ТЕМА 4. Дипломатичне та консульське право

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин.

2. Органи зовнішніх зносин держав.

3. Дипломатичні та консульські представництва, їх склад, структура, функції, початок та закінчення місії.

4. Дипломатичні та консульські імунітети і привілеї.

Література: 1-14, 17-23, 27-28, 35, 40, 41.

ПЕРЕЛІК ТЕМ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ (РЕФЕРАТ)

1. Становлення сучасного міжнародного публічного права.

2. Основні джерела міжнародного публічного права.

3. Аспекти взаємодії міжнародного права та внутрішньодержавного права України.

4. Особливості правосуб’єктності основних та похідних суб’єктів міжнародного публічного права.

5. Держава – основний суб’єкт міжнародного права.

6. Обмеження міжнародної правосуб’єктності.

7. Зміст інституту визнання в міжнародному праві.

8. Визнання держав та урядів.

9. Зміст інституту правонаступництва в міжнародному праві.

10. Поняття та види територій в міжнародному праві.

11. Міжнародно-правовий режим міжнародної території.

12. Міжнародно-правовий режим змішаних територій.

13. Правові підстави та способи зміни державної території.

14. Державний кордон: поняття, види, способи встановлення.

15. Правовий режим Арктики та Антарктики.

16. Міжнародні договори та Українське законодавство про державний кордон та його режим.

17. Поняття та види міжнародних договорів.

18. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів.

19. Дія, дійсність та припинення дії міжнародних договорів.

20. Міжнародно-правові акти про права людини.

21. Міжнародно-правові питання громадянства.

22. Особливості міжнародного захисту прав людини.

23. Історичні аспекти створення міжнародних організацій.

24. Поняття та юридична природа міжнародних організацій.

25. Організації Об’єднаних Націй – універсальна міжнародна організація.

26. Головні органи Організації Об’єднаних Націй.

27. Особливості спеціалізованих Установ Організації Об’єднаннях Націй.

28. Правовий статус, цілі та діяльність Ради Європи.

29. Правовий статус, цілі та діяльність Європейського Союзу.

30. Особливості та стадії проведення міжнародних конференцій.

31. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності.

32. Види міжнародних правопорушень.

33. Види та форми міжнародної відповідальності.

34. Санкції в міжнародному праві.

35. Відповідальність держав за міжнародні правопорушення

36. Поняття та зміст принципу мирного вирішення міжнародних спорів.

37. Способи мирного врегулювання міжнародних спорів.

38. Зовнішня політика та дипломатія їх співвідношення.

39. Поняття, види, функції дипломатичних представництв.

40. Поняття, організація та функції консульських установ.

41. Спеціальні місії.

42. Особливості міжнародно-правового регулювання збройних конфліктів.

43. Припинення збройного конфлікту та його наслідки.

44. Учасники збройного конфлікту.

45. Міжнародно-правовий захист жертв війни.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ЗАЛІКУ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«МІЖНАРОДНЕ ПРАВО»

1. Поняття та особливості сучасного міжнародного права.

2. Основні ознаки міжнародного публічного права.

3. Міжнародні відносини, міжнародне право і зовнішня політика: їх співвідношення.

4. Міжнародне публічне та міжнародне приватне право їх співвідношення.

5. Системаміжнародного права.

6. Норми сучасного міжнародного права: поняття і види.

7. Джерела сучасного міжнародного права.

8. Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права.

9. Функції міжнародного публічного права.

10. Дія міжнародних угод.

11. Умови недійсності міжнародної угоди.

12. Припинення та зупинення дії міжнародного договору.

13. Право міжнародних договорів та кодифікаційні акти.

14. Поняття та класифікація міжнародних договорів.

15. Форма та мова міжнародних договорів.

16. Структура міжнародного договору.

17. Поняття та стадії укладання міжнародного договору.

18. Поняття інституту визнання в міжнародному праві.

19. Види визнання в міжнародному праві.

20. Форми визнання в міжнародному праві.

21. Поняття та види правонаступництва у міжнародномуправі.

22. Правонаступництво держав по відношенню до міжнародних договорів.

23. Основні принципи сучасного міжнародного права: поняття, особливості, функції.

24. Загальна характеристика основних принципів сучасного міжнародного права.

25. Суб’єкти міжнародного права: поняття, правосуб’єктність.

26. Похідні (вторинні) суб’єкти міжнародного права.

