Модуль V. Загальна та соціальна психологія. Походження слова «психологія»

ТЕМА 5.1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ, СТРУКТУРА І МІСЦЕ В СИСТЕМІ НАУК

Походження слова «психологія». Значення психологічних знань для розвитку людства і життєдіяльності людини. Психологія «життєва» та наукова. Значення психології для педагогічної діяльності працівників освіти.

Визначення предмета психології. Поняття про психіку як форму відображення. Специфічні властивості психічного відображення. Життєві приклади властивостей психічного відображення. Розподіл психічних явищ на процеси, властивості та стани. Основні функції психіки: когнітивна (пізнавальна), регулятивна, мотиваційна та комунікативна.

Фізіологічні основи психічної діяльності. Проблема співвідношення фізіологічних і психічних процесів. Будова нервової системи людини. Поняття про аналізатор. Будова головного мозку. Будова кори головного мозку. Теорія умовно-рефлекторного навчання І.П. Павлова. Модель замкненої функціональної системи П.К. Анохіна. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку.

Сучасна психологія, її принципи: принцип детермінізму, принцип єдності свідомості та діяльності, принцип розвитку (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Б.Г. Ананьєв, Б.М. Теплов та інші)

Психологія як складна система наук, які пов’язані з різними видами людської діяльності. Фундаментальні та прикладні галузі психологічної науки. Класифікація галузей психології за основними психологічними принципами. Стисла характеристика різних галузей психологічної науки. Поняття про загальну психологію, її структуру та завдання. Поняття про соціальну психологію, її структуру та завдання.

Місце психології в системі наук за Є.О. Клімовим. Зв’язок психології з філософією, соціологією, історією педагогіки, технічними та природничими науками.

ТЕМА 5.2. МЕТОДИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Зміст та співвідношення таких понять, як «метод», «методологія», «методика».

Класифікація методів дослідження за Б.Г. Ананьєвим: організаційні, емпіричні, методи обробки даних (кількісний та якісний методи), інтерпретаційні методи.

Стисла порівняльна характеристика основних і додаткових методів дослідження. Основні методи: спостереження, експеримент; їх характеристика та різновиди. Допоміжні методи: бесіда, анкетування, інтерв’ю, проективний метод, тести та інші; їх аналіз і класифікація.

Основні принципи проведення психологічних досліджень: об’єктивність, надійність, систематичність, генетичний принцип, принцип різноплановості досліджень, принцип взаємовпливу.

Основні етапи психологічного дослідження: підготовчий, збір фактичних даних, кількісне опрацювання, аналіз та інтерпретація даних. Вимоги до організації психологічного дослідження.

ТЕМА 5.3. ПСИХІКА ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ.

СВІДОМІСТЬ І НЕСВІДОМЕ

Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння сутності й походження психіки. Поява в матеріальному світі живих істот, які мають нервову систему.

Психіка та еволюція нервової системи. О.М. Леонтьєв «Про стадії та рівні психічного відображення у тварин» (матеріалістична теорія). Стадія елементарної сенсорної психіки, її нижчий і вищий рівні. Стадія перцептивної психіки, її нижчий, вищий та найвищий рівні. Основні форми розвитку поведінки у філогенезі: інстинкти, навички, інтелектуальна поведінка; їх характеристика.

Ідеалістичне розуміння існування та розвитку психічних явищ у світі: гіпотеза Т. де Шардена.

Свідомість як вищий рівень психічного відображення. Соціально-історична детермінація свідомості. Основні ознаки свідомості. Взаємозв’язок розвитку мозку та свідомості людини. Роль праці у формуванні та розвитку свідомості людини. Концепція О.М. Леонтьєва.

Культурно-історична концепція розвитку психіки людини Л.С. Виготського. Поняття про вищі психічні функції та їх соціальне походження. Інтеріоризація соціальних відносин як шлях формування вищих психічних функцій. Роль знаків як знарядь інтеріоризації. Етапи інтеріоризації.

Поняття несвідомого. Види неусвідомлюваних психічних явищ: «передсвідоме», «підсвідоме», «власне несвідоме». Зміст неусвідомлюваного за Ю.Б. Гіппенрейтер. Несвідомі механізми свідомих дій, їх види та сутність. Концепція установки Д.М. Узнадзе. Характеристика неусвідомлюваних спонукачів свідомих дій. Дослідження цього питання З. Фрейдом. Характеристика процесів надсвідомості.

