Гармонізація вимог національних стандартів, правил і процедур сертифікації є

особливістю:

а) американського досвіду в сфері управління якістю;

б) європейського досвіду в сфері управління якістю;

в) японського досвіду в сфері управління якістю;

г) німецької системи якості.

2. Розробником циклу PDCA є:

а) Дж. Джуран;

б) Ф. Кросбі;

в) Е. Демінг;

г) А. Фейгенбаум;

д) Г. Тагуті;

е) К.Ісікава.

3. Засновником Японської премії якості є:

а) Дж. Джуран;

б) Ф. Кросбі;

в) Е. Демінг;

г) А. Фейгенбаум;

д) Г. Тагуті;

е) К.Ісікава.

Якими вченими була запропонована класифікація витрат на якість?

а) Дж. Джуран;

б) Ф. Кросбі;

в) Е. Демінг;

г) А. Фейгенбаум;

д) Г. Тагуті;

е) К.Ісікава.

5. Активне вивчення та аналіз витрат на забезпечення якості є однією з особливостей:

а) американського досвіду у сфері управління якістю;

б) європейського досвіду в сфері управління якістю;

в) японського досвіду в сфері управління якістю;

6. Японський досвід комплексного управління якістю передбачає:

а) створення регіональної інфраструктури та мережі національних організацій,

уповноважених здійснювати роботи із сертифікації продукції, акредитації

лабораторій, реєстрації фахівців із якості;

б) виховання в кожного працівника компанії винятково шанобливого ставлення

до замовників і споживачів (практично культу споживача як у

внутріфірмових, так і в міжфірмових відносинах);

в) методи статистичного контролю якості.

Тема: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

Мета роботи

1. Закріпити теоретичні знання щодо розвитку вітчизняного руху з управління якістю.

2. Вивчити особливості формування та розвитку управління якістю в країні: контроль якості, оцінка якості, системний підхід до управління якістю.

3. Навчитися порівнювати системи управління якістю, що функціонували на підприємствах за часів СРСР.

Ключові положення

Розвиток управління якістю в нашій країні має давню історію.

В 30-х роках розвиток підходів до управління якістю характеризується підвищенням вимог дотримання технології при виробництві. З метою скорочення браку, працівників підприємств почали преміювати за випуск якісної продукції.

На початку 50-х років на підприємствах починають застосовувати більш комплексний підхід до управління якістю, який поступово переміщується зі стадії виробництва на стадію проектування. В більших масштабах використовуються матеріальне та моральне стимулювання праці. Передовий досвід підприємств в управлінні якістю набуває значного поширення, що дає економічний та соціальний ефект.

В 1955 р. впроваджується система бездефектного виготовлення продукції «БИП», в рамках якої було розроблено спеціальну шкалу преміювання робочих, відповідно до якої розмір премії залежав від відсотка виробів, зданих відділу технічного контролю за першою вимогою. Чим більше відсоток, тим більше розмір премії. Дана система одночасно стимулювала більш широке запровадження на підприємствах методів статистичного контролю технологічного процесу й якості продукції.

В 1958 р. впроваджується система «Якість, надійність та ресурс з перших виробів» («КАНАРСПИ»), що на відміну від попередніх систем, охоплює не лише стадію виробництва, але й стадії проектування, технічної підготовки виробництва й експлуатації машин. При цьому основна увага приділяється стадії проектування, де закладаються основи якості майбутнього продукту. Для кожної зі стадій виробництва діяльність з забезпечення якості здійснювалась за напрямами: проектування – виробництво – експлуатація. В рамках системи «КАНАРСПИ» значна увага приділялась обліку та аналізу рекламацій користувачів і причин повернення продукції.

В 1961 р. впроваджуються система бездефектної праці «СБП» на основі механізму управління якістю системи «БИП», але на відміну від останньої, передбачає матеріальне і моральне стимулювання за якість продукції і праці не лише робочих, а й всіх працівників підприємства, приймаючи до уваги специфіку їх праці.

В 1973 р. було розроблено «Комплексну систему управління якістю продукції» («КС УКП»), яка акумулювала в собі все краще, все прогресивніше, що послідовно накопичувалося в попередніх системах. Розроблялася «КСУКП» вже усвідомлено на принципах системно-комплексного підходу, базуючись на стандартизації. В основу «КСУКП» були покладені принципи загальної теорії управління і розроблена на той час принципова модель управління якістю продукції. Це перша система управління якістю продукції, в якій організаційно-технічною основою управління стали стандарти. Це надзвичайно важливе, принципове досягнення в удосконаленні методів управління якістю продукції.

Дана система здебільшого схожа на системи управління якістю, які пізніше були рекомендовані у стандартах ISO серії 9000.

Пізніше на базі «КСУКП» з’явилася «Комплексна автоматизована система управління якістю продукції» («КАСУКП»), яка передбачала широке застосування ПЕОМ для розвязання багатьох задач з управління якістю на етапах проектування, виробництва й експлуатації продукції.

В 1980 р. на підприємствах Дніпропетровської області було розроблено і впроваджено «Комплексну систему управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів» («КС УКП и ЕВР»), яка передбачала постійне удосконалення продукції, що випускалася, і розробку високоякісної нової продукції при ефективному використанні всіх видів ресурсів, комплексне вирішення економічних, соціальних проблем підприємства, підвищення творчої ініціативи кожного працівника.

В цьому ж році на Краснодарському заводі електровимірювальних приладів було впроваджено «Комплексну систему підвищення ефективності виробництва» (КСПЕВ), яка включала підсистеми управління: трудовими, матеріальними, фінансовими ресурсами, основними фондами; науково-технічним та соціальним розвитком підприємства; організацією виробництва, його розвитком; якістю продукції; охороною навколишнього середовища. Таке широке охоплення сфер діяльності підприємства в межах однієї системи поки що відсутнє навіть у стандартах ISO серії 9000.

На базі «КСУКП і ЕВР» та «КСПЕВ» на Сумському машинобудувальному об’єднанні ім. М.В. Фрунзе було впроваджено «Комплексну систему підвищення ефективності виробництва і якості праці» («КСПЕВ и КТ»), яка спрямована на досягнення високих показників господарської діяльності підприємства на основі випуску продукції високої якості,зростання продуктивності праці, раціонального використання ресурсів та усунення втрат. Система передбачала моральне та матеріальне стимулювання окремих підрозділів та працівників, залежно від досягнутих результатів, рівня використання виробничих потужностей, матеріальних та трудових ресурсів і отримала досить значне поширення.

В 1988 р. в країнах колишнього СРСР були прийняті стандарти ISO серії 9000 як національні, що передбачало сертифікацію систем управління якістю підприємств на відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO:9000.

В 1993 р. Україна стала членом ISO, а з 1995 р. стандарти ISO серії 9000 були прийняті як національні, а з 1997 р. і стандарти ISO серії 14 000.

Практичне завдання

3.1. Здійсніть порівняльну характеристику комплексних систем

управління якістю, що функціонували на підприємствах за часів СРСР.

Результати порівняння систем подайте у вигляді табл. 4.1.

Таблиця 4.1