Психіка та особливості будови мозку

Індивідуальність особистості багато в чому визначається специфікою взаємодії окремих півкуль мозку. Вперше ці відносини були експериментально вивчені в 60-і роки нашого бека професором психології Каліфорнійського технологічного інституту Роджером Сперрі (у 1981 році за дослідження в цій галузі йому була присуджена Нобелівська премія).

Виявилося, що у правшів ліва півкуля відає не тільки мовою, але й листом, рахунком, вербальною пам'яттю, логічними міркуваннями. Права ж півкуля володіє музичним слухом, легко сприймає просторові відносини, розбираючись у формах і структурах незмірно краще лівого, вміє впізнати ціле по частині. Значить, одну і ту ж задачу обидві півкулі вирішують з різних точок зору, а при виході з ладу одного з них порушується і функція, за яку вона відповідає.

Людина не народжується з функціональною асиметрією півкуль. Роджер Сперрі виявив, що у хворих з "розщепленим мозком", особливо у молодих, мовні функції в зародковій формі, з часом вони вдосконалюються. "Неписьменне" права півкуля може навчитися читати і писати за кілька місяців так, наче воно вже вміло все це, але забуло.

Центри мови в лівій півкулі розвиваються головним чином не від говоріння, а від писання: вправу в листі активізує, тренує ліва півкуля.

Не випадково фізіологи, які встановили прямий зв'язок між ступенем асиметрії і розумовими здібностями, несхвально ставляться тепер до існувала здавна практиці переучування лівшів: стовідсоткових правшів з них все одно не виходить, а спеціалізація півкуль може ослабнути. Адже вона - стовпова дорога еволюції мозку, і в першу чергу людського мозку: недарма у людини вона виражена найсильніше. Трудові навички, мова, мислення, пам'ять, увагу, уяву - все це стало розвиватися так бурхливо і так продуктивно у людини завдяки пластичності її мозку і вродженій схильності півкуль до розподілу обов'язків. Багато років було прийнято думати, що біологічна еволюція завершена. Тепер, у світлі нових даних про функціональної асиметрії півкуль, фізіологи схиляються до того, що вона якщо і не "тільки починається", то вже у всякому разі триває, і кінця їй поки не видно.

Саме спеціалізація півкуль і дозволяє людині розглядати світ з двох різних точок зору, пізнавати його об'єкти, користуючись не тільки словесно-граматичною логікою, але й інтуїцією з її просторово-образним підходом до явищ і миттєвим охопленням цілого. Спеціалізація півкуль ніби породжує в мозку двох співбесідників і створює фізіологічну основу для творчості.

Якщо на інтелектуальному рівні виключення правої півкулі особливо не відбивається, то емоційний стан різко змінюється і творяться чудеса. Людину охоплює ейфорія: він збуджений і балакучий, його реакції маніакально. Але головне - балакучість. Весь пасивний словник людини стає активним, на кожне питання дається докладний відповідь, викладений у вищій мірі літературно, складними граматичними конструкціями.

Разом з ним позбавляється він і творчої жилки. Художник, скульптор, композитор, вчений - всі вони перестають творити.

Повна протилежність - відключення лівої півкулі. Творчі здібності, не пов'язані з вербалізацією (словесним описом) форм, залишаються. Композитор продовжує складати музику, скульптор ліпить, фізик розмірковує про свою фізики. Але від хорошого настрою не залишається і сліду. У погляді туга і печаль, в небагатослівних репліках - розпач і похмурий скепсис, світ уявляється тільки в чорному кольорі.

Отже, зниження правої півкулі супроводжується ейфорією, а придушення лівого-глибокою депресією. Сутність лівого, таким чином, - безоглядний оптимізм, сутність правого - "дух заперечення, дух сумніву".

Ліва півкуля володіє величезним запасом енергії і життєлюбства. Це щасливий дар, але сам по собі він непродуктивний. Тривожні побоювання правого, очевидно, діють витвережували, повертаючи мозку не тільки творчі здібності, а й саму можливість нормально працювати, а не витати в емпіреях.

Кожна півкуля вносить свій вклад: праве ліпить образ, а ліве підшукує для нього словесне вираження, що втрачається при цьому (згадаємо тютчевською: "Думка изреченная є брехня") і що купується, як відбувається взаємодія півкуль при обробці "правди природи" в "правду мистецтва "(Бальзак).

Ледве починаєш співставляти специфіку півкуль з психологією творчості, як в очі кидаються разючі збіги. Одне з них - той похмурий тон, в який пофарбовано світовідчуття правої півкулі - і якщо вірити Стендалю і багатьом його побратимам по перу, те, що саме в правій півкулі, де, судячи з усього, і перебуває горезвісна творча жилка, гніздяться ті складні проблеми самовираження, які за сприятливого збігу обставин знаходять задоволення у створенні нових цінностей, а при несприятливому - в руйнуванні старих.

Діяльність

Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якому він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби, мотиву

Рис. 3. Структура діяльності

Мотиви та цілі можуть не збігатися. Те, чому людина діє певним чином, часто не збігається з тим, для чого він діє. Коли ми маємо справу з активністю, в якій відсутній усвідомлювана мета, то тут немає і діяльності в людському сенсі слова, а має місце імпульсивна поведінка, яка керується безпосередньо потребами та емоціями.

Вчинок - дія, виконуючи яке, людина усвідомлює його значення для інших людей, тобто його соціальний зміст.

Дія має подібну структуру діяльності: мета - мотив, спосіб - результат. Розрізняють дії: сенсорні (дії по сприйняттю об'єкта), моторні (рухові дії), вольові, розумові, мнемічні (дії пам'яті), зовнішні предметні (дії спрямовані на зміну стану або властивостей предметів зовнішнього світу) і розумові (дії, що виконуються у внутрішньому плані свідомості). Виділяють наступні компоненти дії.

Date: 2016-07-05; view: 308; Нарушение авторских прав