Методичні рекомендації

Для досягнення зазначених вище цілей навчання з даної теми робота вчителя повинна включати різноманітні форми і засоби навчання. Зокрема, слід звернути увагу на:

- призначення комп'ютерних презентацій,

- ознайомлення учнів з методом проектів,

- способи створення презентацій (створення слайдів, додавання, вилучення слайдів тощо);

- створення інтерактивного інтерфейсу презентацій,

- практичну роботу, під час якої учні закріплюють знання на створення, редагування, форматування слайдів, використовуючи різні типи об'єктів (текстові, графічні, числові, звукові, відео) для створення презентацій (зв'язані та вбудовані об'єкти, створені в інших прикладних програмах),

- створення презентацій,

- їх оформлення та способи демонстрації слайдів,

- копіювання презентації на зовнішні носії,

- демонстрацію учнівських презентацій,

- тематичну атестацію.

Бажано, щоб учні проаналізували вікно програми, знайшли відмінності в інтерфейсі РоwerРоіnt від попередніх програм пакету MS Office.

Викликати інтерес до вивчення теми може вдало підібрана мотивація навчальної діяльності та демонстрація освітніх презентацій із шкільних дисциплін (учнівських, вчительських). Тут учитель звертає увагу на метод проектів і на ті дослідження, експерименти, аналіз і оцінку результатів, які в них використовуються. Вчителю слід звернути увагу на естетичне оформлення презентації, яке розвиватиме в учнів естетичні смаки, виховуватиме любов до прекрасного, розвиватиме фантазію.

Учителю слід показати можливості використання презентацій. Учням можна запропонувати самостійно озвучувати слайди (музичний супровід, запис голосового супроводу), оформлювати, додаючи ефекти анімації, створювати кнопки керування для зручності роботи з презентацією, робити помітки на слайді під час показу, створювати автоматичний показ презентації.

Слід виділити час для самостійного створення учнями презентацій, запропонувати учням розширити знання з теми, використавши Інтернет, додаткову літературу.

Важливе місце має демонстрація учнями створених ними презентацій з докладним поясненням.

Вчителю доцільно розробити критерії оцінювання презентації, в залежності від кількості слайдів, розкриття теми, вставки малюнків, діаграм, анімації, додавання ефектів, використання шрифтів, музичного супроводу, створення кнопок керування, естетичного оформлення тощо.

13.Методика вивчення службового програмного забезпечення

Службове програмне забезпечення – це програми, які призначені для діагностування апаратної і програмної складових комп’ютера, розширення можливостей ОС. За необхідності вони усувають недоліки та оптимізують роботу комп’ютера. Ці програми називають утилітами (англ. utility – корисність). Такими програмами, наприклад, є: комплекс програм Norton Utilities, SiSoft Sandra, Dr. Hardware, антивірусні програми, програми архіватори, файлові менеджери FAR manager, Total Commander та ін.

З метою економії місця при збереженні документів, збереження резервних копій програм, утримання резервних копій на інших носіях на випадок попередження втрати інформації при виході з ладу ПК використовують спеціальні програми – архіватори.

Зберігання архівів у початковому вигляді дуже невигідно через великі обсяги інформації. Річ у тому, що при зберіганні інформації в початковому вигляді неефективно використовується поверхня носія. Доцільно вихідну інформацію попередньо стиснути, а потім вже створювати її копії. Такий процес створення архівних копій називається архівацією. Завдяки архівації досягається економія дискового простору від 20% до 90%, що дозволяє на одному і тому самому носії зберігати значно більший обсяг інформації.

Принцип роботи архіватора ґрунтується на здійсненні пошуку у файлі “надлишкової” інформації і наступному їй кодуванню з метою отримання мінімального об’єму. Найбільш відомий метод архівації файлів є стискання послідовностей однакових символів. Наприклад, всередині вашого файлу знаходиться послідовність байтів, які часто повторюються. Тому, щоб не зберігати кожен байт, фіксують кількість символів, що повторюються і їх позиції.

Нехай файл містить 15 байт і має наступні символи B B B B B L L L L L A A A A A. В шістнадцятковій системі 42 42 42 42 42 4С 4С 4С 4С 4С 41 41 41 41.

Архіватор може представити цей файл в наступному вигляді (в шістнадцятковій системі числення) 01 05 42 06 4С 0А 05 41.

Цю послідовність можна інтерпретувати наступним чином: з першої позиції п’ять разів повторюється символ В, з позиції 6 повторюються символ L і з позиції 11 п’ять разів повторюється символ А. Отже, для зберігання файлу в останній формі потрібно 9 байт, що на 6 байт менше початкового значення.

Такий метод не забезпечує великої економії місця, якщо невелика кількість символів, що повторюються. Більш практичний метод стикування даних – це, так званий оптимальний префіксний код, і зокрема, кодування символами змінної довжини (алгоритм Хафмана). Код змінної довжини дозволяє записувати символи і групи символів, які найбільше трапляються, лише кількома бітами, в той час, як символи, що зустрічаються зрідка, будуть записані більш довгими бітовими рядками. Наприклад, аналізуючи довільний англійський текст, ми помітимо, що E зустрічається частіше ніж Z. Таким чином, використавши спеціальну таблицю відповідності, можна закодувати кожну літеру Е меншим числом бітів і використати більш довгий код для літер, що зустрічаються рідше.

