Реакція на пеpесичення води повітрям

Розчинність газів у воді пропорційна гідростатичному тиску або тиску газів. Бульбашки газу, що надходять у воду в основі греблі або водоспаду, несуться униз і можуть частково або цілком розчинятися в навколишньому водному середовищі. Подібна ситуація спостерігається в тому випадку, коли відбувається підсисання повітря на всмоктувальній стороні насоса. Іноді і джерельна вода, що надходить з-під землі, буває пересичена газами. Вміст газів у крові риб і у воді врівноважується протягом 1 – 2 годин.

Якщо риба або вода підіймається із глибини достатньо близько до поверхні і гідростатичний тиск стає нижче необхідного для підтримки надлишкової кількості газу в розчиненому стані, утворюються бульбашки газу. Якщо ці бульбашки перевантажують тік крові в судинах, що підходять до життєво важливих органів, риба гине. Ця ситуація багато в чому подібна із кесонною хворобою, що виникає в підводників, але щоб бульбашки газу утворились у риби, їй необхідно безупинно пробути за умов низького рівня пересичення води повітрям більш місяця.

Вплив коливань температури на картину крові риб

Температура тіла риб дорівнює температурі навколишньої води. У прісноводних водоймах, в горизонтах, найбільш заселеними рибами, влітку спостерігаються найбільш високі, а взимку найбільш низькі температури води. Дослідження багатьох авторів показали, що взимку більшість риб має більш високий вміст гемоглобіну й еритроцитів у крові (Шлихер, Івлєв, Молнар, Смирнова).

Взимку за низьких температур води в риб різко знижується інтенсивність обміну, більшість риб взимку не харчується або харчується дуже мало. Процеси кровотворення в риб взимку різко загальмовані, і, здавалося б, важко пояснити необхідність підвищення гемоглобіну в крові в цей час. Взимку за низьких температур води сильно утруднюється газообмін у риб. У крові затримується значно більше вуглекислого газу, приблизно в 2 рази, із 160 до 396 об'ємних одиниць (Павлов, Стрельцова і Богданов).

Збільшення вуглекислоти в крові сильно знижує можливість приєднання гемоглобіном кисню і віддачу його тканинам. Організм зазнає часткову асфіксію. У цей час без посилення кровотворення збільшується концентрація гемоглобіну в крові, очевидно, за рахунок депонованого в селезінці і частковому згущенні крові. Згущення крові за асфіксії за рахунок переходу води із крові в тканини спостерігали Хол, Грій і Лепковський.

Найменше лейкоцитів у крові в ляща, плітки і синця міститься в зимовий час. За даними Смирнової, кількість лейкоцитів у цих риб у зимовий час коливається в межах 30 – 40 тис./м³, влітку ж, у червні, число їх сильно зростає — 95—96 тис. у ляща, 119 у плітки, 136 тис. у синця. В крові окуня більше всього лейкоцитів містилося до 182 тис./ мм³, навесні їх до 35 тис../ мм³; у крові йоржа взимку лейкоцитів міститься до 210 тис./мм³ і влітку до 165 тис./ мм³, багато лейкоцитів взимку й у крові минька — до 100 – 150 тис./ мм³. Число лейкоцитів у різних риб коливається неоднаково. Між числом лейкоцитів і інтенсивністю харчування риб спостерігається тісний зв'язок: чим вище інтенсивність харчування риби, тим більша кількість лейкоцитів знаходиться в її крові. Інтенсивність харчування в значній степені залежить від температури. У теплолюбних риб максимум інтенсивності харчування буде при підвищених температурах, у холоднолюбивих же при більш низьких температурах. Тоді і максимальне число лейкоцитів в одних риб буде за підвищених температур, в інших за більш низьких. У експериментальних умовах, за даними Остроумової, у цьогорічок коропа за температури води 2 – 4° С спостерігається дуже низький вміст лейкоцитів — близько 2,2 тис./ мм³. При переміщенні коропів в акваріум із температурою води 16° С уже через одну добу змінюється картина крові. Загальне число лейкоцитів підвищується в кілька разів і в першу чергу за рахунок різкого збільшення вмісту нейтрофілів. Відсоток нейтрофілів у цей час коливається від 66 до 90 % від загальної кількості лейкоцитів. На третю добу в крові цьогорічок коропа спостерігається зниження кількості нейтрофілів. На дев'яту добу вміст лейкоцитів підвищується до 40,9 тис./ мм³. Установлюється звичайна лейкоцитарна картина — кількість лімфоцитів досягає 96%. Нейтрофіли зникають із кровяного русла, їх тепер міститься близько 2%. Лімфоцити значно великих розмірів, із широким шаром цитоплазми навколо ядра. Наявність молодих лімфоцитів вказує на те, що підвищення температури викликало посилений лімфоцитоз в організмі коропів.

Аналогічні зміни були відзначені й в крові сомів. За температури води близько 4° С лейкоцитів в крові було мало— 3,3 тис./ мм³. Підвищення температури до 6° С супроводжується різким збільшенням кількості клітин із нейтрофільною зернистістю. Перенесення сомів у воду із підвищеною температурою до 16° С у перші часи дає подібні зміни білої крові. Перебування сомів протягом 10 діб у воді із температурою 16° С підвищило загальне число лейкоцитів до 52,5 тис./ мм³, а лейкоцитарна формула прийняла звичайний характер. У крові райдужної форелі аналогічних змін під впливом температури не виявлено. При низькій температурі води лейкоцитів було задоволено багато—16,6 тис./ мм³, лімфоцити складали 92%, поліморфноядерні незернисті клітки 4% і моноцити 4%. Після перебування форелі протягом однієї доби у воді із температурою 14° С її картина крові не змінилася. У форелі, взятої із води, температура якої коливалася в межах 13—16°, лейкоцитів було 26,7 тис./ мм³. Взимку при низькій температурі води лейкоцитів в крові форелі в 1,5—2 рази менше, ніж влітку при температурі 13—16° С.

У форелі, перенесеної із води із низькою температурою у воду із більш високою, — близько 14° С, протягом доби різких змін картини крові не спостерігалося. Таким чином, при підвищенні температури води в крові коропа і райдужної форелі збільшується число лейкоцитів і змінюється співвідношення різних форм лейкоцитів. У райдужної форелі ці зміни протікають значно повільніше і не так різко виявляються як у коропа і сома. Ці риби відносяться до різних екологічних груп. У коропа і сома за низьких температур різко падає обмін речовин, харчування риб припиняється, райдужна ж форель більш холодолюбива, вона продовжує харчуватися за низьких температур, обмін речовин у неї не падає так різко як у коропа і сома. Усі наявні матеріали показують, що число лейкоцитів змінюється паралельно зміні рівня обміну речовин у риб. При зниженні температури падає інтенсивність обміну речовин у риб і зменшується вміст лейкоцитів в крові, підвищення ж температури викликає збільшення інтенсивності обміну речовин і кількості лейкоцитів в крові. Зміна картини крові, особливо лейкоцитів і лейкоцитарної формули, у залежності від температури навколишньої води у великій степені залежить від екологічних особливостей риб.