Економіка праці як наука і сфера практичної діяльності

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Кафедра економіки

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

КИЇВ – 2016

Економіка праці та соціально-трудові відносини: методичні рекомендаціїї. – К.: КНУКіМ, 2016. – 138 с.

Розробник: Лісковецька Т.П. доцент, кандидат економічних наук.

Наведено рекомендації з вивчення дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» та основні теми для вивчення. Подано плани практичних занять, завдання для самостійної роботи студентів, теми для написання рефератів. Наведено перелік літературних джерел.

Схвалено рішенням кафедри ___________________Київського національного університету культури і мистецтв

Протокол №___ від «__»_______________2016 р.

Обговорено та рекомендовано до затвердження Радою факультету економіки та інформаційних технологій Київського національного університету культури і мистецтв

«» 2016 року, протокол №

Вступ

Розвиток людського суспільства, прогрес людства неможливий без праці. Вона була і є основою існування людини в будь-яких економічних умовах. Завдяки праці накопичується потенціал продуктивних сил та суспільних багатств.

У процесі праці формується система соціально-трудових відносин. В політико-економічному аспекті соціально-трудові відносини можна визначити як сукупність об’єктивно існуючих якісних і кількісних понять і категорій, що характеризують взаємодію суб’єктів трудових відносин в процесі праці та в сфері основних параметрів рівня і якості життя населення.

В ринкових умовах господарювання формування соціально орієнтованої економіки України супроводжується безробіттям, інфляцією, страйками та соціальною напруженістю у суспільстві, що суттєво впливає на життєвий рівень населення, ефективність праці та виробництва.

Таким чином, ефективність використання найважливішого на сьогодення виробничого ресурсу – робочої сили, за даних умов залежить від знання економічних законів і закономірностей функціонування ринку праці, зайнятості, організації і оплати праці. Це висуває нові вимоги до підготовки спеціалістів з вищою освітою в галузі економіки, фінансів, маркетингу, менеджменту і бізнесу, яким належить вирішувати надзвичайно важливі і складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

Дисципліна «Економіка праці і соціально-трудові відносини» охоплює як загальні, так і специфічні соціально-економічні питання, що виникають на ринку праці і в соціально-трудових відносинах в Україні, питання раціонального використання людських ресурсів у суспільному виробництві, забезпечення зайнятості і соціальної підтримки безробітних.

Предметом її вивчення є суспільна праця, її організація і соціально-економічні результати та наслідки, а також форми і методи практичного застосування законів прояву суспільної праці в конкретному виробництві. У цьому аспекті економіка праці і соціально-трудові відносини пов’язані з багатьма іншими галузями економічної науки, наприклад, з економічною теорією, організацією виробництва, економікою підприємства, мікроекономікою, статистикою та ін.

Метою дисципліни є формування системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізм забезпечення ефективності і продуктивності праці, а також розвиток соціально-трудових відносин.

Завданням курсу економіки праці і соціально-трудових відносин є надбання студентами уміння і навичок у справі забезпечення ефективності використання ресурсів праці і моніторингу соціально-трудових відносин, розвиток у студентів здібностей до науково-дослідницької діяльності, самостійності та відповідальності.

Таким чином, основними питаннями економіки праці і соціально-трудових відносин є:

- праця як сфера життєдіяльності і головний фактор виробництва;

- трудові ресурси і трудовий потенціал на різних рівнях управління ними;

- соціально-трудові відносини і механізм функціонування системи соціально-трудових відносин, а також соціальне партнерство;

- ринок праці і його регулювання, соціально-трудові відносини зайнятості;

- організація і нормування праці;

- ефективність і продуктивність праці, її планування;

- політика доходів і оплата праці;

- аналіз, звітність і аудит у сфері праці;

- моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент дослідження, регулювання і удосконалення трудових відносин;

- міжнародне регулювання соціально-трудових відносин.

У результаті вивчення курсу студент повинен знати сутність процесів, що відбуваються в соціально-трудовій сфері нашої країни:

- зміни в зайнятості;

- становлення та формування сучасного ринку праці;

- сучасні підходи до управління людськими ресурсами;

- зміст і елементи організації праці;

- методи оцінки ефективності праці та її оплати;

- структуру і розміщення населення України, його природний і механічний рух, типи, види і режими відтворення населення;

- місце та роль Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин.

