Проблеми у сфері надання і реалізації правових пільг та шляхи їх вирішення

Існують проблеми, які за своєю природою і способам дозволу спочатку є міждисциплінарними. Серед них особливе місце займає проблема пільг, яка має юридичний, політичний, етичний, соціологічний, економічний, психологічний і інші аспекти. Відсутність гнучкої і цілеспрямованої державної політики у сфері встановлення і реалізації пільг - одна з основних проблем в поточний період в Україні.

При всій соціальній значущості пільг, практично відсутні теоретичні дослідження з цього питання

До основних проблем чинної системи пільг можна віднести:

• Невідповідність державних зобов’язань з надання пільг і фінансових ресурсів на їх забезпечення.

• Неповне чи відсутність фінансування пільгового забезпечення державою.

• Наданням пільг за належністю до певної категорії без врахування потреб.

• Відсутність норм споживання або завищеність таких норм.

• Відсутність обліку наданих пільгових послуг і, як наслідок, заплутаність та непрозорість, труднощі контролю обсягу наданих пільг.

• Складність та відсутність «ревізії» законодавства про надання пільг, яка б давала реальну оцінку стану забезпечення та застосування пільг.

• Поповнення пільг новими без передбачення належного фінансування.

• Відсутність зв’язку пільг із фактичними потребами осіб.

• Перекручування ролі та призначення пільг в системі соціального захисту України, пільги стали засобом маскування багатьох проблем у реалізації інших соціально-економічних прав (пенсію, медицину тощо).

У зв’язку з цим вкрай важливими є реалізація наступних завдань:

- запровадження нових механізмів відновлення виробництва, стимулювання економічного зростання та соціального прогресу, зокрема, забезпечення ефективної зайнятості населення шляхом створення життєспроможних підприємств;

- створення умов для гідної праці, в тому числі забезпечення поваги та дотримання прав людини у сфері праці, продуктивної, вільно обраної зайнятості та соціального захисту, а також розвитку та активізації соціального діалогу на всіх рівнях;

- реалізація в кризових умовах короткострокових заходів з надання невідкладної допомоги найбільш уразливим верствам населення, подолання хронічної бідності, бідності серед працюючих;

- забезпечення реформування систем оплати праці, соціального захисту, пенсійного страхування, надання медичної допомоги, медичного обслуговування;

- запровадження дієвого механізму надання молоді, насамперед випускникам вищих навчальних закладів, першого робочого місця;

- розширення можливостей для працевлаштування людей з особливими потребами, зайнятості людей похилого віку;

- упровадження системи надання дієвої адресної соціальної допомоги.