Деяких деревних порід

У первісному своєму вигляді вихідний матеріал для будь-якого столярного виробу — це звичайна колода, вiдрiзок стовбура дерева тієї чи іншої породи.

Розгляньмо її будову. Нижній, товщий кінець колоди має назву окоренок, протилежний — вершина. У поперечному перетині стовбура можна побачити більш чи менш яскраво виражені концентричні кола. Це так звані рiчнi кільця. За їх кiлькiстю визначають вік дерева, а за шириною кілець, характером зрізу, забарвленням, шорсткістю та іншими ознаками — породу, а значить, i придатність чи непридатність цього дерева як можливої сировини для того чи іншого виробу.

На поперечному зрiзi ми чітко можемо побачити серцевину, власне деревину й кору. У хвойних дерев діаметр серцевини не перевищує 2—3 мм, у листяних він дещо більший.

У деяких порід деревина на всю свою товщину має однакові забарвлення й структуру волокон, в інших частина деревної маси, що розташована ближче до серцевини, вiдрiзняється темнішим забарвленням i більшими щiльнiстю та мiцнiстю волокон. Ця центральна частина стовбура зветься ядро, а свiтлiша периферійна -- заболонь. Остання у порiвняннi з ядром має меншу щiльнiсть i стiйкiсть проти загнивання.

За наявністю чи вiдсутнiстю ядра породи дерев поділяються на ядрові та без’ядровi. Однак серцевинна деревина деяких без’ядрових порід, хоча й не має перепадів у забарвленні кілець, за своєю будовою i фiзико-механiчними властивостями тотожна з деревиною ядрових порід. Такі без’ядрові породи звуть стиглодеревними, решта порід становить групу заболонних. До ядрових порід належать ясен, сосна, модрина, кедр, верба, тополя, дуб, волоський горіх, акація; стиглодеревних — липа, ялина, смерека, бук, груша; заболонних — граб, клен та береза звичайні, вільха, осика.

Розглядаючи на зразках кількох порід дерев рiчнi кільця у різних розрізах (торцевому, радіальному й тангенціальному), ми помітимо ще деякі важливі властивості будови деревини.

Так, наприклад, у всіх хвойних та деяких листяних дерев кiльцюватість розрізу сприйметься досить виразно, у інших її виявити важко. Це зумовлено структурою судин, що утворюють річний шар.

Справа в тім, що у весняний період, коли рослина має вдосталь вологи, наростання деревини йде досить інтенсивно. У цей час утворюється розташована ближче до серцевини пориста світло

забарвлена деревна маса з великими судинами. Під кінець літа наростають волокна з дрібними порами. Вони мають більш темне забарвлення. Така структура річних кілець у дуба, ясена, в’яза, білої та амурської акації, лоху. Вони утворюють групу кiльцесудинних порід.

Є дерева, в яких рiчнi шари мають не таку чітку структуру, а судини розташовуються рiвномiрно по всій ширині кільця. Вони становлять групу розсiяносудинних порід (бук, граб, тополя, клен, береза, груша, вільха, осика, липа, верба, чинара, самшит та інші).

У будові тіла деревини всіх порід, окрім кілець, можна помітити групу судин, які на торцевому зрiзi виявляються у вигляді блискучих смужок. Це серцевинні промені судини, які за життя рослин служать для подачі у горизонтальному напрямі (від кори до серцевини стовбура) води, поживних речовин i повітря. Залежно від породи, а то й умов росту дерева серцевинні промені можуть проявлятися сильніше чи слабше.

А тепер порівняймо зовнiшнiй вигляд чисто обструганих дощечок з сосни, ялини, дуба, ясена, бука, вільхи, берези. Ми помітимо, що кожна з них має своє неповторне "обличчя" малюнок, утворений ручними шарами, забарвлення, щiльнiсть деревини маси, шорсткість. Навіть на дотик одні дощечки виявляються теплішими, iншi холоднішими. Сукупність характерних зовнiшнiх ознак, що дозволяють нам вiдрiзняти одну породу дерева від інших, утворює поняття текстури.