ТЕМА 5.4. ОСОБИСТІСТЬ У ЗАГАЛЬНІЙ

ТА СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Визначення поняття «особистість». Співвідношення понять «індивід», «особистість», «суб’єкт», «індивідуальність». Проблема співвідношення біологічного та соціального в особистості, та її розвитку.

Основні періоди розвитку психології особистості. Проблема особистості у працях античних філософів. Дослідження проблем особистості у XIX ст. (клінічний період). Стислий аналіз провідних теорій особистості: теорія особистих рис (Ф. Олпорт, Дж. Кеттел), біхевіористичний підхід до розгляду особистості (Б. Скінер, Дж. Уотсон), когнітивні концепції (Дж. Брунер, Д. Норман, Л. Фестингер, Ф. Хайдер, У. Найсер), психодинамічні теорії (З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг, К. Хорні, Г.С. Салліван), гуманістичний підхід до проблеми особистості (Ф. Перл, К. Роджерс, А. Маслоу, Ш. Бюллер). Системно-діяльнісний та
історико-еволюційний підходи до проблеми особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський та ін.).

Проблема структури особистості. Структура особистості за К.К. Платоновим, Б.Г. Ананьєвим, К.К. Ковальовим, А.В. Петровським, З. Фрейдом.

Поняття потреби як джерела активності особистості. Проблема походження та співвідношення потреб. «Піраміда потреб» за А. Маслоу. Класифікації потреб: за походженням (природні, культурні); за предметом (матеріальні, духовні).

Поняття мотиву та мотивації. Неусвідомлювані мотиви: установка, потяг. Види установок та їх прояви.

Усвідомлювані мотиви: інтерес, переконання, прагнення. Сутність, характеристики та види інтересів. Структура та види переконань. Сутність та види прагнень.

Поняття про спрямованість особистості. Види спрямованостей особистості: спрямованість на себе, спрямованість на справу, спрямованість на спілкування.

Поняття про самосвідомість особистості; етапи її формування, структура і функції. Структура «Я-концепції»: когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий аспекти. Співвідношення понять «Я-концепція» та «Я-образ». Види «Я-образів», їх сутність, прояви та значення в розвитку особистості. Самоефективність та самопрезентація.

Самооцінка особистості. Класифікації самооцінки: за рівнем (висока, середня, низька); за співвідношенням з реальними успіхами (адекватна, неадекватна); за будовою (конфліктна, безконфліктна). Рівень домагань. Значення самооцінки і рівня домагань для розвитку особистості. Самоповага, її сутність та зв’язок з рівнем домагань.

Поняття про психологічний захист особистості. Механізми психологічного захисту особистості: сублімація, раціоналізація, витіснення, проекція, заперечення, ізоляція, заміщення.

ТЕМА 5.5. ДІЯЛЬНІСТЬ

Поняття про діяльність. Діяльність та активність. Основні відмінні ознаки діяльності особистості. Структура діяльності: мета, мотив, дія.

Сутність дії. Компоненти дій та їх функції. Інтеріоризація та екстеріоризація психічних дій у діяльності людини.

Освоєння діяльності. Сутність умінь і навичок. Класифікація умінь і навичок: рухові, інтелектуальні, сенсорні, змішані. Етапи формування навичок. Змінення компонентів дії внаслідок формування навички.

Поняття про звички. Види звичок: за походженням (культурні, гігієнічні); за характером діяльності (емоційні, фізичні); за впливом на організм (корисні, шкідливі). Особливості формування звичок та їх роль у життєдіяльності людини.

Основні види діяльності: спілкування, гра, учіння, праця. Ігрова діяльність, її психологічні особливості. Роль гри в розвитку дитини. Спілкування як діяльність. Учіння (навчальна діяльність) як різновид діяльності. Психологічні компоненти трудової діяльності.

