Продовження козацьких звичаїв і традицій в середній загальноосвітній школі

Своє дослідження я повела в Уманські загальноосвітні школі І-ІІІ ступенів № 5. Загальна ідея дослідження ─ «Козацькому роду нема переводу». Під час експерименту брали участь учні 9-А класу. Як інструментів дослідження: анкетування, передбачає вибір відповідей, методика асоціацій (див. додаток 2,3.). Також провела виховну годину на тему «Виховання громадянина-патріота» (див. додаток 1.). Загалом у дослідженні взяли участь 17 учнів. У школі ефективно функціонує модель виховної системи, яка ґрунтується на засадах козацької педагогіки.

Модуль «Вивчення історії українського козацтва» є першоосновою формування національної свідомості, ментальності, духовного розвитку школярів.

Технологічне наповнення модулів відповідає психофізичним можливостям і віковим особливостям школярів. Для початкових класів – це зокрема виховні години, години спілкування «Сірко – славний кошовий», «Подвиг П.Калнишевського», уроки козацької звитяги «Давно це було», «Як жили українські козаки», «Козак – душа співуча», «Козак Мамай», «Ой там на горі січ іде», години читання казок, легенд, дум про козаків, родинне свято «Козацькому роду – нема переводу», конкурси та спортивні свята «Забава козаків», «Нумо, козаче», «Їхали козаки», «А я просто українка, україночка», «Веселі старти козачат», вікторини «Історія українського козацтва», ігри-подорожі «Шляхами козацької звитяги», конкурси знавців прислів'їв про козаків та їх героїчне минуле.

Для молодших підлітків: години спілкування «Козаки – лицарі духу», «Козацьке здоров'я – багатство Батьківщини», тематичні бесіди «Береженого Бог береже, а козака шабля стереже», подорожі «Шляхами козацької слави», уроки козаччини «Невмируща слава Запорозького козацтва», «Козаку, найперше – воля», усні журнали «Козацькі ремесла та мистецькі традиції», «Лицарські чесноти», «Раз козак у похід збирався», козацькі ігри, лицарські турніри, спартакіади «А нумо, козаки», «Козацькі розваги», конкурси читців прози та поезії про козаків та героїку українського козацтва, родинний конкурс на кращу козацьку страву, інформування «Славні сторінки історії українського козацтва».

Для підлітків середнього шкільного віку, бесіди «Стяг і воля – козацька доля», «Козацькими шляхами», «Козацькі клейноди», «Харчування козаків», тематичні вечори «Засвіт встали козаченьки», «І покажем, що ми, браття, козацького роду», козацькі збори-естафети «Гей ви, хлопці-запорожці», години спілкування «Під містечком Берестечком», усні журнали «Наша дума,, наша пісня не вмре не загине», «Фізичне загартування козаків», пізнавальні вікторини «Шляхами козацької невмирущої слави», козацькі посиденьки, ігри та розваги.

Для старшокласників: теоретичні конференції «Історія українського козацтва», «Козацька філософія, світогляд і мораль», «Козацькими шляхами до висот української духовності», «Духовні цінності українського козацтва», «Подвижницька діяльність українських жінок за доби козаччини», «Козацькі звичаї та традиції в сучасному побуті українського народу», вечір-реквієм «Вечірній стогін над могилами, яких так багато на нашій і чужій землі», вечори козацьких традицій та козацькі посиденьки «Легендарний Байда Вишневецький», «Народна пам'ять про козацтво», музичні та літературні вітальні «Історія козаччини в музичних творах», «Козацькі традиції в сучасній українській родині», уроки козацького гарту та здоров'я, «Секрети козацького здоров'я», театралізовані свята козацької слави «А ми тую славу збережемо», «Козацькі забави», філософські роздуми, диспути «Хто вона, Роксолана?», «Іван Мазепа – зрадник чи патріот?», конкурси «Лицарі», «Супер-козак класу», змагання з козацьких єдиноборств та ін..

Змістові модулі доповнюються традиційними загальношкільними святами, зокрема родинними, які популяризують кращі традиції козацького родинного виховання, багатющі можливості використання його мудрості в сучасній українській родині. Таку просвітницьку мету мають щомісячні «Батьківські дні», на яких обговорюються проблеми виховання, ґрунтовані на традиціях козацької родинної педагогіки.