Деякі архіватори (ARJ, PAK, LHARC, PKZIP) працюють на основі алгоритму Лемпела-Зіва. Ці архіватори класифікуються як адаптивні словникові кодувальники, в яких текстові рядки замінюються вказівниками на ідентичні до них рядки, що зустрічалися раніше в тексті. Наприклад, всі слова цієї книги можна представити у вигляді номерів сторінок і номерів рядків деякого словника. Особливою рисою цього алгоритму є використання граматичного аналізу попереднього тексту з розкладанням його на фрази, які записуються в словник.

Вказівки дозволяють робити посилання на довільну фразу у вікні визначеного розміру, яка передувала поточній фразі. Якщо відповідність буде знайдено, то поточна фраза замінюється вказівником на свого попереднього двійника. Ступінь стискання файлів дуже залежить від формату файлу. Деякі графічні файли вже при їх створенні стискаються, а тому подальше стискання виграшу в розмірах нічого не дає.

Перші архіватори з’явилися в 1985 році.

Функціональні можливості архіваторів різноманітні, але є ряд загальних властивостей, зокрема:

- можливість додавання файлів в архів,

- поновлення архіву,

- перегляд файлів в архіві,

- знищення файлів в архіві,

- захист файлів від несанкціонованого доступу,

- вилучення файлів з архіву,

- перевірка цілісності архіву.

Архівний файл може використовуватися лише після того, як він буде відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований.

Для поновлення архівів використовують ці ж самі програми, або спеціальні програми відновлення з архіву.

Наявні архіватори під DOS та Windows. Найбільш популярні RAR та ZIP.

14.Методика вивчення службового програмного забезпечення

Службове програмне забезпечення – це програми, які призначені для діагностування апаратної і програмної складових комп’ютера, розширення можливостей ОС. За необхідності вони усувають недоліки та оптимізують роботу комп’ютера. Ці програми називають утилітами (англ. utility – корисність). Такими програмами, наприклад, є: комплекс програм Norton Utilities, SiSoft Sandra, Dr. Hardware, антивірусні програми, програми архіватори, файлові менеджери FAR manager, Total Commander та ін.

З метою економії місця при збереженні документів, збереження резервних копій програм, утримання резервних копій на інших носіях на випадок попередження втрати інформації при виході з ладу ПК використовують спеціальні програми – архіватори.

Зберігання архівів у початковому вигляді дуже невигідно через великі обсяги інформації. Річ у тому, що при зберіганні інформації в початковому вигляді неефективно використовується поверхня носія. Доцільно вихідну інформацію попередньо стиснути, а потім вже створювати її копії. Такий процес створення архівних копій називається архівацією. Завдяки архівації досягається економія дискового простору від 20% до 90%, що дозволяє на одному і тому самому носії зберігати значно більший обсяг інформації.

Принцип роботи архіватора ґрунтується на здійсненні пошуку у файлі “надлишкової” інформації і наступному їй кодуванню з метою отримання мінімального об’єму. Найбільш відомий метод архівації файлів є стискання послідовностей однакових символів. Наприклад, всередині вашого файлу знаходиться послідовність байтів, які часто повторюються. Тому, щоб не зберігати кожен байт, фіксують кількість символів, що повторюються і їх позиції.

Нехай файл містить 15 байт і має наступні символи B B B B B L L L L L A A A A A. В шістнадцятковій системі 42 42 42 42 42 4С 4С 4С 4С 4С 41 41 41 41.

Архіватор може представити цей файл в наступному вигляді (в шістнадцятковій системі числення) 01 05 42 06 4С 0А 05 41.

Цю послідовність можна інтерпретувати наступним чином: з першої позиції п’ять разів повторюється символ В, з позиції 6 повторюються символ L і з позиції 11 п’ять разів повторюється символ А. Отже, для зберігання файлу в останній формі потрібно 9 байт, що на 6 байт менше початкового значення.

Такий метод не забезпечує великої економії місця, якщо невелика кількість символів, що повторюються. Більш практичний метод стикування даних – це, так званий оптимальний префіксний код, і зокрема, кодування символами змінної довжини (алгоритм Хафмана). Код змінної довжини дозволяє записувати символи і групи символів, які найбільше трапляються, лише кількома бітами, в той час, як символи, що зустрічаються зрідка, будуть записані більш довгими бітовими рядками. Наприклад, аналізуючи довільний англійський текст, ми помітимо, що E зустрічається частіше ніж Z. Таким чином, використавши спеціальну таблицю відповідності, можна закодувати кожну літеру Е меншим числом бітів і використати більш довгий код для літер, що зустрічаються рідше.

Деякі архіватори (ARJ, PAK, LHARC, PKZIP) працюють на основі алгоритму Лемпела-Зіва. Ці архіватори класифікуються як адаптивні словникові кодувальники, в яких текстові рядки замінюються вказівниками на ідентичні до них рядки, що зустрічалися раніше в тексті. Наприклад, всі слова цієї книги можна представити у вигляді номерів сторінок і номерів рядків деякого словника. Особливою рисою цього алгоритму є використання граматичного аналізу попереднього тексту з розкладанням його на фрази, які записуються в словник.