Студент повинен уміти на практиці застосовувати отриманні знання з основних питань економіки праці щодо управління працею на макро- і мікрорівнях:

- працювати з джерелами статистичної інформації, вибирати статистичні дані для аналізу ринку праці, зайнятості і безробіття населення, оплати праці, формування доходів і витрат;

- оцінювати кон’юнктуру сучасного ринку праці, робити прогнози щодо попиту і пропозиції робочої сили;

- визначати потребу підприємства в кадрах, планувати чисельність працівників підприємств в розрізі окремих спеціальностей;

- вибирати найбільш ефективну форму і систему організації оплати праці на підприємстві, аналізувати використання фонду заробітної плати;

- обґрунтовувати необхідність і ефективність преміювання працівників підприємства;

- вибирати оптимальні режими праці і відпочинку на виробництві;

- аналізувати ефективність використання робочої сили на підприємстві, розраховувати показники продуктивності праці;

- виявляти резерви підвищення продуктивності праці, визначати заходи, спрямовані на використання цих резервів.

Семінарські заняття проводяться фактично з усіх тем робочої програми. Вони передбачають усне опитування студентів для визначення ступеня засвоєння ними важливих теоретичних питань, забезпечують поглиблене вивчення теми, розвивають навички самостійно приймати рішення у конкретних ситуаціях. На семінарські заняття студенти готують реферати, доповіді на актуальні теми з регулювання соціально-трудових відносин, які обговорюються з аудиторією.

Для закріплення теоретичного матеріалу та набуття студентами практичних навичок: аналізу ринку праці; визначення типів, видів та режимів відтворення населення, його структури і розміщення; розрахунку основних трудових показників та показників зайнятості і безробіття навчальним планом передбачено проведення практичних занять, на яких виконуються практичні завдання з дослідження ринку праці та демографічної ситуації в регіоні, розв’язуються задачі з організації і оплати праці на підприємствах.

Такий порядок проведення занять дає можливість більш ефективно використовувати навчальний час, активізувати позааудиторну самостійну роботу студентів, сприяє вмілому застосуванню теоретичного матеріалу та розвитку творчого мислення.

Досягненню поставлений цілей і завдань, розвитку умінь і навичок сприятиме самостійна робота студентів, виконання ними індивідуальних завдань. В методичних вказівках передбачена самостійна робота студентів, яка виконується переважно на основі обробці додаткових літературних джерел, а також матеріалів статистичних щорічників. Завдання і вправи, наведені у методичних вказівках, охоплюють всі теми, передбачені навчальною програмою.

Тема 1

Економіка праці як наука і сфера практичної діяльності

В темі розглядаються питання:

1. Суспільний характер праці як економічна категорія.

2. Економіка праці в системі наук.

3. Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки.

Праця є основою існування людини, визначає її місце в суспільстві, виступає однією з найважливіших форм самовираження, у зв’язку з чим має бути організована так, щоб відображати особливості людини й забезпечувати відповідну винагороду. За своїм конкретним змістом праця є активним процесом діяльності людини, спрямованої на виробництво суспільно корисних, споживчих продуктів: матеріальних або духовних.

З технічної точки зору – процес праці є свідомою, доцільною діяльністю людей, за допомогою якої вони видозмінюють сили природи, пристосовуючи їх до задоволення своїх потреб. Результатом трудової діяльності може бути виробництво споживчих товарів та послуг або засобів, необхідних для їх виробництва. Наприклад: виробництво енергії, засобів інформації, ідеологічних продуктів, дії управлінських і організаційних технологій є теж результатом. При цьому необхідність і спрямованість трудової діяльності задаються людині суспільством, тому вона за своєю природою є суспільно необхідною і визнаною.

Основними елементами праці є – сама праця, засоби праці, предмети праці. Процес праці передбачає наявність: предмета праці, засобів праці, засобів виробництва, технології, продукту праці (результат завершеного процесу праці).

