Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів.Етапи засвоєння знань. Навчання – процес пізнавальний, а тому підпорядковується певним законам пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.
В основі процесу навчання лежить ідея діяльнісного підходу. Навчання йде попереду розвитку. Сучасна дидактика у центр навчання ставить особистість учня. Етапи засвоєння знань: а) Мотивація навчальної діяльності (підготовчий етап) – постановка, усвідомлення і прийняття учнями пізнавальних завдань, формування навчально-пізнавальних мотивів; б) Сприймання навчального матеріалу. в) Осмислення, розуміння навчального матеріалуформування наукових понять, узагальнення і систематизація знань; г) Закріплення і вдосконалення знань, їх запам’ятовування, формування умінь і навичок; д) Застосування знань умінь і навичок на практиці. Постановка пізнавальних знань, мотивація навчальної діяльності (мотиваційний етап). Мотиви пізнавальної діяльності – умова виникнення учіння. Вміння вчителя ставити пізнавальні знання, перевести навчальну проблему із зовнішнього плану у внутрішній. Викликати потребу здобувати знання. Сприймання навчального матеріалу. Пізнання – чуттєве і логічне. Значення минулого досвіду, встановлення зв’язків нових знань із старими, врахування інтересів, потреб, нахилів, переконань. Активізувати відповідні знання, опори, уміння, навички, установка на сприймання; різні джерела сприймання (наочність): - Вчитель пояснює, розповідає, показує, а учні стежать за його міркуванням; - учні набувають знання у процесі пошукової діяльності, евристичної бесіди, спостереження, аналізу й порівняння ряду фактів під керівництвом вчителя; - учні оволодівають новими способами дій за зразком та аналогією; - учні опановують нові знання самостійно за пропонованими завданнями чи алгоритмічними приписами, працюючи з підручником, таблицею, дидактичним матеріалом. Шляхи: індуктивний (від конкретного до узагальнюваного); дедуктивний – ознайомлення із загальних до конкретних випадків. Установка на сприймання. Врахування індивідуальних особливостей сприймання: точність, швидкість, емоційність. Усвідомленість сприймання. Керівництво з боку вчителя. Усвідомлення та осмислення знань, формування наукових понять, узагальнення та систематизація. Розуміння передає осмисленню. Осмислити – вкласти у сприйняту інформацію певний смисл, встановити зв’язки між фактами, даними спостережень і висновками. Основа - раніше засвоєні знання. Значення активної діяльності учнів. В ході осмислення значно збагачується розуміння вивченого, стає більш різностороннім і глибоким. З’являється нове ставлення до матеріалу, що вивчається. Осмислення передає в узагальнення знань – емпіричне і теоретичне. Значення розумових операцій. Щоб формувати в учнів поняття потрібно: 1) підготувати їх до його засвоєння мотиваційно – змістовно; 2) організувати первинне сприймання нового матеріалу; 3) забезпечити диференціювання головних і другорядних ознак, способів дій; 4) розкрити зв’язки і співвідношення об’єкта, що вивчається з іншими, а також внутрішні зв’язки його елементів; 5) на основі такої аналітичної роботи підвести дітей до висновків, дати доступне визначення нового поняття; 6) співвіднести нове поняття із засвоєним раніше і таким чином ввести його в загальну систему знань, доступних розумінню учнів цього класу. Засвоєння нового матеріалу триває на етапі первинного закріплення – застосування знань і вмінь. На цьому етапі заперечується осмисленість і повнота сприймання, а отже і успішне виконання самостійної роботи. Перш ніж виконувати вправи на стані первинного закріплення, варто коротко повторити теоретичні відомості, правила цієї роботи. Етапи узагальнення визначає новий рівень у засвоєнні і застосуванні понять, способів дій. Види: емпіричне, коли на основі аналізу й порівняння зовнішніх, безпосередньо сприйнятих ознак кількох об’єктів визначають загальну ознаку. Теоретичне узагальнення здійснюється завдяки поглибленому аналітико – синтетичному осмисленню виучуваних явищ. Часткові поняттєві поурочні тематичні міжтематичні узагальнення узагальнення узагальнення узагальнення узагальнення В процесі узагальнення передбачається така послідовність дій: - аналіз ознак об’єктів; - встановлення між ними взаємозв’язків через порівняння; - виділення головних ознак – їх об’єднання словом чи реченням- формування загального висновку – усвідомлення способу виконання завдання. Закріплення ЗУН та застосування на практиці. Вже є в процесі розуміння і осмислення. Мимовільне і довільне, смислове і механічне. Використовувати угрупування матеріалу, повторення (поточне, узагальнююче), в новій комбінації, нових умовах. Первинне закріплення в початковій школі – після вивчення невеликої частини відтворення його. Узагальнююче повторення. Ускладнення вправ. Повноцінні знання: повні, глибокі, міцні, усвідомлені, гнучкі. (Лернер). Повинно бути цікавим, активним, орієнтованим на мислення дитини, а не на пригадування й механічне відтворення. Види повторення: 1) випереджувальне; 2) супровідне, пов’язане з вивченням нового матеріалу; 3) узагальнююче. Умови: 1) активність процесу відтворення знань умінь і навичок; 2) систематичність і варіативність вправ; 3) постійний зв’язок теоретичних знань із застосуванням їх у різних ситуаціях. Активізація мислення учнів за допомогою запитань вчителя. Аналіз і самоаналіз результатів навчання: Функція контролю на всіх ланках навчального процесу: 1) Сигнал про допущені помилки для вчителя; 2) Сигналізація учня про допущені помилки; 3) Система виправляння цих помилок; 4) Оцінка вчителем цих помилок. Формування навичок самоконтролю. Ефективність навчання, ступінь реалізації навчальної мети.
Рівні засвоєння знань учнями: - ознайомлення; - відтворення; - застосування в звичних умовах; - застосування в нових умовах.. Мотивація учіння. Уміння як активна і самостійна пізнавальна діяльність виникає і безперервно проходить лише тоді, коли діють мотиви пізнавальної діяльності – пробудження до діяльності. Викликати внутрішню потребу оволодівати знаннями, переводити пізнавальні завдання із зовнішнього плану у внутрішній. Вчителеві необхідно стимулювати активність учнів в процесі навчання, стимулювати як за рахунок залучення уваги учнів до теми, стимулювання допитливості, пізнавального інтересу, так і формування в них обов’язку, відповідальності. Забезпечити потребу у вивченні теми на самому початку уроку, розкрити її значимість, незвичайність, та продумувати по ходу уроку прийоми стимулювання. Мотиви:
зовнішні соціальні безпосередні внутрішні навчально – пізнавальні перспективні Пізнавальний інтерес як вибіркова спрямованість на предмети і явища навколишнього світу. (мотиви навчання). Як риса особистості як засіб навчання. Мотиви навчання, пізнавальні інтереси формуються в діяльності. Стимулююче середовище і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів. Засоби: 1) – зміст навчального матеріалу (невідоме, викликає здивування); - бачити у вже відомому нове; - розкривати історію наукових відкриттів; - показ досягнень сучасної науки; - смисл знань для практичної діяльності людей. 2) – Процес діяльності: - різноманітна, самостійна робота; - проблемне навчання; - ускладнення пізнавальних завдань; - завдання на застосування умінь і навичок; - творчі та дослідницькі завдання; - відчуття власного росту, змін; 3) особистість вчителя. 4) Поза навчальна робота з предмету, її значення.
Умови формування пізнавальних інтересів: - пробудження прагнення до успіху; - гуманне ставлення до учнів; - систематичний показ досягнень класу і кожного учня; - передбачення можливих всіх помилок і навчання способом їх передбачення; - віра у власні сили, радість успіху.- задоволення потреб в спілкуванні з учителем; - інтелектуальні почуття, прагнення до саморозвитку; - відповідальність. Я.А.Коменський „Всема возможними способами воспламенять в детей горячее стремление к Познанню и учению” Умови формування позитивних мотивів навчання. - збагачувати зміст особисто – орієнтованим цікавим матеріалом; - утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість; - задовольняти потреби в спілкуванні з дітьми та однокласниками під час навчання; - збагачувати мислення інтелектуальними почуттями; - формувати допитливість і пізнавальний інтерес; - формувати адекватну самооцінку своїх можливостей; - стверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення; - використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації, коли вона особливо потрібна дітям; - виховувати відповідальне ставлення до навчання, зміцнювати почуття обов’язку. Гуманізація навчального спілкування. - задоволення потреби в особистісному контакті з учителем на уроці (прагнення дістати схвалення, підтримку своїх дій); - утверджувати людську гідність кожного учня; - поєднувати вимогливість з підтримкою і допомогою; - за зовнішніми ознаками вміння „прочитати внутрішній стан учнів”; - вміння володіння своїм словом.. ________________________________________________________________________________
|