Щорічно у травні за участю громадськості та батьків проводиться День козацтва, який завершується великим театралізованим дійством «Там, на славнім Запорожжі... або Один день з життя запорозьких козаків» (під час якого моделюється один день життя і побуту Запорозької Січі), а також загальношкільне родинне свято «Козацькому роду – нема переводу», літературно-фольклорна композиція «Дума про матір».

Школярі включені в активну історико-етнографічну пошукову діяльність збирання та записування переказів, бувальщин про традиції, звичаї та побут українських козаків, пісень, легенд, прислів'їв про українське козацтво; рецептів козацької кухні та медицини тощо). Зібрані та опрацьовані матеріали є основою наукових досліджень, доповідей та рефератів, які готують, репрезентують та захищають школярі.

В школі функціонує дитяче об'єднання «Джерела». Кожний його гурт проектує колективну творчу справу, підсумком якої є рукописні та друковані збірники матеріалів про традиції і звичаї українського козацтва.

Традиційними є конкурси козацької пісні, які зазвичай супроводжуються елементами інсценізації та театралізованих дійств. Велику роботу щодо популяризації козацьких і народних пісень ведуть шкільний фольклорно-етнографічний гурт «Джерела» та ін.

Зусиллями педагогічного, учнівського та батьківського колективів створено виховні центри «Мій край – історія жива», «Бабусина світлиця», зал духовності «Україно! Ти моя молитва», оформлено тематичні інформаційні блоки «Мистецтво козацьких и прапорів», «Галерея портретів українських гетьманів», «Шляхами козацької звитяги», «Ой була у нас ненька-мати – Запорозька славна Січ», забезпечивши таким чином інформаційно-методичний супровід моделі виховної системи (див. схему 1.).

(Схема 1.)

Перед початком виховної години було проведений тест «Ти патріот своєї країни?».

Маємо наступні результати: щирими патріотами є 14 учнів, 3 учнів перш ніж пожертвувати своїм життям замисляться над правильністю своїх дій (див. таблицю 1.).

(таблиця 1.)

Результати тесту свідчить про те, що всім учні класу притаманний не лише патріотизм, а й моральні якості, про почуття обов’язку, шанобливого ставлення до свого минулого, історії і культури рідного краю.

ВИСНОВКИ

Отже, дослідивши тему „ Українська козацька педагогіка як складова народної педагогіки”, можна зробити такі висновки:

У школі добре організована система впровадження козацької педагогіки. Учні виховуються на найкращих засадах козацької педагогіки.

Складовою і неоціненною частиною української етнопедагогіки є педагогіка козацька.

Козацька педагогіка – феноменальне явище української етнопедагогіки, її невід'ємна складова, що акумулювала в собі вироблені віками й апробовані часом традиції. В усній формі вона зберегла, передаючи з покоління в покоління, найкращі цінності народу, досвід виховання, формування і навчання особистості.

Сучасна козацька педагогіка – це частина української етнопедагогіки в її вершинному вияві, яка формує у дітей і молоді синівську любов до рідної мови, культури, землі, народу, Батьківщини, виховує в них незламну силу волі й духу, високу лицарську мораль, духовність.

Основна мета сучасної козацької педагогіки – формувати козака-лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю й самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю й духовністю.

Українське козацтво – високодуховне національне явище. Козаки створили і успішно розвивали козацьку філософію, психологію та ідеологію, лицарську мораль, піднесли до європейського і світового рівня національну правосвідомість. Козацький характер і світогляд стали взірцем вищого вияву українського національного характеру і світогляду. Національно-духовна та ідейно-моральна сутність, зміст і форма національного буття козацтва стали найпотужнішими засобами піднесення духовного і матеріального життя української нації на значно вищий рівень.

Козацько-лицарські цінності, традиції – це лейтмотив, духовна вершина національних етико-моральних здобутків, української культури, що продовжують жити в історичній пам'яті, національній свідомості, культурі і мистецтві нашого народу, в серці і душі кожного свідомого українця. А історичний досвід переконує, що козацько-лицарські традиції – міцний культурно-історичний, морально-духовний підмурівок для виховання підростаючих поколінь, розвитку нашої нації, побудови демократичної і правової Української держави.

ДОДАТОК 1.

«Виховання громадянина-патріота»

(Виховна година)

Мета: Розробка виховної години для учнів старших класів, метою якої є формування патріотизму, громадянськості, виховання любові до Батьківщини.

