Моделі діагностики банкрутства

Модель Альтмана була розроблена в 1968 р., автор обстежував 66 підприємств,

половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а друга половина

працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнти, які могли бути корисні

для прогнозування можливого банкрутства. Так, Альтман з цих показників фінансового

стану відібрав п'ять найзначущіших і побудував багатофакторне регресійне рівняння.

Отже, індекс Альтмана є функцією від деяких показників, що характеризують

економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У цій

моделі є значний недолік – це те, що вона була створена на основі дослідження

підприємств США і Західної Європи, що робить неможливим її застосування для

вітчизняних підприємств без належної адаптації під час розрахунку коефіцієнтів.

Ще одним моментом є, те що модель Альтмана можна застосовувати лише щодо

підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах, оскільки

для таких компаній можна отримати ринкову оцінку вартості власного капіталу. Двофакторна модель Альтмана, яка адаптована під вітчизняні підприємства, і п’ятифакторна дають різні результати під час розрахунків. Це пов’язано з тим, що під час оцінки використовувалася обмежена кількість факторів, але разом з цим найточнішим вважатимемо результат аналізу за двофакторною моделлю, тому що вона адаптована під вітчизняну економіку Критерій Конана і Голдера показав високу ймовірність настання банкрутства на

досліджуваних підприємствах, перевагами якого є можливість прогнозування банкрутства

від 10 до 100%, виявлення стратегічних проблем, визначення конкурентної переваги і

можливість порівняння з конкурентами. На кінець досліджуваних періодів імовірність

настання банкрутства становила 80%, однак, і цю оцінку не можна вважати однозначно

дійсною, тому що сам критерій Конана і Гольдера у своєму розрахунку не використовує

багатьох факторів.

Моделі Спрінгейта і Фулмера теж не бездоганні і мають недоліки:під час розрахунків не були враховані умови розвитку економіки різних країн, орієнтовано на Канаду і США;

–необхідна корекція на національну валюту, яка, своєю чергою, порушує безперервність;

–значення змінних в оригінальних моделях надані в канадських і американських

доларах. Перерахунок на долари в інших країнах проблему вирішує, але зміни курсу

залишають відхилення.

Також модель Фулмера застосовна лише для малих підприємств, оскільки побудована за вибіркою малих компаній та не містить показників ринкової капіталізації, що також ускладнює аналіз. Треба відзначити, що ці моделі не раціонально використовувати для оцінювання стану досліджуваних підприємств, бо вони визначають лише сам факт банкрутства, а не вірогідність його настання.На основі моделі прогнозу випадків невиконання клієнтом умов кредитного договору розроблений Чессером (1974 р.) показник імовірності невиконання умов кредитних угод. Треба відзначити, що в ―невиконання умов‖ він включає непогашення позики та будь-які інші відхилення, які роблять її менш вигідною для кредитора, ніж було передбачено спочатку.

Модель оцінювання рейтингу позичальника Чессера можна використати для оцінювання надійності кредитів, але у разі використання математичних методів під час управління позиками банку, необхідно пам’ятати, що надання комерційних кредитів –це

не моментне явище. Це складний процес, в якому важливі два аспекти: це людські

стосунки між сторонами та технічні аспекти. Модель не враховує значення

міжособистісних відносин, а в практиці кредитного аналізу і кредитування цей фактор

необхідно враховувати. Рейтингова оцінка підприємствапозичальника розраховують на

основі набутих значень фінансових коефіцієнтів і є заключним узагальнюючим висновком

аналізу кредитоспроможності клієнта. Розглядаючи модель за Сайфуліним, можна теж побачити деякі недоліки, бо методика побудована на використанні тільки бухгалтерської звітності. Виділимо недоліки:1. Ця методика не стимулює розвиток масштабів відтворення, оновлення і модернізацію виробництва, що пов’язані зі збільшенням вартості основних фондів. Чим вища вартість основних фондів, тим відповідно нижчий загальний результат рейтингової оцінки. 2. Не врахована якість виторгу. 3. Не врахований тиск податкової складової на розміри чистого. 4. Не врахована якість власного капіталу, динаміка котирувань, вартість акціонерного капіталу через фондові біржі й незалежні рейтингові агентства. Розглянувши недоліки, можна відзначити, що модель не придатна для конкретних

підприємств.