Знати списані властивості деревини особливо важливо при виконанні червонодеревних робіт, коли текстура матеріалу активно впливає на зовнiшнiй вигляд створюваного виробу чи конструкцію.

Серед факторів, що обмежують використання деревини для тих чи інших цілей, не останнє місце займають аномалії будови та пошкодження деревної маси – пороки. Найпоширенiшi з них:

Сучки — залишки відмерлих чи живих гілок, включені у тіло деревини. Великі за розміром сучки чи їх групи можугь суттєво знижувати несучу здатність конструктивних елементів.

Гнилизна — ушкодження деревини різними грибковими організмами, що призводять до часткового чи значного розпаду деревної маси та втрати нею несучої здатності.

Червоточина — порожнини в тiлi деревини, утворені шкідливими деревоїдкими комахами чи їх личинками. Пiдступнiсть цього пороку в тому, що його буває не просто виявити. Iнодi зовні здорові деталі чи конструкції всередині виявляються зовсім зруйнованими i ламаються від незначного зусилля.

Тріщини — розриви деревини упродовж волокон. Розрізняють трiщiни метиковi, морозні (закриті й вiдкритi), відлупи.

Жолоблення — деформація матеріалу внаслідок його всихання чи замокання. Буває поперечне, поздовжнє i гвинтоподібне.

Косошарість — аномалія розташування волокон відносно поздовжньої осi дерева, їх надмірний нахил. Вона призводить до того, що одержаний внаслідок тангенціального розрізу матеріал має знижену несучу здатність i може легко розколотись. Проте він матиме дуже виразну текстуру.

Завилькуватість – хвилясте чи плутане розташування поздовжніх волокон у деревині. Зустрічається в усіх породах, найбільше виражена у карельської берези.

При обробці деревини важливо врахувати наявність цих вад i намагатися максимально їх усунути.

Крім того, не можна працювати з деревом без уміння вiдрiзняти деревні породи одну від одної, тому наводимо характеристики деяких з них.

Сосна — найбільш розповсюджене дерево хвойної породи. Колір її деревини може бути бурим, червонуватим, жовтуватим і майже білим із легкими розводами червоного. Найкращий матеріал отримують з тих дерев, які ростуть на узвишшях сухих пагорбах, піщаниках; рiчнi шари в них розташовані близько один до одного, а деревина має щільну структуру. Структура деревини сосни, що росте у вологих місцях, більш дірчаста. У сухому вигляді сосна — легка й податлива для столярних робіт. Уздовж волокон вона стругається добре, впоперек — важко, пиляється ж впоперек — добре, а вздовж погано. деревина сосни добре склеюється. З неї виготовляють меблі (для цього підбирають деревину з красивою, яскраво вираженою текстурою), каркаси конструкцій столярних виробів та конструкції під облицювання струганим шпоном цінних порід. Сосна широко застосовується для виготовлення дверей, вікон, настилання підлоги тощо. Деревина добре обробляється барвниками та лаками після знесолювання. Сосна застосовується також для мозаїчних та різьбярських робіт.

Ялина м’якша за сосну, але має велику кiлькiсть дрібних та середніх сучків, що утруднює її застосування у вiдповiдальних столярних конструкціях. Текстура деревини невиразна. Ялина менш вологостійка, ніж сосна, i скоріше піддається гниттю, зате деревина її менш здатна жолобитися, що є позитивною якістю цього матеріалу. Обробляється ялина погано, а склеюється краще сосни. Широко застосовується в мозаїчних наборах завдяки сучкуватій структурі. У столярній справі використовується в основному для невiдповiдальних конструкцій меблів, що не зазнають великих навантажень під час експлуатації.

Модрина займає особливе місце серед інших хвойних порід. Її деревина має червонувато-коричневий iнодi буруватий вiдтiнок i вiдрiзняється високою мiцнiстю (міцніша за дуб) та вологостiйкiстю. Суха деревина модрини обробляється добре, хоча при тривалій обробці деталей підошва інструменту засмолюється. Модрина мало піддається жолобленню, але при швидкому сушiннi в деревині стовбура можуть виникати внутрiшнi тріщини. для оздоблення модрини застосовують в основному нiтроцелюлознi лаки. Порода використовується в столярних та мозаїчних роботах, застосовується для виготовлення різьблених виробів.