27. Держави – основні суб’єкти міжнародного права.

28. Нації як суб’єкти міжнародного права.

29. Міжнародні конференції: поняття та цілі.

30. Види та акти міжнародних конференцій.

31. Порядок проведення міжнародних конференцій.

32. Порядок створення міжнародних організації та припинення їх існування.

33. Види міжнародних організацій.

34. Поняття та критерії правосуб’єктності міжнародних організацій.

35. Функції міжнародних організацій.

36. Організація Об’єднаних Націй: історія створення та значення у сучасному світі.

37. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй: склад, функції,повноваження.

38. Рада безпеки Організації Об’єднаних Націй: склад, функції, повноваження.

39. Економічна та соціальна Рада Організації Об’єднаних Націй: склад, функції, повноваження.

40. Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй: склад, функції, повноваження.

41. Спеціалізовані установи Організації Об’єднаних Націй.

42. Регіональні міжнародні організації.

43. Поняття та види територій у міжнародному праві.

44. Міжнародні території з особливим режимом.

45. Державна територія та її складові частини.

46. Правові підстави та способи зміни державної території.

47. Міжнародно-правовий режим змішаних територій.

48. Державні кордони: поняття та види.

49. Етапи встановлення державних кордонів.

50. Арктика і Антарктика їх правовий режим.

51. Континентальний шельф та виняткова економічна зона, їх правовий режим.

52. Поняття права зовнішніх зносин держав.

53. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин держав їх функції.

54. Зарубіжні органи зовнішніх зносин держав.

55. Порядок призначення глав дипломатичних та консульських представництв.

56. Дипломатичні імунітети і привілеї.

57. Спеціальні місії та дипломатичне право міжнародних організацій.

58. Міжнародне гуманітарне право: поняття, джерела.

59. Поняття та види збройних конфліктів.

60. Учасники збройних конфліктів.

61. Обмеження засобів та методів ведення війни.

62. Міжнародно-правовий статус військовополоненого.

63. Міжнародно-правові наслідки закінчення війни.

64. Міжнародно-правовий захист жертв війни.

65. Міжнародні стандарти у сфері прав людини та їх відображення в міжнародних документах.

66. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності.

67. Поняття та види міжнародних правопорушень.

68. Міжнародні злочини їх види.

69. Злочини міжнародного характеру.

70. Матеріальні форми відповідальності в міжнародному праві.

71. Нематеріальні (політичні) форми відповідальності в міжнародному праві.

72. Санкції в міжнародному праві.

73. Поняття міжнародного спору та ситуацій їх види.

74. Дипломатичні засоби вирішення міжнародних спорів.

75. Судові засоби вирішення міжнародних спорів.

Кримінальне право

Кримінальне право – це одна з найважливіших галузей права і є невід’ємним, вагомим елементом правової культури майбутнього юриста. Засвоєння положень кримінального законодавства сприятиме розбудові правової держави, покращенню практики правового регулювання суспільних відносин, здійсненню значного кроку до демократизації життя суспільства, підвищенню соціальної ролі кожного громадянина, покращенню захисту прав і свобод, утвердженню дії принципу верховенства права. У цьому невпинному поступі надзвичайно велику роль має сфера кримінально-правових відносин, де протиріччя суспільного розвитку і вплив негативних факторів виявляється особливо гостро. Тому вивчення положень діючого кримінального законодавства сприятиме удосконаленню його норм та практики цього застосування і це виступатиме закономірною потребою розвитку права та зміцнення гарантій дотримання законності в державі.

До основних понять, які вивчаються у запропонованому курсі, значна увага приділяється наступним: “кримінальне право”, “кримінальна відповідальність”, “злочин”, ”склад злочину”, “стадії злочину”, “співучасть”, “повторність злочинів”, “сукупність злочинів”, “рецидив злочину”, “покарання та його види”, “судимість”, “примусові заходи медичного характеру” тощо.

Курс семінарських і практичних занять розрахований як на вивчення та закріплення положень чинного кримінального законодавства, інформаційно-теоретичної бази, отриманої під час прослуховування лекцій, так і на самостійну роботу. Цілеспрямовано сприяти підвищенню рівня логічного мислення, мобілізувати продуктивність засвоєння теоретичного матеріалу повинен розгляд на семінарських заняттях тих питань, які безпосередньо стосуються реальних кримінально-правових аспектів.