Вказівки дозволяють робити посилання на довільну фразу у вікні визначеного розміру, яка передувала поточній фразі. Якщо відповідність буде знайдено, то поточна фраза замінюється вказівником на свого попереднього двійника. Ступінь стискання файлів дуже залежить від формату файлу. Деякі графічні файли вже при їх створенні стискаються, а тому подальше стискання виграшу в розмірах нічого не дає.

Перші архіватори з’явилися в 1985 році.

Функціональні можливості архіваторів різноманітні, але є ряд загальних властивостей, зокрема:

- можливість додавання файлів в архів,

- поновлення архіву,

- перегляд файлів в архіві,

- знищення файлів в архіві,

- захист файлів від несанкціонованого доступу,

- вилучення файлів з архіву,

- перевірка цілісності архіву.

Архівний файл може використовуватися лише після того, як він буде відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований.

Для поновлення архівів використовують ці ж самі програми, або спеціальні програми відновлення з архіву.

Наявні архіватори під DOS та Windows. Найбільш популярні RAR та ZIP.

15.Методика вивчення СУБД Microsoft Access

Теорія баз даних - важливий розділ сучасної інформатики, їх широке використання в різних галузях людської діяльності робить актуальною підготовку користувачів баз даних.

Розвиток науки і виробництва обумовив різке зростання кількості все можливих повідомлень, у зв'язку з чим питання про їх збереження та опрацювання постали досить гостро. Це слугувало появі програм, призначених для зберігання та опрацювання великих масивів даних. За допомогою таких програм створюються інформаційні системи, метою яких є опрацювання даних про різноманітні об'єкти та явища реального світу та надання людині потрібної інформації про них. Можна виділити об'єкти, які мають однакові властивості, що дають можливість об'єднувати їх в окремі групи. В кожній групі об'єкти можна впорядковувати за загальними правилами класифікації, наприклад, за алфавітом, за деякими конкретними загальними ознаками, наприклад, за формою, мовою опису, галуззю знань тощо. Групування об'єктів за певними ознаками значно полегшує пошук та відбір потрібної інформації

Тому мета вивчення баз даних, як сукупності засобів для зберігання структурованої інформації, полягає в узагальнені та систематизації цих уявлень, формуванні відповідних теоретичних знань, з'ясуванні загальних принципів опрацювання структурованої інформації та оволодіння навичками опрацювання баз даних за допомогою конкретної системи управління базами даних.

При цьому розділ предметної галузі, що використовується для навчання і дані з якої зберігаються в базі даних, повинен бути відомим і зрозумілим учням, і його вивчення не повинне вимагати залучення додаткових теоретичних відомостей з інших предметних галузей. Але разом з тим вивчення відповідного матеріалу дозволяє здійснювати міжпредметні зв'язки на уроках інформатики, актуалізуючи знання учнів з географії, біології, хімії, історії тощо.

Можна виявити такі способи діяльності користувача при розв'язуванні типових інформаційних задач, інваріантні відносно різноманіття типів інформаційних систем і засобів подання даних, які полягають в послідовному застосуванні методів:

• аналізу інформаційних потреб користувачів і явищ предметної галузі, які моделюються в базі даних;

• синтезу процедур опрацювання даних в режимах пошуку, оновлення, захисту, перетворення даних;

• машинної реалізації одержаних процедур на комп'ютері;

• інтерпретації одержаних результатів.

Аналізуючи різні аспекти діяльності користувача при роботі з базою даних, легко встановити, що всі вони пов'язані з розв'язуванням інформаційних задач трьох основних типів;

• одержування інформації на основі даних, які вже зберігаються в базі;

• створення нової бази даних і підтримка одержаної моделі предметної галузі в певному стані;

• оновлення раніше створеної бази даних (тобто додавання нових і вилучення застарілих даних).

Саме такі задачі доцільно обирати за навчальні і використовувати в навчальному процесі.

Поряд з традиційними задачами щодо опрацювання інформації: пошук, додавання, вилучення, зміна даних - учні можуть розв'язувати задачі подання даних в табличній формі, з елементами статистичного опрацювання. Це дозволить застосовувати їм, з одного боку, знання із курсу математики, географії, економіки та інших предметів при розв'язуванні конкретних прикладних задач, з іншого - одержати досить чіткі уявлення про переваги використання комп'ютерів та телекомунікаційних мереж при опрацюванні великих масивів інформації.

Вивчення середовища баз даних можна поділити на дві частини: спочатку слід навчити учнів працювати з готовою базою даних для розуміння основних понять, властивостей об'єктів та операцій над ними. Далі можна приступати до вивчення можливостей використання конкретної системи управління базами даних (СУБД) та створення власних баз даних. Після вивчення теми можна запропонувати творчу або проектну роботу на проектування баз даних, що є достатньо складним завданням, але разом з тим й творчим, і саме тому цікавим для більшості учнів.