ТЕМА 5.6. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ

Значення емоцій і почуттів у життєдіяльності людини. Визначення емоцій і почуттів, спільне і відмінне між ними. Основні функції емоцій і почуттів: сигнальна, оцінна, регуляторна. Фізіологічні основи емоцій. Роль другої сигнальної системи у формуванні емоцій. Основні теорії емоцій.

Форми переживання почуттів: настрій, афект, стрес, фрустрація, пристрасть. Поняття про афект. Характеристика стресу. Види психологічного стресу: за часовими характеристиками (короткочасний, тривалий); за змістом (емоційний, інтелектуальний). Основні фази стресу: тривоги, резистентності, виснаженості. Настрої, їх особливості. Емоції та почуття як основні форми переживання, їх сутність.

Класифікація емоцій за Б.І. Додоновим. Поняття про фундаментальні емоції за К.Є. Ізардом. Почуття (у вузькому значенні слова), їх характеристика. Пристрасть, щастя, любов як особливі види стійких почуттів, їх особливості. Види вищих почуттів: моральні, інтелектуальні, естетичні, праксичні; їх сутність.

ТЕМА 5.7. ВОЛЯ

Поняття про волю. Мимовільні та довільні дії. Особливості довільних рухів і дій. Прості та складні довільні дії. Характеристика вольового акту. Структура вольового акту: 1) виникнення спонукання та попередня постановка мети; 2) стадія обмірковування та визначення засобів досягнення мети; 3) ухвалення рішення; 4) виконання. «Боротьба мотивів» у вольовому акті. Зв’язок волі та почуттів.

Проблема «волі». Екзистенціалізм – «філософія існування». Підхід І.П. Павлова до розгляду проблеми волі. Концепція волі у працях М.А. Бернштейна. Психоаналітичні концепції волі.

Фізіологічні основи волі. Апраксія та абулія. Роль другої сигнальної системи у формуванні вольових дій. Значення потреб, емоцій, інтересів і світогляду під час формування вольових дій.

Роль потягів і бажань у формуванні мотивів та мети діяльності. Зміст, мета та характер вольових дій. Рішучість і процес ухвалення рішення. Типи рішучості за У. Джемсом. Боротьба мотивів і виконання ухваленого рішення.

Основні властивості волі: сила, широта, спрямованість, стійкість. Вольові якості особистості. Самоконтроль і закономірності формування вольових дій у дитини. Роль свідомої дисципліни у формуванні волі.

ТЕМА 5.8. ТЕМПЕРАМЕНТ

Поняття про темперамент. Темперамент як складна інтегративна властивість особистості. Визначення темпераменту.

Історія розвитку вчення про темперамент. Учення про темперамент Гіппократа-Галена. Типологія Е. Кречмера. Вчення І.П. Павлова про тип ВНД як фізіологічну основу темпераменту. Властивості нервової системи, досліджені Б.М. Тепловим, В.Д. Небиліциним, В.С. Мерліним.

Характеристика типів темпераменту за основними властивостями (сенситивність, активність, реактивність, пластичність та ригідність, екстравертованість та інтравертованість, темп реакції, емоційна збудливість та виразність). Роль темпераменту у праці та навчанні. Темперамент і проблеми виховання. Вимоги до діяльності і тип темпераменту.

ТЕМА 5.9. ХАРАКТЕР

Поняття про характер. Визначення характеру. Характер як прижиттєве утворення. Фізіологічна основа характеру.

Структура характеру як закономірна залежність між спрямованістю, переконаннями, розумовими рисами, волею, емоціями, темпераментом. Дві групи рис характеру: 1) риси, які входять до підструктури спрямованості особистості; 2) інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру. Прояв характеру через діяльність, ставлення до інших людей, інтереси, емоційність, волю. Мотиваційні та інструментальні риси особистості.

Теоретичні та експериментальні підходи до дослідження характеру. Типологія характеру як центральна проблема експериментальних досліджень і теоретичних пошуків.

Різні напрями «характерології». Типології характеру і темпераменту. Орієнтації характеру за Е. Фроммом: рецептивна, експлуататорська, накопичувальна, ринкова, продуктивна. Поняття про акцентуацію характеру. Концепції К. Леонгарда та О.Є. Лічка. Основні акцентуації (за О.Є. Лічко) та їх прояви: гіпертимний тип, циклоїдний тип, лабільний тип, астеноневротичний тип, сенситивний тип, психоастенічний тип, шизоїдний тип, епілептоїдний тип, істероїдний тип, нестійкий тип, конформний тип.

