 Вони зв’язують тяжкі ноші і звалюють їх на плечі людей, а самі й пальцем не хочуть їх посунути. 5 Усі свої діла вони роблять для того, щоб їх бачили люди. Вони розширюють коробочки з уривками із Писань, які носять як захист, і подовжують бахрому на своєму одязі. 6 Вони люблять найпочесніші місця на вечерях, передні місця в синагогах 7 і привітання на ринкових площах, а також люблять, аби люди називали їх вчителями. 8 Ви ж не дозволяйте називати себе вчителями, бо у вас один Вчитель, а ви всі — брати. 9 І своїм батьком не називайте нікого на землі, бо у вас один Батько — небесний. 10 І вождями не дозволяйте себе називати, бо у вас один Вождь — Помазанець. 11 Але більший серед вас повинен бути вам слугою. 12 Той, хто підвищує себе, буде приборканий, а той, хто впокорює себе, буде підвищений.

13 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви замикаєте перед людьми небесне царство. Ви і самі не входите, і тим, що бажають ввійти, не дозволяєте. 14* …

15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви перетинаєте море та суходіл, щоб зробити прозелітом хоча б одну людину, і, коли вам це вдається, робите його таким, що він заслуговує геєни удвічі більше, аніж ви самі.

16 Горе вам, сліпі поводирі, бо ви говорите: «Якщо хто-небудь клянеться храмом, це нічого, але якщо хто-небудь клянеться золотом храму, то він зобов’язаний виконати клятву». 17 Дурні і сліпці! Що ж все-таки важливіше: золото чи храм, який освятив золото? 18 І ще ви говорите: «Якщо хто-небудь клянеться жертовником, це нічого, але якщо хтось клянеться даром, який на ньому, то він зобов’язаний виконати клятву». 19 Сліпці! Що ж все-таки важливіше: дар чи жертовник, який освячує дар? 20 Тому той, хто клянеться жертовником, клянеться ним та всім, що на ньому; 21 той, хто клянеться храмом, клянеться ним і тим, хто мешкає в ньому; 22 і той, хто клянеться небом, клянеться престолом Бога і тим, хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви даєте десятину від м’яти, кропу і кмину, але знехтували тим, що більш важливе у Законі,— справедливістю, милосердям та вірністю. І те слід було робити, й іншим не гребувати. 24 Сліпі поводирі, що відціджують комара, а верблюда проковтують!

25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви очищаєте чашу й тарелю ззовні, тоді як всередині вони повні грабунку й непомірності. 26 Сліпий фарисею, вичисти спочатку чашу й тарелю зсередини, щоб вони стали чистими і ззовні.

27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви нагадуєте побілені могили, які ззовні здаються гарними, а всередині повні кісток мерців і всякої нечистоти. 28 Так і ви ззовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.

29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви будуєте могили пророкам, прикрашаєте пам’ятні склепіння праведників 30 і говорите: «Якби ми жили у дні наших предків, то не брали би участі з ними у пролитті крові пророків». 31 Тим самим ви свідчите проти себе і визнаєте, що ви сини тих, хто вбивав пророків. 32 Що ж, доповнюйте міру ваших предків.