Сина Давида, сина Авраама. 2 page

32 Коли вони виходили, до нього привели німого, котрий був одержимий демоном. 33 І коли демон був вигнаний, німий заговорив. Народ дивувався:

— В Ізраїлі ніколи не бачили нічого подібного.

34 А фарисеї казали:

— Він виганяє демонів з допомогою володаря демонів.

35 Ісус вирушив по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи добру звістку про царство і зціляючи всяку хворобу і всяку немічність. 36 Побачивши безліч людей, він зжалився над ними, бо вони були змучені та розпорошені, як вівці без пастуха. 37 Тоді він сказав своїм учням:

— Так, урожай великий, а працівників мало. 38 Тому просіть Хазяїна врожаю, щоб він вислав працівників на жнива.

1 Потім він скликав дванадцять своїх учнів і дав їм владу над нечистими духами, щоб вони могли виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку немічність.

2 Ось імена дванадцятьох апостолів: перший — Симон, названий Петром, і його брат Андрій; Яків та його брат Іван, сини Зеведея; 3 Пилип і Варфоломій; Хома і Матвій, збирач податків; Яків, син Алфея, і Тадей; 4 Симон Кананіт і Юда Іскаріот, який пізніше зрадив Ісуса.

5 Ісус відправив цих дванадцятьох, наказавши їм:

— Не виходьте на дорогу, що веде до інших народів, і не входьте в місто самаритян, 6 а йдіть до загублених овець дому Ізраїля. 7 Йдучи, проповідуйте та говоріть: «Наблизилося небесне царство». 8 Зціляйте хворих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Дарма отримали — дарма давайте. 9 Не кладіть у свої гаманці на поясах ні золота, ні срібла, ані міді 10 і не беріть із собою в дорогу ні торби з їжею, ні другого спіднього одягу, ні сандалій, ні посоха, бо той, що трудиться вартий харчування.

11 В яке місто чи село не ввійдете, відшукуйте в них тих, хто гідний, і лишайтеся там, поки не підете. 12 Входячи в дім, вітайте тих, хто в ньому. 13 І якщо дім гідний, то хай мир, який ви йому бажаєте, прийде у нього, а якщо не гідний, то хай ваш мир вернеться до вас. 14 Якщо де-небудь вас не приймуть або не послухаються ваших слів, то, виходячи з того дому чи міста, обтрусіть пилюку із своїх ніг. 15 Істинно кажу вам: землі Содому і Гоморри буде легше вистояти в День суду, аніж тому місту.

16 Я посилаю вас як овець серед вовків, тому будьте обережні, як змії, і в той же час безхитрісні, як голуби. 17 Будьте обережні з людьми, бо вони віддаватимуть вас у місцеві суди і битимуть батогом у своїх синагогах. 18 Через мене вас поведуть до правителів і до царів для свідчення їм та іншим народам. 19 Коли ж вас віддаватимуть в суди, не непокойтеся про те, як і що говорити, бо в ту годину вам буде дано, що говорити. 20 Адже ви не самі будете говорити, але дух вашого Батька говоритиме через вас. 21 Брат віддасть на смерть брата, і батько — дитину, і діти повстануть супроти батьків і віддадуть їх на смерть. 22 Всі будуть ненавидіти вас через моє ім’я, але хто встоїть до кінця, той спасеться. 23 Коли вас будуть переслідувати в одному місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: не встигнете обійти всіх міст Ізраїлю, як прийде Син людський.

24 Учень не вищий за свого вчителя, і раб не вищий за свого господаря. 25 Достатньо для учня стати таким, як його учитель, і для раба — таким, як його господар. Якщо хазяїна дому назвали Веєльзевулом, то хіба не назвуть так же його домашніх? 26 Тому не бійтеся їх. Адже нема нічого прихованого, що не розкриється, і таємного, що не стане явним. 27 Що говорю вам у темряві, говоріть те при світлі, і що вимовляється пошепки, проповідуйте з дахів. 28 І не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але не може вбити душу, а краще бійтеся того, хто може погубити в геєні і душу і тіло. 29 Хіба не продають двох горобців за одну дрібну монетку? І все ж ні один з них не впаде на землю без відома вашого Батька. 30 А у вас навіть волосини на голові — і ті всі пораховані. 31 Тому не бійтеся: ви цінніші безлічі горобців.