Особливості формування характеру в дитячому віці. Сенситивний період для формування характеру. Роль взаємодії дитини та дорослого у формуванні характеру. Особливості формування характеру в дошкільному та шкільному віці. Трансформація характеру протягом життя. Самовиховання. Роль праці у формуванні характеру.

ТЕМА 5.10. ЗДІБНОСТІ

Поняття про здібності. Визначення здібностей за Б.М. Тепловим. Показники здібностей. Теоретичні та практичні здібності. Загальні та спеціальні здібності. Рівні розвитку здібностей: репродуктивні здібності, творчі здібності, талант, геніальність.

Проблема походження здібностей. Перші теорії здібностей. Концепція здібностей Ф. Галля і Ф. Гальтона. Метод близнюків у дослідженні здібностей. Роль особливостей виховання для розвитку здібностей. Біосоціальна природа здібностей людини. Природжені задатки та генотип. Розвиток задатків як соціально обумовлений процес. Потенційні та актуальні здібності. Обдарованість. Компенсація здібностей.

Основні етапи розвитку здібностей. Роль гри у формуванні здібностей. Особливості сімейного виховання і розвиток здібностей. Умови макросередовища та розвиток здібностей.

ТЕМА 5.11. УВАГА

Увага як психологічний феномен. Основні характеристики уваги. Увага та свідомість.

Фізіологічні механізми уваги. Види уваги: за особливостями об’єктів (зовнішня, внутрішня); за формою організації уваги (колективна, групова, індивідуальна); за характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль (мимовільна, довільна, післядовільна). Мимовільна увага та фактори, які її зумовлюють. Особливості довільної уваги. Післядовільна увага.

Основні властивості уваги: обсяг, стійкість, концентрація, коливання, переключення, розподіл. Неуважність, її причини. Уявна та справжня неуважність.

Основні етапи розвитку уваги дитини. Чинники розвитку уваги за Л.С. Виготським. Основні шляхи управління та формування уваги.

ТЕМА 5.12. ВІДЧУТТЯ

Поняття про відчуття. Життєве значення відчуттів. Фізіологічна основа відчуттів. Будова аналізатора за І.П. Павловим.

Класифікація відчуттів: залежно від аналізаторів (зорові, слухові, вібраційні, нюхові, смакові, шкіряні, органічні, статичні, кінестетичні); за розташуванням рецепторів (екстероцептивні, інтероцептивні, пропріоцептивні); залежно від адекватності подразників аналізатора (адекватні, неадекватні); за наявністю або відсутністю безпосереднього контакту рецептора з подразником, який викликає відчуття (контактні, дистантні).

Основні властивості відчуттів: якість, інтенсивність, локалізованість, тривалість; їх особливості.

Загальні закономірності відчуттів: пороги чутливості, адаптація, взаємодія, сенсибілізація, контраст, синтезія; їх характеристика.

ТЕМА 5.13. СПРИЙМАННЯ

Поняття про сприймання. Значення сприймання в життєдіяльності людини. Відмінність сприймання від відчуття. Специфіка сприймання людиною. Фізіологічна основа сприймання. Основні особливості сприймання: предметність, константність, аперцепція, осмислення та узагальнення, вибірковість, ілюзія; їх сутність.

Класифікація сприймання: за провідним аналізатором (зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове; кінестетичне); за ознакою форми існування матерії (сприймання простору, часу, руху).

Індивідуальні особливості сприймання. Особливості сприймання людиною часу, простору, руху.

Перехід сприймання у спостереження. Сутність спостереження. Спостережливість, її визначення.

ТЕМА 5.14. ПАМ’ЯТЬ

Поняття про пам’ять. Значення пам’яті в житті та діяльності людини, у навчанні, вихованні, спілкуванні з людьми.

Теорії пам’яті у психології. Фізіологічна, фізична та біохімічна теорії пам’яті. Асоціативна теорія пам’яті. Поняття про асоціації та їх основні види. Гештальт-теорія пам’яті. Смислова концепція пам’яті А. Біне та К. Бюллера. Психоаналітична теорія пам’яті. Діяльнісна теорія пам’яті (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, П.І. Зінченко, П. Жане, А.О. Смирнов).

