Розділ 1. Методичний підхід формування та оцінки витрат, виручки та прибутку підприємства

ВСТУП

Функціонування виробничого підприємства пов’язане з поточною виробничою діяльністю, результатом якої є виробництво та реалізація продукції і одержання прибутку. Діяльність підприємства пов’язана із споживанням виробничих ресурсів та виробничих процесів. Менеджерам постійно необхідно приймати рішення про ціни на продукцію, обсяги виробництва, збуту продукції, величину змінних і постійних витрат. У цьому їм допомагає аналіз взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток”.

Аналіз “витрати-обсяг-прибуток” – це метод системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування усіх витрат та отримання бажаного прибутку; величини прибутку при певному обсязі реалізації; впливу змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства, оптимальної структури витрат. Основна мета цього виду аналізу (який ще зазвичай у вітчизняній і за- рубіжній літературі характеризують як аналіз беззбитковості) - встановити, що відбудеться з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому, що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції (обсяг виробництва), дає змогу визначити критичний рівень випуску продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків (тобто точку беззбитковості).

Актуальність обраної теми визначається тим, що для прийняття управлінських рішень та планування необхідна відповідна інформація про витрати виробництва, їх взаємозв'язку з обсягом виробництва і одержуваним прибутком. Тому аналіз беззбитковості виробництва актуальний не тільки на стадіях становлення виробництва, але і при подальшому його розвитку. Для вітчизняних підприємств метод аналізу беззбитковості виробництва ще не є офіційно рекомендованим, у зв'язку з чим поки він використовується в основному для прогнозних розрахунків значень ціни, прибутку, виручки від реалізації. Оцінити по достоїнству аналітичні можливості цього методу можуть виробники, що працюють в умовах реального ринкового господарства.

На сьогодні існує велика кількість економічної літератури, в якій розглянуті питання аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток», описано математичні методи аналізу, що включають: метод рівняння і маржинальний метод та графічні методи: графік беззбитковості; графік взаємозв’язку «обсяг-прибуток»; графік маржинального доходу. Дослідженнями аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток» займалися вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: Голов С. Ф., Нападовська Л, Бутинець Ф.Ф., Пушкар М.С., Ткаченко Н.М., ЧернелевськийЛ.М., Осадча Г.Г., Друри К. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. У курсовій роботі теоретичною і методологічною основою послужили законодавчі та нормативні документи Президента України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів і фінансистів, статистичні матеріали, матеріали періодичної преси.

Мета курсової роботи - дослідження та оцінка взаємозв’язку «витрати-обсяг реалізації-прибуток», збирання економічної інформації на цю тему, виконання аналітичних досліджень діяльності ТзОВ «Склад-магазин» та оформлення результатів.

Завданнями написання роботи є:
1. Визначення понять “витрати”, “виручка”, “прибуток”.
2. Аналіз нормативної бази т спеціальної літератури.
3. Характеристика об’єкту дослідження.
4. Висвітлення основних аналітичних показників та методів аналізу.
5. Проведення аналізу "витрати-обсяг-прибуток".
Робота складається з трьох розділів, які розкривають її тему.

Розділ 1. Методичний підхід формування та оцінки витрат, виручки та прибутку підприємства

1.1. Економічна сутність понять “витрати”, “виручка”, прибуток”

Успіх роботи будь-якої компанії вимірюється величиною отриманого прибутку і його зростанням. Саме при цій умові фірма може стабільно існувати і забезпечувати собі основу для росту.

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Тому стає ясним інтерес до проблем прибутковості діяльності фірми. Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, тому важливо виявити його залежність від різноманітних факторів та оцінити їх вплив на прибуток [1, с. 35].

Особливості управління прибутком підприємства за допомогою застосування факторного аналізу були розглянуті у роботах таких авторів, як Ганжа Ю., Рязанцева В., Масленко Ю., Зінченко Е., Воробйов Ю., Ковальов В., Білик М., Бланк І., Кірейцев Г., Мец В., Поддєрьогін А., Савицька Г. та інші. Прибуток є основним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, суттєвим джерелом соціальних потреб суспільства, а також важливим захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства [2]. Даний показник інформує про необхідність здійснення заходів щодо зниження собівартості продукції, підвищення обсягів виробництва та реалізації, розширення асортименту продукції, та доцільних варіацій щодо цінової політики. Для забезпечення об’єктивної оцінки, а також виявлення потенційних резервів підвищення ефективності управління прибутком підприємства важливо виявити його взаємозв’язок з різноманітними факторами та оцінити їх вплив, а отже виникає потреба в проведенні фактор У класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законо­давства про оподаткування прибугку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибугку до бюджету.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зрос­тав, воно повинне:

— нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

— розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

—впроваджувати заходи щодо підвищення продуктив­ності праці своїх працівників;

— зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) цродукції (тобто її собівартість);

— з максимальною віддачею використовувати потен­ціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

— зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

— грамотно будувати договірні відносини з поста­чальниками і покупцями;

— вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.
Витрати - це вартість різних видів ресурсів, що споживаються для певних цілей з метою забезпечення функціонування та розвитку підприємства. Досягнення будь-якої мети, забезпечення кінцевого результату потребує витрат. І об'єктивність суспільного розвитку, і факти практичної діяльності, і закономірності сучасної дійсності, і логіка пізнання показують, що спочатку мають місце витрати, а потім результати, пов'язані з цими витратами. З такого порядку і витікає те надзвичайно особливе місце витрат у життєдіяльності всіх суб'єктів господарювання

Витрати підприємства виступають у формі собівартості продукції. Собівартість продукції служить одним з найважливіших економічних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства. Собівартість – це виражені в грошовій формі витрати підприємства, пов’язані з використанням основних коштів, сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, а також інших ресурсів на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг).

Основний мотив діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах - максимізація прибутку. Можливості реалізації (досягнення) цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами виробництва і реалізації продукції та попитом на неї. В таких умовах все більше зростає роль витрат як невід'ємної та об'єктивної складової виробничо-збутового процесу.

При зниженні ціни на продукцію підвищується її конкурентоспроможність і відповідно зростає попит на неї, що призводить до збільшення обсягів реалізації та отримання більшого доходу. Оскільки, ціна продукції складається із сукупних витрат на її виробництво і реалізацію та певної величини прибутку, то відповідно чим нижчі ці витрати, тим вищим буде розмір прибутку та більш ефективною така діяльність. Таким чином, витрати виступають інструментом цінової політики та вимірником ефективності діяльності підприємства, а також їх можна розглядати як інструмент управління прибутком підприємства, оскільки між ними та прибутком існує прямий зв'язок. Оскільки витрати виступають основним обмежувальним чинником прибутку і одночасно визначальним фактором, що впливає на обсяг реалізації, то прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу вже понесених підприємством витрат і планування їх величини на перспективу. Таким чином, витрати виступають об'єктом управління. Кожне підприємство повинно обирати таку політику управління витратами, яка була б орієнтована на його стратегію розвитку.

По відношенню до обсягу виробництва продукції витрати підрозділяються на змінні та постійні. Змінні витрати це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації. Під постійними витратами розуміють такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від обсягу і структури виробництва і реалізації. До змінним зазвичай відносять витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, частина трудових ресурсів, тобто ті витрати, рівень яких змінюється зі зміною обсягу виробництва Проте, якщо розглянути середні змінні витрати (витрати на одиницю продукції), можна помітити, що їхній рівень залишається приблизно однаковим при різних обсягах виробництва. На одиницю продукції витрачається приблизно однакову кількість сировини, електроенергії і т.д.. До постійним витратам відносяться відрахування на амортизацію, орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу та інші витрати, які мають місце, навіть якщо підприємство не виробляє продукцію. У певному діапазоні випуску загальна сума цих витрат залишається практично незмінною. Що стосується середніх постійних витрат (на одиницю продукції), вони знижуються із зростанням обсягу виробництва і збільшуються при його зниженні Сума постійних і змінних витрат складає валові витрати підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і реалізації продукції валові витрати на одиницю продукції знижуються за рахунок зниження постійних витрат.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та собівартості. Зміна обсягу реалізації продукції може впливати на прибуток як позитивно, так і негативно. Збільшення обсягу реалізації рентабельної продукції сприяє збільшенню прибутку. Якщо продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

На зміну обсягу доходу від реалізації товарів впливають наступні зміни: обсягу реалізації, залишки нереалізованого товару, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції). Зміни обсягу товарообороту впливають не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на собівартість, оскільки змінюються витрати на зберігання, інші витрати (за зміни залишків нереалізованого товару).