Розділ 16. Стрес і адаптація

Стpесоpні реакції

Стрес – сукупність усіх неспецифічних змін, які виникають в організмі під впливом будь-яких факторів, що включають, зокрема, стереотипний комплекс неспецифічних захисно-пристосувальних реакцій (Г. Сельє, 1936 – 1952). Агент, що викликає стрес, називається стресором. Стресором є будь-який достатньо сильний (не обов'язково екстремальний) фактор – тепло, холод, болючі подразники, голодування, інтоксикація тощо. Комплекс неспецифічних захисно-пристосувальних реакцій на базі стресу, спрямованих на створення усталеності (резистентності) організму до будь-якого фактора, позначається Сельє як загальний (генералізований) адаптаційний синдром.

У динаміці загального адаптаційного синдрому закономірно прослідковується три стадії, що характеризують резистентність організму за розвитку стресу: 1) стадія тривоги, 2) стадія резистентності, 3) стадія виснаження. Адаптаційному синдрому передує первинний шок. Тривалість і виразність кожної стадії може варіювати в залежності від природи і сили стресорного агента, виду тварини і фізіологічного стану організму.

Перша стадія синдрому – реакція тривоги – яка протікає гостро, характеризує активну мобілізацію адаптивних процесів в організмі у відповідь на будь-який зсув гомеостазу за стресу. У цей період усталеність організму до несприятливих впливів швидко зростає.

В другій стадії – стадії резистентності – установлюється підвищена опірність до стресора, що носить загальний, неспецифічний характер. Так, наприклад, якщо стрес викликається холодом, то на стадії резистентності виявляється підвищена усталеність не тільки до холоду, але і до інших факторів – підвищеній температурі, токсинів тощо.

У випадках, коли дія стресора тривала, захисні пристосувальні механізми організму можуть виснажуватися і загальний адаптаційний синдром переходити у третю стадію – стадію виснаження, яка характеризується зниженням резистентності організму до даного стресора й інших видів стресорних впливів. Ця стадія називається також повторним шоком. Організатором реалізації загального адаптаційного синдрому в організмі є гіпоталамо – гіпофізарно – надниркова система. Поняття стресу було введено Г.Сельє в 1950 році на підставі досліджень, проведених на ссавцях. Стресорні реакції в риб почали вивчати в 70-х роках, але розуміння перебігу реакцій, які відбуваються у різноманітних умовах і в різних видів риб, поки ще не настільки повне як у ссавців.

При стресі в риб навіть на досить ранніх стадіях можна спостерігати зниження резистентності до хвороб. На стадії виснаження риби знаходяться у важкому фізіологічному стані, наприклад, тихоокеанські лососі після нересту, гинуть, знаходячись у стані, що можна назвати загальним фізіологічним виснаженням. Взагалі в тих випадках, коли хронічний стрес перевищує межі толерантності, починається ослаблення організму, про що часто свідчить спалах захворювання. На початку дії на риб стрес-фактору спостерігається посилення активного і пасивного транспорту іонів натрію і калію через мембрани клітин. За адаптації обидва показники повертаються до достресового рівня, а перед загибеллю активна компонента слабшає, а пасивна – посилюється.

Date: 2016-11-17; view: 784; Нарушение авторских прав