Основні види пам’яті. Класифікація окремих видів пам’яті: за змістом матеріалу (рухова, емоційна, образна, словесно-логічна); за характером мети діяльності (мимовільна, довільна); за тривалістю закріплення та збереження матеріалу (оперативна, короткочасна, довгострокова).

Рухові, емоційні, образні, словесно-логічні види пам’яті, їх сутність. Короткочасна, довгострокова та оперативна види пам’яті, їх особливості. Характеристика довільної та мимовільної пам’яті.

Процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, забування, відтворення. Основні види запам’ятовування: довільне та мимовільне, логічне та механічне. Метод повторення. Цілісний, частковий і комбінований способи запам’ятовування. Умови ефективного запам’ятовування. Відтворювання як процес пам’яті. Види відтворювання. Пригадування. Впізнавання та власне відтворювання, їх відмінність. Забування як процес пам’яті, його сутність. Умови збереження. Закон забування Еббінгауза. Явище ремінісценції. Характеристика ретро- та проактивного гальмування.

Швидкість, точність, міцність і готовність як індивідуальні відмінності у процесах пам’яті, їх характеристика. Типи пам’яті: зорова, слухова та рухова, їх сутність. Змішані типи пам’яті. Залежність типу пам’яті від типу ВНД та особливостей виховання.

ТЕМА 5.15. МИСЛЕННЯ

Мислення як вищий пізнавальний процес. Основні характеристики мислення. Взаємозв’язок мислення та мови. Соціальна природа мислення. Фізіологічні основи мислення. Функції мислення. Проблема «мислення тварин».

Поняття як форма мислення. Зміст та обсяг понять, види понять, правила їх визначення. Судження, види суджень. Умовиводи. Поняття про індукцію та дедукцію.

Логічні операції мислення: порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, конкретизація; їх характеристика.

Види мислення за різними критеріями: за змістом (наочно-дійове,
наочно-образне, абстрактне мислення); за характером задач (практичне, теоретичне); за ступенем новизни й оригінальності (репродуктивне, творче мислення); за ступенем розгорнутості (дискурсивне, інтуїтивне).

Особливості наочно-дійового, наочно-образного та словесно-логічного мислення. Мислення репродуктивне і творче. Мислення дискурсивне та інтуїтивне. Проблема сутності та походження інтуїції. Мислення теоретичне та практичне.

Проблемна ситуація та задача. Поняття про проблемну ситуацію. Етапи вирішення складних розумових задач. Роль інтуїції.

Індивідуальні відмінності в мисленні людини: глибина, широта, гнучкість, самостійність, швидкість, послідовність як властивості розуму.

Основні етапи формування мислення. Філогенетичні та онтогенетичні аспекти розвитку мислення. Теорія розвитку інтелекту Ж. Піаже. Дослідження проблеми формування понять, проведені Л.С. Виготським і Л.С. Сахаровим.

ТЕМА 5.16. УЯВА

Поняття про уяву, її основні відмінності від образів пам’яті та сприйняття. Механізми процесу уяви. Роль уяви в житті людини. Фізіологічні основи уяви. Основні функції уяви: функція пізнання дійсності, функція регулювання емоційних станів, функція довільної регуляції пізнавальних процесів, функція формування внутрішнього плану майбутньої діяльності.

Класифікація видів уяви: за ступенем контролю (мимовільна, довільна); за ступенем новизни (репродуктивна, творча); за змістом діяльності (художня, наукова, творча тощо). Мимовільна та довільна уяви, їх сутність. Характеристика відтворюючої і творчої уяви. Поняття про мрію. Особливості активної та пасивної уяви.

Аналітико-синтетичний характер уяви. Основні форми синтезування образів уяви: аглютинація, гіперболізація, підкреслення, схематизація, типізація; їх характеристика.

