Порівняння крові і сечі прісноводних і морських риб

У морських костистих риб кров дещо більш концентрована, ніж у прісноводних, і відфільтровується невелика кількість плазми. Сеча морських риб також дещо більш концентрована, хоча вона усе ж більш розведена, ніж кров. Причина утворення невеличкої кількості сечі в морських костистих риб, частково пояснюється необхідністю утримання води, тобто нирки здійснюють осморегуляцію. Чим активніші нирки в морській воді, тим більше виводиться води, що повинна бути заміщена водою із інших джерел. У прісноводних риб усе навпаки. У той час як кров цих риб декілька більш розведена, ніж кров морських риб, відфільтровується її приблизно в 10 разів більше і сеча складається в основному із води; функція нирок у даному випадку полягає в утриманні солей і видаленні води.

Таким чином, немає жодної морської риби, що могла б постійно виробляти сечу, більш концентровану, ніж плазма крові, і немає жодної прісноводної риби, що могла б виробляти цілком знесолену сечу. Морські риби гинуть від утрат води, якщо вони позбавлені можливості її ковтати. Якщо помістити прісноводну рибу в дистильовану воду і часто її заміняти, то її кров поступово буде ставати усе більш розведеною, поки риба не загине через безупинну втрату солей через зябра. Одним із головних досягнень еволюції наземних хребетних був розвиток нирок, які добре зберігають воду, що забезпечувало достатню незалежність від постійного поповнення водою. Деякі риби також спроможні тривалий час обходитися без води, наприклад соми-бродяги, окуні-повзуни й африканські дводишні риби.

Евригалінні риби, включаючи анадромних лососів, за будовою нирок займають проміжне положення між типово прісноводними і типово морськими рибами. Склад їхньої крові подібний описаному вище, хоча в морській воді кров, мабуть, декілька більш розведена, а сеча не настільки концентрована, як у морських риб. У нирках евригалінних риб між кров'ю і сечею підтримується менший градієнт концентрації, ніж у типово морських і типово прісноводних риб. Більш високі швидкості виведення солей води в сечу обумовлені залученням до активного переносу великих кількостей речовин, проте наявність більш низьких градієнтів між тілом риб і зовнішнього середовища може також означати, що на їхню підтримку витрачається менше енергії, і тому із погляду біоенергетики кінцеві результати можуть не настільки явно різнитися при осморегуляції типово морських і типово прісноводних риб.