Кедр має бiлувато-жовту деревину з різними кольоровими вiдтiнками залежно від місця виростання. деревина кедра не вiдрiзняється високою щiльнiстю та міцністю, стійка проти гниття, мало пiддатна червоточині, має сильний специфічний запах, добре колеться. У столярній справі використовується для виробів, які не піддаються великим навантаженням. Полірування кедрового дерева застосовують мало, оздоблюють його в основному воском. Деревина кедра, як i модрини, добре обробляється ріжучим інструментом. Кедр —. гарний матеріал для різьблення.

Яловець — хвойний чагарник, діаметр стовбурів якого досягає 10 см. Міцна тонкошарова деревина його добре обробляться та полірується, має специфічний приємний запах. Яловець застосовується в столярній справі для виготовлення дрібних деталей, при точiннi, для різьбярських та мозаїчних робіт.

Сибірськаялиця застосовується наривні з ялиною, хоча й має нижчі фiзико-механiчнi властивості.

Тис має червоно-буру з темними та світлими прожилками деревину. Заболонь у нього світла, майже бiла. Деревина тису міцна i тверда, зі значною кiлькiстю сучків на стовбурі. Вона майже не піддається червоточині i мало чутлива до атмосферних змін. Стругається й полірується добре, вiдмiнно фарбується, особливо в чорний колір. У столярній справі деревина тису має рiзноманiтне застосування. Це гарний матеріал для різьблення, шпон із тису цінується в мозаїчних роботах.

Дуб відзначається високою мiцнiстю, твердістю, стiйкiстю проти гниття, здатністю до гнуття, має гарну текстуру та колір. На тангенціальному розрiзi добре видно пори, а на радіальному — крупні серцевинні промени. Заболонь у дуба чітко вiддiляється від ядра світлим тоном. Деревина дуба має достатню в'язкість i добре обробляється ріжучим інструментом. Пролежавши у воді кілька десятків років, вона набуває шовковистого темно фіолетового, із зеленкуватим відливом забарвлення (під воронове крило). Її твердість порівняно з сухою деревиною вища, але вища й крихкість. Обробка мореного дубу важка. Маючи багато дубильних речовин, деревина дуба добре протравлюється. Кора молодого дуба служить джерелом дубильних) речовин. У вiдварi сумiшi подрiбненоi кори та стружки стовбура дуба витримують деревину інших порід i таким чином насичують i дубильними речовинами. Вимочена в такому вiдварi й насичена дубильними речовинами, деревина добре протравлюється в розчинах солей металів, набуваючи необхідного забарвлення. Деревина дуба широко використовується для виготовлення меблів, паркету, предметів декоративно-прикладного мистецтва, а також у бондарній справі. Шпон із ду6у застосовується для облицювання малоцінних порід, фанери, деревостружкових плит тощо. дуб використовується у мозаїчний справі та для крупного різьблення для дрібних профiлiв він маловиразний. Деревина дуба погано сприймає спиртові лаки та політуру, але добре клеїться.

Кипарис і туя властивостями схожі на яловець, але їх деревина більш широко шарова і темніша за тоном. Вона застосовується для дрібних різьбярських робіт. Кипарис не тріскається й не жолобиться.