Хід уроку

Вчитель. З давніх давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що народжується зараз, народжується майбутнє.

У боротьбі за незалежність України ми передусім зобов’язані українському козацтву. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах українського народу.

Козаку найперше – Воля!

Козаку найперше – Честь!

Чи потрібно виховувати з громадянина патріота? Сьогодні ми спробуємо дати на це питання відповідь, аргументуючи, доводячи всім присутнім свої думки, позиції.

Зверніть, будь ласка, увагу на епіграф:

Де хто народився, там і в пригоді станеться.

Шукай добра на стороні, а дім люби по давнині.

За морем тепліше, а в нас світліше.

(Народні прислів’я та приказки)

Людина народжується не на безлюдному острові, а в певній сім’ї, в певному суспільстві, і за різних обставин свого життя спілкується з різними представниками оточуючого середовища, в якому вона живе, навчається, працює. Для того щоб людина могла існувати як біологічна жива істота, їй потрібно мати їжу одяг, житло. Оскільки людина живе у суспільстві, їй як члену суспільства необхідно мати змогу вчитися, працювати, бути вільною і рівноправною з усіма іншими людьми. Оскільки людина живе у державі, то вона має з нею правовий зв’язок. 3 чим можна порівняти Батьківщину?

Учень 1. Україна для кожного з нас — це Батьківщина, яка подібна до величезного дерева, на якому не порахувати листя. I усе, що ми робимо доброго, додає йому сили. Але будь-яке дерево має корені. Без коренів його повалив би навіть несильний вітер. Корені живлять дерево, зв’язують його із землею.

«Без кореня і полин не росте»,— говорить народна мудрість. Корені — це те, чим ми жили вчора, рік тому. Це наша історія.

Вчитель. Чи згодні ви з тим, що нашій державі довелося пережити неймовірні зусилля для того, щоб здобути незалежність?

Учень 2. Україна — вільна незалежна держава, яка разом із світовою спільнотою впевнено крокує шляхом демократії. Але так було не завжди. Мабуть, важко знайти у світі будь-який інший народ, який подібно до українського мав би таку нелегку і драматичну історію. Майже протягом всього свого існування йому доводилося вести боротьбу проти чужеземного поневолення. Тільки протягом 150 років, з XVIII ст., Україна змушена була перебувати під владою чужих імперій (Російської і Австро-Угорської), які нав’язували українській спільноті свій побут, мову традиції. Тому в історії України — безліч спустошливих нападів і завоювань, жорстокого пригноблення та страждань, яких вона зазнала через свої природні багатства та миролюбність свого народу. Через те на довгому історичному шляху нашої країни було чимало складних і суперечливих подій, високих зльотів і нищівних поразок. Але завжди на допомогу приходила поезія, яка надихала і давала сили йти до поставлено! мети:

Не розгубіть скарбів душі

I не зречіться маминої мови,

Бо все життя — то не лише обнови,

Є в ньому біль і терни на межі.

Учень 3. Незважаючи на всі труднощі, які довелося пережити українському народу, він вистояв, зміцнів, бо дух патріотизму за Вітчизну ніколи не залишав його, під будь-якими тортурами він ніколи не забував рідної, колискової мови, яка і допомогла йому з’єднатися. Мова рідна — невід’ємна частка Батьківщини, голос народу, чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Тільки віра в світле майбутнє допомогла нам встати з колін, скинути рабські кайдани і на весь світ сказати, що ми є нація, яка ніколи не зникне:

Прозрімо ж! Люди ми, чи ні?

Чи ми раби борщу і сала?

Ми тут. Ми є. Ми — всі. Ми — гурт.

Єднаймося! Ми той є ґрунт

Подій майбутніх вирішальних. (М. Вінграновський)

Учень 4. Багато талановитих письменників, діячів культури, істориків пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад, Василь Симоненко прожив всього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. На його думку, не може бути життя без вірності матері, мові, рідній землі, бо людина починає своє життя з колиски і материнської пісні.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину

Вибрати не можна тільки Батьківщину

Учень 5. Видатний педагог Василь Сухомлинський стверджував: «Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури». Як ви вважаєте, чи легким був шлях до незалежності? На мою думку, ні, бо в Україні, яка майже до кінця 80х років вважалася «заповідником застою», насправді тривала прихована соціальна революція. I тільки 24 серпня 1991 року відкрилася нова сторінка в історії України, саме в цей день ВР УРСР проголосила Акт про державний суверенітет української держави. Споконвічна мрія наших предків здійснилася. Україна стала суверенного, незалежною, правовою державою. Що потрібно нам, щоб зберегти нашу державу, як те міцне дерево з його корінням?

