Правило прямого та зворотного переводу відповідей досліджуваного в бали

Аналіз результатів. При аналізі результатів слід враховувати, що ситуація, яка виникає при пред’явленні завдання суб’єкту, є багатопроблемною. Середовище породжує в суб’єкті багатокомпонентний мотиваційний відгук, на основі якого будується складна функціональна система постановки та розв’язання задачі. Проблемна ситуація призводить до актуалізації цілої низки потреб, серед яких: пізнавальні, соціальні потреби, а також потреби більш високого рівня індивідуальності, рівня самосвідомості, зокрема, потреба збереження та підвищення самоповаги або цінності власного “Я”. На основі цих потреб суб’єкт оцінює значущість та складність завдання, витрати часу і сил, прогнозує можливі наслідки. Первісні оцінки можуть змінюватися, коригуватися у ході роботи над завданням. Тому мотивація, яка відповідає напруженій діяльності, що пов’язана з досягненням цілі певного рівня, включає у себе цілу низку елементів, які характеризують особливості взаємодії суб’єкта із середовищем. Перш за все потенційну структуру мотивації створюють елементи, які відповідають потребам, котрі актуалізувалися в ситуації виконання завдання. У зв’язку з особливостями навчальної діяльності, а також необхідною узагальненістю опису, досліджувалися лише такі мотиваційні елементи або мотиви.

1. Внутрішній мотив (компонент 1), пов’язаний безпосередньо з процесом діяльності. Він є узагальненим та характеризує захопленість завданням як таким, ті аспекти, котрі надають виконанню завдання привабливості.

2. Пізнавальний мотив (компонент 2) характеризує інтерес суб’єкта до результатів своєї діяльності. Він також є узагальненим, оскільки за ним може стояти досить широке коло більш часткових мотивів, задоволення яких опосередковане результатом.

3. Мотив уникнення (компонент 3). Йому притаманна негативна спонукальна цінність результату, а саме, страх показати низький результат та відповідні цьому наслідки, на відміну від попереднього, зміст якого становить позитивне прагнення до результату.

4. Мотив змагання (компонент 4) виділяється із сукупності мотивів, пов’язаних з результатом, як більш спеціальний. Зміст цього мотиву визначається тим, наскільки суб’єкт надає значення такій характеристиці результату, як перевищення рівня результатів інших суб’єктів. За цим мотивом також можуть стояти більш часткові мотиви, такі як мотив престижу, влади тощо.

5. Мотив до зміни поточної діяльності (компонент 5) розкриває тенденцію до припинення роботи суб’єктом, що він нею займається в даний момент та переключення на іншу.

6. Мотив самоповаги (компонент 6) виявляється у прагненні суб’єкта ставити перед собою більш складні цілі в однотипній діяльності.

Розглянута група елементів відображає ті характеристики ситуації, які виступають як фактори, що безпосередньо спонукають суб‘єкта до того чи іншого способу дії та є рушійними силами розвитку діяльності.

До другої групи входять елементи, які знаходяться з мотиваційними у причинно-наслідкових відношеннях та виступають як необхідні умови діяльності, пов’язаної з досягненням досить складних цілей. Частина цих елементів відноситься до поточного стану справ і являє собою результат таких процесів: надання особистої значущості результатам діяльності (компонент 7), оцінка складності завдання, яке виконується (компонент 8), оцінка ступеню вираженості вольового зусилля під час роботи над завданням (компонент 9), оцінка рівня вже досягнутих результатів, співвіднесених зі своїми можливостями в цьому виді діяльності (компонент 10), оцінка власного потенціалу (компонент 11). Інші елементи відображають передбачуваний та запланований суб’єктом хід наступних подій: намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення результатів (компонент 12), очікуваний рівень результатів діяльності (компонент 13).

Важливе значення для розгортання цілісної мотиваційної структури має розуміння суб’єктом причинних факторів, які є інструментальними у ході розвитку взаємодії. До них належать розуміння суб’єктом: того співвідношення, в якому знаходиться залежність результату від випадку і від його власних можливостей (компонент 14), а також наскільки постановка завдань є ініціативною і наскільки директивною (компонент 15).

Таким чином, перша частина елементів пов’язана з оцінними процесами, друга – з процесами прогнозування, третя – інтерпретації.

Перелічені елементи являють собою потенційні компоненти реальних індивідуальних мотиваційних структур, які виникають у ході виконання завдання. У цих структурах центральне місце посідають мотиваційні компоненти, а серед них – компонент самоповаги. Проте актуалізація компонента самоповаги відбувається на основі інших “опорних” мотиваційних компонентів. Припускається, що вираженість компонента самоповаги відповідає експериментальній оцінці рівня домагань.

Опитувальник дозволяє виявити деякі особливості внутрішнього світу суб’єкта, які зазвичай залишаються невідомими при використанні експериментальних показників. До них належать: “опорні” мотиви, на основі яких відбувається залучення “Я” суб’єкта до діяльності та формування його рівня домагань; ефект різноманітних когнітивних та регулятивних процесів, які разом з мотивами складають внутрішній механізм рівня домагань.

Нормативних даних для опитувальника немає. А тому кожен індивідуальний результат оцінюється порівняно з даними групи. Крім того, оцінка кожного компонента мотиваційної структури дозволяють побудувати індивідуальний профіль, в якому представлені кількісні співвідношення між усіма розглянутими компонентами.

П І Б ____________________

Дата _____________________________

Вік ______________________________

Ключ