32 З кожним, хто визнає єдність зі мною перед людьми, визнаю єдність і я перед Батьком, котрий на небесах, 33 але від того, хто відрікається од мене перед людьми, зречуся і я перед Батьком, котрий на небесах. 34 Не думайте, що я прийшов принести на землю мир. Я прийшов принести не мир, а меч. 35 Адже я прийшов, аби розділити сина з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою. 36 І домашні людини стануть її ворогами. 37 Той, хто дорожить батьком чи матір’ю більше, аніж мною, недостойний мене. Той, хто дорожить сином або дочкою більше, аніж мною, недостойний мене. 38 І той, хто не несе свого стовпа мук і не прямує за мною, недостойний мене. 39 Хто спасе свою душу, той втратить її, а хто втратить свою душу заради мене, той врятує її.

40 Той, хто приймає вас, приймає і мене, а той, хто приймає мене, приймає і Того, Хто послав мене. 41 Той, хто приймає пророка, тому що він пророк, отримає таку ж нагороду, як пророк, і той, хто приймає праведника, тому що він праведник, отримає таку ж нагороду, як праведник. 42 Той, хто дасть одному з цих малих хоча б кухля холодної води, тому що він учень, істинно кажу вам: не втратить своєї нагороди.

1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, він вирушив звідти навчати і проповідувати в інших містах.

2 Іван, котрий був у в’язниці, почувши про справи Помазанця, послав своїх учнів, аби через них 3 запитати його:

— Чи ти Той, хто повинен прийти, чи нам очікувати іншого?

4 У відповідь Ісус мовив їм:

— Ідіть і розкажіть Івану про те, що ви чуєте й бачите: 5 сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, а бідним звіщається добра звістка. 6 Щасливий той, хто не бачить в мені спотикання.

7 Коли ж ті вирушили в дорогу, Ісус став говорити народу про Івана:

— На що ви ходили дивитися в пустелю? На тростину, що колише вітер? 8 Що ж ви ходили побачити там? Чоловіка, одягненого у м’який одяг? Але ж ті, що носять м’який одяг перебувають у царських домах. 9 Тож навіщо ж ви ходили туди? Побачити пророка? Так, кажу вам, і набагато більше, аніж пророка. 10 Це про нього написано: «Я посилаю поперед тебе мого вісника, який приготує шлях перед тобою». 11 Істинно кажу вам: серед народжених жінками не з’являвся більший за Івана Хрестителя, але менший у небесному царстві більший за нього. 12 Від днів же Івана Хрестителя і до цих пір небесне царство — це мета, до якої люди пориваються з усіх сил, і ті, що стримляться, заволодівають ним. 13 Адже всі — і Пророки, і Закон — пророкували до Івана. 14 І якщо хочете це прийняти, він — «Ілля, який повинен прийти». 15 Хто має вуха, нехай слухає.

16 До кого мені прирівняти це покоління? Воно подібне на дітей, які сидять на ринкових майданах і кричать до своїх товаришів по іграх: 17 «Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми ридали, а ви не горювали і не били себе в груди». 18 Тож, прийшов Іван — не їсть, не п’є, а люди кажуть: «В ньому демон». 19 Прийшов Син людський — їсть і п’є, а люди знову кажуть: «Ось чоловік, ненажера і п’яниця, друг збирачів податків і грішників». Так чи інакше, праведність мудрості підтверджується її ділами.