Ясен деревиною схожий на дуб, хоча й не має яскраво виражених серцевинних променів. При обезбарвленні набуває вiдтiнку сивини. добре гнеться після пропарювання. При сушiннi ясен тріскається мало; через високу в'язкість i мiцнiсть деревина обробляється важко. Ясен легко пошкоджується червоточиною, тому його деревину піддають антисептичний обробці. Заболонь у ясена чітко вiддiляється від ядра. Текстура його красива, бурувато жовтого кольору. В несприятливих умовах (вологість) ясен швидко загниває. Гнучка та міцна деревина ясена рекомендується для виготовлення домашнього спортивного iнвентаря - гімнастичної стінки, гімнастичних дошок, а також перил, рукояток iнструментiв тощо. Через низьку опiрнiсть тертю ясен не рекомендується використовувати для колодок ріжучих iнструментiв. Полірується ясен погано; потребує, як i дуб, порозаповнення. Для ясена рекомендується декоративне покриття нітролаками або вощіння. Завдяки частим наростам на стовбурі та яскраво вираженій текстурі деревина ясена широко застосовується в мозаїчній справі.

Бук має міцну i тверду деревину; мiцнiстю вона не поступається дубу. В чистому вигляді бук не має яскраво вираженої текстури, але на тангенціальному та радіальному розрізах його деревина дуже красива, i ці декоративні властивості її використовуються при облицюванні меблів струганим шпоном. Бук гiгроскопiчний, тому його не використовують для виробів, які знаходяться у вологому середовищі. Деревина швидко сушиться й не тріскається. Бук легко колеться, пиляється й оброблюється ріжучим інструментом; добре гнеться у пропареному вигляді; полірується важко. Застосування буку в столярний справі рiзноманiтне: від колодок стругальних інструментів до меблів із масиву. Деревина з успіхом використовується в різьбленні, хоча й має високу твердість, а також у мозаїчних роботах. Вона добре оздоблюється нiтро- та полiефiрними лаками, вощінням, фарбується в різних розчинах та вiдбiлюється.

Граб називають іще білим буком. Він має тверду, міцну i щільну деревину бiлувато-сiрого кольору. Текстура граба не відзначається яскравістю, як, наприклад, у ясена: на рівному матовому тлі його деревини розкидані свiтлi крапки. Почасти ця порода має косо шарову будову деревини, тому граб важко колеться. Заболонь не має чіткої межі в переході до ядра. Після просушування граб майже не піддається жолобленню; його твердість стає вищою, ніж у дуба. Ріжучим інструментом обробляється важко. Застосування граба в столярній справі рiзноманiтне, хоча й не таке широке, як дуба, ясена або бука; використовується у мозаїчний справі. Граб добре оздоблюється протравлюється.

Береза звичайна відзначається високою мiцнiстю, однорідною будовою та кольором, середньою щiльнiстю та твердістю. Деревина її нестійка проти гниття; використовується в основному для виготовлення фанери, лущеного шпону, деревостружкових плит; застосовується у виробництві меблів i взагалі у столярній справі. Береза легко оброблюється i оздоблюється, при протравлюванні добре фарбується під більш цінні породи. Деревина у розпареному стані добре гнеться. Березові капи (нарости на стовбурі) дають дуже цінний матеріал для мозаїчних робіт. Завдяки однорiдностi, в'язкості i твердості деревини березу застосовують i для виготовлення різьблених виробів. Недоліки цієї породи: довго висихає, легко колеться, сильно тріскається, жолобиться, пiддатна червоточині.

Карельська береза росте на пiвнiчному заходi Росії. Деревина її в’язка, тверда, легко піддається столярній обробці. Серед листяних світлих порід їй немає рівних за красою текстури. Дуже високо цінується в мозаїчних роботах i як матеріал для художніх виробів. Дубильні речовини карельської берези сприяють якісному фарбуванню її деревини й тонуванню в рiзнi кольори. Завдяки завилькуватості й переплутаності деревних волокон ця порода майже не колеться, тому и iнодi застосовують для виготовлення ударних частин iнструментiв.

Клен звичайний має міцну, тверду та кілку світло-жовту деревину. Належить до без’ядрових порід. деревина добре обробляється ріжучим інструментом, нестійка проти вогкості, хоча й жолобиться мало. Завдяки дубильним речовинам вона набуває в солях металів потрібного забарвлення й тону. Клен чудово ріжеться й полірується, тому використовується для різьблення з дрібною профiлiровкою. Деревину часто iмiтують під iншi породи з рівною структурою. Клен застосовується для виготовлення меблів, струганого шпону, паркету, музичних iнструментiв тощо. Деревина його майже не тріскається, тому з не можна виготовляти декоративний посуд.