Основним завданням курсу «Кримінальне право. Особлива частина» є систематизоване засвоєння і закріплення у студентів (слухачів) теоретичних знань про історію, принципи, категорії і положення науки кримінального права, навчання студентів правильному орієнтуванню в чинному кримінальному законодавстві, набуття вміння застосовувати норми кримінального права при кваліфікації злочинів. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів (слухачів) поважного ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, та окремих громадян суспільства і держави від злочинних посягань.

У результаті вивчення дисципліни студенти (слухачі) повинні:

уміти:

· тлумачити положення КК, належно володіючи при цьому кримінально-правовими категоріями та поняттями;

· ознайомитись з найважливішими інститутами та положеннями Загальної частини Кримінального кодексу України;

· набути навички самостійного комплексного аналізу окремих складів злочинів, а також вміти визначати конкретні елементи відповідних складів злочинів;

· відпрацювати навички та уміння правильного застосування отриманих теоретичних та методичних знань під час вирішення конкретних ситуаційних задач;

· орієнтуватися в роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України з питань застосування норм Загальної частини КК;

· тлумачити положення КК, належно володіючи при цьому кримінально-правовими категоріями та поняттями;

· вирішувати питання про наявність чи відсутність ознак конкретного складу злочину та караність суспільно-небезпечних діянь із врахуванням положень Загальної і Особливої частин кримінального права України;

· визначати зміст елементів конкретного виду злочинів та ознак, що їх характеризують; на основі отриманих знань правильно застосовувати положення КК при вирішенні конкретних питань.

знати:

· систему Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України;

· чинне кримінальне законодавство й інші нормативно-правові акти, необхідні для оволодіння відповідними темами;

· зміст інститутів Загальної та Особливої частин кримінального права України та їх взаємозв’язок;

· роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з питань застосування норм Загальної та Особливої частин КК;

· позицію слідчої та судової практики стосовно застосування положень Загальної та Особливої частин КК.

Вид контролю – залік.

Підготовка курсової роботи

Вид контролю – екзамен.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Закон про кримінальну відповідальність – це Кримінальний кодекс – єдиний кодифікований законодавчий акт, який містить переважну більшість кримінально-правових норм. Кримінальний кодекс можна визначити як прийнятий, зазвичай, Верховною Радою Украї­ни закон, який містить систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених юридичних норм, що розкривають загальні поняття та принципи кримі­нального права України, умови й підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї і визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання потрібно застосовувати до осіб, які їх вчинили. На сьогодні в нашій державі чинним є Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р., який відтоді зазнав значних змін і доповнень.

Структура (будова) Кримінального кодексу України – КК України складається із Загальної частини і Особливої частини.

Підстави кримінальної відповідальності – єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність в діях особи ознак суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України.

Злочин – передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості. Відповідно до положень ст. 12 КК України, злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Склад злочину - це сукупність установлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, притаманних даному, конкретному злочину, описаному в диспозиції Особливої частини КК. Це визначення можна звести до більш лаконічного, сказавши, що склад злочину – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що відтворюють певне суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином.

Об’єкт злочину – є суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, у сфері яких завдається шкода чи створюється загроза її заподіяння.

Предмет злочину – це речі (фізичні утворення) матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчинюється злочин; це - факультативний елемент складу, який виявляється не в усіх злочинах.

Об’єктивну сторону складу злочину -утворюють його зовнішні ознаки, встановлені законом про кримінальну відповідальність. Це ті ознаки, в яких проявляється ззовні процес вчинення суспільно небез­печного діяння і які відповідають на запитання – як було вчинено злочин? Об’єктивна сторона визначає: у чому полягає злочин; яким чином його вчинено; у яких умовах місця, часу, обстановки він протікає; за допомогою яких засобів і знарядь вчинюється.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.

Осудність – здатність особи усвідомлювати суспільну небезпеку вчинюваних дій і керувати ними.

Неосудність – це нездатність особи усвідомлювати суспільне значення своїх дій (бездіяльності), віддавати звіт у своїх діях чи керувати ними, що стало наслідком хворобливих змін її психіки.

Суб’єктивна сторона складу злочину – внутрішня сторона складу злочину. До обов’язкових ознак суб’єктивної сторони належать: вина у формі умислу чи необережності; до факультативних: мотив злочину, мета злочину, емоційний стан.