20 Після цього він став докоряти містам, в котрих було вчинено більшість його могутніх діл, за те що вони не розкаялися:

— 21 Горе тобі, Хоразіне! Горе тобі, Віфсаїдо! Адже якби в Тирі і Сидоні звершилися ті могутні діла, які були вчинені у вас, то вони давно розкаялися би в мішковині та попелі. 22 Тому кажу вам: Тиру й Сидону буде легше вистояти в День суду, аніж вам. 23 І ти, Капернауме, невже звеличишся до неба? Ти підеш у гадес. Адже якби могутні діла, вчинені у тобі, були вчинені в Содомі, він існував би до цих пір. 24 Тому кажу вам: землі Содому буде легше вистояти в День суду, ніж вам.

25 В той час Ісус мовив:

— Батьку, Господарю неба й землі, славлю тебе перед усіма, за те що ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив немовлятам. 26 Так, Батьку, бо так було до вподоби тобі. 27 Мій Батько передав мені все, і ніхто не знає все про Сина, крім Батька, і ніхто не знає все про Батька, крім Сина, і того, кому Син хоче відкрити. 28 Прийдіть до мене, всі, що працюєте, та обтяжені, і я освіжу вас. 29 Візьміть на себе моє ярмо і навчіться від мене, бо я лагідний і смиренний серцем, і ви знайдете освіження своїм душам. 30 Адже моє ярмо зручне і моя ноша легка.

1 Одного разу в суботу Ісус йшов через хлібні поля. Його учні зголодніли і стали зривати колоски і їсти. 2 Побачивши це, фарисеї сказали йому:

— Дивись! Твої учні роблять те, що незаконно робити в суботу.

3 Він сказав їм:

— Невже ви не читали, що зробив Давид, коли він та його люди зголодніли? 4 Як він ввійшов у дім Бога, і вони їли хліб представлення, який по закону не можна було їсти ні йому, ні тим, хто був з ним, а тільки священикам? 5 Або хіба ви не читали в Законі, що по суботах священики у храмі порушують суботу і при цьому лишаються невинними? 6 Але кажу вам: тут той, хто більший, аніж храм. 7 Однак, якби ви розуміли, що означає «милосердя хочу, а не жертви», то не осудили б невинних. 8 Адже Син людський — Господар суботи.

9 Він пішов звідти і прийшов у їхню синагогу. 10 Там був чоловік із сухою рукою. Ісуса запитали:

— Чи законно зціляти в суботу?

(А запитали це для того, щоб знайти привід звинуватити його). 11 Він сказав їм:

— Якби в когось із вас була одна вівця і вона в суботу впала б у яму, то хіба ви не витягли б її? 12 Наскільки ж людина цінніша вівці! Тому робити добре в суботу — законно. 13 Відтак він сказав тому чоловікові:

— Простягни руку.

Той простяг, і вона стала такою ж здоровою, як і друга. 14 А фарисеї вийшли і склали змову проти нього, щоб убити його. 15 Дізнавшись про це, Ісус пішов звідти. Багато пішли за ним, і він зцілив їх усіх, 16 але заборонив їм розповідати про нього, 17 щоб виконалося сказане через пророка Ісаю:

18 «Ось мій служитель, котрого я вибрав, той, кого я люблю і кого схвалює моя душа! Я вкладу в нього свій дух, і він роз’яснить народам, що таке справедливість. 19 Він не буде встрявати в суперечки і кричати, і ніхто не почує його голос на головних вулицях. 20 Він не зламає надламану тростину і не погасить тліючий лляний ґніт, поки не приведе справедливість до перемоги. 21 І на його ім’я будуть надіятися народи».

22 Одного разу до нього привели чоловіка, одержимого демонами, котрий був сліпий та німий, і він зцілив його, так що німий заговорив і став бачити. 23 Весь народ здивувався і став говорити:

— Може, він і є Син Давида?

24 Почувши це, фарисеї сказали:

— Він виганяє демонів не інакше як з допомогою Веєльзевула, володаря демонів.