Учень 6. Щоб мир, злагода ніколи не покидали нашу державу, ми повинні бути разом — українці заходу і сходу, яких за іронією долі роз’єднали в певний період чужоземні поневолювачі. Але традиції, пісні, історію, мову неможливо сховати, зламати, які вже не одне покоління передаються із вуст в уста. Бо це є найцінніший скарб, який дістався нам, який допоміг західним і східним українцям збагнути ще в роки Першої світової війни, що ворогуючі сторони використовують їх як «гарматне м’ясо», що тільки в єдності, в любові до рідної землі сила. Поки ми одна держава, в якій живе український багатонаціональний народ, який любить свою Батьківщину, відданий їй, активно працює на її благо, бережливо ставиться до історії, прагне до зміцнення честі й гідності своєї держави, то ніхто не зможе роз’єднати нас. Це наш великий дім, в якому ми народилися, росли, спілкуємось і живемо разом зі своєю родиною, сусідами, земляками.

Учень 7. Одна наша співвітчизниця, яка кілька років тому виїхала до Канади, написала в одному зі своїх листів: «Я живу тут у прекрасному триповерховому будинку У мене гарні, забезпечені господарі. Вдома під час свят збираються цікаві люди, до мене добре ставляться. Але я чудово усвідомлюю своє місце тут. Це не моя родина, не моя країна. Щоб бути тут щасливою, тут треба народитися...».

За тобою завжди будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

I якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі

Стануть над тобою, листям затріпочуть

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину

Вибрати не можна тільки Батьківщину

Метод «Займи позицію»

(Зачитується викладачем казка В. О. Сухомлинського і дається завдання. Відповідь фіксують учні на дошці і коротенько аргументують її.)

Вчитель. У В. О. Сухомлинського є одна дуже повчальна казка. Зараз ми, слухаючи її, поміркуємо над питанням: «Чи підтримуєте ви рішення хазяїна ниви?».

Казка.

У хазяїна-хлібороба — велика родюча нива. Щороку сіяв він на ній пшеницю. Дозріє пшениця, скосить її хлібороб, і прилітає на стерню журавель — колоски збирає. Говорить «дякую» хліборобові за смачні пшеничні колоски. Але ось настав важкий рік. Ціле літо не було дощу Ледь викинувши колосся, засохла пшениця.

Прилітає журавель до ниви, а хлібороб сидить над засохлими стеблами.

— Що ж ти тепер будеш робити, хліборобе? — запитує журавель.

— Буду орати ниву і пшеницю сіяти,— відповів хлібороб.

Журавель не вірить. А людина справді ниву оре, пшеницю сіє.

Пройшла зима, настала весна. Зазеленіла нива. I знову трапилось у хлібороба велике горе. Знову за ціле літо не упала на землю жодна крапля дощу. Ледь викинувши колосся, засохла пшениця. Прилітає журавель до ниви, а хлібороб сидить над сухими стеблами.

— Що ж ти тепер будеш робити, хліборобе? — запитує журавель, як і минулого року.

— Буду орати ниву і пшеницю сіяти,— відповідав хлібороб.

— Навіщо ти сили задарма витрачаєш і зерно губиш? — говорить журавель.— Спечіть із пшениці хліб і їжте, бо помрете з голоду. I їдьте зі мною за море; там і земля родюча, і посухи немає.

— Не підемо ми нікуди,— сказав хлібороб.

— Не підемо ми нікуди,— сказали діти.

— Не підемо ми нікуди,— сказала мати.

— Чому не підете? Адже у вас уже два роки посуха.

— Адже за морем — чужина,— сказав хлібороб.

— За морем чужина,— сказала мати.

— Не хочемо на чужину! — плачучи сказали діти.

(Учні висловлюють свої версії, а на дошці пишуть «так» чи «ні».)

Вчитель. Шлях, яким сьогодні йде наша держава разом з іншими суверенними країнами світу, втілює надію й віру на те, що майбутнє українського народу буде значно прозорішим, ніж його минуле.

ДОДАТОК 2.