Заробітна плата: сутність, теорії. Види, форми, системи заробітної плати

Праця, як і інші фактори виробництва, приносить дохід, який називається заробітною платою. Заробітна плата постає винагородою за працю. Цю безперечну істину визнають усі економісти. Але на цьому їхня єдність у трактуванні заробітної плати закінчується, і з'являються розбіжності.

Марксистська концепція ґрунтується на тому, що, по-перше, заробітною платою оплачується не праця, а здатність працівника до праці, тобто його робоча сила, що обумовлюється вартістю засобів існування робітника та його сім'ї. Праця ж, будучи джерелом вартості, сама її не має. По-друге, заробітною платою оплачується не весь продукт праці, а лише необхідний, тобто той, який відшкодовує вартість робочої сили.

Висновок: заробітна плата – це форма вартості й ціни робочої сили.

Позиція неокласиків є принципово іншою. По-перше, вони розглядають заробітну плату як ціну праці. По-друге, їх цікавить не стільки сутність заробітної плати, скільки її рівень, який традиційно визначається співвідношенням попиту та пропозиції. За рівності попиту та пропозиції на працю утворюється рівноважний рівень заробітної плати. Зростання попиту на працю підвищує заробітну плату. Падіння попиту на працю знижує її.

У свою чергу, попит на працю визначається граничним продуктом, тобто приростом продукту за умов збільшення зайнятості на одного працівника: якщо граничний продукт від використання праці вищий, ніж від використання інших факторів, то попит на працю підвищується, і навпаки.

На пропозицію праці впливають:

1. Кількість працездатного населення у країні.

2. Тривалість робочого дня.

3. Рівень кваліфікації і професійної підготовки населення.

Сутність заробітної плати розкривається у її функціях. По-перше, відтворювальна функція: заробітна плата є економічною основою відтворення робочої сили. По-друге, стимулююча функція: заробітна плата повинна забезпечувати високоефективну працю, раціональне використання засобів виробництва. По-третє, розподільча функція: передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери та галузі економіки та її відтік з інших.

На відміну від економічних систем, заснованих на позаекономічному примусі, заробітна плата в ринковій системі створює нові стимули для праці робітників. Це досягається за допомогою різних форм і систем заробітної плати. Так, на підприємствах застосовуються насамперед дві основні форми заробітної плати: погодинна й відрядна.

Погодинна форма заробітної плати встановлює розмір винагороди залежно від відпрацьованого часу. У цьому випадку вираховується оплата за 1 годину, день, тиждень, місяць і помножується на відпрацьований час.

У багатьох країнах при встановленні розмірів погодинної заробітної плати визначається одиниця виміру ціни праці – ціна години праці. Погодинна ставка оплати праці, власне кажучи, розраховується шляхом ділення встановленої заробітної плати (за день, тиждень, місяць) на нормоване число годин праці.

Погодинна заробітна плата звичайно застосовується на підприємствах, де переважає жорстко регламентований технологічний режим. Так, у масово-потоковому виробництві виробіток робітників і темп їхньої праці визначаються швидкістю руху конвеєра. Ще більшою мірою це відноситься до частково автоматизованих операцій і виробництва з перевагою закритих технологічних процесів (хімічні технології, термічна обробка й т. ін.). Вигода від використання погодинної заробітної плати для бізнесменів пов'язана з тим, що така форма зарплати дозволяє легше підвищувати інтенсивність праці без збільшення її оплати.

В останні два-три десятиліття погодинна зарплата в багатьох країнах перетворилася в переважну форму оплати праці. Вона охоплює приблизно 70% робітників обробної промисловості США і Франції і до 60% промислових робітників Великобританії і Німеччини.

Керівникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям,науковцям, деяким категоріям робітників погодинна оплата праці встановлюється у вигляді посадових окладів – розміру місячної заробітної плати, що відповідає схемі посадових окладів і передбачає мінімальну й максимальну його межі.

Похідною від погодинної є форма відрядної, чи поштучної, заробітної плати. Вона розраховується залежно від обсягу випущеної продукції. За поштучної оплати заробіток зростає прямо пропорційно до кількості виготовлених виробів. Ця залежність встановлюється за допомогою поштучної розцінки.

Розцінки розраховуються в такий спосіб. Вихідними даними є погодинна (чи денна) ціна праці й нормована кількість продукції, яку людина, що працює із середньою інтенсивністю й середньою майстерністю, виготовляє за годину (чи день). Поштучна розцінка обчислюється шляхом розподілу денної ціни праці на норму виробітку (число одиниць продукції, які необхідно за нормальних умов виробити за годину чи день).

Відрядна заробітна плата найбільш широко застосовується на підприємствах, де великою є частка ручної праці й необхідно заохочувати збільшення кількості виробів, що випускаються. У сучасних умовах у відрядній оплаті праці все більше враховуються й такі фактори, як якість продукції, коефіцієнт використання устаткування, економія сировини й матеріалів, що зближує відрядну заробітну плату з погодинною.