Явір різновид клена звичайного. Має завилькуватисту структуру, яка цінується в мозаїчних роботах.

Клен «пташине око» має дуже красиву, характерну текстуру. Високо цінується оздоблювальний матеріал з цього різновиду клена. Іноді цю породу називають <цукровий клен». Росте переважно на пiвднi, зокрема на Кавказі.

Липа, як i клен, належить до без’ядрових порід; має легку бiлу деревину. Текстура в липи не виражена. Застосовується у вигляді лущеного шпону для виготовлення фанери. У мозаїчних роботах використовується для крупних та середніх без текстурних вставок при наборах орнаментів. Липа належить до порід які майже не тріскаються i мало всихають. Завдяки однорiдностi текстури та рiвномiрнiй будові деревних волокон липа є кращим матеріалом для різьблення. Деревина її стійка до вогкості, піддається червоточині. М'якість i податливість деревини дозволяють використовувати липу для виготовлення креслярських дошок. Липа майже не містить дубильних речовин, тому погано протравлюється i фарбується. Для фарбування деревину насичують дубильними речовинами.

В’яз має темне ядро i добре розрiзнюванi рiчнi шари, які в радіальному розрiзi утворюють гарний малюнок. За твердiсттю та деякими іншими якостями деревина в’яза наближається до дубу. З часом вона, як i в дуба, темнішає. Деревина в’яза гнучка, щільна, використовується для виготовлення руків'я ударних столярних iнструментiв, станин столярних верстаків тощо. В’яз важко колеться, полірується та обробляється ріжучим інструментом; з успіхом застосовується у мозаїчний справі. Капи в’яза завдяки красивій текстурі волокон мають переваги перед капами тополі, волоського горіха й навіть карельської берези.

Тополя (звичайна та срібляста) широкого застосування у столярній справі не знайшла через м'якість деревини. Заболонь тополі чисто бiла, ближче до ядра — сірувата. Нарости й напливи на стовбурі тополі мають виразну текстуру, котра високо цінується в мозаїчних роботах i при облицюванні меблів.

Ільм за властивостями деревини нагадує в’яз, але твердіший за нього. Колір деревини сіруватий, з красивими поздовжніми плямками.

Вільха — м’яка без’ядрова порода, що не має яскраво вираженої текстури. Деревина свіжозрубаної вільхи на повiтрi швидко темнішає. Добре обробляться ріжучим інструментом, чудово тонується під iншi породи однорідної будови, особливо під чорне та червоне дерево. Вільха стійка проти гниття у вогких та вологих умовах, але в сухих місцях піддається червоточині. Висихає швидше за iншi породи. Деревина її добре полірується. Внаслідок легкості, однорiдностi будови та незначного жолоблення добре ріжеться й широко застосовується в декоративно-прикладному мистецтві, особливо для різьблених виробів.

Осика багато в чому схожа на вільху, легко піддається столярній обробці. Застосовується при виготовленні фанери, Гонту, сiрникiв тощо; використовується для різьблення.

Груша має красиву рожевувату, iнодi жовтувато-білу (дика груша) деревину. У старих дерев вона звичайно темніша, ніж у молодих. деревина груші щільна, без помітних річних шарів. Вона чудово стругається та ріжеться в усіх напрямках. Щоб підвищити твердість, грушеву деревину поміщають у воду й витримують тривалий час, після чого довго сушать у тiнi. Після просушування вона набував буруватого вiдтiнку. У меблевому виробництві грушу часто тонують у чорний колір. Завдяки щiльнiй структурі деревина добре полірується i дає чудовий матеріал для найдрiбнiших профiлiв у рiзьбленнi. При сушінні груша майже не жолобиться й не розтріскується, але піддається червоточині.

Акація бiла вважається найтвердішою з листяних порід нашої країни. Колір її деревини жовтий; на зрізах чітко видаляються рiчнi шари. У сухому вигляді акація обробляється дуже важко. Деревина не траскається й не жолобиться, має великий спротив тертю, дуже пружна й чудово полірується. На повiтрi й під дією світла вона з часом помітно темнішає, від чого текстура стає виразнішою та яскравішою. З деревини білої акації виготовляють колодки стругальних iнструментiв і гвинти для столярних верстаків. Застосовують i у вигляді струганого шпону для мозаїчних робіт.

Шовковиця (тутове дерево) має червонувато-буру деревину; заболонь у неї вузька. Під дiєю світла деревина з часом темнішає. Ріжучим інструментом обробляється важко, дуже добре полiрується. Застосовується в токарних та мозаїчних роботах. Кращим різновидом є шовковиця чорна.

Волоський горіх має дуже красиву текстуру з великою гамою тональних переходів. Чим більший вік волоського горіха, тим цiннiша його деревина. Капи дерева у вигляді струганого шпону є чудовим матеріалом для мозаїчних робіт. Дуже цiнується волоський горіх у рiзьбярiв по дереву, оскільки має хоча й щільну, але податливу деревину. Завдяки наявності дубильних речовин його деревина легко тонується i фарбується в рiзнi кольори. У мозаїчних роботах кольорові переходи виконують не лише фарбованим, але й вiдбiленим шпоном. Витримуючи листи шпону в перекисі водню, можна досягти абсолютної бiлоснiжностi деревини. Часто волоський горіх тонують у чорне дерево. За текстурою, кольором, тональними переходами та в'язкістю (завдяки якій шпон не тріскається під час вирізування найскладніших та дрібних деталей) деревина волоського горіха є найкращим матеріалом для мозаїчних робіт. Широко застосовується вона в столярній справі, особливо при виготовленні меблів.

Каштан має кілька рiзновидiв; з них найвiдомiшi каштан їстiвний та кінський. Завдяки м'якості та рiвнощiльностi каштан їстiвний застосовують у столярній справі й для різьблення. Своєю будовою ця порода дещо схожа на дуб та ясен, але в радіальному розрiзi не має властивого дубовi блиску серцевинних променів. Каштан кінський косошаровий, сіруватим кольором нагадує сосну; має міцну деревину, завдяки дубильним речовинам добре протравлюється в розчинах. Його використовують у столярній та мозаїчній справі у вигляді струганого шпону.

Яблуня має слаботекстурний, із незначними відхиленнями тону рожевуватий з червоним або бурим колір. Деревина її помірно тверда та щільна, добре оздоблюється, полiрується та обробляється ріжучим інструментом однак дуже жолобиться. У мозаїчних роботах використовується при наборах портретів, пейзажів i геометричних орнаментів. У столярний справі застосовується для виготовлення колодок ручних iнструментiв.

Горобина має тверду, щільну, дрiбношарову деревину, яка з успіхом використовується для виготовлення руків'я ударних столярних iнструментiв i колодок рубанків. Для діла годиться тільки добре висушена деревина. Текстура горобини виражена слабко.

Карагач — тверда, міцна та щільна порода, котра добре оздоблюється й полiрується. Завдяки красивій текстурі деревина застосовується в мозаїчних роботах i в столярній справі, особливо при виготовленні витончених меблів. На стовбурах дерева часто утворюються капи, які широко використовуються у вигляді шпону, в мозаїчних роботах.

Платан i чинара (східний платан) ростуть, як і карагач, на пiвднi. Колір ядра в них буро-коричневий. У радіальному розрiзi дають красивий малюнок деревних волокон, який з успіхом використовується в мозаїчних роботах. Ці породи — помірно тверді; обробка їх ріжучим інструментом внаслідок косошаровостi ускладнена; деревина добре полiрується.