25 Знаючи їхні думки, він промовив їм:

— Будь-яке царство, розділене в самому собі, буде розорене, і ніяке місто чи дім, розділений в самому собі, не встоїть. 26 І якщо Сатана виганяє Сатану, то він розділився в самому собі,— і як же тоді встоїть його царство? 27 Якщо я виганяю демонів з допомогою Веєльзевула, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші послідовники? Так що вони будуть вам суддями. 28 Якщо ж я виганяю демонів з допомогою Божого духа, то справді царство Бога досягло вас. 29 Чи може хто-небудь проникнути в будинок дужого і заволодіти його добром, якщо спершу не зв’яже дужого? Тільки тоді він розграбує його будинок. 30 Хто не зі мною, той проти мене, і хто не збирає зі мною, той розтринькує.

31 Тому кажу вам: всякого роду гріх і слова, що порочать, простяться людям, але слова, що порочать дух, не простяться. 32 Той, хто буде образливо говорити проти Сина людського, буде прощений, але той, хто буде образливо говорити проти святого духу, не буде прощений ні в цій системі речей, ні в тій, що прийде.

33 Або ваше дерево добре і його плоди добрі, або ваше дерево гниле і його плоди гнилі. Адже дерево пізнається по плодах. 34 Зміїне кодло, як ви можете говорити добре, будучи злі? Адже від наповнення серця промовляють вуста. 35 Добра людина зі своєї скарбниці добра дає добре, а зла людина зі своєї скарбниці зла дає зле. 36 Кажу вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть звіт у День суду, 37 бо за свої слова ти будеш оголошений праведним і за свої слова ти будеш осуджений.

38 Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали йому:

— Учителю, ми хочемо, щоб ти показав нам яке-небудь знамення.

39 Він же одповів їм:

— Зле і перелюбне покоління все шукає знамення, але йому не буде дане інше знамення, крім знамення пророка Йони. 40 Як Йона був у череві величезної риби три дні і три ночі, так і Син людський буде в серці землі три дні і три ночі. 41 Ніневітяни воскреснуть із цим поколінням в День суду й осудять його, бо вони розкаялися, почувши те, про що проповідував Йона, але тут той, хто більший за Йону. 42 Цариця півдня воскресне із цим поколінням в День суду й осудить його, бо вона прийшла від краю землі почути мудрість Соломона, але тут той, хто більший за Соломона.

43 Коли нечистий дух виходить з людини, то йде по засушливих місцях у пошуках пристановища, але не знаходить його. 44 Тоді він каже: «Вернуся в дім, з якого я вийшов» — і, прийшовши, знаходить його незайнятим, але виметеним і прикрашеним. 45 Тоді він іде і бере з собою сім різних духів, ще зліших, аніж він сам, і, ввійшовши у той дім, вони живуть там. І останнє для тієї людини стає гірше від першого. Так же буде і з цим злим поколінням.

46 Коли він ще говорив з народом, його матір і брати стали на вулиці, бажаючи поговорити з ним. 47 Один чоловік сказав йому:

— Твоя матір і твої брати стоять на вулиці і хочуть поговорити з тобою.

48 Тоді він запитав того, що сказав:

— Хто моя матір і хто мої брати? — 49 і, вказавши рукою на своїх учнів, мовив: — Ось моя матір і мої брати! 50 Хто виконує волю мого Батька, котрий на небі, той мені і брат, і сестра, і матір.

1 В той день, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. 2 До нього зібралося багато народу, тому він ввійшов у човен і сів, а весь народ стояв на березі. 3 І він став розповідати їм багато-що, наводячи приклади:

— Вийшов сіяч сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі насінини впали при дорозі. Прилетіли птахи і здзьобали їх. 5 Деякі впали на кам’янисті місця, де землі для них було небагато, і зразу ж проросли, бо земля була неглибока. 6 Але коли зійшло сонце, воно обпекло паростки, і, оскільки вони не мали коренів, вони засохли. 7 Деякі ж упали серед колючих рослин. Колючі рослини виросли і заглушили їх. 8 А деякі впали на хорошу землю і стали давати плоди: одні — у сто, інші — в шістдесят, треті — у тридцять разів більше того, що було посіяно. 9 Хто має вуха нехай слухає.

10 Тоді до нього підійшли учні і запитали:

— Чому ти говориш з ними, наводячи приклади?

