Закон виключення третього

Цей закон діє лише між суперечними судженнями. Щоб діяти, необхідно прийняти одне і тільки одне рішення. Закон виключення третього – із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге – хибним, а третього бути і не може.

У Аристотеля цей закон викликав великі сумніви. Він висловлювався про його неспроможність, коли розглядають майбутні події, настання яких у теперішньому часі ще не є визначеним, і тому невідомо, чи відбудуться вони в майбутньому, чи ні.

Розглянемо таке висловлювання: «Наступного року в цей самий час буде здійснено пограбування сторіччя». У цей момент йому складно приписати якесь логічне значення: воно не є істинним, але і не є хибним. Таким самим є і заперечення цього висловлювання. Проте закон виключення третього стверджує, що або саме це висловлювання, або його заперечення має бути істинним.

У зв’язку з цим Аристотель запропонував обмежити сферу використання цього закону лише висловлюваннями про минуле і теперішнє. До висловлювань про майбутнє він не можу бути застосований.

Для журналіста і редактора тут важливо з'ясувати, що при конструюванні (і редагуванні) суперечливих, протиставних висловлювань вони мають справді суперечити одне одному, бути протилежними, виключати одне одного: «На Марсі є життя» або «На Марсі життя немає».

На землі пілот може бути й м'якою, і делікатною людиною, а в польоті – зібраним, вольовим.

Це якості не протилежні, на що безпідставно вказує сполучник «а», вони поєднуються в структурі однієї особистості і не виключають одні одних.

ЛЕКЦІЯ 4