Вина – це психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння, а в злочинах із матеріальним складом – і до його наслідків у формі умислу чи необережності.

Умисел має місце в тому випадку, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала або свідомо допускала їх настання.

Необережність буде мати місце в тому випадку, коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, та легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість).

Мотив – це спонукання до вчинення злочину, який дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин (факультативна ознака суб’єктивної сторони).

Стадії вчинення злочину -це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

Співучасть у вчиненні злочину – спільна умисна участь декількох суб’єктів у вчиненні умисного злочину.

Вбивство – умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Тілесне ушкодження – це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.

Тяжке тілесне ушкодженням – тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій, психічну хворобу, інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності, непоправне знівечення обличчя.

Заручник – людина, яка захоплена суб’єктом злочину та (або) перебуває під його контролем і життя, здоров’я чи особиста свобода якої є своєрідними гарантіями виконання певних вимог, що висунуті чи можуть бути висунуті до третіх осіб.

Зґвалтування – статеві зносини, які поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування (воля потерпілої особи пригнічується) або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (воля потерпілої особи ігнорується).

Крадіжка – таємне викрадення чужого майна.

Грабіж – відкрите викрадення чужого майна.

Розбій – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Вимагання – вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Шахрайство – заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Бандитизм – організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Фінансування тероризму – дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації).

Хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацьковування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.

Кримінальне право. Загальна частина

Література до тем:

1. Авраменко О. В. Види емоційних станів людини та їх кримінально-правове значення / О. В. Авраменко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 31. – С.128 – 136.

2. Актуальні проблеми кримінального права: навч. посіб. / В.М.Попович, П.А.Ткачук, А.В.Адрушко, С.В.Голін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 362с.

3. Байлов А. В. Злочин вчинено у стані сильного душевного хвилювання / А. В. Байлов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – Вип. 28. – С. 37 – 40.

4. Бараненко Д. Службова особа в інституті спеціального суб’єкта злочину / Д. Бараненко, М. Магарін // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №8. – С.49 – 56.

5. Бараненко Д.В. Спеціальний суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України / Д. В. Бараненко // Правова держава. – 2002. – № 5. – С. 81 – 87.

6. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України/ Д. Бараненко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5 (17). – С. 43 – 49.

7. Басай В. Щодо питання про "обмежену осудність"/ В. Басай// Право України. – 2011- №3- С. 357-359.

8. Баулін Ю. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // ВАПНУ. – 2003. - №2 (33) - №3 (34). – С. 626 – 633.

9. Беньківський В. О. До питання про злочин та його структура / В. О. Беньківський // Державо і право / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 447–451.

10. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння: [монографія] / В. М. Бурдін К.: Атіка, 2005. – 160 с.

11. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання / В. М. Бурдін // Життя і право. –­ 2005. № 5 (17). – С. 68 – 74.

12. Бурдін В. М. Окремі питання суб’єкта злочину в кримінальному праві/ В. М. Бурдін // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2003.Випуск 38. - С. 399. - 405.

13. Брайнін Я.М. „Основні питання загального вчення про склад злочину” – К.,1964.

14. Вартилецька І. А., Плугатир В. С. Кримінальне право України. Альбом схем: Навч. посібник. За ред. В. Я. Горбачевського. – К.: Атіка, 2003. – 95с.

15. Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону / Воробей П. А., Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. – К.: Генеза, 1997. – 157 с.

16. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: монографія / Гавриш С. Б. – К., 2002.– 636 с.

17. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): навчальний посібник / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв. – К., 1994.– 51 с.

18. Жаровська Г. П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08 / Жаровська Галина Петрівна. – К., 2004. – 211 с.

19. Закудрякова О. В. Проблеми визначення кримінально-правової юрисдикції щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за її межами / О. В. Закудрякова // Адвокат. 2010. - №4. С. 44 - 48.

20. Зінченко І. О. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація / Зінченко І. О., Тютюгін В. І. – Харків: ФІНН, 2010. – 256 с.

21. Іванов Ю.Ф. „Кримінальне право України” Київ. нац. екон. ун-т.-К., 2003.- 353с.

22. Ільєва Т. Г. До питання про класифікацію злочину / Т. Г. Ільєва // Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України: Тези доповідей наук.-практ. конф. – К.: НАВСУ, 2004. – С. 202–204.

23. КарпушинМ. П.,Курляндский В. И.Уголовная ответственность и состав преступления. – М.:, 1974.