Фруктові дерева (слива, вишня, черешня, абрикос) i деякі чагарники (бузок, жостір, глід, ліщина, рокитник, кизил, барбарис тощо) використовуються для виготовлення дрібних столярних виробів. Зазвичай їхня деревина дрiбношарова, тверда різних кольорів i вiдтiнкiв — від біло-рожевого до фіолетового в серцевинних частинах стовбурів. Деревина фруктових дерев добре полiрується, фарбується i протравлюється в хiмiчних розчинах. Чимало чагарників (барбарис, жостір, кизил, рокитник, глід та iн.) застосовуються як фарбувальні речовини. Для цього використовують їхню стружку, кору, тирсу.

Тик i палісандр імпортуються у вигляді струганого шпону для облицювання меблів. Тик має одноманітну текстуру свiтлобурувато - шоколадного кольору, палісандр — дуже красиву текстуру з пурпурово-коричневим фоном, по якому проходять чорні й темно-коричневі смуги. Їх вузька заболонь світло-жовта. Деревина тику ріжеться легко, а палісандру — дуже важко. Ці породи мають специфічний запах, схожий на запах сушеного чорносливу. Полiефiрний лак з'єднується з ними не міцно, особливо з палісандром, який більше, ніж тик, виділяє ефірних масел, що зосереджуються в місцях із чорним вiдтiнком. В нашу країну завозиться також червоне, ебенове (чорне), лимонне дерево та деякі iншi породи.

Пиломатеріали

Зрозуміло, що у своєму первісному вигляді деревина непридатна для безпосереднього використання у столярному виробництві. Та здебільшого необхідна сировина надходить до робочого місця столяра або домашнього умільця вже у вигляді пиломатерiалiв, що механізованим способом виробляються лісопильними заводами чи цехами.

Розрізняють такі види пиломатерiалiв:

· пластина;

· четвертина;

· брус;

· дошка;

· обапіл.

Дошки — пиломатеріал товщиною 13—100 мм, ширина якого більш як удвiчi перевищує товщину. За формою поперечного перетину розрізняються:

• дошки необрiзнi,
• напiвобрiзнi,
• чисто обрiзнi,
• обрiзнi з тупим або гострим обзолом,

а за відношенням до серцевини колоди — центральні, серцевинні й бокові.

Рис. 1. Пиломатеріали i види дошок:

1 — пластина; 2 — четвертина; З — обапіл; 4 — двокантний брус;

5 — чотирикантний брус із обзолом; 6 - чистий брус; 7 — обрізна дошка; 8 — напiвобрiзнi дошка з обзолом; 9 — необрiзна дошка

Бруски є результатом додаткового поздовжнього розпилювання дошок, від котрих перші вiдрiзняються невеликою шириною (спiввiдношення товщини й ширини брусків не буває меншим 1/2).

Слід мати на увазі, що найбільшу цiннiсть для домашнього умільця мають матеріали, випиляні ближче до центральної частини колоди (бруси з серцевиною всередині, центральні та серцевинні дошки), бо вони найменше піддаються жолобленню при висиханні. Вологість визначається з допомогою спеціального приладу вологоміра. Однак є й iншi способи. Для визначення вологості деревини на свіжий скол відщепу від заготовки пензликом наносить спиртовий розчин йоду.

Якщо дерево заготовлено взимку (менш вологе), то прожилки набудуть темно-фiолетового вiдтiнку, якщо влітку (більш вологе) — жовтуватого. Якщо при ударі молотком або обухом сокири по торцю заготовки виходить глухий звук — деревина волога, якщо дзвінкий - суха. Однак визначити таким чином вологість сукуватої заготовки важко, оскільки наявність сучків буде підсилювати «звучання» деревини.

Краще за все вологість деревини визначати за стружкою, яку знімає фуганок із заготовки. деревина волога, якщо тонку та довгу стружку можна зав’язати у вузол, i суха, якщо стружка ламається.

Щiльнiсть деревини можна визначити за ступенем насичення її вологою. Так, щоб вiдiбрати дубову високої якості, однакові за розміром зразки дошок поміщають на кілька годин у воду, після чого їх зважують. Найважчий зразок буде найнижчої якості, оскільки він всотав багато води, а це означає, що в нього деревина менш щільна, ніж в інших.