Сучасні системи заробітної плати враховують велику кількість факторів, що випливають з нецінової конкуренції. Поширені преміальні системи, що передбачають особливу винагороду за високу якість продукції, економію матеріалів і поліпшення інших кінцевих результатів виробництва. У різних варіантах використовуються почасово-преміальний, відрядно-преміальний, відрядно-прогресивний, багатофакторний, акордний та інші різновиди заробітної плати.

Різні рівні оплати праці визначаються за допомогою тарифної системи – сукупності нормативів, що регулюють рівень заробітної плати робітників та службовців. Тарифна система містить у собі насамперед тарифні ставки – розміри оплати праці робітників за годину чи день. Ці величини заробітку розподіляються в тарифній сітці. Тарифна сітка являє собою шкалу, що визначає відношення тарифних ставок робітників другого, третього і наступного розрядів (залежно від рівня кваліфікації) до ставки першого розряду. Тарифна сітка вказує кількість розрядів (діапазон сітки), тобто співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів сітки, й міжрозрядні співвідношення (абсолютні й відносні – у відсотках – збільшення таких коефіцієнтів від розряду до розряду). Якщо відома величина ставки першого розряду й відповідні тарифні коефіцієнти, то можна визначити ставку працівника будь-якого розряду. У 2005 р. Кабінет Міністрів України відновив Єдину тарифну сітку оплати праці працівників бюджетної сфери, запровадивши 25 розрядів і визначивши кожному з них відповідний оклад щодо ставки працівника першого розряду.

До тарифної системи входить також тарифно-кваліфікаційний довідник – нормативний документ для тарифікації робіт і присвоєння людям кваліфікаційних розрядів. У ньому всі професії характеризуються з урахуванням змісту й складності роботи, яку повинен вміти виконувати робітник відповідної кваліфікації.

В останні десятиліття на зарубіжних підприємствах для посилення мотивації працівників успішно застосовують різні системи участі працівників у прибутках, а також створення робочої акціонерної власності. Накопичені дані свідчать, що перші два-три роки впровадження такої системи відбувається зростання продуктивності праці в середньому на 10-15%. Участь працівників у прибутках відбувається у формі відрахувань у спеціальні “фонди робітників” частки прибутку поточного року з використанням режиму пільгового оподаткування. Створення робочої власності здійснюється за допомогою вкладення у виробництво на пільгових умовах нагромаджень від відрахувань заробітної плати.

В умовах безупинної інфляції одержувана в грошовому виразі заробітна плата не відображає дійсного обсягу доходів працівника зі зрозумілої причини – через знецінення коштів. За таких умов оплата праці має подвійний вимір:

а) номінальна заробітна плата – певна сума грошей, що виплачується працівнику як винагорода за його працю;

б) реальна заробітна плата – сума реальних життєвих благ, які можна придбати за номінальну зарплату за існуючого рівня цін на товари й послуги після сплати податків.

Показник реальної заробітної плати найбільш точно (порівняно з номінальною зарплатою) свідчить, наскільки краще чи гірше стала жити людина після зміни рівня споживчих цін.

Значний вплив на величину реального заробітку здійснює характерне для всіх країн з ринковою економікою безупинне підвищення споживчих цін. При цьому на практиці можуть існувати різні варіанти зміни рівня реальної зарплати. Це залежить від досягнутого співвідношення темпів інфляції і темпів зміни номінальної зарплати.

На рівень і динаміку заробітної плати крім кон'юнктури ринку великий вплив справляють стан національних ресурсів (природних, трудових, технологічних) і стан економіки. У багатих і промислово розвинених країнах рівень номінальної заробітної плати перевищує середньосвітовий.

У ринковій економіці великий вплив на рівень заробітної плати здійснюють профспілки.

Зазвичай в літературі визначають чотири способи їхнього впливу на заробітну плату.

1. Обмеження пропозиції праці, яке досягається обмеженням робочого часу за допомогою законодавства, забороною приймати на роботу не членів профспілки, лімітуванням навантаження й інтенсивності праці.

2. Тиск на підприємців під час укладання колективних договорів у бік підвищення ставки заробітної плати.

3. Сприяння зростанню тих видів виробництва, які викликають попит на працю і, в такий спосіб, зростання заробітної плати.

4. Боротьба з монополізацією виробництва. Відомо, що монополія домагається підвищення цін за рахунок скорочення виробництва, що негативно позначається на рівні заробітної плати. Виступи проти монополій стримують тенденцію до падіння заробітної плати.

Фактори, що впливають на диференціацію заробітної плати, можна класифікувати за такими групами:

1) економічні (рівень розвитку національної економіки, ефективність виробництва);

2) соціальні (історичні, соціальні умови формування робітничого класу);

3) політичні (рівень організованості робітників, вплив профспілок, політика уряду);

4) національні (національно-культурні традиції щодо відтворення робочої сили);

5) статеві (розбіжності в оплаті праці жінок та чоловіків).