При демонстрації можливостей використання, наприклад. СУБД MS Access доцільно звернути увагу на такі питання:

1. Можливість виконання різними способами основних операцій:

• пошук в базі даних одного чи кількох записів, що задовольняють задану умову;

• поновлення в базі даних значень деяких полів;

• створення звіту за результатами проведених операцій;

• додавання до бази даних одного чи кількох записів;

• вилучення з бази даних одного чи кількох записів.

2. Можливість працювати з різними предметними галузями які найчастіше використовують переваги СУБД. Наприклад, розклад відправлення потягів та літаків, телефонна книга мешканців міста, адресна книга платників податків в районі, бібліотечний каталог видань, інформація про наявність товарів в магазині, інформація про співробітників підприємства, інформація про стан здоров'я хворих в лікарні тощо.

3. Можливість опрацювання в різних предметних галузях різних за типом даних: текстові, числові, графічні, звукові тощо.

При ознайомленні учнів з кожним із об'єктів СУБД (таблиця, форма, звіт, запит, макрос, модуль) доцільно дотримуватися такої методики:

1. За допомогою невеликих конкретних завдань та запитань на прикладі вже створеної бази даних продемонструвати основні засоби для роботи з об'єктом, пояснити вказівки, які передбачені для роботи з ним.

2. Навчити учнів працювати з кожним із об'єктів в двох режимах: в режимі роботи з конкретним об'єктом (режим таблиць, режим форм, режим звітів тощо) та в режимі конструктора відповідних об'єктів; з'ясувати різницю двох режимів та призначення режиму конструктора; сформувати вміння учнів виконувати основні вказівки в кожному з режимів, вільно переходити від одного режиму до іншого; сформувати уявлення проте, що будь-який об'єкт за допомогою системи управління базою даних можна змінити тільки в режимі конструктора, а працювати(виконувати певну систему вказівок при опрацюванні даних) з об'єктом - у відповідному режимі об'єкта.

3. Продемонструвати різні способи створення кожного з об'єктів. Вказати різницю між такими способами та сформулювати правила використання кожного окремого способу створення кожного з об'єктів.

4. При ознайомленні з кожним із об'єктів використовувати індуктивний метод на частково-пошуковій основі та метод демонстраційних прикладів з підказками різного типу - від заповнених діалогових вікон до карток-підказок, точних та узагальнених алгоритмів виконання відповідних дій.

В СУБД MS Access передбачено використання таких об'єктів: файли, таблиці, форми, звіти, запити, модулі, макроси. Ознайомлювати учнів з їх призначенням доцільно в такому порядку: файли-таблиці-запити-форми-звіти. Макроси та модулі можна вивчати при поглибленому вивченні інформатики (через брак часу за навчальною програмою).

16.Методика вивчення текстового редактора MS Word

Для роботи з великим обсягом текстової інформації використовують спеціальні програми – текстові редактори.

Одним з найпоширеніших текстових редакторів є редактор Word, який входить до складу інтегрованого пакету Microsoft Office.

До основних функцій текстового редактору можна віднести:

- введення тексту та його подальше редагування;

- автоматична перевірка орфографії;

- форматування тексту (встановлення параметрів сторінки; вирівнювання тексту; визначення міжрядкового інтервалу та меж абзацу; створення і редагування колонтитулів; автоматична нумерація сторінок, розділів або пунктів; вибір певного шрифту та його характеристик тощо);

- перенесення або копіювання частини тексту;

- робота з декількома документами одночасно;

- автоматичний пошук необхідної інформації у тексті;

- автоматична заміна певного тексту за визначеним зразком;

- друкування готового тексту;

- можливість при наборі тексту вводити математичні формули, діаграми, створювати графічні зображення, виконувати вставку готових малюнків тощо.

Для запуску текстового редактора Wordнеобхідно активізувати головне меню (натиснувши кнопку Пуск) і вибрати у пункті Программы команду Microsoft Word. Після запуску на робочому столі з’явиться вікно програми.

На робочому полі Word зверху знаходиться рядок заголовку, під ним рядок меню, далі панелі інструментів – Стандартная, Форматирование (при потребі можна встановити інші панелі), горизонтальна та вертикальна лінійки, вертикальна та горизонтальна смуги прокрутки з бігунками, внизу рядок стану. Праворуч знаходиться Область задач, на якій можна вибрати режими створення документа.

На екрані знаходяться два курсори: клавіатури і миші.

Курсор клавіатури знаходиться тільки в полі можливого набору тексту і служить для вказування місця набору або редагування тексту.

Курсор миші може переміщатися по всьому екрану і служить для швидкого переміщення курсору клавіатури на нове місце текстового документа, а також для подачі різноманітних команд.

Меню – це список команд, у якому можна вибрати потрібну команду для виконання.

Кожне меню має свою назву, яка відображає призначення команд, що містяться в ньому: Файл, Правка, Вид, Вставка, Формат, Сервис, Таблица, Окно,? (Довідка).

При натисканні лівою клавішею миші на назві меню, воно розгортається у список команд.

Одразу після запуску Word його вікно готове для набору тексту нового документа. При необхідності створення ще одного документа потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl + N або виконати команди меню Файл ® Создать... та вибрати пункт Новый документ на Панели задач, що з’явиться справа. Для переходу між вікнами різних документів використовується пункт меню Окно.