Індивідуальні особливості уяви: змістовність, широта, сила, яскравість, швидкість, дієвість, реалістичність, перевага певних видів уявлень; їх розвиток. Відмінність між людьми за ступенем розвитку уяви та за типом уявлень, якими вони оперують. Характеристика ступеня розвитку уяви. Основні типи уяви. Етапи розвитку уяви. Індивідуальний характер розвитку уяви.

Загальне уявлення про творчість. Креативність.

ТЕМА 5.17. ПОНЯТТЯ ГРУПИ В СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕЛИКИХ ГРУП

Проблема групи в соціальній психології. Визначення поняття групи як суб`єкта діяльності. Основні характеристики групи: склад групи, структура, групові процеси, рівень розвитку групи.

Класифікація груп: за безпосередністю взаємозв’язків (умовні, реальні); за кількісними ознаками (великі, малі); за спільністю діяльності (групи з індивідуально-груповою та взаємопов’язаною груповою діяльністю); за рівнем розвитку (дифузні групи, асоціації, корпорації, колективи). Поняття рівня розвитку групи. Теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі (А.В. Петровський). Характеристика груп різного рівня розвитку за А.В. Петровським. Колектив як група. Стадії та рівні розвитку колективу.

Поняття великої групи. Загальна характеристика великих соціальних груп. Класифікація великих соціальних груп: за характером зв’язку (соціальні класи, етноси, партії, громадські, професійні об’єднання та ін.); за тривалістю існування: тривалі (класи, нації), менш тривалі (мітинги, натовп тощо); за характером організованості: стихійні (натовп, публіка тощо), організовані свідомо (асоціації, партії тощо); за доступністю вступу до групи (закриті, відкриті); за керованістю (керовані, некеровані). Стихійні некеровані великі групи. Психологічні явища наслідування, навіювання, зараження у великих некерованих групах. Особливості психології соціальних класів.

Психологічні особливості етнічних груп. Поняття «національний характер» та психологічні особливості українського національного характеру.

ТЕМА 5.18. ПРОБЛЕМИ МАЛОЇ ГРУПИ В СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Загальна характеристика малої групи. Визначення малої групи. Особливості дослідження малих груп. Класифікація малих груп: за опосередкованістю/безпосередністю контактів (первинні і вторинні); за суспільним статусом (формальні, неформальні); за значущістю (референтні, групи членства).

Загальна характеристика динамічних процесів у малій групі. Створення малої групи. Феномен групового тиску. Згуртованість групи як ціннісно-орієнтаційна єдність.

Авторитет, його сутність та походження. Офіційний та неофіційний авторитет.

Лідерство та керівництво в малих групах. Теорії походження лідерства: теорія рис, ситуативна теорія та синтетична теорія. Стиль керівництва та лідерства. Типи лідерів. Стиль керівництва та його чинники.

Інтеграція в групах різного рівня розвитку. Покладання та прийняття відповідальності. Психологічний клімат групи та його складові. Ефективність групової діяльності. Процес ухвалення групового рішення.

Психологічні особливості роботи педагога з учнівськими групами. Психологічні аспекти організації спільної навчальної діяльності. Неформальні учнівські групи, їх особливості залежно від віку дитини. Основні типи дружніх співтовариств.

ТЕМА 5.19. ПСИХОЛОГІЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН У ГРУПАХ

Багаторівнева структура міжособистісних відносин. Диференціація у групах і колективах.

Міжособистісний вибір. Соціометрія як спосіб дослідження емоційно безпосередніх відносин усередині малої групи за Джоном Морено. Поняття «статус особистості в групі», види статусів. Мотиваційне ядро вибору в міжособистісних відносинах. Поняття про референтну групу, її характеристика. Поняття референтної групи та референтометрія як експериментальна процедура.

Міжособистісна атракція, загальне поняття. Зовнішні фактори атракції. Внутрішні фактори атракції: фізична привабливість, стиль спілкування, підтримка, схожість. Розвиток стосунків. Етапи розвитку. Фактори стабільності емоційних відносин. Довірливі стосунки, їх специфіка. Структура і функції довірливих стосунків, їх форми та засоби. Психологічна близькість.

ТЕМА 5.20. СОЦІАЛІЗАЦІЯ. ВПЛИВ ГРУПИ НА ОСОБИСТІСТЬ

Date: 2016-06-06; view: 745; Нарушение авторских прав