Гормони гіпоталамуса – ліберини та статини.

Гіпоталамус є зоною головного мозку, яка регулює активність гіпофіза і периферійних ендокринних залоз шляхом продукції в нейросекреторних клітинах специфічних гіпоталамічних, гіпофізотропних гормонів та дії нейротрансмітерів, що контролюють ф-ції підпорядкованих залоз внутрішньої секреції через симпатичну та парасимпатичну нервову систему.

Соматоліберин (соматотропні-рилізинг-гормон, СТГ-РГ) – під впливом СТГ-РГ стимулюється продукція та вивільнення в гіпофізі гормону росту.

Соматостатин (СС; гормон, що інгубує виділення гормону росту) – гормон, під впливом якого гальмується продукція та вивільнення гормону росту; крім гіпоталамуса соматостатин синтезується також в острівцях підшлункової залози та інших клітинних утвореннях шлунково-кишкового тракту, де виконує специфічні фізіологічні ф-ції.

Пролактостатин (пролактин-інгібуючий гормон) – пептид, що гальмує продукцію пролактину та має гонадоліберинову активність. Тироліберин (тиротропін-рилізинг-гормон, ТРГ) – гормон, під впливом якого стимулюється продукція і вивільнення тиреотропного гормону гіпофіза.

Гонадоліберин (гонадотропін-рилізинг-гормон;ГнРГ) – під впливом ГнРГ стимулюється синтез і вивільнення гонадотропних гормонів ФСГ та ЛГ.

Кортиколіберин (кортикотропін-рилізинг-гормон) – гормон, що стимулює вивільнення кортикотропіну.

За хім. природою ліберини та статини є поліпептидами, що декретуються певними нейронами гіпоталамуса, та, надходячи разом із біогенними амінами (дофаміном, серотоніном) та іншими нейромедіаторами через систему портального кровообігу або нейрон альні аксони в аденогіпофіз, регулюють його специфічні гормональні ф-ції.

2. Гормони передньої частки гіпофіза: соматотропін (СТГ), пролактин. патологічні процеси, пов'язані з порушенням

функції цих гормонів.

Передня частка гіпофіза (аденогіпофіз) продукує значну к-сть гормонів, які стимулюють фізіологічні та біохімічні процеси в різних тканинах мішенях, в тому числі активують дії інших ендокринних залоз.

Гормон росту (соматотропні, соматотропний гормон (СТГ) – простий білок, що складається з одного поліпептидного ланцюга і має два внутрішньо молекулярні дисульфідні зв*язки. Гормон синтезуєтьсяя в соматотропних клітинах, що складають приблизно 50% клітин аденогіпофіза.

Патології:

Акромегалія – захворювання, розвиток якого спричиняється збільшеною продукцією гормону росту у дорослих осіб; захворювання характеризується патологічно диспропорційним збільшенням кісток скелета, м*яких тканин, внутрішніх органів.

Гігантизм – прояв надмірної секреції гормону росту в дитячому та підлітковому віці, що призводить до збільшеного росту людини. Карликовість – затримка росту, яка спричиняється гетерогенними факторами, пов*язані як із зменшенням синтезу СТГ, так і з порушеннями реактивності тканин на дію гормон.

Пролактин – простий білок, що складається з одного поліпептидного ланцюга. Гормон продукується в ацидофільних клітинах аденогіпофіза – лактотрофах, кількість і розміри яких збільшуються під час вагітності.

Пухлини, що складаються з пролактин синтезуючих клітин гіпофіза, призводять у жінок до аменореї та галактореї, у чоловіків – до деяких видів безплідності.

Синтез та секреція пролактину гальмуються дофаміном та специфічним інгібуючим нейропептидом гіпоталамуса – пролактостатином, що має також властивості гонадоліберину.

3. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин та окситоцин: будова, біологічні функції.

Вазопресин та окситоцин це нейрогіпофізарні гормони, оскільки задня частка гіпофіза є лише місцем їх накопичення, а біосинтез відбувається в супраоптичному та паравентрикулярному ядрах гіпоталамуса. Вазопресин та окситоцин є циклічними пептидами, що склад з 9 амінокислотних залишків (нонапептиди); первинна структура двох гормонів розрізняється лише залишками амінокислот, які містяться в 3 та 8 положеннях.

Вазопресин

Біологічні ф-ції вазопресину (антидіуретичного гормону) пов*язані з регуляцією осмолярності та осмотичного тиску рідин організму. Гормон сприяє підтриманню артеріального тиску за рахунок прямого впливу на судинну стінку, підсилює глікогеноліз у печінці та м*язах. Молекулярні механізми дії вазопресину ґрунтуються на наявності двох типів рецепторів цього активного пептиду:

V1 – рецепторів –локалізовані на мембранах гепатоцитів, гладеньких м*язів судин, тромбоцитів. V2 – рецептори – локалізовані на мембранах епітеліальних клітин трубочок та петель Генле нефронів).

Порушення синтезу, транспортування та вивільнення в гіпоталамусі або зниження чутливості рецепторів нефронів до вазопресину призводять до розвитку важкого захворювання – нецукрового діабету, клінічними проявами якого є виділення значної к-сті сечі з низькою щільністю та постійне відчуття спраги.

Окситоцин

Фізіологічна дія окситоцину полягає в активації скорочення м*язів матки (стимуляції пологової діяльності) та скорочення міоепітеліальних клітин, що оточують альвеоли молочної залози (забезпеченні надходження молока з альвеол у вивідні протоки під час лактації).

Date: 2016-07-05; view: 795; Нарушение авторских прав