Word забезпечує кілька режимів роботи з текстовими документами. Вибір режиму залежить від виду створюваного документа і подальшої роботи з ним. Режими роботи з документами можуть бути Обычный, Веб-документ, Разметка страницы, Структура, На весь экран. Потрібний режим встановлюється із меню Вид.

Режим Обычный встановлюється автоматично при запуску програми Word. Він є найбільш придатним для введення і редагування нових документів, дає на екрані найбільше корисної площі для тексту.

У режимі Розметка страницы, документ подається у тому вигляді, в якому буде виглядати при друці. В цьому режимі з'являється вертикальна лінійка, можна бачити бокові межі сторінки, кінець однієї сторінки і початок іншої. Цей режим найкраще використовувати для документів на кількох сторінках.

Режим Структура використовується для об'ємних документів, які мають головні і другорядні розділи. При переході в цей режим зверху з'являється нова панель інструментів, за допомогою якої можна підвищувати або знижувати рівні заголовків, міняти порядок розташування розділів.

В режимі На весь экран у вікні Word залишається лише текст і кнопка Вернуть обычный режим. Режим використовується, коли потрібно якнайбільше місця для тексту, що вводиться.

Перед набором тексту потрібно встановити параметри сторінки. Для цього використовують діалогове вікно Параметры страницы, яке буде відкрите після команди Файл ® Параметры страницы…. В цьому вікні можна задати праве, ліве, верхнє і нижнє поля сторінки, встановити розміри аркуша та його орієнтацію тощо.

Створення текстового документа проводиться у такі етапи.

- Набір, зберігання та редагування текстового документа. На цьому етапі здійснюють введення тексту з клавіатури, зберігання його у вигляді файлу на магнітному диску, виправлення допущених помилок та внесення змін у текст.

- Форматування документа полягає у наданні документу потрібного вигляду (встанов­лення параметрів сторінок, шрифтів, оформлення абзаців тощо).

- Макетування полягає у підготовці текстового документа до друку (оформ­лення заголовків, розбивка на сторінки, їх нумерація, внесення у текст формул, написів та малюнків, збирання змісту, оформлення титульних сторінок і службової інформації).

- Друкування полягає у виведенні на папір всіх або вибраних сто­рінок (фрагментів) створеного документа.

Н абір, збері г ання та редагування текстового документа

BEGIN

readln (r); {ввести радіус}

len:=2 * pi * r; {обчислити довжину кола}

s:=pi * r * r; {обчислити площу}

writeln ('Довжина=', len,' площа=',s) {вивести результати}

END.

На цьому етапі пояснюємо не всі розділи програми, достатньо пояснити, що програма починається із заголовка, за ним йде розділ описів, де описуються всі ідентифікатори із програми, а потім йде розділ операторів, який починається словом begin і закінчується службовим словом end. У цьому розділі задаються дії над об’єктами програми, які введено в розділі описів. Оператори розділяються крапкою з комою, крапка ставиться тільки один раз після останнього end. Крапка – означає закінчення програми. Пояснення слід проводити на прикладі програми, зокрема звернути увагу, що в імені програми не повинно бути пропусків, воно починається не з цифри, може містити лише латинські літери і знак?. Потім доцільно ознайомити з розділом опису змінних, який починається словом Var. Розглянути оператори введення і виведення даних, правила їх запису. Наступне розглянути по програмі оператор присвоєння. Досвід показує, що в багатьох випадках нерозуміння програмування деякими учнями походить від нерозуміння змісту та механізму дії операції присвоювання. Тому особливу увагу треба звертати на це питання.<Змінна>:= <вираз>

Механізм дії: 1. обчислити значення виразу;

2.присвоїти (покласти) отримане значення змінній.

Звернути увагу учнів, що дана команда виконується справа наліво. Не можна плутати з математичною рівністю. Знак := - читається як присвоїти, а не дорівнює.

Далі обов’язково слід пояснити зміст команди: Х:= Х + 1

Нагадати, що виконання програми відбувається зверху вниз (лінійна структура)

З методичної точки зору знайомство учнів з типами величин краще розподілити на окремі уроки і вводити нові типи поступово, по мірі необхідності, в наступній послідовності: Integer, Real, Сhar, Boolean. Наприклад, після знайомства з цілим типом даних і розв’язування деякої кількості задач, вчитель змінює умову задачі таким чином, щоб учні зіштовхнулися з проблемною ситуацією: розв’язати дану задачу для діапазону цілих чисел не можливо. Вчитель вводить поняття типу даних Real. На протязі цих уроків учні можуть складати таблицю, в яку заносяться характеристики різних типів даних. Спочатку учні користуються таблицею при розв’язуванні задач, поступово інформація відкладається в їх пам’яті і необхідність в таблиці відпадає.

Далі розглядаються операції над величинами: + - * / div – цілочислене ділення, mod- остача від цілочисленного ділення. Обов’язково зупинитися на двох останніх операціях і порозв’язувати задачі на суму цифр або добуток і т. д.

Потім потрібно вводити всі інші функції, їх запис, аналогія з математичними та типи величин, до яких застосовується.