11 У відповідь він сказав:

— Вам дано розуміти священні таємниці небесного царства, а їм не дано. 12 Тому, хто має, буде дано більше, і у нього буде достаток, а від того, хто не має, буде відняте навіть те, що він має. 13 Тому я і говорю з ними, наводячи приклади. Адже вони, дивлячись, дивляться в пусте, і, чуючи, чують пусте, і не осягають сенсу, 14 і на них сповняється пророцтво Ісаї, яке проголошує: «Слухаючи, будете слухати, але не будете осягати сенсу, і, дивлячись, будете дивитися, але не будете бачити. 15 Адже серце цього народу загрубіло, вони чують, але не відгукуються і заплющили очі, щоб не бачили очима, і не чули вухами, і не осягали сенсу серцями, і не повернулися і щоб я не зцілив їх».

16 А ваші очі щасливі, бо бачать, і ваші вуха щасливі, бо чують. 17 Істинно кажу вам: багато пророків і праведників хотіли бачити те, що бачите ви, але не бачили, і чути те, що чуєте ви, але не чули.

18 Ви ж послухайте приклад про сіяча. 19 До того, хто чує слово про царство, але не осягає його смислу, приходить Злий і викрадає посіяне у нього в серці. Це — посіяне при дорозі. 20 Посіяне на каменистих місцях — це той, хто чує слово і тут же з радістю приймає його. 21 Однак він не має в собі кореня, хоча й лишається деякий час. Коли ж починаються біди або переслідування за слово, він тут же спотикається. 22 Посіяне серед колючих рослин — це той, хто чує слово, але занепокоєння цієї системи речей та оманливе багатство заглушають в ньому слово, і він стає безплідним. 23 Посіяне ж на хорошій землі — це той, хто чує слово та осягає його смисл. Він і приносить плоди: один дає у сто разів більше, інший — в шістдесят, третій — у тридцять.

24 Він навів їм інший приклад, сказавши:

— Небесне царство подібне до чоловіка, що посіяв на своєму полі добре насіння. 25 Але, поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни і пішов. 26 Коли ж показалися сходи і дали плоди, тоді з’явились і бур’яни. 27 Раби хазяїна дому прийшли до нього і сказали: «Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на своєму полі? Звідки ж на ньому з’явилися бур’яни?» 28 Він сказав їм: «Це зробив ворог, людина». — «Хочеш, ми вийдемо і зберемо їх?» — Спитали вони. 29 Він сказав: «Ні, щоб, збираючи бур’яни, ви випадково не вирвали з ними і пшеницю. 30 Хай ростуть разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям: «Спочатку зберіть бур’яни і зв’яжіть у в’язанки, аби спалити їх, а потім ідіть і збирайте пшеницю в моє сховище».

31 Він навів їм ще один приклад, сказавши:

— Небесне царство подібне на гірчичне зерно, яке людина взяла і посадила на своєму полі. 32 Воно — найменше з усіх насінин, але, коли виростає, буває найбільше з садових рослин і стає справжнім деревом, тому небесні птахи прилітають і селяться на його гіллі.

33 І навів їм інший приклад:

— Небесне царство подібне до закваски, яку жінка взяла і змішала з трьома великими мірками борошна, так що заквасилось все тісто.

34 Все це Ісус говорив народу, наводячи приклади. Без прикладів він не говорив з ними, 35 щоб виконалося сказане через пророка: «Відкрию свої вуста, наводячи приклади, сповіщу те, що було приховано від заснування світу».

36 Відпустивши народ, він зайшов у хату. Його учні підійшли до нього і сказали:

— Поясни нам приклад про бур’яни на полі.

37 У відповідь він мовив:

— Сіяч хорошого насіння — це Син людський, 38 поле — це світ, хороші насінини — це сини царства, а бур’яни — сини Злого, 39 ворог же, що посіяв їх,— Диявол. Жнива — це завершення системи речей, а женці — це ангели. 40 Подібно на те як збирають бур’яни і спалюють їх у вогні, так буде і при завершенні системи речей. 41 Син людський пошле своїх ангелів, і вони зберуть у його царстві все, що слугує каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконно, 42 і кинуть їх у вогненну піч. Там вони будуть плакати і скреготати зубами. 43 А праведні в той час сяятимуть, як сонце, у царстві свого Батька. Хто має вуха нехай слухає.