Предметом праці є речовина природи, на яку людина впливає цілеспрямовано за допомогою засобів праці. Предмети праці утворюють матеріальну основу продукту і підрозділяються на основні і допоміжні матеріали. До предметів праці відноситься все те, що добувається, обробляється, формується, тобто матеріальні ресурси, наукові знання і т.д.

До засобів праці відносяться знаряддя праці і робоче місце, за наявності і за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворюючи їх у необхідний для споживання продукт. Засоби виробництва – це сукупність предметів і засобів праці, технології – спосіб впливу на предмети праці, порядок використання знарядь праці.

Технологічні особливості прояву конкретної праці виражаються її змістом. Категорія „зміст праці” відображає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їх складність, послідовність виконання. Це – функціональні особливості конкретної праці, обумовлені предметом праці, засобами праці і формою організації виробничого процесу. Зміст праці висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей індивіда. В залежності від переважання тих чи інших функцій у трудовій діяльності людини визначається складність праці, утворюється конкретне співвідношення функцій розумової та фізичної праці. Головні фактори, що змінюють зміст праці – розвиток засобів виробництва, науково-технічний прогрес.

Характер праці відображає ступінь розвитку виробничих відносин і розкриває процес взаємодії людини і суспільства. До показників характеру праці відносять: форму власності, ставлення працівників до роботи, відносини розподілу виробничих продуктів і послуг, ступінь соціальних відмінностей у процесі праці. Основним фактором, що визначає характер праці у певній суспільній формації, є форма власності на засоби виробництва. Похідним від цього фактором є форма розподілу і споживання продуктів праці. Відносини розподілу, як і вся система виробничих відносин, залежать від відносин власності. Власники робочої сили у виробничому процесі одержують доход в залежності від того, яку роботу вони виконують і як вони це роблять, тобто основним критерієм розподілу є праця. Доход власників засобів виробництва визначається розміром власності та умовами її реалізації. Тому в основі розподілу в ринковій економіці лежить розподіл за працею і капіталом.

Суспільний характер праці виявляється у взаєминах окремих людей, трудових колективів і суспільства в цілому щодо форми суспільного зв’язку і власності на засоби виробництва. Організація виробництва і управління працею мають бути підпорядковані меті досягнення високих виробничих результатів на основі поєднання робочої сили із засобами виробництва. Функції організації управління працею в Україні виконує держава, застосовуючи різні методи впливу на економіку. Управління працею включає сукупність органів державної законодавчої і судової влади, що регулюють соціально-економічні відносини в країні.

Завдання 1

Дайте відповіді на питання.

1. Чи можна вважати працю невіддільним від людського життя?

2. Праця – свідома доцільна діяльність людини?

3. В чому полягають особливості праці як об’єкту дослідження?

4. Які характеристики притаманні праці як самостійній економічній категорії?

5. Які соціальні функції синтезує праця в системі людської життєдіяльності?

6. Яке визначення є правильним:

а) праця – прикладання людиною фізичних зусиль для отримання результату у задоволенні своїх матеріальних потреб; процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх так і внутрішніх стимулів; вияв людської особистості;

б) праця – свідома цілеспрямована утворююча діяльність; прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для отримання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів так і внутрішніх спонукань; вияв людської особистості.

7. Основні елементи праці.

8. Охарактеризуйте суспільний характер праці як економічну категорію.

9. Що є предметом праці?

10. Що відноситься до засобів праці?

11. Категорія «зміст праці».

12. Назвіть показники «характеру праці».

Завдання 2

Характер праці останнім часом швидко змінюється. Деякі з цих змін вплинули на суспільство, в якому ми живемо. Які професії були невідомими в Україні в 90-х роках 20 сторіччя, а які були найпоширенішими? Відповіді обґрунтуйте.

Завдання 3

Дайте обґрунтовану відповідь: чому хірурги, що роблять пластичні операції заробляють набагато більше, ніж водії тролейбусів.

Завдання 4

Розвиток засобів і предметів праці визначив виникнення трьох історичних епох: доіндустріальної, індустріальної, постіндустріальної. Вибрати вірну характеристику до кожної епохи.