20. Методика навчання учнів складанню на мові Паскаль програм опрацювання масивів

Знайомство з таким об’єктом, як масив пов’язано з подоланням учнями чергового психологічного бар’єру. І даний бар’єр тим вищий, чим нижча математична підготовка школярів. На початкових етапах роботи з масивами учні часто плутають такі поняття як «індекс елемента масиву» та «значення елементу масиву», навіть коли при першому поясненні матеріалу створюється враження, що вони у даних термінах розібралися. Тому необхідно виконувати достатню кількість вправ на розрізнення цих понять. У цьому розумінні корисно розглядати задачі на обробку нецілочислових масивів. Адже саме в останніх і самі елементи, і їх індекси найчастіше збі- гаються Слідзазвертати типом. увагу на те, що всі елементи масива повинні мати однаковий тип і особливо на те, що кількість елементів масиву повинна визначатися під час його опису і надалі не змінюється.

Справа в тому, що відповідність типів у цій мові перевіряється не за їх фактичним описом, а за назвою, тому, наприклад, не вважатимуться змінними одного типу змінні, описані таким чином. var a:array[1..10] of real; b:array[1..10] of real; На початкових етапах роботи з масивами зі складнощами, пов’язаними з подібним описом, можна і не зіткнутися. Адже єдина доступна операція для змінних типу масив, які належать до одного типу, — це операція присвоєння одного масиву іншому, але вона рідко використовується. Реальні проблеми виникають при передачі масивів як параметрів процедур та функцій. Тут введення спеціального типу для подальшого опису є необхідним. Але якщо не планується на уроках до написання великих і складних програм, то такий опис можна не використовувати.

21. Методика навчання учнів складанню на мові Паскаль програм опрацювання графічної інформації

Починаючи з версії 4.0, до складу Турбо Паскаля включена потужна бібліотека графічних підпрограм Graph. Ця бібліотека в загальній кількості містить понад 50 процедур і функцій, які дозволяють керувати графічним екраном.

Для того щоб її підключити необхідно в наступному рядку після Program написати команду Uses Graph.

При запуски програми з середовища Турбо Паскаля екран знаходиться в текстовому режимі роботи, тому програма яка використовує графічні можливості комп’ютера, повинна певним чином ініціювати графічний режим роботи. Для цього використовується процедура InitGraph.

Записується так

InitGraph(driver, mode,path);

де driver – змінна типу Integer, яка визначає тип графічного драйвера.

mode – змінна типу Integer, яка задає режим роботи графічного адаптера.

path – вираз типу String, який місить ім’я файлу драйвера і, можливо, шлях його пошуку.

Ініціювання графіки на Турбо Паскалі має такий вигляд:

driver:=detect;

InitGraph(driver, mode,’’);

Після того, як буде ініційований графічний режим і програма виконає всі потрібні операції потрібно перейти в текстовий режим – команда CloseGraph;

CloseGraph – завершує роботу адаптера в графічному режимі і переходить в текстовий режим.

Багато графічних процедур і функцій використовують координати екрану. Ці координати задаються відносно лівого верхнього кута, який в свою чергу має координати 0, 0. Таким чином, горизонтально координати екрану збільшується зліва на право, а вертикально – зверху вниз.

В мові програмування Турбо Паскаль є такі процедури, завдяки яким можна малювати найпростіші геометричні елементи.

Серед них:

PutPixel(x, y, color) - виводить на екран точку з координатами х, у і кольором Color причому колір задаються або числом від 0 – 15 або константою: green – зелений, red – червоний.

Line(x1, y1, x2, y2) – викреслює лінію з координатами початку – х1, у1 і кінця х2, у2.

Circle(x, y, r) – викреслює коло з координатами центра х, у і радіусом r.

Rectangle(x1, y1, x2, y2) – викреслює прямокутник за координатами кутів: х1, у1 – лівого верхнього; х2, у2 – правого нижнього.

Причому всі координати – це змінні типу Integer.

Для зміни кольору використовують такі процедури:

SetColor(color) – встановлює поточний колір color для ліній і символів які виводяться.

SetBkColor(color) – встановлює колір фону – color.

Для виводу текстового повідомлення потрібно скористатися процедурою Outtextxy(x,y,text) яка виводить текст в координатах х, у, причому змінна text має тип String і містить текст який виводиться.

22. Методика навчання учнів складанню на мові Паскаль програм опрацювання рядкових змінних

Доцільно ознайомити учнів спочатку з типом Char – символ, береться в знак апострофа: ‘7’. Всього існує 256 різних символів – так звана таблиця символів. Символи в таблиці пронумеровані цілими числами від 0 до 255, номер символу в таблиці називають її кодом. Існує багато таблиць символів, але найчастіше використовується таблиця ASCII. Функція Ord(w) повертає код символу w, а функція Chr(t) визначає символ з кодом t. Ці функції обернені одна до одної. Із двох чисел більше те, код якого більший.

У мові Паскаль крім символьної величини, вводиться ще рядковий тип даних. Рядок (String) – послідовність символів. Цей тип даних визначає рядок, максимальна довжина якого – 255 символів. Змінна даного типу може приймати значення змінної довжини. При описі змінних рядкового типу можна обмежувати їх максимальну довжину.