24. КудрявцевВ. Н.Общая теория квалификации преступлений.— М.: НОРМА, 1972.

25. Кісілюк Е. М. Юридична природа кваліфікуючих ознак складу злочину / Е. М. Кісілюк // Юридична Україна. – 2008. – № 12. – С. 112– 116.

26. Корж В. Кримінальне переслідування особи, яка вчинила злочин / В. Корж // Вісник прокуратури / Генеральна прокуратура України; Нац. юр. ак. України ім. Ярослава Мудрого; КНУТШ. – Київ, 2009. – № 8 (98). – С. 85–90.

27. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст. 44) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

28. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. — К.: Атіка, 2002.

29. Козяр В. Значення постанов Пленуму Верховного Суду з питань застосування кримінального законодавства / В. Козяр // Підприємництво, господарство і право. - 2010.- №2.- С.122-126.

30. Кримінальне право України. Загальна частина / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В.; За ред. П.П. Михайленко. – К.: СПД Карпук С.В. –2006. – 432с.

31. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: Посіб. для підготовки до іспитів / За заг. ред. О.М. Джужи. – 4-е вид. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 212с.

32. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. (2-е вид., переробл.); За заг. ред. професорів Моісеєва Є.М. та Джужи О.М., наук. ред. к.ю.н. доцент Вартилецька І.А. – К.: КНТ, 2007. – 300 с.

33. Кримінальне право України Бібліографія.1991-2005 / Укладачі: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. – К.:Алерта, КНТ, Центр учбової літератури, 2008-536с.

34. Коржанський М. Й. Об’єкт і предмет злочину: [монографія] / М. Й. Коржанський. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.

35. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одісей», 2006. – 1184 с.

36. Кривошеїн П. К., Слесаренко В. М. Кваліфікація групових і повторних злочинів: Навч. посібник / МВС України. УАВС.- К., 1993.- 96 с. 78

37. Ковалев М.И. Объективная сторона преступления. – Красноярск, 1993.

38. Кузнецов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. (2-е вид., переробл.); За заг. ред. професорів Моісеєва Є.М. та Джужи О.М., наук. ред. к.ю.н. доцент Вартилецька І.А. – К.: КНТ, 2007. – 300 с.

39. Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу: монографія / Костенко О. М. – К.: Атіка, 2008. – 352 с.

40. Микитчик О. В. Філософія злочину: Монографія / Микитчик О. В. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.

41. Микитчик О. Поняття злочину в кримінальному праві зарубіжних країн (порівняльний аналіз) / О. Микитчик // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 1. – С. 151–158.

42. Микитчик О. Світоглядно-історичні уявлення про злочин / О. Микитчик // Філософські та методологічні проблеми права. – Випуск 1. – К.: Атіка, 2009. – С. 41–48.

43. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [навч. посібник] / В. О. Навроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

44. Панов М. І. Вибрані наукові праці з проблем правознавства / Панов М. І.; передм. В. П. Тихого. – К.: Ін Юре, 2010. – 812 с.

45. Панов М. Поняття злочину (коментар до Кримінального кодексу України) / М. Панов, В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88–95.

46. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненні стійкими злочинними об’єднаннями» // Вісник Верховного Суду України. – № 1. – 2006. – С. 2-6.

47. Савченко А. В. Склад злочину: порівняльно-правовий аспект / А. В. Савченко // Право і суспільство. – 2009. – № 4. – С. 70–74.

48. Савченко Д. О. Основи правових норм, що регулюють відповідальність за співучасть у скоєнні злочину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право і кримінологія; виправно-трудове право” / Д. О. Савченко. – К., 1994. – 23 с.

49. Таций В. Я. Объект преступления. Уголовное право Украины. Общая часть / В. Я. Таций. – Харьков: Выща школа, 1999. – 78 с.

50. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльно-правовий аналіз, проблеми гармонізації / Хавронюк М. І. К.: юрисконсульт, 2006. – 1048 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття, предмет, завдання і система кримінального права. Наука кримінального права. Злочин і його види. Склад злочину.

Лекційне заняття - 2 год.

1. Поняття, предмет і завдання кримінального права України.

2. Система кримінального права України.

3. Злочин і його види.

4. Склад злочину.

Тема 2. Об’єкт і предмет злочину. Об’єктивна

Date: 2016-05-23; view: 461; Нарушение авторских прав