Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сутність та значення вартісної оцінки





 

 

Бухгалтерський облік відображає засоби, процеси та явища у грошовому виразі, що потребує їх вартісного вимірювання. Відповідно до Закону України

 

"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" важливим принципом бухгалтерського обліку і фінансової звітності є принцип єдиного грошового вимірника, яким є гривня.

Отже, бухгалтерському обліку властиве вартісне вимірювання, що передбачає використання грошового вимірника. Вимірюваність вважається необхідною передумовою визнання активів, зобов’язань та власного капіталу. З

 

метою вимірювання використовують такі елементи методу бухгалтерського обліку, як оцінка та калькуляція.

 

Оцінка –це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів таджерел їх утворення, а калькуляція – спосіб вартісного вимірювання господарських процесів (придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації).

 

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку визначають оцінку як процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати

 

елементи фінансових звітів.

 

Мета оцінки –формулювання основного завдання,яке слід вирішити врезультаті оцінки. Формулювання мети оцінки передбачає:

а) повне і правильне найменування об'єкта оцінки;

 

б) вид активів чи зобов’язань, які оцінюються;

 

в) вид майнових прав, які оцінюються;

 

г) дату оцінки.


 

Від правильності поставленої мети залежить вибір адекватної оцінки та уникнення помилок при оцінці активів, зобов’язань, власного капіталу та господарських процесів.

 

Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови.

Ціна як грошовий вираз вартості є базовою категорією для оцінкиактивів і господарських операцій.

В основу оцінки господарських засобів покладено різні ціни, серед яких найбільш поширеними є оптові (гуртові) та роздрібні ціни. Оптові ціни – це ціни, за якими підприємство реалізує продукцію іншим підприємствам,

 

збутовим чи торговельним фірмам. Оптова ціна включає: собівартість реалізації, накладні витрати, прибуток і податки. Роздрібні ціни – це ціни, за якими товари реалізуються споживачам. Вони включають оптову ціну підприємства та торговельну націнку (знижку) з метою покриття витрат обігу.

 

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об'єктів обліку та достовірність оцінки. До цих вимог належать:

1) Реальність (адекватність) оцінки вимагає забезпечення відповідностігрошового вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, а також точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки.

 

2) Єдність оцінки забезпечує однаковість і незмінність оцінки протягомтривалого часу за всіма суб'єктами господарювання. Єдність оцінки досягається встановленням обов'язкових положень (стандартів), інструкцій, правил обліку і калькулювання.

 

3) Цілеспрямованість оцінки, що застосовується в бухгалтерському

 

обліку.

 

Оцінка в бухгалтерському обліку має багатофункціональний характер.

 

Існують різноманітні грошові оцінки, серед яких:


 

- економічні оцінки, що використовують для визначення цінності майнапри його реалізації чи придбанні;

- юридичні оцінки, які випливають з укладених угод(договорів),абообумовлені необхідністю відшкодування заподіяної шкоди;

- статистичні оцінки, які характеризують сукупність об'єктів задеякими середніми величинами та застосовуються в макроекономічному обліку

й аналізі;

 

- експертні оцінки, що встановлюють експерти(фахівці);

- страхові (актуарні) оцінки розраховують індивідуально для кожногострахового об'єкта.

 

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають можливість застосування різних методів оцінки активів, капіталу та зобов'язань, основою

(базою) яких є:

 

1) Історична(фактична)собівартість:

 

активу –це сума грошових коштів,їх еквівалентів або інших формкомпенсації, наданих на момент придбання активу. (Форма компенсації – інші активи чи зобов'язання);

 

зобов'язання –сума надходжень,отриманих в обмін на зобов'язання,абона суму грошових коштів чи їх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності.

 

2) Поточна(відновлювана)собівартість:

 

активу –сума грошових коштів і їх еквівалентів або інших формкомпенсації, яку необхідно було б витратити для придбання аналогічного активу на поточний момент (дату балансу);

 

зобов'язання –сума недисконтованих грошових коштів чи їхеквівалентів, які були б необхідні для погашення зобов'язань на поточний момент (дату балансу).

 

3) Вартість реалізації(погашення):

 

активу –сума грошових коштів(еквівалентів),яку можна отримати напоточний момент шляхом продажу активу в процесі звичайної діяльності;


 

зобов'язання –сума недисконтованих грошових коштів,яка,якочікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

 

4) Сучасна вартість:

 

активу дисконтована вартість майбутніх чистих надходжень грошовихкоштів від звичайної діяльності;

 

зобов'язання –теперішня(дисконтована)вартість майбутніх чистихгрошових платежів, які необхідні для погашення зобов'язання у процесі звичайної господарської діяльності.

 

5) Справедлива вартість:

 

активу –сума,за якою актив може бути обмінений в операції міжобізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

 

зобов'язання –сума,за якою може бути погашене зобов'язання в операціїміж обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

На підставі принципу історичної (фактичної) собівартості, основою оцінки найчастіше приймається історична собівартість – оцінка на основі витрат на виробництво чи придбання активів.

 

Історична собівартість, як правило, комбінується з іншими основами оцінки. Так, стандарти обліку вимагають відображати запаси за найменшою з двох оцінок – вартістю реалізації або чистою вартістю реалізації. Таке поєднання способів оцінки випливає з принципу обачності.

 

Ринкові цінні папери, а також інші активи, за якими існує активний ринок, можна відображати за ринковою вартістю.

 

Оцінка за справедливою вартістю застосовується в таких операціях, як безоплатне одержання активів, внесення активів до статутного капіталу (при цьому вартість погоджується із засновниками), обмін активами тощо.

 

Вибір основи оцінки підприємством залежить від вимог стандартів обліку, економічної доцільності, а також чинного законодавства.


 

Date: 2016-05-24; view: 1018; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию