Катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін): будова, біосинтез, фізіологічні ефекти, біохімічні механізми дії.

Катехоламіни адреналін та норадреналін синтезуються в хром афінних клітинах мозкового шару наднирникових залоз, гангліях симпатичної нервової системи та адренергічних структурах центральної нервової системи.

Адреналін

Ефекти адреналіну пов*язані з його взаємодією з різними класами адренорецепторів (α,β), що локалізовані як в центральній нервовій системі, так і в численних ефекторних системах організму.

Фізіологічні проями дії адреналіну характеризуються тонізуючим впливом на міокард (збільшення сили та частоти серцевих скорочень), загальне судинне русло (гіпертензивна дія), гладенькі м*язи судин різних внутрішніх органів, зокрема шлунково- кишкового тракту, нирок, бронхів, матки тощо

Біохімічні ефекти адреналіну проявляються, в основному, в катаболічній дії гормону на вуглеводний та ліпідний обмін, опосередкований мембранними рецепторами, сполученими з аденілатциклазними ферментними каскадами.

Вплив адреналіну на обмін ліпідів проявляється активацією глікогенфосфорилази, тобто глікогенолітичною дією, що призводить до активації глікогенолізу в м*язах і забезпеченні енергією м*язового скорочення.

Вплив адреналіну на обмін ліпідів характеризується лі політичним ефектом, спричиненим стимулювальною дією гормону на активність ТГ-ліпази адипоцитів жирової тканини.

Розщеплення адреналіну та норадреналіну каталізується моноамінооксидазами мітохондрій з утворенням гормонально неактивних альдегідів та ванілілмигдальної кислоти.

Дофамін – біогенний амін, що є інтермедіаном у синтезі катехоламінів адреналіну та норадреналіну. Синтез цього аміну та чутливі до нього рецепторні структури локалізуються переважно в гіпоталамусі, мезокортикальній, лімбічній, екстра пірамідній системах головного мозку. Окрім нейромедіаторних властивостей у ЦНС, дофамін має близькі до інших катехоламінів симпатоміметичні властивості. Також дофамін здійснює специфічний саме для нього вплив на ф-цію серцево-судинної системи, спричиняє дилатацію судин нирок, стимулює екзокринну ф-цію підшлункової залози.

8. Стероїдні гормони кори наднирників (С21-стероїди) – глюкокортикоїди та мінералокортикоїди; будова, властивості.

Фізіологічна функція кортикостероїд них гормонів полягає в регулюванні процесів адаптації цілісного організму до змін умов навколишнього середовища та підтриманні внутрішнього гомеостазу, особливо в умовах дії стресорних факторів.

Глюкокортикоїди – кортикостероїди, основним біологічним ефектом дії яких є регуляції вуглеводного обміну, спрямована на стимуляцію синтезу глюкози в печінці, тобто глюконеогенезу. До ггюкокортикоїдів належать: кортизол, кортизон, кортикостерон.

Кортизол - це гормон, який секретується корою надниркових залоз у відповідь на фізичний або емоційний стрес. Його основне завдання - зробити антистресову і протизапальну дію; це означає, що кортизол примушує організм подавити імунну відповідь і припинити реагувати на проблему або больовий подразник.

Оскільки кортизолу властиві властивості иммунорегулятора, його фармакологічні аналоги (наприклад, преднізолон) використовуються для купірування важких алергічних реакцій, лікування артриту і інших запальних захворювань. Про мірі небезпеки, якою супроводжується хронічне підвищення рівня кортизолу, можна судити по тій обережності, з якою підбирається доза препарату, і за украй малою тривалістю курсу терапії.

Кортизон - активують розпад білків в клітинах тканин, підвищують вміст амінокислот в крові, активують дезамінування амінокислот печінки і перетворення їх у вуглеводи, унаслідок чого підвищується вміст глюкози в крові. Глюкокортикоїди посилюють також жировий обмін. Відносяться до протизапальних гормонів, оскільки вони пригнічують утворення антитіл, розвиток набряку, знижують проникність мембран.

Date: 2016-07-05; view: 1119; Нарушение авторских прав