44 Небесне царство подібне до захованого в полі скарбу, який людина знайшла і сховала. І від радості вона йде, продає все, що вона має, і купляє те поле.

45 Ще небесне царство подібне на мандрівного купця, який шукає хороші перли. 46 Знайшовши одну дуже цінну перлину, він пішов і тут же продав усе, що в нього було, і купив її.

47 Ще небесне царство подібне до невода, який закидають у море і який збирає усіляку рибу. 48 Коли він наповнився, люди витягли його на берег і, сівши, зібрали хорошу рибу в посудини, а непридатну викинули. 49 Так буде і при завершенні системи речей: ангели вийдуть, відділять злих від праведних 50 і кинуть їх у вогненну піч. Там вони будуть плакати і скреготати зубами.

51 Ви зрозуміли зміст усього цього?

— Так,— відповіли вони йому.

52 Тоді він сказав їм:

— Так і кожен наставник, що дізнався вчення про небесне царство, подібний на хазяїна дому, який виносить зі своєї скарбниці нове і старе.

53 Коли Ісус закінчив наводити ці приклади, він вирушив звідти далі. 54 І, прийшовши у свої рідні місця, він став навчати людей в їхній синагозі, так що вони дивувалися і казали:

— Звідки в нього така мудрість і здатність творити такі могутні діла? 55 Хіба він не син теслі? Хіба його матір не звати Марією, а його братів Яковом, Йосипом, Симоном та Юдою? 56 І його сестри — хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?

57 І спокушувалися через нього. Ісус же сказав їм:

— Не буває, щоб не шанували пророка, хіба що тільки у нього на батьківщині і в його домі.

58 І не вчинив там багатьох могутніх діл через їхнє невірство.

1 В цей самий час правитель області Ірод почув розмови про Ісуса 2 і сказав своїм слугам:

— Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому через нього звершуються могутні діла.

3 Адже до цього Ірод схопив Івана, і, зв’язавши, посадив у в’язницю через Іродіаду, дружину свого брата Пилипа, 4 оскільки Іван казав йому: «Незаконно тобі мати її». 5 Він хотів убити його, але боявся народу, бо люди вважали його пророком. 6 Але коли святкувався день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед усіма, і Іроду це так сподобалося, 7 що він поклявся дати їй усе, чого б вона не попросила. 8 Тоді вона, навчена своєю матір’ю, мовила: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя». 9 Цар опечалився, але через свої клятви і через тих, що возлежали при столі з ним, звелів дати їй те, що вона просила, 10 і послав обезголовити Іванна у в’язниці. 11 Його голову принесли на тарелі і подали дівчині, а та віднесла її матері.

12 Після цього прийшли учні Івана і винесли його тіло. Вони похоронили його, а потім пішли й розповіли про все Ісусу.

13 Почувши це, Ісус відплив звідти на човні в усамітнене місце, аби побути самому. Але народ, почувши про це, попрямував за ним, йдучи пішки із міст.

14 Вийшовши з човна, він побачив натовпи людей. Він зглянувся над ними і зцілив тих із них, хто був хворий. 15 Коли настав вечір, його учні підійшли до нього і сказали:

— Місце тут безлюдне, і година вже пізня. Відправ народ, аби вони пішли у села і купили собі поїсти.

16 Але Ісус сказав їм:

— Не потрібно їм іти — ви дайте їм поїсти.

17 Вони мовили йому:

— У нас тут нічого нема, крім п’ятьох паляниць і двох риб.

18 Він сказав:

— Принесіть їх мені сюди.

