Фактори формування і розвитку СТВ в суспільстві

Формування і розвиток СТВ в суспільстві відбувається під впливом багатьох факторів, до числа основних з них належать:соціальна політика, глобалізація економіки, розвиток суспільної праці та виробництва.

1) Соціальна політика як стратегічний соціально-економічний напрямок, що вибрала держава для забезпечення всебічного розвитку громадян, гідного рівня їх життя і праці та соціального захисту. Соціальний захист передбачає забезпечені законодавчо або іншим шляхом гарантії соціального захисту, соціальної підтримки та соціальної допомоги.

Соціальний захист – система заходів, яка забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення та соціально уразливих верств населення.

Соціальна підтримка – система заходів, яка переважно спрямована на економічно активне населення, створює умови для забезпечення соціальної захищеності найманих працівників.

Соціальна допомога – заходи, що відносяться до усього населення, які носять короткочасний характер, переважно для людей, що опинилися в екстремальних життєвих ситуаціях, які потребують додаткових витрат.

Головна мета соціальної політики – підвищення рівня та якості життя громадян на основі стимулювання трудової та господарської активності населення.

2) Глобалізація економіки – це процес формування міжнародного поділу праці, світової інфраструктури, світової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили в умовах бурхливого зростання світової торгівлі, потоків іноземних інвестицій, технологічних нововведень. Глобалізація економіки супроводжується зростанням взаємозалежності національних фінансових ринків, збільшенням спекулятивних валютних потоків між державами, погіршенням стану платоспроможності та торгової незбалансованості

3) Розвиток суспільної праці і виробництва як об'єктивна закономірність, що виступає в формах поділу та кооперації праці, в рості продуктивності праці, в процесі заміщення праці капіталом.

Соціальне страхування покликане забезпечити достатній ступінь компенсації доходу трудящих у разі втрати працездатності, тобто це виплати допомоги у випадках загального захворювання, трудового каліцтва і професійного захворювання, виплати у зв’язку з вагітністю і пологами, по догляду за хворою дитиною після досягнення нею віку трьох років; пенсії; допомоги на поховання, компенсації вартості путівок на лікування та відпочинок.

Важливим напрямом соціального захисту є пенсійне забезпечення.

Пенсійна система – це сукупність правових, економічних та соціальних інститутів і норм, які забезпечують надання пенсій за віком, по інвалідності, а також у зв’язку з втратою годувальника.

Пенсія являє собою щомісячну грошову виплату громадянам при досягненні установленого законом пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті годувальника.

Соціальні нормативи – це вимірник і критерій розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня соціальних потреб населення в освіті, медицині, пенсійному забезпеченні, соціальному страхуванні, а також це мінімальний розмір заробітної плати, пенсій. Нормативи встановлюються урядом.

Одним із важливих соціальних нормативів є споживчий кошик. У системі соціальних індикаторів споживчий кошик ділиться на:

- кошик вагів, який використовується для вимірювання динаміки споживчих цін;

- мінімальний споживчий кошик, який використовується для вимірювання прожиткового мінімуму, розраховується державними органами і офіційно затверджується.

Соціальні стандарти – це показник який характеризує рівень життя (досягнутого і бажаного). Соціальні стандарти досягнутого дають уяву про матеріальні і соціальні блага для даної країни, для даного часу; бажаного – з точки зору рівня і якості життя населення в перспективі.

Основним критерієм оцінки соціально-трудових відносин прийнято вважати якість трудового життя. Під останнім розуміють сукупність властивостей, які характеризують умови праці, умови виробничого життя і дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання його здібностей. Якість життя — це характеристика рівня і умов життя населення, яка враховує також склад сім’ї, стан здоров’я її членів, їх соціально-трудову задоволеність тощо.

2. Елементи механізму функціонування системи СТВ, рівні і види їх регулювання

В поняття механізму функціонування системи СТВ включають сукупність засобів, способів, важелів впливу на її суб'єкти з метою спрямування їх дій на реалізацію визначених соціально-економічних задач розвитку суспільства, організації і окремого індивіда.

До елементів механізму функціонування СТВ відносять їх форми, рівні, види і методи регулювання, соціальну політику і соціальний захист населення.

Форми СТВ:

4) фактичні СТВ, що функціонують на об’єктивному і суб’єктивному рівнях;

5) соціально-трудові правовідносини, які відбивають проекцію фактичних СТВ на інституційний, законодавчий та нормотворчий рівень.

До рівнів регулювання СТВ відносять: національний, галузевий, територіальний, виробничий. На кожному з цих рівнів застосовуються певні види регулювання: державне (адміністративне на виробничому рівні) і договірне.

При регулюванні СТВ організації слід враховувати основні їх особливості:

- основні характеристики СТВ

- стратегії розвитку організації

- систему робочих місць на підприємстві

- кадрову політику організації

- трудову поведінку