Статус правових пільг в сучасному суспільстві. Поняття та ознаки правових пільг

· забезпечує більш повне задоволення інтересів суб‘єктів чи полегшення умов їх життєдіяльності;

· здійснює в межах суспільних інтересів з метою захисту соціальних прав певних суб‘єктів та забезпечення задоволення їх інтересів;

· це виключення із загальних правил, відхилення від єдиних вимог нормативного характеру та спосіб юридичної диференціації. Чим досконалішим є право, тим диференційованіше воно регламентує певні питання діяльності суб‘єктів (приклад: пільги в сфері пенсійного забезпечення);

· це елемент правового статусу особи, що забезпечує можливість доповнення основних прав і свобод суб‘єкта специфічними можливостями правового характеру;

· це правомірне виключення із правил, що встановлено компетентними органами держави, має нормативний характер та є конкретизованими в актах індивідуального характеру. Серед системи нормативних актів правові пільги можуть встановлюватись лише на законодавчому рівні чи на рівні підзаконного регулювання;

· основним призначенням пільг є забезпечення рівності різноманітних правових статусів та можливостей суб‘єктів в соціально неоднорідному суспільстві.

63. Проблеми співвідношення правових пільг з “привілеями” та “гарантіями”

Під правовою пільгою розуміється правомірне полегшення положення суб'єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити свої інтереси і що виражається як в наданні додаткових, особливих прав (переваг), так і в звільненні від обов'язків.

Специфічним різновидом правових пільг виступають привілеї. У перекладі з латинського привілей є «спеціальний закон для особливої особи». Словники тлумачать дане поняття як: 1) виняткове право, перевага, надана кому-небудь (державному органу або посадовій особі); 2) монопольне право на винахід; документ, що засвідчує і охороняє це право.
На нашу думку, привилегии є спеціальні (багато в чому виняткові, монопольні) пільги для конкретних суб'єктів і перш за все для владних органів і посадових осіб, необхідні їм в цілях якнайповнішого і якіснішого здійснення своїх певних обов'язків.

Особливості привілеїв полягають в наступному.
1. Якщо пільги покликані полегшувати положення різного роду суб'єктів, то привілеї в основному зорієнтовані на політичну еліту, на владні органи і посадових осіб. В той же час привілеї встановлюються не лише відносно володарюючих осіб. Як монопольні, виняткові права вони можуть належати в певних випадках і громадянам, підприємствам, установам, організаціям і іншим суб'єктам. 2. Пільги поширюються на ббльший коло осіб і мають ширшу сферу вживання. Привілеї ж є специфічні пільги, це виключення з виключень. Їх не може бути багато, інакше привілеї «торпедують» основні принципи права - справедливість, рівноправ'я і т.п.
3. Якщо пільги в домінанті своєю характеризують спеціальний правовий статус суб'єктів, бо передбачаються головним чином для відповідних груп і верств населення (інвалідів, пенсіонерів, студентів, матерів-одинаків і ін.), то привілеї можуть встановлюватися як в спеціальному (дипломати, депутати, міністри і тому подібне), так і в індивідуальному статусах (Президент), бо вони більшою мірою підтверджують винятковість юридичних можливостей особливо відповідальних і інших осіб.
4. Привілеї з огляду на те, що вони є винятковими правами, виступають детальнішими і персоніфікованими юридичними засобами, наступним в порівнянні з пільгами рівнем диференціації правового регулювання. Привілеї - це вилучення як із загальних, так і з особливих норм права. Тому в принциповому плані вони можуть співвідноситися між собою як категорії «Особливе» (пільги) і «окреме» (привілей).

Категорію «пільга» потрібно відрізняти і від поняття «гарантії», яке є ширшим за своїм обсягом, бо включає окрім пільг і інші юридичні засоби: заохочення, покарання, обов'язки, заборони і т п. Тому сповна закономірно, що в нормативних актах пільги незрідка фіксуються в розділах, главах і статтях, присвячених гарантіям.