19 Відтак він звелів народу прилягти на траві, узяв п’ять паляниць і дві риби і, дивлячись на небо, благословив. Після цього він розламав паляниці і роздав їх учням, а учні — людям. 20 Все їли і наситилися. Шматки, що лишилися, зібрали, і виявилося, що їх дванадцять повних корзин. 21 А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, попри жінок і дітей. 22 Після цього він тут же звелів своїм учням сісти у човен і плисти без нього на другий бік, а сам лишився проводжати народ.

23 Провівши народ, він піднявся на гору, щоби помолитися, і був там сам, хоча було вже пізно. 24 До цього часу човен був за багато сотень метрів од берега, і його кидало хвилями, бо дув зустрічний вітер. 25 У четверту сторожу ночі він пішов до них по морю. 26 Побачивши, що він іде по морю, його учні стривожилися.

— Це примара! — сказали вони і від страху закричали.

27 Але Ісус відразу ж заговорив з ними й сказав:

— Сміливіше, це я. Не бійтеся.

28 У відповідь Петро мовив йому:

— Добродію, якщо це ти, звели мені прийти до тебе по воді.

29 Він сказав:

— Йди!

І Петро, вийшовши з човна, пішов по воді до Ісуса. 30 Але, дивлячись на бурю, він злякався і, коли став тонути, закричав:

— Пане, врятуй мене!

31 Ісус тут же простягнув руку, підхопив його й мовив:

— Маловірний, чому ти засумнівався?

32 І коли вони ввійшли у човен, буря стихнула. 33 Тоді ті, хто був у човні, поклонилися йому і сказали:

— Справді ти Син Бога.

34 Переправившись на другий бік, вони пристали до берега в Геннісареті.

35 Впізнавши його, мешканці тієї місцевості послали повідомити про нього по всій околиці, і люди привели до нього всіх хворих. 36 Вони благали його, щоб він дозволив їм хоча б доторкнутися до бахроми свого верхнього одягу. І всі, хто доторкався, повністю видужували.

1 Тоді до Ісуса прийшли з Єрусалима фарисеї та книжники і сказали:

— 2 Чому твої учні порушують традиції пращурів? Наприклад, вони не миють руки, коли збираються їсти.

3 У відповідь він промовив їм:

— А ви чому порушуєте заповіді Бога заради ваших традицій? 4 Наприклад, Бог сказав: «Шануй батька й матір» і «Той, хто лихословить батька чи матір, мусить бути даний на смерть». 5 А ви кажете: «Хто скаже батькові чи матері: «Все, чим ви могли б скористатися з того, що в мене є,— це дар, присвячений Богу», 6 той не повинен шанувати батька». Тим самим ви скасували слово Бога заради вашої традиції. 7 Лицеміри, правильно пророкував про вас Ісая, коли промовляв: 8 «Цей народ шанує мене вустами, але їхнє серце віддалене від мене. 9 Даремно вони поклоняються мені, бо їхні вчення всього лиш людські заповіді».

10 З цими словами він покликав людей і сказав:

— Послухайте і вникніть: 11 не те, що входить у вуста, оскверняє людину, а те, що виходить із вуст, оскверняє людину.

12 Тоді до нього підійшли учні й запитали:

— Ти знаєш, що фарисеї спотикнулися, почувши твої слова?

13 У відповідь він промовив:

— Всяка рослина, яку мій небесний Батько не садив, буде вирвана з коренем. 14 Залиште їх. Вони — сліпі поводирі. Якщо ж сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.

15 Тоді Петро сказав йому:

— Поясни нам цей приклад.

16 Він сказав:

— Невже і ви до цих пір не розумієте? 17 Невже не знаєте, що все, що входить у вуста, проходить через нутрощі і потрапляє у стічний рів? 18 А те, що виходить з вуст виходить із серця, воно й оскверняє людину. 19 Так, із серця виходять злі думки, вбивства, перелюб, блуд, злодійство, лжесвідчення, образливі слова. 20 Це оскверняє людину, а їсти невимитими руками — не оскверняє людину.