Наприклад: var Name: string [30]; adress:string; Елементи рядкового типу можна розглядати як одновимірні масиви символів. Тобто, до кожного символу можна звертатися за його порядковим номером в рядку (за індексом). Важливо! Елемент рядка з нульовим індексом містить число, яке дорівнює довжині рядка Над рядковими величинами можна виконувати такі операції:

1. Операція конкатенації (+) застосовується для "склеювання" двох ря- дків.

2. Операції відношення (>,=, <=, <>) виконують по символьне порівняння двох рядків зліва направо до першого символу, який не співпадає. Більшим вважається той рядок, в якому перший символ що не співпадає має більший номер в стандартній таблиці обміну інформацією. Результат вико- нання операцій відношення має логічний тип. У випадку, якщо рядки мають різну довжину, але їх спільна частина співпадає, то рядок з меншою довжиною вважається меншим.

4.2. Основні процедури та функції для роботи з рядковими величинами в мові програмування Паскаль Для роботи з рядковими величинами можна використовувати такі про- цедури та функції: Length (Str) функція, яка повертає число, рівне дов жині рядка

Delete (Str, Poz, N) процедура, яка видаляє N символів з ря дка Str, починаючи з позиції Poz

Insert (What, Where, Poz) процедура, яка робить вставку рядка What у рядок Where, починаючи з позиції Poz

Copy (Str, Poz, Nstr) функція, яка копіює з рядка Str, почина ючи з позиції Poz, рядок довжиною Nstr

Pos (What, Where) функція, яка повертає позицію першого входження рядка What у рядку Where

Str (Number, St) процедура, яка перетворює число в ряд- кову величину

Val (St, Number, Code) процедура, яка перетворює рядкову ве- личину у числову та видає код вірно

23. Методика навчання учнів складанню циклічних програм на мові Паскаль

Вказівка повторення Оператори циклу є найбільш значимими конструкціями у мовах програмування. Саме вони роблять мови програмування високого рівня більш привабливими у порівнянні, наприклад, з електронними таблицями. Вони найбільш складно сприймаються школярами. Для того, щоб навчитися легко застосовувати різні оператори циклу при розв’язування тих чи інших задач, учням доводиться долати психологічний бар’єр, оскільки майже неможливо провести аналогію між даними конструкціями і вже знайомими їм елементам з інших галузей знаньУ. мові Паскаль існує два принципово відмінних типи операторів циклу: оператор циклу з параметром та оператори циклу з умовами.

for змінна:= значення 1 to значення 2 do оператор – цикл з параметром (лічильником)

цикл з передумовою while вираз do оператор

цикл з післяумовою

Перший із них сприймається легше, використання його у практиці програмування дещо простіше. Але з іншого боку, частина механізму його дії прихована від програміста, а використання в операторі циклу значень його параметра для більшості учнів може здатися неочевидним, що може призводити до поверхового використання. Крім того, при вивченні циклу з параметром слід зазначити такі особливості: § цей оператор зручно використовувати, якщо відома кількість повторень; § початкове та кінцеве значення циклу обчислюються на початку виконання оператора і в наступному не обчислюються заново (ця особливість може викликати труднощі в подальшому при вивченні рядкових величин, коли кінцеве значення задається як довжина рядка, і остання змінюється у процесі виконання циклу); § не рекомендується змінювати параметр циклу в тілі циклу (хоча формально це допустимо). Важче сприймаються цикли з умовами (перед- та після-). Слід звернути увагу на ситуації «зациклення», які можуть виникати у випадку, коли значення змінних, що входять в умову, не змінюються в тілі циклу.

Доцільно також порівняти цикли з перед- та післяумовою: § умова циклу ПОКА є умовою продовження циклу, а умова циклу ДО — умовою його завершення; § цикл з передумовою може не виконатися жодного разу, а цикл з післяумовою обов’язково виконується принаймні один раз; § службові слова циклу з постумовою відіграють роль операторних дужок. Можна розглянути розв’язання однієї задачі трьома циклами і вже на прикладі розбирати особливості кожного з них.

24.Методика розв’язування компетентісних задач з інформатики

Компетентнісні задачі з інформатики можна розглядати як тип технологічних задач, для яких обов’язковим є застосування ІКТ, як засобу розв’язування. Під задачею розуміється система, обов‘язковими компонентами якої є опис технологічної ситуації з опорою на раніше засвоєні технологічні знання чи особистий досвід учня, та вимогу, тобто опис шуканого, обов‘язковими елементами якого виступають: запитання, спрямовані на виявлення вже сформованих чи набуття нових технологічних знань; завдання, що містять вимоги щодо виконання технологічних операцій.

Навчальний проект - спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, має загальну мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату за рішенням якої-небудь проблеми, значущої для учасників проекту. Є основною формою організації пізнавальної діяльності учнів у рамках методу проектів.

Індивідуальне завдання — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі лекційних і лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу загалом.

Групова діяльність – це організована педагогом або самими учасниками система активності індивідів, які взаємодіють і спрямовують її на створення об'єктів матеріальної та духовної культури.

