Кредит як форма руху позичкового капіталу

Логіка виробництва є такою: гроші постійно повинні знаходитися в обороті. При цьому в одних фірм у якийсь момент кошти тимчасово вивільняються, а в той самий час інші фірми відчувають потребу в грошах, яких не мають.

Це протиріччя вирішується за допомогою кредиту. Основу кредиту становить особливий тип угоди, названий позичкою.

У широкому розумінні кредит (лат. сrtditum – позичка, борг) – це угода між економічними партнерами, яка набуває форми позички, тобто надання майна чи грошей іншій особі (фізичній чи юридичній) на умовах відстрочки повернення й із сплатою відсотка. Варто звернути увагу на те, що широке розуміння кредиту припускає не тільки грошову, але й майнову позичку.

Кредит виник у період розкладу первісного суспільства. Спочатку він надавався в натуральній формі (зерно, худоба тощо), а з розвитком обміну – у грошовій. Тривалий час кредит існував у формі лихварського, відсоток якого був дуже великий. Торговельно-промислова буржуазія, що народжувалася, вела боротьбу проти лихварства і високого відсотка, який поглинав значну частину її прибутків. Капіталізм переміг лихварство, тільки коли створив свою систему кредиту.

Кредит у вузькому розумінні слова – це рух позичкового капіталу, здійснюваний на засадах терміновості, зворотності й платності. Вузьке розуміння кредиту припускає тільки грошову позичку. Плата за позичку є ціною позички й має форму відсотка. Джерелами кредиту є внутрішні кошти фірми, що вивільняються в процесі кругообігу. Розглянемо їх.

1. У процесі кругообігу основного капіталу відбувається поступове нагромадження його вартості в амортизаційний фонд. До придбання нових засобів виробництва він може бути наданий у кредит.

2. Частина оборотного капіталу вивільняється в грошовій формі у зв'язку з розбіжністю часу продажу виготовленої продукції та купівлею нової сировини. Вона теж може бути використана як позичка.

3. Тимчасово вільним грошовим капіталом можуть стати гроші, призначені для виплати заробітної плати, поки термін виплати не настав.

4. Для розширення виробництва, тобто капіталізації прибутку, потрібно нагромадити його в достатньому обсязі, а до цього він може бути відданий у позичку.

5. Грошові доходи та заощадження населення; кошти державного й місцевих бюджетів.

Кредит виконує такі важливі функції:

1. За допомогою кредиту відбувається перерозподіл коштів між фірмами, районами й галузями. Реалізація цієї функції дозволяє продуктивно використовувати тимчасово вільні кошти.

2. Кредит дає можливість замінити в обігу дійсні гроші кредитними грошима (банкнотами) й кредитними операціями (безготівковими розрахунками) і в такий спосіб скоротити витрати обігу.

Залежно від способу кредитування, а також просторово-часових характеристик процесу кредитування кредит класифікують за різноманітними формами.

За способом кредитування розрізняють натуральний і грошовий кредити.

За натурального кредиту об'єктами кредиту можуть бути інвестиційні товари, споживчі товари, сировина, ресурси, предмети виробничого споживання.

Об'єктами грошового кредиту постають грошові купівельні кошти, грошовий капітал, акції, векселі, облігації й інші боргові зобов'язання.

За терміном кредитування розрізняють:

– короткостроковий кредит, за якого позичка видається на термін до 1 року (в Україні – до 1 року);

– середньостроковий з терміном від двох до п'яти років (в Україні – 1-3 роки);

– довгостроковий з терміном від шести до десяти років;

– довгостроковий спеціальний з терміном від двадцяти до сорока років.

За характером кредитного простору кредит може бути міждержавним, державним, банківським, комерційним, споживчим, іпотечним.

Міждержавний (міжнародний) кредит – це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Він має або товарну, або грошову (валютну) форму. Кредиторами і позичальниками можуть бути уряди, банки, приватні фірми.

Державний кредит передбачає позичку, яку надає держава населенню й приватному бізнесу. Джерелом коштів державного кредиту є облігації держпозик.

Банківський кредит надають кредитно-фінансові установи (банки, фонди й т. ін.) будь-яким господарюючим суб'єктам (фірмам, приватним підприємцям тощо) у вигляді грошових позичок. Це – кредит позичкового капіталу, його об'єкт – гроші.

Комерційний кредит – це кредит, наданий одними економічними суб'єктами (фірмами, організаціями тощо) іншим у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Це – кредит товарами. Його об'єкт – товарний капітал. Він прискорює процес товарного обігу, скорочує грошову масу, необхідну для обігу.

Споживчий кредит – це кредит, що надається приватним особам на певний строк (від року до трьох років) під певний, найчастіше високий відсоток (до 30 %). Цей кредит існує у формі продажу товарів з відстрочкою платежу через роздрібні магазини чи у формі надання банківської позички.

Іпотечний кредит надається у формі іпотеки, тобто грошової позички, виданої банками приватним особам під заставу нерухомості, головним чином землі, будівель, споруд. Джерелом для цього кредиту є іпотечні облігації, що випускаються банками та підприємствами.

Суб'єктами кредитних відносин є і держави, і підприємства, і домашні господарства, й банки, страхові компанії, й різні фонди, церква тощо. Між ними складаються кредитні відносини. Вони можуть бути ефективними лише на основі матеріальної зацікавленості всіх учасників кредиту, щоприпускає високі відсотки і з позички, і з депозитів.

Зібравши у себе великі суми грошей, позичкові капіталісти створюють ринок позичкових капіталів. Цей ринок має низку характерних рис:

1) у ринку найчастіше беруть участь дві особи: власник вільних грошей та підприємець, кому потрібні кошти для розвитку свого бізнесу й одержання прибутку. Бізнесменові потрібні гроші для поточної господарської діяльності (купівлі сировини, сплати заробітної плати тощо) та вирішення перспективних завдань;

2) об'єктом купівлі-продажу є особливий товар – грошовий капітал. Його особливість у тому, що гроші мають додаткову корисність – властивість збільшуватися за вартістю й приносити прибуток;

3) ринок позичкових капіталів обслуговує потреби підприємців у короткострокових кредитах (на поповнення оборотного капіталу тощо) і в інвестиціях (довгострокових витратах на основний капітал).

Таким чином, ринок позичкових капіталів – система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх на позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення. Цеспецифічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у русі коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові установи й фондові біржі.

Date: 2016-05-25; view: 312; Нарушение авторских прав