Характеристика:

а) тривала тисячоліття, характерним є ручне виробництво;

б) триває з другої половини ХХ століття, характеризується електронізацією виробництва, комплексною автоматизацією, розвитком біотехнологій обробки нових матеріалів, всеохоплюючою інформатизацією суспільства;

в) тривала з другої половини ХІХ до першої половини ХХ століття, характерним є зародження, розвиток і удосконалення великого машинного виробництва.

Завдання 5

Яким основним вимогам повинен відповідати працівник з погляду роботодавця? Які основні вимоги робітника до роботодавця? Заповнити таблицю.

Таблиця 1.1

Основні вимоги

Завдання 6

В останні часи молодь все частіше відмовляється від освіти на користь заробітків або поєднує освіту з трудовою діяльністю. Які можна визначити позитивні і негативні риси в поєднанні роботи і навчання? Заповнити таблицю, відповіді обґрунтувати.

Таблиця 1.2

Поєднання роботи і навчання

Завдання 7

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових дисциплін. Межі цих наук, як правило, не мають повної однозначності. Проставте позначки в тих клітинках таблиці, де існує взаємозв’язок основних проблем, що розглядає дисципліна «Економіка праці і СТВ» з іншими науками про працю (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

Взаємозв’язок проблем дослідження економіки праці

з іншими науками про працю

Завдання 8

Праця явище багатогранне, тому застосовуються різні схеми її класифікації. В залежності від виду діяльності вона класифікується як творча, виконавча та керівна. Вони всі, в свою чергу, поділяються на – переважно інтелектуальну та переважно фізичну працю. Згідно даних таблиці 1.4 підберіть вірні приклади, що характеризують дані види.

Таблиця 1.4

Класифікація праці в залежності від виду діяльності

Завдання 9

Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки

Теми рефератів:

1. «Школа наукової організації праці» (роботи американського інженера Ф. Тейлора).

2. Наукові праці видатного економіста - науковця С.Г. Струміліна.

3. Роботи найвідомішого дослідника в галузі психофізіології у 1920-1930-х рр. О.А. Єрманського.

4. Дослідження радянських вчених у 1970-1980 рр. у галузі управління людськими ресурсами: В.А. Ядов, А.Г. Здравомислов, В.П. Ропсин та ін.

5. Характеристика наукових центрів, які займаються вивченням проблем, що пов’язані з трудовим напрямком економічної думки.

6. Роль праці у розвитку людини і суспільства.

7. Сутність задоволення працею та його вплив на продуктивність праці.

8. Проблема поліпшення якості трудового життя в Україні.

Завдання 10

В таблиці 1.5 наведені основні види класифікації праці. Підберіть до кожного виду в лівому стовпчику вірне значення з правого.

Таблиця 1.5

Класифікація праці

Завдання 11

Суть мотивації до праці

Найдавнішим підходом упродовж багатьох віків для посилення мотивації до праці був адміністративно-командний метод «батога та пряника». Вважалося незаперечним, що працівники мають ефективно працювати внаслідок страху – втратити роботу, свободу, життя, близьких. Цей підхід притаманний тоталітарним державам, країнам з дуже низьким рівнем життя та високим рівнем безробіття, котрі переживають економічні кризи.

На трудову мотивацію в пострадянських країнах суттєвий вплив мали такі інституційні перетворення: розвиток ринку праці, безробіття, нові відносини наймання на конкретних засадах, заборгованість із зарплати; реформа відносин власності, одержання більшістю економічно активного населення статусу найманого працівника; постійні зміни законодавчих «правил гри» в ціновій, податковій політиці, реформування оплати праці (звідси експерти відмічають феномен «мотиваційної втоми» чесно працюючої людини); розвиток неформальної економіки, початок формування соціального діалогу та соціального партнерства.

У ринкових умовах вирішальним чинником ефективної і результативної діяльності компаній є висока мотивація їхнього персоналу. Водночас умотивований до праці персонал, що має високу кваліфікацію та навички потрібного рівня, сприяє успішному розвитку компанії й забезпечує певні конкурентні переваги на внутрішньому та світовому ринках.