Формування інформатичних компетентностей в учнів передбачає:

· розвиток універсальних навичок критичного мислення, зокрема вміння спостерігати і робити логічні висновки;

· використовувати інформаційні моделі;

· аналізувати ситуацію;

· розуміти загальний зміст повідомлення і його прихований смисл.

До інформатичних компетентностей включаються такі складові
(вміння і здатності):

· здатність шукати, збирати, створювати, організовувати електронні дані, систематизувати отримані дані й поняття, уміння відрізняти суб’єктивне від об’єктивного, реальне від віртуального;

· використовувати потрібні засоби (презентації, графіки, діаграми, карти знань) для комплексного розуміння і подання отриманих даних;

· шукати і знаходити потрібні веб-сайти і використовувати Інтернет-сервіси такі, як форуми й е-пошту, і сервіси, які базуються на технологіях Веб 2.0;

· використовувати інформаційні технології для критичного осмислення того, що відбувається, інноваційної діяльності в різних контекстах в школі і в побуті.

Моя стратегія дій:

Під час побудови навчального процесу на основі компетентнісного підходу перед учнями я ставлю (визначаю, обговорюю) проблему, у процесі розв’язування якої передбачається, що школярі самостійно здійснюють цільовий пошук потрібних відомостей і формують орієнтовну основу дій щодо розв’язування таких завдань, а саме визначать:

· вхідні дані і передбачувані результати;

· недостатність чи надлишковість даних;

· стратегію розв’язування завдання та й інструменти для його реалізації;

· оптимальність обраних інструментів та якість виконання завдання тощо).

Складання компетентнісних задач, що поєднують знаннєвий і діяльнісний компоненти, має включати такі етапи:

· опис змісту проблемної ситуації з опорою на раніше засвоєні знання чи власний досвід учнів;

· формулювання вимог, що встановлюють початкові і граничні умови протікання навчальної діяльності;

· розробку критеріїв ефективності здійснення етапів виконання завдання і результуючого продукту діяльності учнів;

· розробку допомоги у формі запитання, завдання чи вправи, спрямованих на конкретизацію змісту описаної ситуації, уточнення сформульованих вимог, актуалізацію опорних знань і активізацію асоціативних і причинно-наслідкових зв’язків, необхідних для пошуку шляхів її вирішення;

· розробку настанов щодо якісного виконання певних завдань.

Приклад використання компетентністного завдання:

Розробити презентацію на тему: «Невечерпні джерела енергії (Сонце, вітер і вода)»

Компетентнісні задачі з інформатики можна розглядати як комплексні задачі прикладного характеру, для яких обов’язковим є застосування сучасних ІКТ як засобу розв’язування, надання різнорівневої допомоги і критеріїв оцінювання як кінцевого результату, так і способів його отримання. У ході розв’язування компетентнісного завдання учні виявляють навички, які складають модель інформатичних компетентностей.

25. Навчально-орієнтоване програмне забезпечення. Структура і призначення. Вимоги до педагогічних програмних засобів.

Навчально-орієнтоване програмне забезпечення (НОПЗ) – це прикладні програмні продукти, призначені для використання в навчальному процесі школи або ВУЗа.

НОПЗ можна розділити на дві великі групи:

1. Програми загального призначення, які розв’язують спільні завдання навчально-виховного процесу (Word, Excel, Access).

2. Програми спецпризначення, які розв’язують завдання навчання конкретного предмета.

а) Демонстраційно-моделюючі програмні засоби. (презентації, відео фрагменти, аудіофрагменти)

б) ППЗ типу діяльнісного предметно-орієнтованого середовища. Клавіатурні тренажери, тренажери роботи з мишею, імітатори, лінгвістичні тренажери; навчальні курси, модуль «Windows», модуль “Word”, модуль “Інтернет”, модуль “Access”, модуль “Excel”)

в) ППЗ засоби призначені для визначення рівня начальних досягнень. (Електронні підручники, Tester,Test-W2-Rus, Test-W2-exe, клавіатурний тренажер з протоколюванням помилок)

г) ППЗ довідкою-інформаційного призначення. За формою структурування та подання матеріалу ці засоби можуть бути: базами даних; гіпертекстовими, або гіпермедійними системами; базами знань.

Вимоги до ППЗ:

1. відповідність темі і меті уроку;

2. наявність розділів, що забезпечують передачу знань, тренування і контроль за результатами навчання;

3. теоретичні відомості передаються невеликими порціями.

4. на кожній екранній сторінці повинний бути логічно завершений розділ;

5. використання стандартних клавіш;

6. продовження роботи з програмою 25 хв.

26. Організація навчання інформатики. Специфіка уроку інформатики. Принципи комп'ютерного навчання.

Характерні ознаки уроку такі:

• наявність певних освітніх, виховних і розвивальних завдань;

• добір конкретного навчального матеріалу і рівнів його засвоєння відповідно до поставлених завдань;

• досягнення поставлених цілей шляхом добору відповідних засобів і методів навчання;

• організація відповідної навчальної діяльності учнів. Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер і поєднує три взаємопов'язані аспекти: пізнавальний, розвивальний і виховний.