Індивідуальне відтворення: основний і оборотний капітал. Кругооборот і оборот капіталу

Національне господарство будь-якої країни являє собою сукупність, з одного боку, відокремлених, з іншого боку – взаємозалежних підприємств (фірм), що здійснюють індивідуальне відтворення.

Індивідуальне відтворення – це безперервно повторюваний процес виробничого поєднання факторів виробництва з метою створення товарів і одержання доходу.

Вихідним моментом відтворення є кругооборот капіталу.

Кругооборот капіталу – це рух вартості факторів виробництва через сфери виробництва й обігу, у результаті чого вона проходить три стадії і послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форми.

Стадії виробничого циклу:

Г – Т …. П … Т' – Г' (7.1)

1-а стадія 2-а стадія 3-я стадія

де Г – початковий капітал (авансовані гроші);

Т – товар;

PC – робоча сила;

3В – засоби виробництва;

П – процес виробництва;

Т' – вироблений товар, що містить додаткову вартість;

Г' – авансовані гроші, що зросли.

Кожна з трьох стадій виконує певну функцію:

– на першій формуються умови виробництва;

– на другій здійснюється виробництво товарів і послуг;

– на третій відбуваються реалізація товарів і послуг та одержання прибутку.

Кругооборот, розглянутий як безперервно поновлюваний процес, називається оборотом. Між кругооборотом і оборотом існують відмінності: протягом одного кругообороту (скажімо, виробництва партії обладнання) фірмі повертається лише частина авансованої від початку вартості; протягом одного обороту фірмі повертається вся авансована спочатку вартість. Для цього може знадобитися декілька кругооборотів.

Оборот виміряється часом і швидкістю.

Час обороту – це період, упродовж якого ресурси, пройшовши сфери виробництва й обігу, повертаються до вихідної (грошової) форми.

Час обороту розпадається на час виробництва й час обігу.

Швидкість обороту вимірюється кількістю оборотів ресурсів, здійснених протягом року.

Кількість оборотів визначається за формулою:

(7.2)

де п – кількість оборотів за рік;

О – прийнята одиниця часу (1 рік);

t – час обороту певних ресурсів.

Оборот здійснює виробничий капітал (у Маркса – промисловий). Виробничий капітал – це виражені у вартісній формі фактори виробництва, що функціонують у замкненому відтворювальному циклі.

Відповідно до способу перенесення вартості використовуваного виробничого капіталу на вартість створеного товару різні за натурально-речовинною формою його елементи поділяються на дві групи – основний капітал і оборотний капітал.

До основного капіталу належать будинки, устаткування і т. ін. Вони багаторазово використовуються у виробничих циклах і переносять свою вартість на новостворену продукцію частинами.

До оборотного капіталу належать сировина, матеріали, робоча сила. Вони використовуються цілком і переносять свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничого циклу.

Процес переносу вартості основного капіталу протягом терміну його служби на вартість виробленого товару й акумулювання вартості основного капіталу в амортизаційному фонді називається амортизацією.

Фінансовим відображенням зносу і старіння основного капіталу є щорічне списання частини його вартості в амортизаційний фонд, що не оподатковується, тому що він створюється не з прибутку. Цей фонд існує винятково для фінансування відтворювальних капіталовкладень, тобто тих, що підтримують господарський об'єкт у працездатному стані. Амортизаційний фонд призначений для відновлення елементів основного капіталу, який вибув з виробничого процесу через фізичний та моральний знос.

Класичний розрахунок розмірів амортизаційних відрахувань чи списань, здійснюється за формулою:

(7.3)

де А – розмір щорічних амортизаційних відрахувань, гр. од.;

K_П – початкова вартість основного капіталу на момент його передбачуваного вибуття з експлуатації, гр. од.;

K_З – залишкова вартість основного капіталу на момент його передбачуваного вибуття з експлуатації;

Т – термін служби речовинних носіїв основного капіталу в роках.

Щорічні амортизаційні відрахування включено в ціну товарів (послуг), бо вони є необхідним елементом витрат виробництва. Але така практика амортизаційного списання служить не простому, а розширеному виробництву. Підприємці, в принципі, зацікавлені у збільшенні списань в амортизаційний фонд, тому що ці засоби більш вигідно використовувати для фінансування інвестицій, ніж прибуток – з них не треба сплачувати податки.

Річна сума амортизаційних відрахувань з урахуванням витрат на капітальний ремонт і демонтаж устаткування розраховується за наступною формулою:

річна сума амортизаційних відрахувань з урахуванням витрат на капітальний ремонт і демонтаж устаткування =

початкова витрати на витрати залишкова

вартість + капітальний + з – вартість

основного ремонт демонтажу

капіталу

__________________________________________________________

нормативний термін служби засобів праці (основного капіталу) (7.4)

Фізичний знос основного капіталу – це втрата ним споживчої вартості.

Моральний знос – це втрата вартості з двох причин:

1) створення аналогічних, але більш дешевих засобів праці;

2) випуск більш продуктивних засобів праці за тією ж ціною.

Урахування фізичного й морального зносу має велике значення для встановлення норм амортизації.

Норма амортизації – це відношення річної суми амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості основного виробничого капіталу, виражене у відсотках:

(7.5)

де n_am – норма щорічних амортизаційних відрахувань;

Т – кількість років, за які визначається сума амортизації.

В умовах НТП терміни служби устаткування скорочуються, тому з'являється проблема прискореної амортизації.

Узагальнюючим показником використання основних фондів (капіталу) є фондовіддача (Ф_В):

(7.6)

де Ф_В – фондовіддача;

П – випуск продукції;

Ф_ОСН – вартість основних виробничих фондів (капіталу).

Використання оборотних фондів (капіталу) виражається в матеріалоємності (М_Є):

(7.7)

де Ф_ОБ –оборотні фонди,

П – вартість випущеної продукції.

Крім основного й оборотного капіталу (фондів), що функціонують у сфері виробництва, фірми мають фонди обігу, призначені для процесу реалізації.

Кошти, вкладені в оборотні фонди й фонди обігу, утворюють обігові кошти. Ефективність використання обігових коштів визначається коефіцієнтом оборотності, що виміряється відношенням вартості реалізованої за рік продукції до середнього залишку обігових коштів.

Для комерційної діяльності дуже важливо знати, як швидко обертається авансований капітал, тобто якою є швидкість обороту капіталу. Остання може вимірюватися часом обороту капіталу, який розраховується за формулою:

(7.8)

де t – час обороту капіталу;

А – амортизаційні відрахування на основний капітал протягом одного року (12 міс.);

К_АВ – авансований капітал;

К_ОБ – відшкодований оборотний капітал за один рік (12 міс.).