Безумовно, велике значення під час розроблення механізму мотивації персоналу має гідна заробітна плата, але належна заробітна плата не єдиний чинник мотивації до праці. Іншими важливими чинниками може бути соціально-психологічний клімат у компанії; реальна можливість робітників відчувати результати своєї праці, усвідомлювати свою значимість в компанії; можливість підвищувати кваліфікацію за рахунок організації; одержувати кредитування на житло і освіту; мати пільгове медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування; брати участь у неформальних зустрічах і святкуваннях і т. ін.

Знані економісти і психологи дійшли висновку, що жорсткі накази не гарантують ефективної праці персоналу. Його потрібно зацікавити. Американський економіст Дж. К. Гелбрейт виділяв чотири основних різновиди мотивів діяльності особистості: примус, грошова винагорода, солідарність з цілями компанії, пристосування цілей компанії до власних цілей (що пов’язано з прагненням керувати компанією). Важливо, що примус можна поєднувати з винагородою, але він не сумісний із солідарністю.

Згідно з цільовою теорією мотивації (Драгнера, Мак Грегора, Локе, Райена, Латема) робітник визначає для себе цілі, яких він хоче досягти. Виходячи з цього він проводить певну роботу, успішне завершення якої приносить йому задоволення. Якщо робітник отримує складне, але детальне відпрацьоване завдання, то він втрачає інтерес до такої роботи, оскільки процес не розвиває творчості. Теорія Мак Грегора поділяє робітників на два види: орієнтованих на ухилення від праці та відповідальності, для яких потрібне жорстке керівництво, та орієнтованих на творчість та відповідальність за свої результати.

У 80-ті роки ХХ ст. У. Оучі, доповнюючи теорію Мак Грегора, запропонував свою, згідно з якою робітники надають перевагу роботі в команді та готові нести індивідуальну відповідальність за результати праці в разі неформального контролю на базі чітких критеріїв оцінки. Так як сама праця може бути рутинною або творчою, то робітники з установкою на творчість у сфері рутинної праці будуть відчувати дискомфорт та демотивацію. Тоді як робітники з установкою на ухилення від праці (або ухилення від невдач) дискомфортно почувають себе в системі творчої праці (науці, менеджменті, державному управлінні), вони змушені поводитися консервативно, уникаючи нестандартних рішень в умовах ризику та невизначеності.

Цікаві щодо мотивації до праці висновки було зроблено в теорії підкріплення (Халла, Скінера). Суть цієї теорії в тому, що позитивне підкріплення завжди ефективніше, ніж негативне, а негативне підкріплення (критику або покарання) краще взагалі не застосовувати. Будь-яке негативне підкріплення призводить до зростання тривоги, недоброзичливості, ворожості, а отже, - до загального напруження, зменшення адаптивності та креативності робітника, погіршення можливості його подальшого зростання. Така ситуація спричинює зниження активності робітника, що в свою чергу, може негативно вплинути на продуктивність праці. Автори цієї теорії стверджували, що знизити рівень задоволення значне легше, ніж підняти його.

Нині у зв’язку з розвитком правових ринкових відносин, посиленням конкуренції, загостренням демографічних проблем, старінням населення та дефіцитом кадрів роботодавці змушені звертати увагу на розвиток системи стимулів і мотивації до праці.

Правильна інтерпретація кожної теорії дозволить керівнику не допустити зупинення розвитку особистості працівника та забезпечити оптимальні принципи мотивації до праці. Слід підкреслити, що жодна з них не працює у чистому вигляді, тому варто брати все краще з них для організації власної системи управління персоналом.

Питання для обговорення:

1. Який підхід до посилення мотивації до праці є найдавнішим, яким державам він притаманний?

2. Назвіть основні важливі чинники мотивації персоналу.

3. Чи можна вважати, що жорсткі накази не гарантують ефективної праці персоналу?

4. Які основні різновиди мотивів діяльності особистості виділяв Дж. К. Гелбрейт?

5. Чи сумісний примус із солідарністю та пристосуванням цілей компанії до цілей працівників?

6. В чому суть цільової теорії мотивації?

7. На які види працівників поділяє теорія Мак Грегора?

8. В чому суть теорії У. Оучі?

9. В чому суть теорії підкріплення?

10. Які інституційні перетворення мали суттєвий вплив на трудову мотивацію в пострадянських країнах?

Тема 2