Показники оцінки фінансового стану підприємства

Для оцінки фінансового стану підприємства за його балансом вивчають наступні показники.

1. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначають за балансом як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (сума рядків 220–240, тут і далі інформація за статтями балансу) до короткострокових (поточних) зобов’язань (рядок 620 – усього за розділом ІV пасиву). Він характеризує, наскільки короткострокові (поточні) зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколіквідним майном. Нормативне значення цього показника 0,2–0,25. Цей показник має важливе значення для постачальників і банків, які кредитують підприємство.

2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідності) визначають за балансом як частку від ділення суми грошових коштів і дебіторської заборгованості (суми рядків 150–250) до короткострокових зобов’язань (рядок 620 – усього за розділом ІV пасиву).

Він показує наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути погашені за рахунок грошових коштів, а також дебіторською заборгованістю. Нормативне значення цього показника 0,5–0,7, а за визначенням окремих економістів – не менше 0,7–0,8.

3. Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт ліквідності) визначають за балансом як відношення вартості оборотних активів (рядок 260–усього за розділом ІІ активу) до короткострокових зобов’язань (рядок 620 – усього за розділом ІV пасиву). Він характеризує наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками підприємства може погашатись за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів. Нормативне значення цього показника 1,0–2,0, а за визначенням окремих економістів – не менше 2,0–2,5. Найнижча межа забезпечує покриття оборотними активами короткострокових зобов’язань підприємства. Значне перевищення оборотних активів розміру короткострокових зобов’язань також не бажане і свідчить про неефективне використання підприємством свого майна.

4. Коефіцієнт власності (автономії) визначають відношенням власного капіталу (власного майна) (рядок 380) до загальної суми майна підприємства (рядок 280). Цей показник свідчить про питому вагу коштів власного капіталу у активах і має важливе значення для інвесторів та кредиторів. Нормативне значення цього показника більше 0,7, а за визначенням окремих економістів – не менше 0,5.

5. Коефіцієнт залучених коштів (залученого капіталу) визначається відношенням залучених коштів (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620) до загальної вартості майна (рядок 280). Він характеризує структуру майна підприємства в частині залученого майна і може бути визначений вирахуванням із одиниці коефіцієнта власності. Нормативне значення цього показника не більше 0,3.

6. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів визначають діленням залучених коштів (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620) на власні (рядок 380). Він показує, скільки залучених коштів припадає на 1 грн. власних. Нормативне значення цього показника менше 0,7, а за визначенням окремих спеціалістів – не більше 1,0.

7. Коефіцієнт мобільності (маневреності) власних коштів визначають як частку від ділення власних оборотних активів (розрахункова величина, рядок 260 – рядок 620) до загальної величини власних коштів (власного капіталу) (рядок 380). Нормативне значення цього показника 0,2–0,5. Верхня межа показника характеризує великі можливості підприємства для фінансової маневреності.

8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними активами визначають як відношення власних оборотних активів (рядок 260 – рядок 620) до загальної суми оборотних активів (рядок 260).

Нормативне значення цього показника не менше 0,1. При меншому значенні цього показника структура балансу визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.

9. Показники прибутку.

Прибуток – це та частина чистої виручки та інших доходів, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та іншими видами звичайної та надзвичайної діяльності.

Чиста виручка – це валова виручка (надходження) підприємства за мінусом ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з доходу.

Підприємство одержує прибуток після того, як готова продукція (товар, робота, послуга) буде реалізована, а її вартість набере форми виручки (гроші, товар за бартером, зобов’язання перед підприємством). Водночас прибуток – це частина доданої вартості, створеної на підприємстві.

де П – прибуток, створений в процесі господарської діяльності підприємства; ЧВ – чиста виручка; ПС – повна собівартість – сукупність усіх витрат, необхідних для формування чистої виручки; ДВ – додана вартість – різниця між чистою виручкою та витратами, створеними на підприємстві іншими суб’єктами господарювання (вартість використаних придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, послуг та сума зносу (нарахованої амортизації) необоротних активів); ОП – оплата праці; ОПП – обов’язкові платежі підприємства за використання трудових ресурсів (нарахування на оплату праці); СР – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за прямими і цеховими витратами; АВ – адміністративні витрати підприємства за період формування чистої виручки; ВЗ – витрати на збут продукції (товарів, робіт, послуг) за період формування чистої виручки.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Date: 2016-11-17; view: 268; Нарушение авторских прав