21 Вийшовши звідти, Ісус пішов в околиці Тира й Сидона. 22 І одна фінікіянка, що мешкала у тій області, вийшла і стала гукати:

— Будь милосердний до мене, Добродію, Сину Давида. Моя донька одержима демонами і сильно мучиться.

23 Але він не відповідав їй ані слова. Тоді його учні підійшли і попросили його:

— Скажи їй, аби вона пішла, а то вона все кричить і кричить нам услід.

24 Він одповів:

— Я посланий не до всіх, а тільки до загублених овець дому Ізраїлю.

25 Але жінка, підійшовши, стала кланятися йому і говорити:

— Добродію, поможи мені!

26 Тоді він сказав їй:

— Недобре взяти хліб у дітей і кинути собачатам.

— 27 Так, Пане,— мовила вона,— але ж і собачата їдять крихти, що падають зі столу хазяїв.

28 Тоді Ісус сказав їй:

— О жінко, велика твоя віра. Хай буде так, як ти хочеш.

І в той же час її дочка зцілилася.

29 Пішовши звідти далі, Ісус прийшов до Галілейського моря і, піднявшись на гору, сів там. 30 До нього прийшло дуже багато людей, привівши з собою кульгавих, калік, сліпих, німих і багатьох інших хворих. Їх мало не кидали до його ніг, і він зціляв їх. 31 Люди дивувалися, бачачи, як німі розмовляють, кульгаві ходять, а сліпі бачать, і прославляли Бога Ізраїля.

32 А Ісус покликав своїх учнів і сказав:

— Жаль мені людей, бо вони вже три дні тут зі мною і їм нічого їсти. Я не хочу відправляти їх голодними, щоб вони не ослабнули в дорозі.

33 Учні ж мовили йому:

— Звідки в цьому усамітненому місці взяти стільки хліба, щоб нагодувати так багато людей?

34 Ісус запитав їх:

— Скільки у вас паляниць?

— Сім, та кілька рибин,— відповіли вони.

35 І, наказавши людям прилягти на землі, 36 він узяв сім паляниць і рибу, віддав подяку Богу і, розламавши їх, став роздавати учням, а учні — людям. 37 Всі їли й наситились. Шматки, що лишилися, зібрали, і їх виявилося сім повних великих кошів. 38 Тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. 39 І, відправивши народ, він сів у човен і приплив у край Магадан.

1 Там до нього підійшли фарисеї та садукеї, і, бажаючи випробувати його, стали просити його показати їм знамення із неба. 2 Він промовив їм у відповідь:

— Коли настає вечір, ви зазвичай кажете: «Буде ясна погода, бо небо вогненно-червоне», 3 а вранці: «Сьогодні буде негода, бо небо, хоча і вогненно-червоне, але похмуре». Як витлумачити погоду по вигляду неба, ви знаєте, знамень часу витлумачити не можете. 4 Зле і перелюбне покоління постійно шукає знамення, але йому не буде дано ніякого знамення, крім знамення Йони.

І, полишивши їх, він пішов геть.

5 Його учні переправилися на другий берег, але забули взяти з собою хліба. 6 Ісус сказав їм:

— Дивіться, остерігайтеся закваски фарисеїв та садукеїв.

7 Вони стали розмірковувати між собою: «Ми не взяли з собою хліба». 8 Знаючи це, Ісус промовив:

— Маловірні, чому ви розмірковуєте між собою про те, що у вас нема хліба? 9 Невже ви до цих пір не розумієте? Чи не пам’ятаєте про п’ять паляниць для п’яти тисяч і скільки корзин ви зібрали? 10 Або про сім паляниць для чотирьох тисяч і скільки великих кошів ви зібрали? 11 Невже ви не розумієте, що я говорив вам не про хліб? Але остерігайтеся закваски фарисеїв і садукеїв.

12 Тоді вони зрозуміли, що він говорив їм про те, аби вони остерігалися не хлібної закваски, а вчення фарисеїв та садукеїв.

13 Коли Ісус прийшов в околиці Кесарії Пилипової, він став питати учнів:

— Що кажуть люди про те, хто такий Син людський?